Постанова

від 27.08.2009 по справі 04/40-38

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

04/40-38

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 27 серпня 2009 р.                                                                                    № 04/40-38  

Вищий господарський  суд України у складі колегії суддів:

Черкащенка М.М., - головуючого,

Васищака І.М.,Стратієнко Л.В.,

розглянувши матеріали касаційної скаргиКП "Ковельбуд"

на постанову тана рішення

Львівського апеляційного господарського суду від 27.05.2009 рокугосподарського суду Волинської області від 31.03.2009 року

у справі господарського суду  Волинської області

за позовомПП "Міраж системи безпеки"

допроКП "Ковельбуд"стягнення 57 542,04 грн.,

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:Плясун О.І.,

- відповідача:не з"явився,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2009 року ПП "Міраж системи безпеки" звернулось до господарського суду з позовом до КП "Ковельбуд" про стягнення 50173,20 грн. основного боргу, 746,40 грн. інфляційних втрат, 198,65 грн. –3% річних та 1589,20 грн. пені.

У лютому 2009 року ПП "Міраж системи безпеки" подало до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій просило стягнути з відповідача 50173,20 грн. основного боргу, 1798,79 грн. інфляційних втрат, 271,68 грн. –3% річних та 2173,47 грн. пені (а.с.24-26).

У березні 2009 року ПП "Міраж системи безпеки" подало до суду заяву про збільшення позовних вимог та просило суд стягнути з КП "Ковельбуд" про стягнення 50173,20 грн. основного боргу, 2358,91 грн. інфляційних втрат, 350,56 грн. –3% річних та 2804,47 грн. пені (а.с.44-46).

Рішенням господарського суду Волинської області від 31.03.2009 року позов задоволено частково. Стягнуто на користь позивача 50173,20 грн. основного боргу, 321,86 грн. інфляційних втрат, 63,73 грн. –3% річних, 509,85 грн. пені та 615,43 грн. судових витрат. В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27.05.2009 року рішення місцевого господарського суду від 31.03.2009 року залишено без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, КП "Ковельбуд" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.05.2009 року та рішення господарського суду Волинської області від 31.03.2009 року скасувати в частині стягнення 18601,40 грн. основного боргу, 321,86 грн. інфляційних втрат, 63,73 грн. –3% річних, 509,85 грн. пені та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні цих позовних вимог, в решті судові рішення залишити без змін.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 12.08.2008 року між КП "Ковельбуд" (замовник) та ПП "Міраж системи безпеки" (виконавець) було укладено договір №88/08 на поставку та монтаж обладнання, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання по постачанню, монтажу та налагодженню обладнання автоматичної пожежної сигналізації на об'єкті центру соціально-психологічної реабілітації дітей, що знаходиться за адресою м. Ковель, вул. Відродження, 12В.

Згідно з п.3.1 договору, загальна вартість обладнання та монтажно-налагоджувальних робіт складає 65934 грн., оплата визначається в акті виконаних робіт.

Відповідно до п.3.3 договору, кінцевий розрахунок проводиться в триденний термін з дня підписання обома сторонами акту виконаних робіт.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 12.12.2008 року між КП "Ковельбуд" (замовник) та ПП "Міраж системи безпеки" (виконавець) було укладено договір №128/08 на монтаж обладнання, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання змонтувати та налагодити обладнання автоматичної пожежної сигналізації на об'єкті центру соціально-психологічної реабілітації дітей, що знаходиться за адресою м. Ковель, вул. Відродження, 12В.

Загальна вартість робіт, згідно з п.3.1 договору, складає 14630грн., оплата визначається в акті виконаних робіт.

Відповідно до п.3.2, п. 3.3. договору, замовник зобов'язувався оплатити не менше 50% суми, визначеної в п. 3.1, протягом трьох днів з моменту підписання договору сторонами. Кінцевий розрахунок проводиться в триденний термін з дня підписання обома сторонами акту виконаних робіт.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до   звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов укладених договорів позивач належним чином виконав підрядні роботи, про що свідчать підписані обома сторонами без будь-яких зауважень та застережень акти виконаних робіт за листопад 2008 року на суму 35542,80 грн. та за грудень 2008 року на суму 14630,40 грн. (а.с. 5-9).

Однак, в порушення умов договору відповідач не оплатив вартість виконаних за зазначеними договорами роботи, в результаті чого утворилась заборгованість в сумі 50173,20 грн.

Враховуючи вищевикладене, а саме неналежне виконання відповідачем умов договору та приписи ст.ст. 525, 526 ЦК України, судова колегія погоджується з висновками попередніх інстанцій про стягнення з відповідача на користь позивача 50173,20 грн. заборгованості за підрядні роботи.

Доводи скаржника про часткову оплату ним в розмірі 18601,40 грн. вартості виконаних підрядних робіт за договорами № 88/08 від 12.08.2008 року та № 128/08 від 12.12.2008 року є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи, зокрема платіжним дорученням № 12 від 05.01.2009 року, відповідно до якого оплата в розмірі 18601,40 грн. була здійснена відповідачем за виконані роботи по договору від 18.12.2008 року, який, як встановлено судами попередніх інстанцій, був укладений між сторонами на проведення протипожежних робіт (а.с. 42, 52).

Відповідно до п. 3.7 договору № 128/08 від 12.12.2008 року, за порушення строків вказаних в п. 3.2 договору, замовник сплачує виконавцю пеню за кожен день прострочення виконання зобов'язання в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної суми грошового зобов'язання.

Враховуючи, що відповідач не сплатив позивачу у передбачений п.3.2 строк - 50% вартості робіт по договору, чим порушив умови даного договору, а також враховуючи, що акт виконаних робіт за листопад 2008 року та грудень 2008 року не містять дати їх підписання, судова колегія погоджується з висновками попередніх інстанцій про стягнення з відповідача 509, 85 грн. пені за період з 16.12.2008 року по 31.03.2009 року.    

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи приписи зазначеної статті, а також неналежне виконання відповідачем п.3.2 договору № 128/08, судова колегія погоджується з висновками попередніх інстанцій про стягнення з відповідача 321,86 грн. інфляційних втрат та 63,73 грн. 3% річних за період з 16.12.2008 року по 31.03.2008 року.

Доводи скаржника, як на підставу для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 509,85 грн. пені, 321,86 грн. інфляційних втрат та 63,73 грн. 3% річних на існування форс-мажорних обставин –постанову Правління НБУ №308 від 01.10.2008 року, не можуть братись судом до уваги враховуючи приписи ст. 617 ЦК України.

Згідно зі ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

На підставі вищевикладеного, оскаржувані судові рішення є повними, законними та обґрунтованими, винесеними з дослідженням всіх обставин справи в сукупності, при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, а тому судова колегія не вбачає підстав для їх зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.05.2009 року та рішення господарського суду Волинської області від 31.03.2009 року у справі №04/40-38 залишити без змін.

Головуючий                                                                               М.М.Черкащенко

Судді                                                                                     І.М.Васищак

                                                                                              Л.В.Стратієнко