Постанова

від 12.10.2011 по справі 4-195/11

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МАРІУПОЛЯ

Справа № 4-195/11

ПОСТАНОВЛЕНИЕ

12.10.2011 г. Мариуполь

Приморський районний суд м. Маріуполя Донецької області, у складі головуючого судді Шишиліна О.Г., при секретарі Матус Т.В., за участю прокурора Войтова А.Н., заявника ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за скаргою ОСОБА_1 на постанову про відмову у порушенні кримінальної справи,-

В С Т А Н О В И В :

10 серпня 2011 року у Приморському районному суді м. Маріуполя Донецької області була зареєстрована скарга ОСОБА_1 на постанову про відмову у порушенні кримінальної справи, яка винесена старшим слідчим Маріупольської транспортної прокуратури ОСОБА_2 за результатами перевірки її заяви. В скарзі посилається на те, що вказана постанова є незаконною, необ'єктивною, проведеною не в повному обсязі, як це передбачено ст.ст. 99 КПК України.

В обґрунтування скарги скаржник зазначає, що вона є інвалідом 3-ій групи з 2002 року та щороку за приписом МСЕК повинна проходити обстеження для підтвердження встановленого їй діагнозу «Посттравматична недостатність сфінктеру прямої кишки». Оскільки у лікарні її діагноз постійно змінювався лікарями, вона, 22.10.2007 року, звернулася до ДОКТМО для проведення консиліуму лікарів. Згідно висновку (епікризу) ДОКТМО їй встановлено діагноз ««Посттравматична недостатність сфінктеру», який вона здала у грудні 2007 року до Вузлової лікарні станції Маріуполь. Однак, 05.02.2008 року, при проходженні МСЕК, голова комісії ОСОБА_3 не знайшла в її історії хвороби цей Висновок, а навпаки замість нього був інший висновок з іншим діагнозом. Вважає, що Висновок ДОКТМО, без її відома, навмисно, був замінений членом ВКК, завідуючим хірургічного відділення Вузлової лікарні станції Маріуполь ОСОБА_4, на підставі фальсифікованої експертизи від 2003 року. На її звернення до завідуючої Вузлової лікарні станції Маріуполь, стосовно підміни Висновку, повідомлено, що діагноз змінив ОСОБА_5 на підставі експертизи від 2003 року, стосовно підміни документів порадили звернутися до прокуратури або до суду. Маріупольською транспортною прокуратурою була проведена перевірка її заяви, по результатам якої була винесена постанова про відмову у порушенні кримінальної справи. Вважає, що ця постанова є незаконною, необ'єктивною, проведеною не в повному обсязі, посилаючись на ряд обставин, які на її думку підлягають встановленню під час перевірки доводів, викладених у її заяві про злочин. Просила скасувати постанову, зобов'язати провести слідство та порушити кримінальну справу проти посадових осіб.

У судовому засіданні заявник ОСОБА_1, свої вимоги, викладені у заяві, підтримала, просила її задовольнити.

Прокурор в судовому засіданні доводи скарги не визнав, просив у задоволенні заяви відмовити. Вважає, що оскаржувана постанова винесена внаслідок повної обґрунтованої перевірки, рішення за результатами перевірки прийняте законне за відсутності підстав до порушення кримінальної справи, а тому заява задоволенню не підлягає.

Заслухавши думку прокурора, пояснення ОСОБА_1, ознайомившись з матеріалами заяви та матеріалами перевірки по результатам якої прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 236-2 КПК України, суддя при розгляді скарг на постанову про відмову у порушенні кримінальної справи, перевіряє виконання вимог ст. 99 КПК України.

Відповідно до ст. 99 КПК України при відсутності підстав до порушення кримінальної справи прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя своєю постановою відмовляють у порушенні кримінальної справи, про що повідомляють заінтересованих осіб, підприємства, установи, організації.

Висновок про відсутність підстав для порушення кримінальної справи може ґрунтуватися лише на результатах достатньої, повної та об'єктивної перевірки всіх доводів заявника.

Як вбачається з наданих до суду матеріалів, які стали підставою для винесення оскаржуваного рішення, 13.04.09 року до Маріупольської транспортної прокуратури з прокуратури Донецької області надійшли матеріали перевірки №11 с-2008 за заявою ОСОБА_1 про порушення кримінальної справи проти експерту ОСОБА_6 за ст. 366 КК України (а.с. 1).

22.04.09 року старшим помічником Маріупольського транспортного прокурора було прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи (а.с. 37-39). 29.04.2009 року, вказана постанова була скасована прокуратурою Донецької області та направлена до Маріупольської транспортної прокуратури для проведення додаткової перевірки (а.с. 47-48).

Після проведення додаткової перевірки 01.07.09 року старшим помічником Маріупольського транспортного прокурора було прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи (а.с. 61-64). 04.09.2009 року, вказана постанова була скасована прокуратурою Донецької області та направлена до Маріупольської транспортної прокуратури для проведення додаткової перевірки (а.с. 76-78). Зазначеною постановою визначені вказівки стосовно перевірки прокурором доводів, викладених в заявах ОСОБА_1, з метою встановлення істини у справі.

20.09.2009 року, старший слідчий Маріупольської транспортної прокурори Цапій Ф.Ю., після проведення додаткової перевірки, прийняв рішення про відмову в порушенні кримінальної справи у відношенні хірурга Вузлової лікарні на ст. Маріуполь ОСОБА_7 експерта Донецького обласного Бюро судово - медичної експертизи ОСОБА_6 а також інших службових осіб вузлової лікарні на ст. Маріуполь, Донецького обласного Бюро судово -медичної експертизи, Донецького обласного клінічного територіального об'єднання, за ознаками злочинів, передбачених ст. ст. 366. 367 КК України. (а.с. 116-120).

Як вбачається з наданих до суду матеріалів, які стали підставою для винесення оскаржуваної постанови, при проведенні перевірки старшим слідчим Маріупольської транспортної прокуратури вчинено ряд дій з метою встановлення фактичного існування доказів а саме встановлено та підтверджено матеріалами справи, що:

- 17.09.1997 р. ОСОБА_1 звернулася до Вузлової лікарні на станції Маріуполь з діагнозом «кровоточивий геморой».

- 23.09.1997 р. хірургом Вузлової лікарні на станції Маріуполь ОСОБА_7 ОСОБА_1 була проведена хірургічна операція: Геморойектомія по Міллігану. Після проведення операції, ОСОБА_1 була виписана з лікарні.

Через 3 роки, 21.11.2000 р. ОСОБА_1 звернулася до вузлової лікарні на станції Маріуполь зі скаргами на слабкість анального сфінктера.

В червні 2003 року ОСОБА_1 звернулась до Приморського районного суду м. Маріуполя, з позовом до вузлової лікарні на ст. Маріуполь про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої недбалим ставленням завідуючого хірургічним відділенням вузлової лікарні на ст. Маріуполь ОСОБА_7 до проведення хірургічної операції, у наслідок якої вона стала інвалідом.

За наслідком розгляду даної позовної заяви Приморським районним судом м. Маріуполя 28.01.04р. винесено рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до вузлової лікарні ст. Маріуполь з вищезазначених питань. (а.с.18-19). Рішення суду винесено на підставі висновку комісійної судово - медичної експертизи за № 799 від 12.11.2003р., проведеної судово-медичною експертною комісією у складі: голови - обласного судмедексперта ОСОБА_8П, членів комісії - ОСОБА_9 та ОСОБА_10

Згідно даного висновку, у хворої ОСОБА_1 в 1997році, при зверненні до хірурга мався хронічний кровоточивий геморой з анемією. Діагноз ОСОБА_1 при надходження до вузлової лікарні на ст. Маріуполь встановлено вірно. Стан хворої ОСОБА_1 при наявності у неї хронічного кровоточивого геморою з анемією вимагав не терапевтичного лікування, а хірургічного - оперативного втручання. Лікарем ОСОБА_7 методика та техніка операції в 1997 році, під час лікування ОСОБА_1, обрані правильно. Медична допомога хворій ОСОБА_1 в 1997 році була надана в повному обсязі. Наявні у ОСОБА_1 з її слів симптоми нетримання калу та газів, не пов'язані з проведеною їй у 1997 році операції - геморойектомії по Міллігану. Післяопераційний догляд та лікування проводилось вірно. Кваліфікація лікаря ОСОБА_7 надавала можливість проведення такої операції. Медична допомога ОСОБА_1 в Вузловій лікарні ст. Маріуполь надана в повному обсязі (а.с.26-28).

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 11.05.04р. рішення Приморського районного суду м. Маріуполя від 28.01.04р. залишено без змін, та в ухвалі також зазначено, що у суду компетентність і об'єктивність комісійної судово - медичної експертизи № 799 від 12.11.2003р. не викликає сумнів (а.с. 20-22). 12.09.07 року Апеляційний суд м. Києва виніс ухвалу про залишення без змін рішення Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 28.01.04 року та ухвали апеляційного суду Донецької області від 11.05.04 року. Дані рішення судів вступили в законну силу. (а.с.23)

Опитаний хірург вузлової лікарні на ст. Маріуполь ОСОБА_4 пояснив, що з вересня 1996 року працює хірургом у вузловій лікарні ст. Маріуполь. Вважає, що має достатній досвід і кваліфікацію в даній професії.

У 1997 року у вузлову лікарню на ст. Маріуполь зі скаргою на кровотечі з прямої кишки звернулася ОСОБА_1 Обстеживши її, зважаючи на встановлений у неї діагноз - хронічний кровоточивий геморой з анемією, прийшов до висновку про те, що при наявності в неї хронічного геморою, що кровоточить, ускладненого анемією їй потрібно не терапевтичне лікування, а хірургічне - оперативне втручання. У зв'язку з цим у вересні 1997 року прооперував її з приводу хронічного геморою, що кровоточить. Дана операція відноситься до категорії звичайних і проводиться за методикою Морган -Міллігана. Під час операції відзначалося зниження тонусу сфінктера, про що під час операції були сповіщені асистенти та учасники операції, що також було відзначено в протоколі. Операція пройшла без особливостей. Після операції ОСОБА_1 була виписана на амбулаторне лікування. У 2001 року ОСОБА_1 звернулася в лікарню зі скаргами на нетримання газів. Обстеживши її знайшов у неї гіпотонію сфінктера. У зв'язку з цим направив її в обласну Донецьку лікарню ім. Калініна на консультацію до лікаря проктолога. Після цього, лікування, ОСОБА_1 у нього не одержувала. Пізніше, йому стало відомо, що ОСОБА_1 була прооперована в проктологічному відділенні лікарні ім. Калініна в м. Донецьк.

На думку ОСОБА_7 усі обвинувачення ОСОБА_1 надумані. Будь - яких документів він не підробляв. Методика і техніка операції, проведеної ним в 1997 року під час лікування ОСОБА_1, на його думку, обрані правильно. Медична допомога в 1997 року була їй надана в повному обсязі і наявні у ОСОБА_1 з її слів симптоми нетримання газів у 2001 року не зв'язані з проведеної ним у 1997 року операцією - гемороєктомії по Морган -Міллігану. Усе це підтвердила обласна комісійна судово - медична експертиза, а також рішення Приморського райсуду м. Маріуполя, та апеляційних судів. З приводу висновків комісійної експертизи ні з ким не домовлявся. Хто такий ОСОБА_11 йому на момент проведення експертизи було не відомо (а.с. 35-36)

Експерт Донецького обласного Бюро судово - медичної експертизи ОСОБА_6 з метою опитування за даними обставинам був запрошений для опитування в Маріупольську транспортну прокуратуру по мобільному зв'язку (номер 80679569136), але останній у категоричній формі в телефонній розмові відмовився від явки в м. Маріуполь для надання пояснень по даному факту, як і від будь яких пояснень по даному факті надалі. Своє відмовлення він мотивував тим, що вважає доводи ОСОБА_1 домислами і пославшись на ст. 63 Конституції України відмовився від дачі будь яких пояснень. Також він пояснив, що по даному факту маються рішення суду першої, апеляційної і касаційної інстанції, у яких зазначено, що у суду не викликає сумнів компетентність і об'єктивність комісійної судово - медичної експертизи в який він брав участь як один із членів експертної комісії (а.с.34)

22.10.07 року, через десять років, після проведення ОСОБА_7 хірургічної операції, ОСОБА_1 поступила до проктологічного відділення ДОКТМО, де їй було встановлено діагноз - Посттравматична недостатність сфінктеру прямої кишки 3 ступеню (а.с. 12).

Згідно пояснень ОСОБА_1, пізніше вказаний діагноз був змінений лікарем ОСОБА_5, на прохання ОСОБА_7 на «недостатність сфінктеру прямої кишки 3 ст.»

ОСОБА_5 у своїх поясненнях зазначив що дійсно, ним було внесено зміни у діагнозу ОСОБА_1 Дані зміни ним були внесені для вивчення анамнезу захворювання, історії захворювання та висновку комісійної судово-медичної експертизи (а.с. 102-103).

Опитані голова ВКК ОСОБА_12 та в.о. голови ВКК ОСОБА_13 пояснили, що їм нічого невідомо про можливі факти заміни медичних документів ОСОБА_1 також їм нічого не відомо про факти зміни діагнозів ОСОБА_1 лікарями ДОКТМО.

З 2001 року, під час щорічного проходження ОСОБА_1 комісії МСЕК їй встановлювався діагноз «недостатність сфінктера прямої кишки 3 ступеню (а.с. 85-90).

Опитаний ОСОБА_14, пояснив, що працював хірургом у Вузловій лікарні на станції Маріуполь. Він готував документи ОСОБА_1 для передачі їх до МСЕК м. Маріуполя. Який саме діагноз був встановлений ОСОБА_1, він не пам'ятає. При цьому він пояснив, що встановити саме посттравматичну недостатність сфінктеру, через 10 років після проведення хірургічної операції як хірург не в змозі (а.м. 93-94 ).

В період з 11.05.08 року по 21.05.08 рік, ОСОБА_1 у зв'язку з оскарженням діагнозу МСЕК знаходилась на обстеженні в Українському державному науково-дослідному інституті медико-соціальних проблем інвалідності у м. Дніпропетровськ.

Згідно висновку УДНДІМСШ № 2554 ОСОБА_1 встановлені діагнози: Основний: недостатність анального сфінктера II ст.; Супутній: Органічний емоційно-лабільний розлад, обумовлений соматичною патологією, виражений стійкий астено-невротичний синдром з іними дисоціативно -депресивними наслоюваннямиь та психовегетативними пароксизмами.

Причиною інвалідності є загальне захворювання. Рекомендовано направити ОСОБА_1 на лікування у відділі неврозів (а.с. 82-83).

Таким чином в ході проведення перевірки, на підставі висновку комісійної судово-медичної експертизи № 799 від 12.11 2003, та висновку Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності у м. Дніпропетровськ, встановлено - діагнозом ОСОБА_1 є недостатність анального сфінктера. Причиною є загальне захворювання.

Фактів неправильного чи неналежного проведення хірургічної операції хірургом Вузлової лікарні на станції Маріуполь ОСОБА_7 не встановлено.

Висновки комісійної судово-медичної експертизи № 799 від 12.11.2003 року повністю підтверджуються висновком УДНДІМСПІ у м. Дніпропетровськ № 2554, підстав для проведення повторного додаткового судово-медичного дослідження ОСОБА_1 не вбачається.

За фактом внесення змін до діагнозу ОСОБА_1, встановлено що такі зміни були внесені після детального вивчення її медичних документів лікарями ДОКТМО, та є законними.

Крім того, встановлено, що за усіма доводами заявниці мається рішення Приморського райсуду м. Маріуполя, залишене у законній силі ухвалами судів апеляційної і касаційної інстанції, якими встановлена та підтверджена відсутність у діях ОСОБА_7 ознак службової недбалості і службового підроблення, як і фальсифікації комісійної судово - медичної експертизи експертом ОСОБА_11С, в якій останній був лише одним з членів комісії.

Згідно положень ст.236-2 КПК України, суд, при розгляді скарги на постанову про відмову у порушенні кримінальної справи, перевіряє, чи були при відмові у порушенні кримінальної справи виконані вимоги ст.99 КПК України.

Перелік підстав для порушення кримінальної справи надає ст.94 КПК України, а також чітко вказує на те, що порушення кримінальної справи можливе у випадку, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину, і на даній стадії перевіряється лише наявність об'єктивних ознак, що характеризують подію злочину, та не вимагається надавати докази або встановлювати будь-які обставини.

Таким чином, суд вважає, що перевірка обставин, викладених в заяві ОСОБА_1 про злочин проведена повно, старший слідчий Маріупольської транспортної прокуратури, при винесенні постанови від 20.10.2009 року, виконав вимоги ст. 97,99 КПК України, надав оцінку діям зібраним доказам, а також навів підстави прийняття рішення, тому висновки про необхідність відмови в порушенні кримінальної справи є обґрунтованими.

Що стосується, заявлених вимог ОСОБА_1, стосовно неповноти проведення перевірки та не виконання слідчим певних процесуальних дій, а саме: не відібранні пояснення від голови МСЕК ОСОБА_15, обласного проктолога ОСОБА_5, професора ОСОБА_16, не вивчення наданих нею документів, а також не проведення повторної експертизи, суд вважає необґрунтованими, оскільки вони спростовуються наданими до суду матеріалами перевірки, яка проведена згідно вимог ст. 97 КПК України.

Крім того, суд не може задовольнити заяву ОСОБА_1, щодо порушення кримінальної справи у відношенні посадових осіб, так як діючим КПК України не передбачене право суду порушити кримінальну справу за вказаними категоріями.

У зв'язку з чим, суд вважає, що оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою, отже заявлені вимоги щодо її скасування задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 94, 97, 99-99-1, 236-1, 236-2 КПК України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Скарга ОСОБА_1 на постанову старшого слідчого Маріупольської транспортної прокуратури від 20.10.2009 року про відмову у порушенні кримінальної справи у відношенні хірурга Вузлової лікарні на ст. Маріуполь ОСОБА_7 експерта Донецького обласного Бюро судово - медичної експертизи ОСОБА_6 а також інших службових осіб вузлової лікарні на ст. Маріуполь, Донецького обласного Бюро судово -медичної експертизи, Донецького обласного клінічного територіального об'єднання, за ознаками злочинів, передбачених ст. ст. 366. 367 КК України - залишити без задоволення.

На постанову протягом семи діб з дня її винесення особа, яка подала скаргу, вправі подати апеляцію до апеляційного суду Донецької області через Приморський районний суд м. Маріуполя Донецької області.

Судья: Шишилін О. Г.