Постанова

від 02.09.2009 по справі 2/85-09

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

2/85-09

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.09.2009 року                                                                         Справа №  2/85-09

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді   Стрелець Т. Г. (доповідача),      

суддів:  Головка В.Г., Логвиненка А.О.

при секретарі судового засідання: Ревковій Г.О.,

Представники сторін:

від позивача: Касьянов М.В., представник, довіреність № б/н від 23.02.2009р. 

від відповідача: Максименко С.М., головний спеціаліст юридичного відділу, довіреність № 7/11-2467 від 08.01.09:

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2009р. у справі  № 2/85-09

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Новий статус Плюс”, м. Дніпропетровськ

до Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

про визнання права власності.

ВСТАНОВИВ:

У березні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Новий статус Плюс” звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Дніпропетровської міської ради про визначення права власності на самочинно збудоване нерухоме майно.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2009р. (суддя Боділовська М.М.) позов задоволено у повному обсязі, визначено за Товариством з обмеженої відповідальністю “Новий статус Плюс” право власності на торгівельний комплекс “Персей”(магазин) за планом Літ.Б-1, прибудову (кафе) за планом Літ.Б1-1, тамбур за планом Літ.б-1 загальною площею 272,0 кв.м., огорожу №1-3, мостіння І, II, які знаходяться за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Титова, 20-А. Судові витрати покладено на позивача.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції посилався на доведеність матеріалами справи вимог позивача, відсутність заперечень відповідача щодо обставин справи.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2009р. по справі № 2/85-09,  провадження у справі припинити згідно п. 2 ст. 80 ГПК України.

При цьому скаржник вважає, що оскаржуване рішення господарського суду Дніпропетровської області прийнято незаконно, при неповно з'ясованих обставинах, що мають значення для справи, з порушенням вимог матеріального та процесуального права.

Обґрунтовує свої вимоги тим, що рішення прийнято без участі відповідача, в порушення вимог ст.ст. 85, 87 ГПК, у суду  відсутні підстави  для визнання права власності на самочинне будівництво.   Зазначає, що Товариству з обмеженою відповідальністю “Новий статус Плюс” було надано земельну ділянку в оренду (строк оренди на момент розгляду спору в господарському суді ще 19.11.2008р. закінчився) для фактичного розміщення торговельного комплексу, а не для будівництва та реконструкції.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.07.09р. відновлено строк подання апеляційної скарги, прийнято апеляційну скаргу до розгляду, слухання призначено на 20.07.2009р. на 12 год.30 хв.

Ухвалою від 20.07.2009р. розгляд апеляційної скарги відкладався до 26.08.2009р. на 12год. 40 хв.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2009р., залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення. Вважає, що твердження відповідача які викладені у апеляційній скарзі не відповідають дійсності, а саме: відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, суд не порушував вимог ст.ст. 85, 87 ГПК України. На думку позивача, акт про ввід спірної будівлі в експлуатацію та рішення Дніпропетровської міської ради від 01.03.2006р. про проведення реконструкції торговельного комплексу спростовує твердження відповідача щодо цільового призначення земельної ділянки. Зазначає, що думка відповідача про закінчення терміну оренди, є хибною, оскільки позивачем було направлено  лист щодо його продовження,  під час вводу в експлуатацію спірної будівлі Дніпропетровська міська рада на цей факт не зважала. Також, зазначає, що під час розгляду судом першого позову, спірна будівля не була введена в експлуатацію.     

Розпорядженням заступника голови суду - голови судової палати Неклесою М.П., від 25.08.2009р., справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді Стрілець Т.Г. (доповідача), суддів: Швеця В.В., Чус О.В.

У судовому засідання 26.08.2009р. оголошувалась  перерва до 02.09.2009р. на 12 год. 40 хв.

Розпорядженням  заступника голови суду - голови судової палати Неклесою М.П. від 01.09.2009р., справу передано для розгляду постійній колегії суддів у складі: головуючого судді Стрілець Т.Г. (доповідача), суддів: Головка В.Г., Логвиненко А.О.

У судовому засіданні 02.09.2009р. за згодою представників позивача та відповідача оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення має бути скасоване, а провадження у справі припинено, виходячи з наступного.

Визнаючи право власності за позивачем, суд першої інстанції не врахував приписів пункту 4 статті 376 Цивільного кодексу України, яким передбачено: якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок, і які б свідчили про наявність передбачених законом умов для визнання права власності на самочинно збудований об'єкт.

При цьому, судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу будівлі 31.10.2002 року, укладеному між Приватним підприємством "Ванс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Новий статус Плюс" останній придбав у власність торговельний комплекс "Персей", який складався з будівель та споруд, що знаходяться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Титова, 20-А, який складається з кафе літ. А-1 загальною площею 23,9 кв.м., магазину літ. Б-1 загальною площею 23,9 кв.м, навіси літ. В, З, Г, мостіння - І, № 1 - огорожі № 2-басейну.

18.02.2004 року, за договором оренди земельної ділянки, позивач прийняв у строкове платне володіння та користування земельну ділянку площею 0,0527 га, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ Красногвардійський район, вул. Титова, 20-А, для фактичного розміщення вказаного торговельного комплексу, на строк до 19.11.2008 року.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю “Новий статус Плюс” вже зверталося з позовом до Дніпропетровської міської ради про визнання права власності на самочинно перебудоване нерухоме майно, торгівельний комплекс “Персей”(магазин), розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Титова, 20А і по вказаному спору є рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2007р., постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.02.2008р. та постанова Вищого господарського суду України від 20.05.2008, справа № 8/279-07, відповідно до яких в задоволенні позову останньому було відмовлено.

Під час розгляду справи № 8/279-07 у Вищому господарському суді України  20.05.2008р. за участю тих самих сторін встановлено, що вказаний об'єкт нерухомості є самочинним будівництвом, тому позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ст. 80 ГПК України, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, господарський суд припиняє провадження у справі.

Судова колегія вважає, що наданий  позивачем Акт  державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом спірного об'єкта, затверджений 24.04.2008р. (а. с. 58-62) та рішення Дніпропетровської міської ради від 11.12.2008р. № 3896, яким затверджено вищезазначений акт (а. с. 63) не змінили підстав звернення до суду, які існували на час розгляду спору між тими ж сторонами по справі № 8/279-07. Як в справі № 8/279-07, так і в справі № 2/85-09 підставою позову є визнання права власності на самочинне будівництво.

Відповідачем належним чином доведено та матеріалами справи підтверджено факт звернення до суду позивача з першим позовом між тими ж сторонами, про той же предмет спору і з тих же підстав.

Крім мого суд першої інстанції послався на договір оренди земельної ділянки від 18.02.2004р., але не встановив, чи існують правові підстави для користування позивачем земельною ділянкою на час розгляду справи в господарському суді. Як свідчать матеріали справи, дія вказаного договору закінчилася 19.11.2008р. Інших документів на користування земельною ділянкою позивач до суду не надав.

Лист позивача від 11.09.2008р. № 29 щодо продовження дії договору оренди земельної ділянки по фактичному розміщенню торговельного комплексу за адресою вул. Титова, 20А площею 0,0527 га, судова колегія не може вважати правовою підставою для користування земельною ділянкою.

З наведеного вбачається, що суд першої інстанції неповно дослідив обставини справи, визнав встановленими недоведені обставини справи, дійшов висновків, що не відповідають дійсним обставинам справи. Вказане призвело до винесення необґрунтованого рішення про задоволення позовних вимог.

У відповідності зі ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.  

На підставі наведеного судова колегія приходить до висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги відповідача, скасування рішення суду першої інстанції та про необхідність припинення провадження у справі на підставі  п. 2 ст. 80 ГПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 80, ст. 101, п. 3 ст.103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу  України, суд, -    

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2009р. у справі  № 2/85-09 задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2009р. у справі № 2/85-09 скасувати.

Провадження у справі № 2/85-09 припинити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Новий статус Плюс”,                     м. Дніпропетровськ (49055, м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 12, код ЄДРПОУ 32176528) на користь Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ (49000, м. Дніпропетровськ, прос. К. Маркса, 75,) 42 грн. 50 коп. державного мита за розгляд справи апеляційною інстанцією

Доручити Господарському суду Дніпропетровської області, на виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду -  видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суд України протягом одного місяця з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя    Т. Г. Стрелець

СуддяВ. Г. Головко

СуддяА.О. Логвиненко