Постанова

від 09.09.2009 по справі 16/199-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

16/199-08

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 09 вересня 2009 р.                                                                                    № 16/199-08  

Вищий господарський  суд  України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Кравчука Г.А.,

суддів:Мачульського Г.М.,

Олійника В.Ф. (доповідач),

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуПриватного підприємства "Націонал", м.Дніпропетровськ

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.05.2009

у справі№16/199-08 господарського суду Дніпропетровської області

за позовомПриватного підприємства "Націонал", м.Дніпропетровськ

доБлагодійного фонду "Батьківщина без сиріт", м.Дніпропетровськ

простягнення 348 727,60 грн.

                                     за участю представників  сторін:

позивача -Кальник Н.С.;

відповідача -не з'явилися;

В С Т А Н О В И В:

У липні 2008 року  Приватне підприємство "Націонал" (надалі - ПП "Націонал") звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Благодійного фонду "Батьківщина без сиріт" про стягнення 316 796 грн. заборгованості за договором позики №33/Н-05 від 16.08.2005р. з яких 266811 грн. сума основного боргу, 45357,87 грн. інфляційних, 4627,16 грн. 3% річних, 3268 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  (а.с.2-4 т.1).

     Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно умов договору  відповідач повинен був повернути позику 03.12.2007р., але ніяких дій направлених на повернення грошових коштів не здійснив, що є підставою для стягнення суми основного боргу та застосування відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

14.10.2008р. позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області із заявою про збільшення розміру позовних вимог і просив стягнути з відповідача 348 727,60 грн., що складає: 266 811 грн. сума основного боргу, 72 969, 29 грн. інфляційних  та  8 947,31 грн. 3% річних (а.с.50-51).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.10.2008 у справі №16/199-08 (суддя Загинайко Т.В.) позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з Благодійного фонду "Батьківщина без сиріт" на користь ПП "Націонал" 266 811 грн. - заборгованості, 68 371,70 грн.  інфляційних нарахувань, 8 367, 34 грн. 3% річних, 3 435,50 грн.  витрат по сплаті державного мита та 116,25 грн.  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні іншої частини позовних вимог щодо стягнення інфляційних та 3% річних було відмовлено (а.с.67-68 т.1).

Рішення суду мотивоване тим, що строк повернення позики відповідачем настав, але відповідач ухилився від її повернення.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.05.2009р. у справі №16/199-08 (судді: головуючий - Науменко І.М., Білецька Л.М., Мороз В.Ф.) рішення суду першої інстанції скасоване, в задоволенні позовних вимог відмовлено (а.с.19-20 т.2).

Постанова суду апеляційної інстанції вмотивована тим, що між сторонами не існує жодної заборгованості після переоформлення права власності за ПП ”Пегас-8” на споруди по вул. Героїв Сталінграду у м. Дніпропетровську.

В касаційній скарзі ПП "Націонал" ставиться питання про скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції оскільки, на думку касатора, суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови порушив як норми матеріального так і  процесуального права, зокрема ст.598 ЦК України, гл.22 ГК України та ст.ст. 42, 43, 38, 41, 43 ГПК України.

Перевіривши за матеріалами справи наведені в касаційній скарзі доводи колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку про наявність підстав для її задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, 16.08.2005р. між позивачем ПП"Націонал" (позикодавцем) та відповідачем Благодійним фондом "Батьківщина без сиріт" (позичальником) було укладено договір №33/Н-05 (поворотної фінансової допомоги) (надалі –Договір), відповідно до пункту 1.1 якого позикодавець передає позичальнику  250 000 грн., а останній зобов'язується їх повернути по закінченню строку позики (а.с.5 т.1).

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 зазначеного Договору позикодавець зобов'язався надати позику протягом 3-х днів з моменту підписання договору. Позика надається шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позичальника.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що строк надання позики позичальнику становить  3 місяці з моменту підписання цього договору, а пункт 4.1 встановлено, що по закінченню строку, вказаного в пункті 3.1 цього Договору, позичальник зобов'язується протягом 3-х днів повернути суму позики.

На виконання умов Договору позивач перерахував відповідачу з посиланням на договір від 16.08.2005р. №33/Н-05 грошові кошти у загальній сумі 266 811 грн. 00 коп., що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.6 –24).

З огляду того, що умовами Договору передбачено надання відповідачу позики у сумі  250 000 грн., суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем було надано відповідачу позику відповідно до умов Договору у сумі 250 000 грн., решта коштів у сумі 16 811 грн. 00 коп. були перераховані відповідачу без достатніх правових підстав.

Грошові кошти на виконання умов Договору позивачем були перераховані у сумі 120 000грн. згідно платіжних доручень від 16.08.2005р. №1173, від 25.08.2005р. №1799 та від 30.08.2005р. №1830, яку відповідач повинен був повернути до 19.11.2005р. Решта коштів у сумі 130 000 грн.  була надана у позику поза межами строку, встановленого пунктом 3.1 Договору, починаючи з 15.12.2005р. по 30.07.2007р.

Відповідно ч.3 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, відповідач повинен був повернути позику у сумі 130 000 грн. у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, тобто до 04.06.2008р.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України  зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Матеріали справи не містять доказів погашення заборгованості відповідачем.

Крім того, підлягають поверненню позивачу набуті відповідачем без достатньої правової підстави грошові кошти у сумі 16 811 грн. відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що особа, яка набула майно або  зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно; положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. 

Наведене дало підстави суду першої інстанції прийти до висновку  про задоволення позовних вимог у сумі  266 811 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання,  на вимогу кредитора зобов'язаний  сплатити суму  боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час  прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду чого суд першої інстанції прийшов до висновку, що з суми заборгованості за договором позики, інфляційні нарахування становлять 68 371,70 грн. (з 04.09.2007р. по 01.10.2008р.), а 3% річних –8 367,34 грн. (з 04.09.2007р. по 01.10.2008р.).

Щодо висновків суду апеляційної інстанції, що позивач  в особі директора А.Б.Аракеляна направив відповідачу листа без номера і без дати, з якого вбачається, що сторони домовилися про переоформлення права власності на  приміщення по вул. Героїв Сталінграду у м. Дніпропетровську за ПП “Пегас-8”, а також про відступлення на користь відповідача 10 % торгового центру, з огляду чого між сторонами не існує жодної заборгованості  одна перед іншою, не має під собою правового підгрунтя, оскільки в листі ПП "Націонал" зазначені тільки наміри на майбутнє і відсутні посилання на договір позики.

Враховуючи наведене постанова апеляційної інстанції не може бути залишена без змін та підлягає скасуванню, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.10.2008 у справі №16/199-08 залишенню в силі за наведених мотивів.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Націонал" задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.05.2009 у справі №16/199-08 скасувати.

         Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.10.2008 у справі №16/199-08 залишити в силі.

Головуючий:

         Г.Кравчук

Судді:

          Г.Мачульський

          В.Олійник