8/31-08
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2009 р. № 8/31-08
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді Козир Т.П.
суддів Мамонтової О.М.
Малетича М.М.
За участю представників сторін: не з'явилися
від позивача
від відповідача
розглянувши касаційну скаргу Міського комунального підприємства Житлово-експлуатаційної контори № 10 на рішення господарського суду Вінницької області від 27.01.09р. та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 26.03.09р.
у справі № 8/31-08
за позовом Дочірнього підприємства "Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління "Вінницяліфт", м. Вінниця
до Міського комунального підприємства Житлово-експлуатаційної контори № 10, м. Вінниця
про стягнення 76 587,40грн. заборгованості
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Вінницької області від 27.01.09р. у справі № 8/31-08 (суддя Мельник І.Ю.) позовні вимоги задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 58 400,42грн. боргу, 584грн. державного мита та 89,97грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в решті позову –відмовлено; з позивача на користь відповідача стягнуто 474,90грн. адвокатських послуг.
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 26.03.09р. (головуючий Пасічник С.С., судді Гулова А.Г., Щепанська Г.А.) вказане рішення залишено без змін.
Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить рішення від 27.01.09р. та постанову від 26.03.09р. скасувати, справу передати на новий розгляд до місцевого господарського суду. В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, п. 1 ч. 2, ч. 6 ст. 11, ст.ст. 509, 530 ЦК України, ст. 34, ч. 2 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно розпорядження заступника голови Вищого господарського суду України від 29.09.09р. № 02.02-10/432 розгляд касаційної скарги здійснено колегією суддів у складі: головуючий суддя –Козир Т.П., судді - Мамонтова О.М., Малетич М.М.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами норм матеріального і процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на слідуюче.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
01.01.06р. між Міським комунальним підприємством житлово-експлуатаційною конторою № 10 (Замовник) та Дочірнім підприємством "Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління "Вінницяліфт" (Підрядчик) було укладено підрядний договір № 510 на технічне обслуговування, ремонт ліфтів і диспетчерських систем, за умовами якого замовник доручив, а підрядчик прийняв на себе організацію і виконання робіт по технічному обслуговуванню, ремонту ліфтів і диспетчерських систем на об'єктах замовника відповідно з Додатками № 1, які є невід'ємною частиною договору.
Відповідно п. 2.1 договору щомісячна оплата згідно відомості обсягів робіт складає 12 076,26грн., в тому числі ПДВ 2 012,71грн.
Додатками № 1 до договору сторонами змінювався розмір щомісячної оплати, зокрема, з 01.09.06р. - до 20 558,74грн.
Пунктом 5.1 договору визначено, що в кінці поточного місяця підрядчик надає замовнику акти виконаних робіт з зазначенням їх вартості до 1-го числа наступного місяця.
На підставі підписаних актів замовник самостійно сплачує виконані роботи не пізніше 5-го числа наступного місяця (п. 5.3. договору).
В період з січня 2006р. по січень 2008р. включно Дочірнім підприємством "Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління "Вінницяліфт" були виконані роботи за договором від 01.01.06р. на загальну суму 524 035,58грн., що підтверджується актами виконаних робіт, наявними в матеріалах справи. Вартість вказаних робіт МКП ЖЕК № 10 сплачена частково.
04.03.08р. Дочірнє підприємство "Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління "Вінницяліфт" звернулося з позовом до Міського комунального підприємства Житлово-експлуатаційної контори № 10 про стягнення 76 587,40грн. боргу.
Рішенням господарського суду Вінницької області від 27.01.09р. у справі № 8/31-08, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 26.03.09р., з відповідача на користь позивача стягнуто 58 400,42грн. боргу, в решті позову –відмовлено.
Відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Пунктом першим статті 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Судом апеляційної інстанції взято до уваги порядок оплати, визначений п. 5.3 договору № 510 від 01.01.06р. в редакції, що зазначена вище, виконаній друкованим шрифтом на сторінці 3 договору (а.с. 122, т. 1), а не виконаній рукописно на сторінці 4 цього ж договору (а.с. 122 зворот, т. 1), оскільки рішенням господарського суду Вінницької області від 26.08.08р. у справі № 6/111-08, яке набрало чинності, примірник договору на обслуговування, ремонт ліфтів і диспетчерських систем № 510 від 01.01.06р. виконаний без штампу ДП "СРБУ "Вінницяліфт" на його аркушах визнано недійсним. По-друге, апеляційною інстанцією встановлено, що пунктом 7.1 договору обумовлено, всі зміни, доповнення, розбіжності, виправлення в цьому договорі дійсні тільки в тому випадку, якщо вони посвідчені повноважними представниками сторін і скріплені печатками двох сторін; рукописний текст п. 5.3 виконаний вже після підписання сторонами договору та скріплення підписів печатками і не начальником МКП ЖЕК № 10 Ковальчуком Я.Л., а начальником відділу Піліновським. Крім того, протокол розбіжностей до договору, як-то передбачено ч. 4, 5 ст.181 ГК України, не складався та не узгоджувався сторонами.
Отже, доводи заявника касаційної скарги, судами досліджені, спростовуються викладеними висновками, а тому касаційною інстанцією відхиляються.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що сума боргу відповідача за виконані позивачем роботи згідно договору № 510 від 01.01.06р. за період з 01.01.06р. по 31.01.08р. складає 58 400,42грн.
Враховуючи викладене, господарські суди обґрунтовано задовольнили позовні вимоги в частині стягнення вказаної суми.
За таких обставин, колегія вважає, що оскаржені рішення та постанова прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Міського комунального підприємства Житлово-
експлуатаційної контори № 10 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Вінницької області від 27.01.09р. та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 26.03.09р. у справі № 8/31-08 залишити без змін.
Головуючий суддя Т.П. Козир
Судді: О.М. Мамонтова
М.М. Малетич
Суд | Вищий господарський суд України |
Дата ухвалення рішення | 30.09.2009 |
Оприлюднено | 08.10.2009 |
Номер документу | 4886600 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Вищий господарський суд України
Мамонтова О.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні