Постанова

від 17.09.2009 по справі 38/34-09

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

38/34-09

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2009 р.                                                           Справа № 38/34-09  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , судді  ,   

при секретарі Зозулі О.М.

за участю представників сторін:

позивача - директора ПВКФ "Будсервіс" Чернишова Ю.О.,

відповідача - не з'явився;

третьої особи - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 1752 Х/1-7) на рішення господарського суду Харківської області від 12.05.09р. у справі

за позовом приватної виробничо-комерційної фірми "Будсервіс", м. Ізюм Харківської області,

до відділу освіти Ізюмської районної державної адміністрації, м. Ізюм Харківської області,

третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору,  - Контрольно-ревізійне управління в Харківській області

про стягнення 141815,00 грн.,

встановила:

          Позивач, приватна виробничо-комерційна фірма "Будсервіс", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача, відділу освіти Ізюмської районної державної адміністрації, 95379,00 грн. основного боргу, 39198,43 грн. збитків від інфляції та 6151,96 грн. відсотків (з урахуванням збільшення позовних вимог згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу та письмовою заявою про відмову від позовних вимог про стягнення 7912,65 грн. пені).

          Рішенням господарського суду Харківської області від 12.05.2009 року у справі № 38/34-09 (суддя Жельне С.Ч.) позов задоволено частково: стягнуто з  відділу освіти Ізюмської районної державної адміністрації на користь приватної виробничо-комерційної фірми "Будсервіс" 95379,00 грн. основного боргу, 39188,43 грн. втрат від інфляції, 6151,96 грн. відсотків річних, 1407,19 грн. витрат по сплаті держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині позовних вимог про стягнення 7912,65 грн. пені провадження у справі припинено.

                    Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції від 12.05.2009р. у справі № 38/34-09 не погодився, вважає це рішення необґрунтованим, подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу: просить вказане рішення місцевого господарського суду скасувати частково в частині стягнення з відповідача 39,288,43 грн. (витрати від інфляції) та 6151,96 грн. (річні відсотки).

          У попередньому судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримував, просив суд її задовольнити. Відповідачем надано клопотання про відкладення розгляду справи, через неможливість представника відповідача бути присутнім в судовому засіданні, що призначено на 16 вересня 2009 року, у зв'язку із хворобою останнього.

          Колегія суддів, розглянувши вказане клопотання, зважаючи та не, що відповідачем до суду не подано будь-яких доказів на підтвердження обставин, викладених в клопотанні, дійшла висновку про його необґрунтованість, у зв'язку з чим,  на думку колегії суддів, підстави для його задоволення відсутні.

          Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про дату час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчать наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.

          Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив господарський суд апеляційної інстанції оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

          Заслухавши представника позивача, дослідивши викладені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

14 грудня 2006 року між сторонами у справі було укладено договір підряду № 1 (далі за текстом –Договір), за яким позивач зобов'язався виконати роботи з будівництва газової котельні у школі с. Чистоводівка, а відповідач, в свою чергу, зобов'язався сплатити за виконану роботу винагороду в сумі 249261,00 грн.

Пунктом 5.3 Договору встановлено обов'язок відповідача, як замовника, оплачувати позивачу виконані роботи, на підставі підписаних сторонами актів виконаних робіт, на протязі трьох днів з моменту їх підписання.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання виконав належним чином, що вбачається з довідки про вартість виконаних підрядних робіт за січень 2007 року на суму 249261,00 грн. та акту № 1 приймання виконаних підрядних робіт за січень 2007 року на вищевказану суму.

Свої зобов'язання за Договором відповідач виконав частково, сплативши позивачу 153912,00 грн, у зв'язку з чим, залишок боргу становить 95349,00 грн.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. У відповідності до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Як вірно зазначив господарський суд першої інстанції, заперечення відповідача та третьої особи, що ґрунтуються на наявності актів Контрольно - ревізійного відділу в Ізюмському районі № 113-20/063 від 10 травня 2007 року та № 061-20/69 від 13.03.2007 року, щодо перевищення, на їхню думку, позивачем витрат на виконані по Договору роботи, судом не приймаються, оскільки не змінюють чинності та суті зобов'язань сторін за Договором, оскільки останні були вільні щодо умов його укладення в т. ч. щодо ціни та ін.. Крім того, рішенням господарського суду Харківської області від 18 грудня 2008 року по справі № 21/203-08 в позові Ізюмського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі районного відділу освіти Ізюмської райдержадміністрації про стягнення 54755,00 грн. до ПВКФ «Будсервіс»(позов стосувався того самого договору та актів КРУ і ґрунтувався на тих самих доводах, на яких ґрунтуються заперечення у даній справі) було відмовлено.   

Не є підставою для відмови в позові і складений КРУ акт контрольного обміру б/н від 05.03.2007 року, яким встановлено низку невідповідностей в обсягах виконаних за договором робіт, оскільки згідно ч. 2 ст. 853 Цивільного кодексу України, замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки). При цьому суд враховує невідповідність зазначених у вищевказаному акті КРУ відомостей обопільно визначеними сторонами обсягам виконаних робіт, сплив значного проміжку часу від прийняття робіт до перевірки КРУ та можливість відповідача виявити недоліки в виконаних позивачем роботах відповідача при звичайному способі їх прийняття.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На думку колегії суддів, оскільки сторонами не було вказано дат підписання довідки про вартість виконаних підрядних робіт за січень 2007 року на суму 249261,00 грн. та акту № 1 приймання виконаних підрядних робіт за січень 2007 року, місцевий господарський суд правомірно вважав, що датою підписання вказаних документів слід вважати останній день січня 2007 року – 31 січня 2007 року. А тому, прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, в силу п. 5.3. договору, розпочалось з 04 лютого 2007 року.

Втрати позивача від інфляції за період з березня 2007 року по лютий 2009 року (включно) становлять 39188,43 грн. (95349,00 грн. : 100% х 141,1 - 95349,00 грн.), проценти річні за період з 04 лютого 2007 року по 30 березня 2009 року - 6151,96 грн. (5349,00 грн. : 100% х 3% : 365 х 785 д.. = 6151,96 грн.).

Відповідності до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, котра з сторін посилається на юридичні факти, які обґрунтовують її вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Доказів добровільної сплати основного боргу, втрат від інфляції та процентів відповідачем до господарського суду першої інстанції, а також апеляційного господарського суду надано не було.

          За таких обставин, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції дійшов вірного та обґрунтованого висновку про те, що позов в частині стягнення 95379,00 грн. основного боргу, 39188,43 грн. втрат від інфляції та 6151,96 грн. процентів, підлягає задоволенню як підтверджений належними доказами та такий, що ґрунтується на нормах чинного законодавства.

          Беручи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що під час розгляду справи господарським судом першої інстанції фактичні обставини справи встановлені на основі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають обставинам справи та їм надана правильна юридична оцінка, прийняте рішення відповідає нормам чинного законодавства та підстав для його скасування не вбачається.

          Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

постановила:

Клопотання відповідача про відкладення розгляду апеляційного скарги залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 12 травня 2009 року залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня набрання постановою законної сили.

         Головуючий суддя                                                                      

                                Суддя                                                                      

                                Суддя