Постанова

від 08.09.2009 по справі 33/208-09

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33/208-09

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.09.2009 року                                    Справа №  33/208-09

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:  судді Білецької Л.М.–доповідача

суддів: Науменка І.М., Герасименко І.М.,

при секретарі судового засідання: Прокопець Т.В.,

від позивача: Шатунова Наталя Олександрівна,

                        довіреність №б/н від 09.03.09, представник.

від відповідача: представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

розглянувши матеріали апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю “Династія Україна”, м.Кривий Ріг Дніпропетровської області, на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.05.2009р. у справі № 33/208-09

за позовом  товариства з обмеженою відповідальністю “М'ясна традиція”,

                    смт.Ювілейне Дніпропетровського району  Дніпропетровської області

до                 товариства з обмеженою відповідальністю “Династія Україна”,

                    м.Кривий Ріг Дніпропетровської області

про               стягнення 182 540, 61 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.05.2009р.                (суддя Рудовська І.А.) у справі №33/208-09 повністю задоволено позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю “М'ясна традиція”, смт.Ювілейне Дніпропетровського району  Дніпропетровської області.

З відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю “Династія Україна”, м.Кривий Ріг Дніпропетровської області, на користь товариства з обмеженою відповідальністю “М'ясна традиція” Дніпропетровського району  Дніпропетровської області, стягнуто 182 540,61 грн. основного боргу, 1 825,41 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погодившись з зазначеним рішенням, скаржник звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій називає останнє таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить дане рішення скасувати та прийняти нове, розстрочивши строк стягнення суми боргу на чотири місяці шляхом щомісячної сплати рівними частинами.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.07.2009р. зазначена вище апеляційна скарга була прийнята до розгляду, слухання справи призначене на 08.09.2009р.

Вивчивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як видно із матеріалів справи, в результаті усної домовленості між сторонами, в період з 21.10.2008р. по 17.12.2008р. позивачем за видатковими накладними №356908 від 21.10.2008р., №328304 від 22.10.2008р., №360607 від 24.10.2008р., №362373 від 27.10.2008р., №367356 від 31.10.2008р., №368913 від 03.11.2008р., №373976 від 07.11.2008р., №375521 від 10.11.2008р., №378252 від 12.11.2008р., №380175 від 14.11.2008р., №382170 від 17.11.2008р., №384668 від 19.11.2008р., №203980 від 20.11.2008р., №387091 від 21.11.2008р., №387051 від 21.11.2008р., №388927 від 24.11.2008р., №388955 від 24.11.2008р., №390546 від 25.11.2008р., РНО-013565 від 28.11.2008р., №395263 від 01.12.2008р., №395301 від 01.12.2008р., №397206 від 02.12.2008р., РНО-013727 від 03.12.2008р., №400572 від 05.12.2008р., №401914 від 06.12.2008р., №402500 від 08.12.2008р., №405110 від 10.12.2008р., №407071 від 12.12.2008р., №408569 від 15.12.2008р., №410119 від 16.12.2008р. та №411187 від 17.12.2008р. було поставлено відповідачеві товар (м'ясну продукцію) на загальну суму                                           185 426,14 грн. /а.с.9-39/.

Згідно зі ст.639 Цивільного кодексу України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

  Отже, позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, товар відповідачеві поставив. Проте, відповідач отриманий товар оплатив лише частково, а саме, у сумі 2 885,53 грн., у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість на суму                              182 540,61 грн.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

 Враховуючи, що момент виконання відповідачем обов'язку з розрахунку за поставлений товар сторонами визначений не був, позивачем на адресу відповідача було направлено лист від 18.03.2009р. з вимогою погасити заборгованість на суму                             182 540,61 грн., який, з огляду на наявне у матеріалах справи поштове повідомлення,  адресат отримав 30.03.2009р., проте залишив поза увагою, у зв'язку з чим позивач був змушений звернутись за захистом порушених прав до суду. /а.с.7-8/.

Отже, предметом спору є неналежне виконання грошових зобов'язань за договором.

В якості обґрунтування викладених в апеляційній скарзі заперечень, скаржник зауважує на ненаданні судом першої інстанції правової оцінки важливим для вирішення даного спору обставинам справи та, як наслідок, на невсебічному її розгляді.

Щодо невитребування судом першої інстанції у позивача всіх належних доказів у справі, як-то, документів на підтвердження факту прийому-передачі товару за договором, тощо, колегія суддів вважає за доцільне зауважити наступне:

Згідно зі ст.33 Господарського процесуального кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, в матеріалах справи, на підтвердження існування між сторонами договірних відносин та саме факту поставки товару, наявні надані позивачем видаткові накладні на загальну суму 185 426,14 грн., належним чином підписані та скріплені печатками сторін. /а.с.9-39/.

Окрім того, позивачем надано докази часткового виконання відповідачем договірних зобов'язань, як-то, докази часткової оплати поставленого товару /а.с.56/, що, на думку судової колегії, також є підтвердженням існування між сторонами договірних відносин у розумінні ст.642 Цивільного кодексу України, оскільки, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

          В свою чергу, ніщо не заважало відповідачеві скористатися передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України правом та надати суду свої заперечення, докази, тощо. Зокрема, відповідач двічі проігнорував вимогу суду першої інстанції, щодо надання мотивованого відзиву на позов.

Отже, відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявним  в ній матеріалами, що, на думку апеляційної інстанції,  і було вірно зроблено господарським судом Дніпропетровської області.

  Також, хоча в апеляційній скарзі відповідач і зауважує на порушенні судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, фактично існування спірної заборгованості він не заперечує. Більш того, наполягаючи на скрутному фінансовому становищі підприємства, просить змінити спосіб виконання рішення, розстрочивши виплату суми боргу на чотири місяці рівними частинами, що, на думку судової колегії, є безперечним визнанням боргу.

          Статтею 121 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що, при наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку. В необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю. Отже, розстрочка виконання рішення є виключно правом суду першої інстанції, тому заперечення скаржника в цій частині задоволенню також не підлягають.

          Окрім того, апеляційна інстанція погоджується зі стягненням судом першої інстанції з відповідача, як зі сторони, з вини якої виник спір, судових витрат у справі в порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на наведене вище, судова колегія вважає доводи, викладені в апеляційній скарзі товариства з обмеженою відповідальністю “Династія Україна”, необґрунтованими та спростованими документально, а відповідно, рішення  господарського суду Дніпропетровської області від 19.05.2009р. у справі №33/208-09 таким, що прийнято з дотриманням вимог чинного законодавства України, а тому, підстав для його скасування не знаходить.

Керуючись ст.ст.101, 103-105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:          

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.05.2009р.                                  у справі №33/208-09 –залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Династія Україна”, м.Кривий Ріг Дніпропетровської області,                               –без задоволення.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.      

           Головуючий  суддя                                                              Л.М. Білецька

           Суддя                                                                                      І.М. Науменко

           Суддя