Постанова

від 02.09.2009 по справі 2/421-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

2/421-08

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 02 вересня 2009 р.                                                                                    № 2/421-08  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогосуддів:Воліка І.М. (доповідача),Демидової А.М.,Капацин Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуМалого приватного підприємства "Джерело"

на постановувід 28.04.2009

Дніпропетровського апеляційного господарського суду

у справі№ 2/421-08

за позовом Малого приватного підприємства "Джерело"

до1)          Комунального підприємства "АВР",2)          Територіальної громади м. Кривий Ріг в особі міської ради         на балансі Управління комунальної власності міста,  

провизнання права власності

В судове засідання прибули представники сторін:

позивачаНікульніков Ю.В. –директор;

відповідача -1не з'явились;

відповідача -2не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

У липні 2008 року позивач – Мале приватне підприємство "Джерело" (надалі –МПП "Джерело") звернувся до господарського суду з позовними вимогами про припинення права власності Комунального підприємства "АВР" на будівлю котельні та двох гаражних боксів загальною площею 661,0 кв.м, розташованих за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Мусоргського, 13-А та визнання право власності МПП "Джерело" на нежитлові приміщення котельні та двох гаражних боксів, розташованих за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Мусоргського, 13-А, загальною площею 661,0 кв.м.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між Державним комунальним експлуатаційним ремонтно-будівельним підприємством (правонаступником якого є Комунального підприємства "АВР") та МПП "Джерело" укладений договір оренди приміщення № 31/17 від 03.07.1997, за умовами якого орендар має право викупу орендованих приміщень по залишковій вартості з урахуванням сплаченої орендної плати. На виконання умов договору позивачем сплачено орендних платежів на суму 77 588,81 грн., що згідно з пунктом 1.5 договору оренди становить вартість орендованого об'єкту. Виходячи з умов договору оренди, позивач вважає, що право власності  Комунального підприємства "АВР" припинено на підставі частини 1 ст. 346 Цивільного кодексу України, у зв'язку з відчуженням власником майна, а відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України у позивача набувається право власності на спірне майно на підставі договору оренди.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2008, з метою повного з'ясування обставин справи, залучено до участі у справі в якості іншого відповідача –Територіальну громаду м. Кривого Рога в особі міської ради на балансі Управління комунальної власності міста.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.2009 у справі № 2/421-08 (суддя Боділовська М.М.) у позові відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.04.2009 (колегія суддів: Бахмат Р.М. –головуючий, судді –Лотоцька Л.О., Євстегнеєв О.С.) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.2009 у справі № 2/421-08  залишено без змін.

Не погоджуючись з постановленими судовими актами судів першої та апеляційної інстанцій, позивач - МПП "Джерело" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.2009 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.04.2009 скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на неправильне застосування господарськими судами норм матеріального права та порушення процесуальних норм, що призвело до прийняття незаконних судових актів.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю - доповідача, пояснення позивача та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з Роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними у п. п. 1, 6 постанови № 11 від 29.12.1976 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності – на підставі закону, що регулює подібні відносини, або, виходячи із загальних засад законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Рішення та постанова господарських судів попередніх інстанцій відповідають зазначеним вимогам.

Судами встановлено, що 03.07.1997 між Державним комунальним експлуатаційним ремонтно-будівельним підприємством (Орендодавець) та                 МПП "Джерело" (Орендар) укладений договір оренди приміщення № 13/17, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове користування орендований об'єкт: будівлю котельні та двох гаражних боксів за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Мусоргського, 13-А. Строк на який укладався договір сторонами не визначено.

На час укладання договору вартість орендованого об'єкту складала                 77 588,81 грн.

Згідно з пунктом 7.1 Договору сторони погодили, що орендар має право викупити орендоване приміщення по залишковій вартості з урахуванням сплаченої оренди та прийняти їх на баланс згідно з законодавством.

Відповідно до наказу Фонду комунальної власності Криворізької міської ради від 21.03.2002 № 28-ум змінено назву Державного комунального експлуатаційного ремонтно-будівельного підприємства на Комунальне підприємство "АВР", у зв'язку з чим позивачеві листом за № 120 від 27.09.2002 запропоновано переукласти договір оренди № 31/17 від 03.07.1997. Про те, відповідач залишив вказане повідомлення поза увагою та не здійснив дії спрямовані на переукладення договору з новим власником майна.

Станом на 22.05.2008 позивач сплатив на рахунок Комунального підприємства "АВР" орендну плату в сумі 77 588,81 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, а тому звернувся до відповідача з проханням передати у власність орендоване майно, а саме окремо розташовану будівлю та гаражні бокси за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Мусоргського, 13-А, загальною площею 661,0 кв.м.

Комунальне підприємство "АВР" листом за № 52 від 07.05.2008 повідомило позивача, що будівля котельні по вул. Мусоргського, 13-Д є власністю територіальної громади та знаходиться у розпорядженні ліквідаційної комісії Комунального підприємства "АВР", оскільки Криворізька міська рада на підставі ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. ст. 110-112 Цивільного кодексу України, ст. ст. 59-61 Господарського кодексу України прийняла рішення "Про ліквідацію комунального підприємства "АВР" від 27.04.2007 № 1146, а тому будь-які зобов'язання за договором оренди № 13/17 від 03.07.1997 у Комунального підприємства "АВР" припинилися у зв'язку з відкриттям ліквідаційної процедури (а.с. 60).

Відповідно до статуту Комунального державного експлуатаційного ремонтно-будівельного підприємства, затвердженого рішенням виконкому Жовтневої райради народних депутатів м. Кривий Ріг № 214/5 від 14.06.1993, вказане підприємство засновано виконавчим комітетом Жовтневої районної ради народних депутатів від імені власника - Криворізької міської ради народних депутатів, у відповідності з Законом України "Про місцеві ради народних депутатів та місцеве самоврядування". Підприємство є комунальним державним підприємством з державною формою власності.

У розділі ІІІ Статуту підприємства передбачено, що продавати, здавати в оренду основні фонди підприємство має право за узгодженням з засновником у відповідності з законодавством України.

Пунктом 5.1 Статуту встановлено, що Власник основних засобів підприємства є засновник. Підприємство розпоряджається основними фондами на правах повного господарського відання.

Разом з тим, правовий режим власності, порядок і умови набуття та припинення права власності, а також права володіння, користування та розпорядження державним майном визначаються законами. Одним із способів зміни форми власності є приватизація, в процесі якої відбувається відчуження на користь фізичних осіб або юридичних осіб майна, що є державною чи комунальною власністю, та майна, що належить Автономній Республіці Крим. Порядок відчуження такого майна визначається Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Стаття 3 Закону передбачає три способи малої приватизації –викуп, продаж на аукціоні, за конкурсом. Норми, які регламентують ці відносини, містяться в нормативно-правових актах з питань приватизації –законах, указах Президента України, наказах Фонду державного майна України тощо.

Частиною першою статті 7 Закону передбачено, що Фонд державного майна України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві ради затверджують за поданням органів приватизації переліки об'єктів, які підлягають: продажу на аукціоні, за конкурсом, а також викупу. Зі змісту цієї норми випливає, що саме Фонд державного майна України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві ради є органами, які здійснюють функції відповідно щодо  розпорядження державною власністю, майном Автономної Республіки Крим і комунальною власністю. Способи приватизації визначаються шляхом прийняття цими органами рішень про затвердження конкретних переліків об'єктів приватизації.

За наведено, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що продавцем спірного майна може бути Криворізька міська рада (ст. 4 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та ст. ст. 6, 7 Закону України "Про приватизацію державного майна"), а не підприємство, яке володіє майном на праві господарського відання, оскільки перебування майна на праві господарського відання, не передбачає права вільного розпорядження цим майном (ст. 316, 317 Цивільного кодексу України, ст. ст. 22, 133, 134, 136 Господарського кодексу України), зокрема, щодо його відчуження.

Отже, як правильно визначили попередні судові інстанції, даний спір виник з правовідносин оренди майна, яке згідно свідоцтва про право власності належить Криворізькій міській раді в особі Територіальної громади м. Кривого Рогу в особі міської ради на балансі Управління комунальної власності місті.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передача майна в оренду не припиняє права власності на це майно.

Спірним договором оренди сторони передбачили можливість переходу орендованого майна у власність позивача, у разі сплати орендодавцю орендної плати" із залишкової вартості майна", що тлумачиться позивачем як його право на майно після сплати ним у 2008 році орендної плати у розмірі                       77 588,81 грн., як суми залишкової вартості майна на час передачі його в оренду.

Водночас, дана умова договору не свідчить про те, що право власності у позивача може виникнути відразу після сплати орендних платежів із залишкової  вартості майна і не визначає суму вартості орендованого майна, сплата якої свідчила б про продаж майна за згодою орендодавця, з урахуванням того, що зазначена у договорі сума є лише узгодженою вартістю майна на час передачі його в оренду і не є узгодженою сумою продажу, а тому, при такому положенні, коли умови купівлі-продажу майна не узгоджені, господарські суди дійшли обґрунтованого висновку щодо відмови позивачеві у визнанні за ним права власності на об'єкт оренди.

Крім того слід зауважити, що  Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 15.09.1995 оренду державного майна з правом викупу було скасовано.

Статтею 41 Конституції України та ст. 319 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним і право розпоряджатися майном належить лише власникові майна.

Згідно із ст. 143 Конституції України територіальні громади безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є у комунальній власності.

Відповідно до ст. 289 Господарського кодексу України орендар має право на викуп об'єкта оренди, якщо таке право передбачено договором оренди.

Умови викупу орендованого державного (комунального) майна визначаються відповідно до закону. Отже, викуп майна підприємств, зданого в оренду, провадиться з додержанням вимог передбачених чинним законодавством України про приватизацію та не передбачає автоматичного переходу права власності на орендоване майно по договору оренди.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для визнання права власності за позивачем на орендоване майно, яке знаходиться в комунальній власності територіальної громади, оскільки перехід права власності на орендоване майно здійснюється за згодою власника майна, в порядку встановленому законодавством про приватизацію.

Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, відповідно до    ч. 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанцій не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Доводи касаційної скарги зводяться до намагань відповідача оцінювати докази та тлумачити законодавство виключно на свою користь, тому до уваги судом не беруться. Окрім того, ці твердження спростовуються встановленими обставинами справи.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог статті 43 ГПК України рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідають нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій, в зв'язку з чим підстав для їх скасування не вбачається.

Отже, постанова у справі винесена з дотриманням норм процесуального законодавства щодо повного та всебічного дослідження обставин справи та належної оцінки доказів, є законною та обґрунтованою, тому її слід залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.     

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України –

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Малого приватного підприємства "Джерело" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.04.2009 у справі № 2/421-08 залишити без змін.

Головуючий, суддя                                                      І. Волік

          Судді :                                                                           А. Демидова

                                                                                                 Н. Капацин