Постанова

від 03.09.2009 по справі 15/261/09

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

15/261/09

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"03" вересня 2009 р. Справа № 15/261/09

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Михайлова М.В.,

суддів Тофана В.М., Журавльова О.О.

При секретарі Павленко Н.А.

за участю представників сторін станом на 20.08.2009 року:

від позивача: Якименко О.П., за довіреністю;

від відповідача: Мальований В.Д., за паспортом; Полякова Л.В., за двоіреністю;

за участю представників сторін станом на 03.09.2009 року:

від позивача: Погорєлова О.С., за довіреністю;

від відповідача: Мальований В.Д., за паспортом;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Селянського фермерського господарства "Мир"

на рішення господарського суду Миколаївської області від 24 червня 2009 року

у справі № 15/261/09

за позовом Приватного підприємства з орендними відносинами "Урожай", Миколаївська обл., Доманівський р-н, с. Володимирівка

до Селянського фермерського господарства "Мир", Миколаївська обл., Доманівський р-н, с. Володимирівка

про: визнання договору пролонгованим,-

                                                          ВСТАНОВИВ:  

ПП з орендними відносинами "Урожай" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до СФГ "Мир" про визнання угоди такою, що відбулась.

В процесі розгляду справи позивачем змінено позовні вимоги. Як вбачається з його письмових уточнень до позовних вимог, позивач просив визнати пролонгованим договір про спільну діяльність, укладений 03.11.2001 року між сторонами у справі до 2008 року (включно).

Відповідач позов не визнав, на підтвердження чого ним надано письмовий відзив, в якому з посиланням на п. 5.3, 10.1, 12.2 договору, ст.ст. 207, 547 ЦК України наполягав на припиненні дії договору про спільну діяльність 03.11.2004 року, а також клопотав про застосування строків позовної давності до вимог позивача.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 24 червня 2009 року у справі №15/261/09 (суддя Ржепецький В.О.) позов задоволено.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Селянське фермерське господарство "Мир" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Миколаївської області від 24 червня 2009 року у справі №15/261/09 та прийняти нове рішення про визнання договору про спільну діяльність , укладеного 03.11.2001 року між СФГ "Мир" та ПП з орендними відносинами "Урожай" закінченим в строк до 03.11.2004 року.

Свої вимоги скаржник мотивує тим, що суд не повністю з'ясував обставини, що мають значення для справи та порушив норми матеріального та процесуального права.

18.08.2009 року за вх. № 1511 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити рішення господарського суду Миколаївської області від 24 червня 2009 року у справі №15/261/09 без змін.

Сторони, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчать поштові повідомлення та розписки.

У судовому засіданні відповідно до ст.77 ГПК України оголошувалась перерва.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Дослідивши  доводи апеляційної скарги та відзиву, наявні матеріали справи та обставини, на які посилається скаржник, а також перевіривши додержання та правомірність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи,  договір про спільну діяльність, укладений 03.11.2001 року між СФГ "Мир" та приватним підприємством з орендними відносинами "Урожай", визнано пролонгованим в строк до 31.12.2008 року.

Вказане рішення колегія суддів вважає законним і обгрунтованим,  відповідно  до матеріалів справи з боку ПП "Урожай" надано достатньо доказів того, що сторони продовжували виконувати умови укладеного 03.11.2001 року договору по 2008 рік включно, що підтверджено регулярними звітами перед податковими та контролюючими органами СФГ "Мир" і його голови Мальованого В.Д. про обробіток землі, засів та збір врожаю протягом всього вказаного періоду; про отримання прибутку і отримання дозволу на платника єдиного податку, регулярними звітами голови СФГ "Мир" Мальованого В.Д з 2001 року по 2008 рік включно до управління статистики по Ф.29 сг. та Ф.4, а також отримання дотації за кожен гектар посіву озимої пшениці ( а.с.42,81).

Прокуратурою  Доманівського  району Миколаївської  області  дана  відповідь  Мальованому В.Д. (а.с.67)  відповідно  до  якої  встановлено,  що  між  ПП "Урожай"  та СФГ  "Мир",  в  особі  його  голови  Мальованого  В.Д., був  укладений  договір  суборенди  земельної  ділянки,  яка  відповідно  до державного  акту серії І-МК №004307  належала  на  праві постійного користування  гр. Мальованому  В.Д. Даний  договір  був укладений  строком  на  3  роки,  тобто  до   03.11.2007  року.

Мальований  В.Д. звертався  до  Доманівської  прокуратури  з  приводу  самозахоплення директором  ПП "Урожай"  Філоненком М.М. земельних  ділянок  пасовищ у  300  власників земельних ділянок. Цей  факт  свого  підтвердження  не  знайшов,  по  даному  факту  Доманівським  РВ  прийнято  рішення  про  відмову в порушенні  кримінальної  справи (а.с.62-63).

Суду були надані докази того, що протягом періоду з 2001 року по липень 2008 року Мальований В.Д не звертався в правоохоронні органи з підстав самозахоплення 50 га землі (а.с.116).

В  матеріалах справи  є рішення  господарського  суду  Миколаївської  області  по справі №16/668/08  за  позовом  СФГ "Мир" до  ПП  з ОВ "Урожай"  про  стягнення 4 422 682,00 грн. Судом в  позові  відмовлено. У  той  же  час  господарським  судом  встановлено,  що 03.11.2004  року  між  сторонами  був  укладений  договір  суборенди  земельної  ділянки  терміном  на три  роки. Даний  договір в  період  вересня  місяця 2007  року було  продовжено за  згодою обох сторін на невизначений  термін (а.с.27-28).

Відповідно  до  ч.2 ст. 35  ГПК  України, факти,  встановлені рішенням  господарського  суду ... під  час розгляду  однієї  справи  не  доводяться  знову  при  вирішенні  інших  спорів, в  яких  беруть  участь ті  самі  сторони.

Рішення по справі №16/668/08  скасоване не було .

СФГ "Мир"  звернулось  до  господарського  суду  Миколаївської  області з  позовом  про  визнання  недійсним  договору   суборенди  спірної  земельної  ділянки  від  03.11.2004  року.

Рішенням  господарського  суду по справі  №3/96/09  від 26.05.2009  року  спірний  договір  визнаний  недійсним.

Колегія  суддів  не  може  погодитися  с  даним  рішенням  та  прийняти  його  до  уваги тому,  що судом  не  врахований  преюдиціальний факт укладення  договору  суборенди та  його  продовження  за  рішенням  господарського  суду по  справі №16/668/09.

Висновок же  господарського  суду у справі  15/261/09 знаходиться  у  відповідності  з  зазначеним  фактом.

Відповідно  до ч.1  ст.639, ч.1  ст. 640, ч.2  ст.642  ЦК  України  договір  може  бути  укладений у  будь-якій  формі,  якщо  вимоги  щодо  форми  договору  не  встановлені законом; договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції; якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Згідно з вимогами ч.1-2 ст. 205, ч.3 ст. 206 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі; сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом; правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків; правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.

Як вбачається з матеріалів справи, поведінка сторін договору про спільну діяльність свідчить про виконання ними своїх обов'язків за договором після спливу строку, передбаченого п. 10.1 останнього.

Як витікає з наданих позивачем видаткових касових ордерів, (а.с. 16-25, 35-39), відповідач у справі отримував свою частку від спільної діяльності у відповідності до умов п.6.1 договору і на протязі 2005-2007 рр.

Реєстри облікових листів трактористів-машиністів, довідки про виконану роботу, акти виконаних робіт, акти про використання мінеральних, органічних та бактеріальних добрив за період з 2002 року по 2008 рік, які надані позивачем у справі, свідчать про виконання останнім в цей період внеску у спільну діяльність в обсязі, передбаченому п.6.2 договору, що підтверджує існування між сторонами відносин спільної діяльності до 2008 року включно, (а.с. 126-240).

Доказів перешкоджання позивачеві у виконанні сільськогосподарських робіт, засвідчених наведеними документами в період після 03.11.2004 року відповідачем не надано, що свідчить про прийняття останнім внеску позивача у спільну діяльність після закінчення дії договору від 03.11.2001 року та надання згоди на продовження його дії на тих самих умовах.

Апелянт у  апеляційній скарзі  ототожнює  поняття  пролонгації  та  зміни  договору,  що  колегія  суддів  вважає  помилковим  те  неприпустимим.

Що  стосується клопотання відповідача про застосування при розгляді спору загального строку позовної давності, передбаченого ст. 257 ЦК України та наслідків його спливу, передбачених ст. 267 ЦК України,  то господарський  суд  правильно  залишив  його  без задоволення. Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як встановлено господарським судом, позивач у справі виконував свої обов'язки за договором про спільну діяльність до 2008 року включно. Як видно з пояснень представника позивача (а.с. 124-125), останній дізнався про невизнання відповідачем договору про спільну діяльність продовженим внаслідок звернення СФГ "Мир" до господарського суду Миколаївської області з позовом про стягнення збитків.

У ст. 33 ГПК України визначено правила розподілу обов'язку доказування, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази надаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Кожна сторона повинна самостійно визначити предмет доказування, тобто коло фактів матеріально-правового характеру, необхідних для доказування обставин у підтвердження позовних вимог.

Відповідно до приписів ст. 22 ГПК України сторони повинні добросовісно користуватися наданими їм правами у процесі доказування, а отже самостійно визначати та подавати докази для обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Згідно вимог ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші  особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до вимог частини 1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Аналізуючи висновки, зроблені місцевим господарським судом при ухваленні рішення, колегія суддів дійшла до переконання про те, що висновки суду першої інстанції повністю відповідають обставинам справи, суд першої інстанції дав вірну оцінку наданим доказам, справа розглянута у відповідності до діючих норм матеріального та процесуального права і тому підстав для скасування рішення немає.

Таким чином судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що в процесі розгляду справи відповідачем не було доведено належним чином своєї правової позиції та не було надано документальних доказів, які б спростували позовні вимоги позивача у будь якій частині.

Всі  інші  зауваження,  викладені  у  апеляційній  скарзі,  колегія  суддів  не  приймає  до  уваги  з  підстав  викладених  вище.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

З  урахуванням  наведеного  колегія  суддів  вважає, що  апеляційна  скарга  не підлягає  задоволенню, а  рішення господарського  суду  слід  залишити  без  змін.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

                                              ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Селянського фермерського господарства "Мир", Миколаївська обл., Доманівський р-н, с. Володимирівка, на рішення господарського суду Миколаївської області від 24 червня 2009 року у справі №15/261/09 залишити без задоволення, рішення  господарського  суду  –без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.   

           Головуючий суддя:                                                                              М.В. Михайлов

           Суддя:                                                                                              В.М. Тофан

           Суддя:                                                                                    О.О. Журавльов