Постанова

від 16.09.2009 по справі 12/25-09

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

12/25-09

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 16 вересня 2009 р.                                                                                    № 12/25-09  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:                                Кравчука Г.А.

суддів:                                Мачульського Г.М.

                               Шаргала В.І.

розглянувши у відкритомусудовому засіданні

касаційну скаргуПриватної агрофірми "Колос"

на постановуЖитомирського апеляційного господарського суду

від14.05.2009р.

у справі№12/25-09

Господарського судуВінницької області

за позовомПриватного підприємства "Хімагромаркетинг 2000"

доПриватної агрофірми "Колос"

простягнення заборгованості, пені, штрафу, втрат від інфляції, річних

за участю представників

- позивача:Мітрофанової О.І. (довіреність №9/37 від 15.06.2009р.)

- відповідача:

Чуби В.Д. (довіреність від 01.09.2009р.), -

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись в суд з позовом позивач просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 233047,50 грн., 43957,13 грн. штрафу, 11799,23 грн. пені, 7374,52 грн. річних, 8389,71 грн. втрат від інфляції, обґрунтовуючи позов неналежним виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо розрахунку за договором поставки.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 03.03.2009р. (суддя Кожухар М.С.) позов задоволено.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 14.05.2009р. (колегія суддів у складі: головуючого –судді Вечірка І.О., суддів Будішевської Л.О., Зарудяної Л.О.) вказане рішення суду змінено в частині стягнення штрафу та пені, постановлено викласти його резолютивну частину в наступній редакції: "Позов задовольнити частково. Стягнути з Приватної агрофірми "Колос" на користь Приватного підприємства "Хімагромаркетинг 2000" –233 047, 50 грн. боргу, 13 187, 14 грн. штрафу, 3 539, 77 грн. пені, 7 374, 52 грн. річних, 8 389, 71 грн. втрат від інфляції, 3 045, 68 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу".

В касаційній скарзі відповідач просить змінити вказані судові рішення, відмовивши в частині позову щодо стягнення 13 187, 14 грн. штрафу та 3 539, 77 грн. пені, посилаючись на порушення та неправильне застосування господарським судами попередніх інстанцій норм матеріального права.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, рішення місцевого господарського суду залишити в силі, а касаційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що судом першої інстанції повно та всебічно з'ясовано всі обставини справи, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, а висновки суду апеляційної інстанції не спростовують висновків місцевого господарського суду.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Із встановлених судами обставин справи вбачається, що 05.03.2008р. між Приватним підприємством "Хімагромаркетинг 2000" (продавець) та Приватною фірмою "Колос" (покупець) укладено договір поставки №Х2-02-0044 (надалі договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати, а відповідач прийняти й оплатити товар (засоби захисту рослин).

Відповідно до п.2.1 договору відповідач зобов'язаний сплатити позивачу вартість товару, зазначену в п.1.2 даного договору з урахуванням положень п.1.3 договору, в наступні строки:

1. не пізніше 01 травня 2008р.          54 064,50 грн.;

2. не пізніше 15 листопада 2008р.    216 258,00 грн.

Всього (згідно п.1.1 договору)     -   270 322,50 грн.

Додатковою угодою №Х2-02-0044ДС1 до цього договору поставки сторони домовилися доповнити договір додатковим переліком засобів захисту рослин на загальну суму 22 725,00 грн.

На виконання умов договору позивачем було здійснено поставку товару відповідачу на загальну суму 293 047,50 грн.

Факт передачі позивачем та отримання відповідачем товару (засобів захисту рослин) підтверджується видатковими накладними та довіреностями і не заперечується відповідачем.

Судами також встановлено, що відповідач здійснив частковий розрахунок за отриманий товар, а саме в сумі 60 000,00грн., що, як встановлено судами, підтверджується належним чином засвідченими копіями банківських виписок від 24.06.2008р. та від 21.08.2008р., а сума боргу відповідача перед позивачем за отриманий товар становить 233047,50 грн. (293047,50 грн. - 60000,00 грн.).

Задовольняючи позов місцевий господарський суд виходив із того, що взяті на себе відповідачем зобов'язання щодо оплати постановленого товару виконані неналежним чином, дійшовши до висновку що стягненню підлягає як заборгованість, так і штраф, пеня, річні, втрати від інфляції.

Суд апеляційної інстанції змінюючи рішення суду першої інстанції виходив з того, що з врахуванням належним чином доведених форс-мажорних обставин  розмір пені та штрафу підлягає зменшенню до 30% від кожної нарахованої суми, погодившись з іншою частиною рішення місцевого господарського суду.

Суд касаційної інстанції погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції виходячи з наступного.

Особа, що звернулась із касаційною скаргою, як на підставу щодо звільнення його від відповідальності у вигляді пені та штрафу, послалась на те, що у зв'язку із пошкодженням посівів сільськогосподарських культур, що мали місце через природні погодні умови, та низькими цінами на врожай, він не міг здійснити повний розрахунок за договором поставки і ці причини є підставою для звільнення його від відповідальності.

Про те, з такими доводами погодитись не можна з наступних підстав.

Згідно приписів ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ч.1). Кредитор не має права на неустойку в разі, якщо боржник не відповідає за порушення зобов'язання (стаття 617 цього Кодексу) (ч.3).

Відповідно до ст.617 вказаного кодексу особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за його порушення, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили, при цьому не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

При цьому, із обставин справи не вбачається, що наведені особою, що звернулась із касаційною скаргою, причини, які, як вона вважає, є підставою для звільнення її від відповідальності, передбачені умовами договору як підстава для звільнення від такої відповідальності, а також те, що вони сталися внаслідок випадку або непереборної сили.

Таким чином правові підстави для звільнення відповідача від відповідальності у вигляді пені та штрафу відсутні.

Крім того, суд касаційної інстанції зазначає, що відповідальність у вигляді пені та штрафу, як встановлено судами, передбачена умовами договору.

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч.1). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3).

Таким чином із вказаної норми вправа вбачається, що пеня та штраф визначені для можливості їх самостійного застосування із різним порядком їх обчислення, отже правові підстави вважати що стягнувши з відповідача пеню та штраф останній незаконно двічі підданий до відповідальності одного й того ж виду, відсутні.

Крім того, згідно ст.83 ч.1 п.3 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Із встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи вбачається, що наявний в матеріалах справи висновок Торгово-промислової палати України від 12.12.2008р. №2978/05-4 про форс-мажорні обставини свідчить про те, що внаслідок сильних дощів з градом, великої кількості опадів та посиленням вітру у період з 21.07.2008р. по 27.07.2008р. на площах Приватної агрофірми "Колос" були пошкоджені посіви сільськогосподарських культур на 30% (проростання зерна в колосі до 8%, висипання зерна з колоса) озимої пшениці на площі 970 га, ярого ячменю на площі 680 га, кукурудзи на площі 900га, гречки на площі 130 га, що, як встановлено судом апеляційної інстанції, підтверджується актом від 07.08.2008р., погодженим управлінням агропромислового комплексу розвитку Барської районної державної адміністрації Вінницької області, детальним кошторисом на пошкоджені площі посівів зернового урожаю 2008р. та протоколом засідання комісії техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Барського району Вінницької області від 15.08.2008р.

Про наявність збитків в господарській діяльності Приватної агрофірми "Колос" свідчать, також, баланси підприємства станом на 01.10.2008р. та станом на 01.01.2009р.

Таким чином суд касаційної інстанції погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про те що зазначені обставини можна вважати як виняткові, які дають підстави для зменшення за ініціативою суду розміру пені та штрафу.

Наведеним спростовуються доводи, викладені в касаційній скарзі, щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а відтак постанова суду апеляційної інстанції скасуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватної агрофірми "Колос" залишити без задоволення, а постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 14.05.2009р. у справі №12/25-09 Господарського суду Вінницької області –без змін.

Головуючий суддя                                                                 Г.А. Кравчук

С у д д і                                                                                     Г.М. Мачульський

                                                                                                                                                                                                                                            В.І. Шаргало