Постанова

від 28.09.2009 по справі 33/242-07

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33/242-07

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2009 р.                                                           Справа № 33/242-07  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Фоміна В. О., судді Білоусова Я.О. ,  Гончар Т. В.

при секретарі Горбачовій О.А.

за участю представників сторін :

позивача – Грищенка Д.І., дов.№2-10 від 08.01.2009 р. (копія у справі)   

відповідача – Бондаренка О.В., дов.№30\05-08 від  30.08.2008 р. (у справі)      

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „УЦЕБОПнафтогаз” (вх. №1710Х/2-6)  

на рішення  господарського суду Харківської області від 27.05.2009 р. по справі  №33/242-07

за позовом  Дочірньої компанії „Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”, м.Київ

до Відкритого акціонерного товариства „УЦЕБОПнафтогаз”, м.Харків

про стягнення 5990150,46 грн.

та за зустрічним позовом  Відкритого акціонерного товариства „УЦЕБОПнафтогаз”, м.Харків

до  Дочірньої компанії „Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”, м.Київ     

про стягнення 9049553,70 грн., -   

встановила:

У липні 2007 року ДК „Укртрансгаз” НАК „Нафтогаз України” звернулася до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій, з урахуванням змін та уточнень, що були прийняті судом, просила стягнути з ВАТ „УЦЕБОПнафтогаз” 7517088,65 грн., у тому числі 4603200,00 грн. –основного боргу, 2353235,20 грн. –інфляційних витрат, 415423,04 грн. –3% річних, 401928,72 грн. –пені та 322224,00 грн. –7% штрафу з простроченої суми за договором на постачання природного газу №116-327, укладеним між сторонами 10.04.2006 р.

04.10.2007 р. ВАТ „УЦЕБОПнафтогаз” звернувся до господарського суду з зустрічним позовом, в якому просив суд стягнути з ДК „Укртрансгаз” НАК „Нафтогаз України” збитки, понесені ВАТ „УЦЕБОПнафтогаз”, в зв'язку з виконанням договору №57/03 від 24.03.2004 р. у розмірі 9049553,70 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 27.05.2009 року (суддя Савченко А.А.) первісний позов задоволено. Стягнуто з ВАТ „УЦЕБОПнафтогаз” на користь ДК „Укртрансгаз” НАК „Нафтогаз України” 4603200,00 грн. –основного боргу, 2353235,20 грн. –інфляційних витрат, 415423,04 грн. –3% річних 401928,72 грн. –пені, витрати по сплаті державного мита у сумі 25500,00 грн. та витрати на інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн.

Відповідач по первісному позову, ВАТ „УЦЕБОПнафтогаз”, з рішенням господарського суду не погодився, звернувся з апеляційної скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду в повному обсязі та прийняти нове, яким відмовити ДК „Укртрансгаз” НАК „Нафтогаз України” у задоволені позовних вимог та задовольнити зустрічний позов, а також повернути ВАТ „УЦЕБОПнафтогаз” державне мито у розмірі 12750,00 грн., сплачене за подання апеляційної скарги. При цьому, на думку відповідача, при винесенні оскаржуваного рішення господарським судом були неповністю з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а також порушенні норми матеріального і процесуального права.

Позивач по первісному позову, ДК „Укртрансгаз” НАК „Нафтогаз України” надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення господарського суду Харківської області від 12.05.2009 р. залишити без змін, як законне та обґрунтоване, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Перевіривши, в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, повноту встановлення обставин справи і докази по справі на їх підтвердження та їх юридичну оцінку судом першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, 10.04.2006 року між позивачем по первісному позову –ДК „Укртрансгаз” НАК „Нафтогаз України” та відповідачем по первісному позову –ВАТ „УЦЕБОПНафтогаз” був укладений договір №116-327 на постачання природного газу, за умовами якого позивач зобов'язався передати природний газ у власність відповідача, а відповідач, в свою чергу, зобов'язався прийняти природний газ та сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 5 зазначеного договору передбачений порядок та умови проведення розрахунків. Зокрема, відповідно до п.5.1. договору оплата за газ, що передається у квітні 2006 р., здійснюється відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача в розмірі вартості обсягу газу до 15-го числа квітня 2006 року.

Позивач по первісному позову свої зобов'язання виконав в повному обсязі, на підставі вищезазначеного договору передав природний газ з ресурсів квітня 2006 року на загальну суму 4603200,00 грн., що підтверджується актом виконаних робіт від 31.05.2006 р., підписаним представниками сторін та скріплений печатками, копія якого долучена до матеріалів справи.

Проте, відповідач по первісному позову не виконав належним чином взяті на себе за договором зобов'язання, внаслідок чого утворилась заборгованість за в сумі 4603200,00  грн.

В своїй апеляційній скарзі відповідач по первісному позову заперечує проти наявності заборгованості у сумі 4603200,00 грн., посилаючись на інший порядок розрахунків, зокрема, за договором № 57/03 від 24.03.2004р., який був укладений між тими ж сторонами. За даним договором ДК „Укртрансгаз” (замовник) доручав, а ВАТ „УЦЕБОПНафтогаз” (виконавець) зобов'язувався виконати виготовлення, постачання, та будівельно-монтажні роботи „під ключ” для установки турбодетандера на ГРС-1 в м.Одеса. Як зазначає відповідач,  договір №116/327 було укладено між сторонами з метою погашення ДК „Укртрансгаз” заборгованості за виконані ВАТ „УЦЕБОПНафтогаз” роботи згідно договору №57\03 від 24.03.2004 р., що підтверджується листами ВАТ „УЦЕБОПНафтогаз” до ДК „Укртрансгаз” №575 від 03.11.2004 р., №351 від 03.08.2005 р., №178/1 від 20.03.2006 р. зі сповіщанням про хід виконання договору №57\03.

До того ж, в ході судового засідання було встановлено, що  доповнення та зміни до договору №116-327 від 12.02.2004 року по проведенню розрахунків не вносилось; між сторонами укладена усна домовленість про поставку газу за спірним договором в рахунок оплат за проведені роботи по договору №57/03 від 24.03.2004 року. Доказів на підтвердження проведення зарахування вартості проведених робіт в рахунок оплати за отриманий природний газ апелянтом також не надано.  

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Своїми діями відповідач по первісному позову порушив умови договору та вимоги зазначеної статті і не довів відповідними доказами належне та своєчасне виконання обов'язку в частині оплати, в зв'язку з чим позивач по первісному позову має право вимагати від відповідача належного виконання  зобов'язання щодо своєчасної оплати за договором №116-327 від 10.04.2004 р.

Таким чином, суд першої інстанції цілком обґрунтовано задовольнив позовні вимоги по первісному позову в частині стягнення основного боргу в сумі 4603200,00 грн.

З урахуванням вимог статті 625 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що боржник, який прострочив виконання зобов'язання, за вимогою кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми боргу, вимога позивача про стягнення 2353235,20 грн. інфляційних та 415423,04 грн. 3% річних є також обґрунтованою.

Крім того, в своїй апеляційній скарзі відповідач по первісному позову зазначає, що при винесенні рішення, господарський суд безпідставно визначив, що позивач є суб'єктом господарювання державного сектору економіки та стягнув оплату штрафних санкцій у розмірі 7% вартості послуг.

Але, слід зазначити, що таке стягнення передбачено умовами спірного договору №116-327 від 10.04.2004 р. Зокрема, пунктом 6.2. встановлено, що за несвоєчасну оплату послуг по транспортуванню газу відповідач по первісному позову сплачує, крім суми заборгованості, пеню у розмірі 0,5 % від суми боргу, але не більше встановленої подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів з Покупця додатково стягується штраф у розмірі 7% суми простроченого платежу.

Частиною 2 статті 231 Господарського суду України передбачено, що у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, штрафні санкції застосовуються за порушення строків виконання зобов'язання, а саме за  прострочення понад 30 днів додатково (окрім пені) стягується штраф у розмірі 7% вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання.

Відповідно до підпункту 4 пункту 3 розділу ІХ Прикінцевих положень Господарського кодексу України Перелік суб'єктів господарювання державного сектору економіки (СГДСЕ) має визначити Кабінет Міністрів України. Належність позивача за первісним позовом до державного сектору економіки підтверджується розпорядженням Кабінету Міністрів України №64-р. 12.03.2005 року „Про проведення перевірки фінансово-господарської діяльності підприємств державного сектору економіки”.

Матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем оплати понад 30 днів, отже місцевий суд дійшов вірного висновку, задовольняючи вимогу позивача про стягнення з відповідача 322224,00 грн. 7% штрафу з простроченої  суми.

Договір не визнано недійсним у встановленому законом порядку, будь-яких змін або доповнень, зокрема щодо вищевказаного пункту, протягом строку дії договору до нього не внесено.

Позивачем по первісному позову до суду першої інстанції було надано обґрунтований розрахунок пені, який відповідає вимогам Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, на підставі чого вимога позивача про стягнення 401928,72 грн. пені була задоволена.

Що ж до зустрічного позову Відкритого акціонерного товариства „УЦЕБОПнафтогаз”, до Дочірньої компанії „Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”, про стягнення 9049553,70 грн. заборгованості за договором № 57/03 від 24.03.2004 року між сторонами, то колегія суддів зазначає наступне.

24.03.2004р. між ДК „Укртрансгаз (Замовником) та ВАТ „УЦЕБОПнафтогаз” (Виконавцем) було укладено  договір № 57/03, за умовами  якого замовник  доручив, а виконавець зобов'язався виконати виготовлення, постачання та будівельно-монтажні роботи „під ключ” для установки турбодетандеру на ГРС-1 м.Одеса, що потребує  наступних робіт: - розробку технічного завдання; розробку ПКД; виготовлення, постачання турбодетандера;будівельно-монтажні роботи;введення його в експлуатацію на ГРС-1 м. Одеса ( розділ 1 Договору).

Пунктами 5.1; 5.2  Договору  розрахунки за договором здійснюються Замовником  по фактичних витратах шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Виконавця або іншими, не забороненими законодавством засобами. Оплата виконаних робіт  проводиться замовником щомісячно протягом 20 календарних днів  з дня пред'явлення робіт  до приймання.

В обґрунтування поданого позову ВАТ „УЦЕБОПнафтогаз” зазначає, що виконання зобов'язань за договором №57/03, а саме оплата Замовником, проводилась шляхом  постачання газу за низкою договорів, в тому числі і за договором №№116-327. Такий спосіб розрахунків був обумовлений усною домовленістю  сторін .

Відповідно до ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін , спрямована на  встановлення зміну , або припинення договору.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими  відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ст. 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором чи законом або не випливає  із звичаїв ділового обороту.

Порядок зміни та розірвання господарських договорів передбачений ст.188  Господарського кодексу України.

Відповідно до п. 8.2 договору умови даного договору мають однакову зобов'язальну  силу для сторін і можуть бути змінені за взаємною згодою з обов'язковим складанням  письмового документу.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено представником позивача за зустрічним позовом  в ході судового розгляду  зміни до договору щодо проведення розрахунків в порядку та спосіб встановлений господарським та цивільним законодавством, у спірний договір не вносились.

Пунктом 5.4 договору  встановлено, що остаточний розрахунок за виконані роботи проводиться на протязі 30 календарних днів після підписання акту виконаних робіт ф.ЗКБ та підписання Акту Держкомісії.

Позивачем за зустрічним позовом  на підтвердження своїх позовних вимог не  надано двостороннього акту виконаних робіт.

У відповідності до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні  виконуватися належним чином, а в разі невиконання або неналежного виконання  зобов'язання боржником, останній, згідно вимог ст.611 Цивільного кодексу України, зобов'язаний  відшкодувати  кредиторові   завдані  цим  збитки.

Позивач за зустрічним позовом, обґрунтовуючи вимогу про стягнення з відповідача збитків, посилається на неналежне виконання останнім взятих на себе за договором №57/03 від 24.03.2004р. зобов'язань.  

Частиною 2.1) статті 22 Цивільного Кодексу України  збитками є  втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням  або пошкодженням речі, а також  витрати, які особа зробила або мусить  зробити  для відновлення свого порушеного права ( реальні збитки).

Статтею 224 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим  збитки  суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються  витрати,  зроблені  управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала  б  у  разі  належного виконання   зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відшкодування збитків, як правовий наслідок  порушення зобов'язання передбачені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до ч.1 ст. 614 Цивільного кодексу України та ст.218 Господарського кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не  встановлено договором або законом. Ч. 2 ст. 614 Цивільного Кодексу України  відсутність своєї вини доводить особа , яка порушила зобов'язання.

Виходячи з приписів даних норм господарського та цивільного законодавства колегія, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що  позивачем не доведено   з  якими  саме   діями відповідача  пов'язане  виникнення у позивача  збитків  у заявленій сумі, не доведено невиконання або неналежне виконання відповідачем  покладених на нього умовами договору обов'язків з зазначенням  конкретних   умов договору, які б могли бути підставою для  виникнення у позивача  збитків,  не наведено  підстав  в обґрунтування   стягнення збитків, а   саме прямого   причинного зв'язку  між  цими діями та фактом виникнення збитків у позивача. Крім того, позивачем за зустрічним позовом не надано суду доказів понесення ним збитків в розмірі, заявленому  до  стягнення.  

Таким чином, підстав для скасування оскаржуваного судового акту в частині  відмови у задоволенні  зустрічного  позову , колегія суддів не вбачає.

Приймаючи до уваги викладене вище, колегія суддів доходить висновку, що заперечення ВАТ „УЦЕБОПНафтогаз”, наведені в апеляційній скарзі, позбавлені фактичного та правового обґрунтування, на їх підтвердження не було надано відповідних доказів, а господарський суд Харківської області дав належну юридичну оцінку обставинам справи та правильно застосував норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстави для скасування рішення господарського суду Харківської області від 27.05.2009 р. по справі №33\242-07 відсутні.

На підставі викладеного та керуючись  статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105  Господарсько процесуального кодексу  України, -

постановила:

Апеляційну скаргу ВАТ „УЦЕБОПНафтогаз” залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 27.05.2009 року по справі № 33\242-07 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в місячний термін.

         Головуючий суддя                                                                    Фоміна В. О.  

                                 Судді                                                                    Білоусова Я.О.  

                                                                                                               Гончар Т. В.