Постанова

від 29.09.2009 по справі 35/74-09

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

35/74-09

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 29 вересня 2009 р.                                                                                    № 35/74-09  

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П.–головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Губенко Н.М.

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Прес-Центр-Харків”, м. Харків (далі –ТОВ “Прес-Центр-Харків”)

на рішення господарського суду Харківської області від 12.05.2009

зі справи № 35/74-09

за позовом  відкритого акціонерного товариства “Турбоатом”, м. Харків (далі –ВАТ “Турбоатом”)

до ТОВ “Прес-центр-Харків”

про спростування недостовірної інформації.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

ВАТ “Турбоатом” –Калюжного Д.В.,

ТОВ “Прес-Центр-Харків”–не з'яв.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

ВАТ “Турбоатом” звернулося до господарського суду  Харківської області з позовом до ТОВ “Прес-Центр-Харків” про визнання інформації недостовірною та її спростування.

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.05.2009 (суддя Швед Е.Ю.): позов задоволено; відмовлено в задоволенні клопотання                      ВАТ “Турбоатом” про залучення до участі у справі іншого відповідача –автора оспорюваної інформації –фізичної особи та припинення у зв'язку з цим провадження у справі.

У прийнятті даного рішення місцевий господарський суд виходив з того, що ВАТ “Турбоатом” не подано доказів достовірності оспорюваної інформації та відомостей щодо місця проживання автора цієї інформації.

ТОВ “Прес-Центр-Харків” звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та припинити провадження у справі, посилаючись на порушення названою судовою інстанцією норм матеріального та процесуального права, зокрема, припису частини першої статті                                     80 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України). Доводи касаційної скарги зводяться до того, що місцевий господарський суд необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання ТОВ “Прес-Центр-Харків” про залучення автора оспорюваної інформації до участі у справі як іншого відповідача та припинення у зв'язку з цим провадження у справі.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Сторони відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представника позивача, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення з огляду на таке.

Судом першої інстанції у справі встановлено, що:

-  в газеті “Газета по-харьковски” від 12-18 березня 2009 № 9 (121) було розміщено статтю “Есть такая профессия - Родину расхищать”;

- позивач вважає, що певна інформація, наведена в цій статті є недостовірною та такою, що принижує “честь та гідність” (ділову репутацію) даної юридичної особи, а саме:

“За перші два місяці 2009 року без проведення тендерних процедур керівництво харківського “Турбоатому” витратило приблизно 10 % річного обороту заводу…”;

… Згідно з відомостями КРУ, в січні-лютому 2009 року ТОВ “Турбоатом”  без проведення тендерних процедур оплатило вартість юридичних та аудиторських послуг на суму 6, 7 мільйонів гривен і придбало матеріали та основні засоби загальною вартістю 40, 3 мільйонів гривен…”;

“…витрачені керівництвом “Турбоатому” кошти складають приблизно десяту частину обороту заводу (433,1 млн. грн.) в 2008 році. Куди саме пішли кошти, стане відомо під час подальшого розслідування –матеріали ревізії КРУ передано до управління СБУ в Харківській області…”;

“…сам розмір суми, яку топ-менеджери підприємства зуміли “освоїти” за два місяці, дозволяє припускати, що результати перевірки будуть спрямовані до Генеральної прокуратури України та МВД…”;

“…Власне, це зовсім не перший випадок фінансових зловживань теперішнього керівництва “Турбоатому”. Сьогодні ні для кого не секрет, що близько 240 мільйонів, які належать заводові, вже декілька років “заморожені” на депозитних рахунках “Мегабанку”, власником якого є Віктор Субботін…”;

“…Генеральний директор “Турбоатому” масштабно цілковито відкрито використовує фінансові ресурси підприємства для власного збагачення, і його майже двохрічне перебування на посаді свідчить про залучення до процесу “вибивання” коштів заводу представників місцевої та вищої державної влади…”;

- ВАТ “Турбоатом” просить суд зобов'язати відповідача спростувати зазначену інформацію шляхом опублікування в газеті “Газета по-харьковски” спростування згідно з запропонованим  позивачем текстом;

- відповідач надіслав до суду клопотання про залучення до участі у справі іншого відповідача –автора оспорюваної інформації та припинення провадження у справі, але в цьому клопотанні не зазначено місце проживання автора.

Причиною касаційного оскарження стало питання про наявність або відсутність підстав для з'ясування особи автора оспорюваної інформації та притягнення його до участі у справі в якості іншого відповідача.

Згідно зі статтею 94  Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

У частині першій статті 91 ЦК України зазначено, що юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Отже, юридична особа має право на спростування поширеної про неї недостовірної інформації, передбачене частиною першою статті 277 ЦК України, але не може звернутися за судовим захистом своєї честі та гідності, оскільки ці морально-етичні категорії стосуються лише людини.

Частиною четвертою статті 277 ЦК України встановлено, що недостовірною вважається негативна інформація, поширена про особу, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.

Відповідно до частини четвертої статті 14 Закону поширенням інформації є розповсюдження, обнародування, реалізація у встановленому законом порядку документованої або публічно оголошуваної інформації.

Частиною другою статті 42 Закону України “Про інформацію” визначено, що основними учасниками іформаційних відносин є: автори, споживачі, поширювачі, зберігачі (охоронці) інформації.

У частині першій статті 21 Закону України “Про засоби масової інформації (пресу) в Україні”  (далі –Закон) зазначено, що редакція або інша установа, що виконує її функції здійснює підготовку та випуск у світ друкованого засобу масової інформації за дорученням засновника (співзасновників).

З огляду на наведену норму та приписи Закону в цілому редакція або інша установа, що виконує її функції, є поширювачем інформації.

Згідно з частиною першою статті 37 Закону громадяни, юридичні особи і державні органи, а також їх законні представники мають право вимагати від редакції друкованого засобу масової інформації опублікування ним спростування поширених про них відомостей, що не відповідають дійсності або принижують їх честь та гідність.

Таким чином, відповідачами у справі про захист ділової репутації у зв'язку з поширенням недостовірної інформації друкованим засобом масової інформації є його редакція та автор цієї інформації. Якщо редакція не має статусу юридичної особи, належним відповідачем є, зокрема, юридична особа, структурним підрозділом якої є редакція, або  засновник друкованого засобу масової інформації.

Відповідно правову позицію наведено в пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 “Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи”.

За змістом статті 12 ГПК України справи у спорах про спростування недостовірної інформації, стороною в якій є фізична особа, що не має статусу суб'єкта підприємницької діяльності, - не підвідомчі господарським судам.

Пунктом 1 частини першої статті 80 ГПК України передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

У пункті 5 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 № 01-8/344 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році” зазначається, що питання про достатність підстав для залучення до участі у справі іншого відповідача вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням усіх обставин та матеріалів певної справи і з огляду на те, чи сприятиме залучення іншого відповідача з'ясуванню усього кола обставин, що входять до предмета доказування у справі, встановленню наявності або відсутності правопорушення, прийняттю законного та обґрунтованого рішення.

Приймаючи рішення про можливість вирішення даного спору без залучення до участі в ньому зазначеного в заяві ТОВ “Прес-Центр-Харків” автора оспорюваної інформації, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач не повідомив місце проживання цього автора, тому особа останнього не може вважатися встановлено. Однак з огляду на обов'язковість залучення автора співвідповідачем у спорі про спростування поширеної в засобі масової інформації недостовірної інформації у Вищого господарського суду України відсутні підстави вважати такий висновок обґрунтованим, оскільки з наявних в матеріалах справи судових актів не вбачається, що на ВАТ “Турбоатом” або ТОВ “Прес-Центр-Харків” покладався обов'язок подати згадані докази, які стосуються розкриття особи автора, або що господарський суд самостійно вживав заходів, спрямованих на встановлення цих фактичних даних.

Водночас необхідно зазначити, що посилання скаржника на те, що автор оспорюваної інформації не перебуває з ТОВ “Прес-Центр-Харків” у трудових відносинах, не звільняє це товариство від обов'язку доказування в  даному спорі.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 № 11 “Про судове рішення” рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України; обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Не встановивши повного кола обставин, які є складовими предмету доказування в даній спорі, попередні судові інстанції припустилися неправильного застосування приписів частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням наведеного справа підлягає передачі на новий розгляд до місцевого господарського суду, якому необхідно встановити обставини, пов'язані з розкриттям особи автора спірної інформації, і в залежності від встановленого прийняти законне та обґрунтоване судове рішення.

Керуючись статтями 1117 –11112 ГПК України, Вищий господарський суд України.

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю                     “Прес-Центр-Харків” задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Харківської області від 12.05.2009 зі справи № 35/74-09 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Суддя                                                                                                  В. Селіваненко

Суддя                                                                                                  І. Бенедисюк

Суддя                                                                                                 Н. Губенко