Постанова

від 18.08.2009 по справі 7/70-09

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

7/70-09

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.08.2009 року                                    Справа №  7/70-09

      Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого                    Виноградник О.М. ( доповідач)

суддів:             Джихур О.В., Прудніков В.В. (зміна у складі колегії суддів на підставі розпорядження від 17.08.2009р. № 528)

при секретарі: Ковзикові В.Ю.

за участю представників сторін:  

позивача –Кучерева Наталія Василівна, дов. № 790 від 02.04.2009р.;

відповідача –Штойка Дмитро Сергійович, дов. № б/н від 20.05.2009р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні          апеляційну скаргу приватного підприємства “Пектораль” с.Менжинське Нікопольського району Дніпропетровської області

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2009 року                                    

у справі № 7/70-09                             

за позовом  акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закритого акціонерного товариства) в особі філії “Відділення Промінвестбанку в м.Дніпропетровську”, м.Дніпропетровськ

до  приватного підприємства “Пектораль”, Дніпропетровська область, Нікопольський район, с.Менжинське

про  стягнення 578 444 грн. 84 коп.  

та за зустрічним позовом приватного підприємства “Пектораль”, с.Менжинське Нікопольського району Дніпропетровської області

до акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закритого акціонерного товариства) в особі філії “Відділення Промінвестбанку в м.Дніпропетровську”

про зобов'язання вчинити певні дії

          За згодою представників сторін, присутніх в судовому засіданні, було проголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст.ст.85, 99, 105 ГПК України).                             

ВСТАНОВИВ:

          Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2009р. (суддя Коваль Л.А.) по справі № 7/70-09 за позовом акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закритого акціонерного товариства) в особі філії “Відділення Промінвестбанку в м.Дніпропетровську”, м.Дніпропетровськ до приватного підприємства “Пектораль”, Дніпропетровська область, Нікопольський район, с.Менжинське (далі –ПП “Пектораль”) про стягнення 578 444 грн. 84 коп. та за зустрічним позовом ПП “Пектораль” с.Менжинське Дніпропетровської області до акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закритого акціонерного товариства) в особі філії “Відділення Промінвестбанку в м.Дніпропетровську”, м.Дніпропетровськ про зобов'язання вчинити певні дії первісний позов було задоволено та стягнено з відповідача на користь позивача (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) 579 164 грн. 46 коп. заборгованості по процентам за користування кредитом, 25 855 грн. 98. коп.. заборгованості по платі за надання послуг з управління кредитною лінією, 6 050 грн. 20 коп. витрат по сплаті державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в задоволенні зустрічного позову –відмовлено.

          Рішення господарського суду Дніпропетровської області в частині задоволення первісного позову мотивовано фактом неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань по повній та своєчасній сплаті відсотків за користування кредитними коштами, сплаті вартості послуг за кредитним договором, укладеним сторонами; в частині відмови в зустрічному позові –відсутністю законодавчих приписів щодо обов'язковості реструктуризації боргу відповідача для обох сторін; в якості норм матеріального права при розглядів первісного позову господарський суд послався на ст.ст.526, 530 ЦК України.

          Не погодившись з вищезазначеним судовим рішенням в частині відмови в задоволенні зустрічного позову, його оскаржує в апеляційному порядку відповідач по справі –ПП “Пектораль” с.Менжинське Дніпропетровської області, посилається на порушення господарським судом при його прийнятті норм матеріального права,  на неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення, зокрема:

          - господарським судом необґрунтовано, на думку відповідача, встановлено, що Постанова Правління НБУ від 05.02.2009р. № 49 має рекомендаційний характер для банків та стосується фізичних осіб, але згідно ст.56 Закону України “Про Національний банк України” Національний банк України видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності;

          - також скаржник не погоджується з тим, що господарським судом не були прийняті його доводи щодо порушення позивачем умов досудового врегулювання спору, оскільки відповідно до п.6.9 договору позивач не вів переговорів з відповідачем перед зверненням до господарського суду з позовною заявою;

          - також господарським судом необґрунтовано не було взято до уваги посилання відповідача на ст.55 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, оскільки на його думку, між позивачем та відповідачем склався конфлікт інтересів, як між банком та клієнтом.

          Позивач по справі –акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (ЗАТ) в особі філії “Відділення Промінвестбанку в м.Дніпропетровську”, м.Дніпропетровськ у відзиві на апеляційну скаргу проти її задоволення заперечує, посилаючись на відповідність оскаржуваного судового рішення вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи.

          Перевіривши законність та обґрунтованість рішення господарського суду, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення слід залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

27.09.2007р. між акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) в особі філії “Відділення Промінвестбанку в м.Дніпропетровську” (“банк” за договором, позивач по справі) та ПП “Пектораль” с.Менжинське Дніпропетровської області (“позичальник” за договором, відповідач по справі, скаржник) було укладено кредитний договір № 1702/02-07, відповідно до предмету якого “банк” зобов'язався надати “позичальнику” кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії в сумі, розмір якої встановлюється: з 27.09.2007р. - 1000000,00 грн., з 01.10.2007р. –6000000,00 грн. (ліміт кредитної лінії); з наступним зменшенням ліміту кредитної лінії за графіком: з 01.10.2008р. –ліміт в сумі 5000000,00 грн., з 01.11.2008р. –ліміт в сумі 2500000,00 грн., з 01.12.2008р. –ліміт в сумі 0,00 грн., на умовах, передбачених цим договором, а “позичальник” зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки, встановлені договором; дата остаточного повернення кредиту 01.12.2008р.; кредит надається з наступним цільовим призначенням –на виробничі потреби, шляхом оплати протягом дії договору розрахункових документів (платіжних доручень) “позичальника” безпосередньо з позичкового рахунку № 2063735732970, відкритого “банком” в філії “Відділення Промінвестбанку в м.Дніпропетровськ” на рахунки контрагентів “позичальника” відповідно до цільового призначення платежу (а.с.9-16 (розділ 2, п.3.1 р.3 договору)).

Факт надання суми кредитних коштів за договором від 27.09.2007р. підтверджується наданими до справи відомостями руху коштів (а.с.38-61) про надання кредиту, також підтверджується фактами сплати відсотків по кредиту та сплати послуг з управління кредитною лінією, не заперечується відповідачем, не спростовується останнім жодним доказом у відповідності до ст.ст.32, 33, 36 ГПК України в судах обох інстанцій при розгляді справи.

Згідно з п.3.2 розділу 3 договору відсотки за користування кредитом сплачуються “позичальником”, виходячи із 17% річних, щомісячно в день їх нарахування.

Пунктом 3.3. р.3 договору сторони передбачили плату за надання послуг з управління кредитною лінією, яка сплачується “позичальником” виходячи із ставки в розмірі 1% річних від суми ліміту кредитної лінії, також щомісячно в день її нарахування.

Пунктом 3.9 розділу 3 договору  сторони передбачили, що забезпеченням кредиту є: іпотека згідно договорів іпотеки із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя; застава обладнання згідно договорів застави обладнання та майбутній врожай тепличної продукції згідно договору застави.

Пунктом 3.11 розділу 3 договору сторони передбачили, що “позичальник” з метою забезпечення належного та своєчасного виконання зобов'язань по погашенню кредиту, відсотків, неустойки доручає “банку” у відповідності до ст..26 Закону України “Про платіжні системи та переказ грошей в Україні” здійснити договірне списання коштів у національній валюті з рахунку “позичальника” відкритого у філії “банку” за умови настання строків виконання “позичальником” грошових зобов'язань за договором. Докази, підтверджуючи те, що саме по спірній заборгованості по сплаті відсотків та плати за управління кредитною лінією здійснювалось позивачем договірне списання згідно з умовами договору від 27.09.2007р. відсутні в матеріалах справи, не надавались жодною із сторін в ході розгляду справи відповідно до ст.ст.32, 33, 36 ГПК України.  

Підпунктом 4.3.4 п.4.3 розділу 4 договору в якості права “банку” сторони визначили право вимагати від “позичальника” (незалежно від настання строку погашення кредиту) оплати у повному обсязі суми кредиту, відсотків та неустойки, інших обов'язків по оплаті грошових коштів, передбачених договором від 27.09.2007р., зокрема, у випадку, коли “позичальником” порушено графік погашення відсотків за кредит, визначений у п.п.2.2 договору. Тобто сторони за кредитним договором визначили право “позичальника” (банку) вимагати повернення  та оплати кредиту, відсотків, пені, плати за послуги по управлінню кредитною лінією у грошовій формі.

25.12.2007р. до зазначеного вище кредитного договору сторони уклали договір про внесення змін № 2241/02-07 (а.с.17). В п.3.2 кредитного договору угодою від 25.12.2007р. сторони внесли зміни. Зокрема, зменшили проценти за користування кредитом з 17% до 15%.

12.05.2008р. сторонами укладений ще один договір про внесення змін № 510/02-08 (а.с.18), яким в п.3.2 кредитного договору знов змінили ставку процентів за користування кредитом з 15% на 17% річних.

31.10.2008р. до зазначеного кредитного договору знов внесли зміни договором № 973а/02-08 (а.с.19). В п.2.1 кредитного договору угодою від 31.10.2008р. сторони внесли зміни та виклали його в новій редакції:

“Ліміт кредитної лінії зменшується за наступним графіком:

          З 01.10.2008р. ліміт встановлюється в сумі 5000000,00 грн.;

          З 01.12.2008р. ліміт встановлюється в сумі 1000000,00 грн.;

          З 02.12.2008р. ліміт встановлюється в сумі 0 грн.”

          Перший абзац п.3.2 кредитного договору доповнили текстом: “ з 01.11.2008р. процентна ставка за користування кредитом встановлюється в розмірі 26% річних (без ПДВ)”.  

          Докази розірвання в встановленому законом порядку, визнання недійсними вищевказаних договорів, як кредитного, так і договору іпотеки, договору про внесення змін до кредитного договору відсутні в матеріалах справи, не надавались судам обох інстанцій жодною із сторін відповідно до ст.ст.32, 33, 36 ГПК України.

08.04.2009р. позивач –банк звернувся до господарського суду з позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі виконує обов'язки по сплаті відсотків та платі за управління кредитною лінією (а.с.2-5), що також підтверджується розрахунком боргу на 31.03.2009р. (а.с.20-22), з якого вбачається, що заборгованість по оплаті відсотків становить з 01.10.2008р. по 31.03.2009р. 553 684 грн. 75 коп. та за послуги з управління кредитною лінією в період з 01.10.2008р. по 31.03.2009р. –24 760 грн. 09 коп.

06.05.2009р. позивач звернувся до господарського суду з заявою про збільшення позовних вимог (а.с.27-29), яку було прийнято господарським судом до розгляду, що підтверджується ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.2009р. (а.с.76) та просив стягнути з відповідача заборгованість по оплаті відсотків з 01.10.2008р. по 05.05.2009р. в сумі 579 164 грн. 46 коп. та заборгованість по платі за користування кредитною лінією в сумі 25855 грн. 98 коп.

Докази повного та своєчасного перерахування 579 164 грн. 46 коп. боргу по оплаті відсотків та 25 855 грн. 98 коп. плати за користування кредитною лінією в порядку та строки визначені договором № 1702/02-07 відсутні в матеріалах справи, не надавались відповідачем відповідно до ст.ст.32, 33, 36 ГПК України судам обох інстанцій.

Розрахунок позову, поданий позивачем не спресовується відповідачем, контррозрахунок відсутній в матеріалах справи, не надавався скаржником судам обох інстанцій.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних у мовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України  з урахуванням особливостей, що передбачені цим Кодексом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Статтею 1049 ЦК України регламентовано, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Частиною 2 ст.1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Враховуючи вищевикладене, зокрема, факт отримання кредитних коштів відповідачем, що підтверджується частковою оплатою відсотків та доказами надання кредитних коштів, факт прострочення виконання зобов'язання по оплаті відсотків по кредиту, плати за управління кредитною лінією, господарський суд дійшов правильного висновку щодо задоволення первісного позову.

22.05.2009р. відповідачем –ПП “Пектораль” с.Менжинське Дніпропетровської області було подано в порядку ст.60 ГПК України зустрічну позовну заяву (а.с.69-71), яку було прийнято господарським судом.

Згідно з прохальною частиною зустрічної позовної заяви відповідач просив господарський суд зобов'язати позивача здійснити реструктуризацію заборгованості щомісячних платежів по відсоткам за користування кредитом до прийнятного для сторін рівня. При цьому до зустрічної позовної заяви не надавалось, а матеріали справи не містять будь-якого проекту графіку реструктуризації, який був запропонований відповідачем позивачеві.

Згідно з прохальною частиною апеляційної скарги відповідач просив суд апеляційної інстанції зобов'язати позивача здійснити реструктуризацію заборгованості відповідача за кредитним договором шляхом зменшення обсягів щомісячних платежів до рівня 17% річних.

Натомість, всупереч вимог ч.3 ст.101 ГПК України такі вимоги не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Крім цього, в обґрунтування зустрічного позову відповідачем в судах обох інстанцій не було наведено жодної обов'язкової для обох сторін норми матеріального права, або обов'язкового для обох сторін нормативного акту, крім зазначеної постанови Національного Банку України, відповідно до яких сторони були б зобов'язані укласти будь-які графіки реструктуризації заборгованості за кредитним договором або вчинити в обов'язковому порядку дії по реструктуризації заборгованості.  

Аналізуючи зміст постанови Правління Національного Банку України № 49 від 05.02.2009р. господарським судом зроблено правильний та обґрунтований висновок щодо рекомендаційного характеру змісту постанови для банків по відношенню до юридичних осіб.

Згідно зі ст.3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору.

Кредитний договір від 17.09.2007р. № 1702/02-07 є двохстороннім правочином, укладеним сторонами, який не базується на обов'язковому для обох сторін державному акті, докази протилежного відсутні в матеріалах справи, не надавались жодною із сторін відповідно до ст.33 ГПК України, отже, кредитний договір є за своєю правовою природою господарським  договором, який регламентований §§ 1, 2 глави 71 Цивільного кодексу України.

Відповідно до абзацу 2 ч.3 ст.6 ЦК України, ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Враховуючи, що зміст постанови Правління НБУ № 49 має, як вищевказано, рекомендаційний характер та, враховуючи вищевикладені норми матеріального права, відсутні правові підстави щодо задоволення зустрічного позову.

Посилання скаржника на необхідність врегулювання спору за первісним позовом в досудовому порядку згідно з вимогами кредитного договору не приймаються апеляційним господарським судом в силу висновків, викладених в рішенні Конституційного суду України від 09.07.2002р. № 15-рп/2002 у справі № 1-2/2002 щодо положень законодавства про досудове врегулювання спорів та тлумачення ст.124 Конституції України.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.99, 101, 103-105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

          Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2009р. по справі № 7/70-09 –залишити без змін; апеляційну скаргу приватного підприємства “Пектораль” с.Менжинське Нікопольського району Дніпропетровської області –залишити без задоволення.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд в місячний строк.

Головуючий                                                                                                    О.М. Виноградник

Судді                                                                                                               О.В. Джихур

                                                                                                    В.В.Прудніков

Дата виготовлення в повному обсязі 21.08.2009