Постанова

від 24.09.2009 по справі 20/32-09

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

20/32-09

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 24 вересня 2009 р.                                                                                    № 20/32-09  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого      Бакуліної С.В.,

суддів:Глос О.І., Олійника В.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.05.2009 р.

у справі№20/32-09

господарського суду Дніпропетровської області

за позовомпрокурора м. Стаханова Луганської області в інтересах держави в особі ДВАТ "Стаханівський ремонтно-механічний завод"

до відповідачаВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"

простягнення 141 360 грн.

у судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача:Солошенко А.А.

від відповідача:Третяк М.Л.

від прокуратуриРудак О.В. –прокурор відділу Генеральної прокуратури України

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.2009 р. у справі №20/32-09 (суддя Пархоменко Н.В.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.05.2009 р. (судді: Голяшкін О.В., Білецька Л.М., Науменко І.М.), позов прокурора м. Стаханова Луганської області в інтересах держави в особі ДВАТ "Стаханівський ремонтно-механічний завод" до ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення 141 360 грн. задоволено повністю. Стягнути з ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат " на користь ВАТ "Стахановський ремонтно-механічний завод 141 360 грн. основного боргу, 1 413,60 грн. держмита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У касаційній скарзі ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.2009 р., постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.05.2009 р. у справі №20/32-09 та прийняти нове рішення, яким відмовити ДВАТ "Стаханівський ремонтно-механічний завод" у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на неправильну оцінку доказів, порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 33, 43 Господарського процесуального кодексу України, оскільки в матеріалах справи відсутні докази виставлення відповідачу рахунків-фактур та податкових накладних, лише після одержання яких, у відповідача виникає обов'язок оплатити поставлений товар.

Відповідно до розпорядження в.о.Голови судової палати Першикова Є.В. від 23.09.2009 р. №02.03-10/582 змінено склад колегії суддів та призначено колегію суддів у складі: головуючого —судді Бакуліної С.В., суддів: Глос О.І., Олійника В.Ф.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція виходить із обставин, встановлених у справі господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, а саме.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.

20.06.2008 року між ДВАТ "Стаханівський ремонтно-механічний завод" (постачальник) та ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (покупець) укладено договір поставки № 1170д, згідно п.1.1. якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця товар відповідно до додатків–специфікацій до договору, а покупець зобов'язався прийняти цей товар та оплатити його на умовах, передбачених договором.

Відповідно до п.п. 5.1, 5.2 договору оплата товару покупцем здійснюється на підставі рахунків-фактур, виставлених постачальником. Оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 5 банківських днів з моменту надання рахунків-фактур, податкових накладних за фактично поставлений товар, або акредитивами на користь постачальника на суму погодженої поставки.

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на суму 141 360 грн., що підтверджується накладною від 09.09.2008р. №0913, актом приймання-передачі від 10.09.2008р. №7476, довіреністю від 08.09.2008р. серії ЯОП № 451779/1044 та не заперечується відповідачем.

Позивачем виставлено рахунок-фактуру на оплату товару від 09.09.2008р. № 326 на суму поставки –141 360 грн., а також передано з товаром податкову накладну від 09.09.2008 року № 17.

Відповідач свій обов'язок по оплаті товару не виконав.

Позивачем на адресу відповідача направлено претензію від 08.10.2008р. вих.№ 985 з вимогою про оплату товару, до якої було додано копії рахунку №326 від 09.09.2009р., накладної №0913 від 09.09.2008р., специфікації №2 від 20.06.2008р., податкової накладної №17 від 09.09.2008р. Вказана претензія залишена відповідачем без задоволення (у відповіді на претензію від 07.11.2008р. №52-16/1145).

Оскільки відповідач зобов'язання по оплаті вартості отриманого товару не виконав, позивач звернувся з позовом до господарського суду про стягнення заборгованості в сумі 141 360 грн. за поставлений товар.

Задовольняючи позов, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що факт отримання відповідачем товару та надіслання на адресу відповідача рахунку-фактури та податкової накладної на вказаний товар підтверджено матеріалами справи, а відповідач, не заперечуючи наявність і розмір заборгованості за отриманий товар, з формальних причин неправомірно ухиляється від виконання обов'язків по оплаті вартості отриманого товару, всупереч вимогам статей 525 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарські суди попередніх інстанцій всебічно і повно встановили обставини справи і дійшли правильного висновку щодо наявності підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Відповідно до ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Господарськими судами встановлено та матеріалами справи підтверджено, факт поставки позивачем і прийняття відповідачем товару на суму 141 360 грн. і невиконання відповідачем –ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" зобов'язань з оплати вартості отриманого товару.

Доводи скаржника про ненастання обов'язку по оплаті отриманого товару у зв'язку з неподанням позивачем доказів надання відповідачу рахунку-фактури та податкової накладної (п.5.2 договору) не можуть бути взяті до уваги, оскільки господарськими судами встановлено, що позивач до претензії від 08.10.2008р. № 985 додав копії рахунку від 09.09.2008р. № 326, накладної від 09.09.2008р. № 0913, специфікації від 20.06.2008р. № 2 та податкової накладної від 09.09.2008р. № 17, а факт отримання претензії із вказаними документами підтверджується відповіддю на претензію від 07.11.2008р. № 52-16/1145.

Також, колегія суддів вважає безпідставними доводи скаржника щодо неправомірності звернення прокурора в інтересах позивача з даним позовом.

Відповідно до ст.2 ГПК України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до ст.36-1 Закону України "Про прокуратуру" прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах; підставою представництва у суді інтересів держави є порушення або загроза порушення економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або державою.

Як зазначено в п.4 рішення Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99, інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. 

Відповідно до Статуту Державного відкритого акціонерного товариства "Стаханівський ремонтно-механічний завод" товариство створено відповідно до наказу Міністра вугільної промисловості України від 04.10.1996р. № 503 на підставі Указу Президента України від 07.11.1996р. № 116 "Про структурну перебудову вугільної промисловості" на базі державного підприємства "Стаханівський ремонтно-механічний завод" виробничого об'єднання "Стаханіввугілля" та належить до сфери управління Міністерства вугільної промисловості України. Згідно п.4.1 Статуту засновником товариства є держава в особі Міністерства вугільної промисловості України.

За таких обставин, встановлені господарськими судами першої та апеляційної інстанцій з дотриманням правил ст. 43 Господарського процесуального кодексу України факти, на підставі яких касаційна інстанція відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, спростовують доводи касаційної скарги щодо порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.  

З огляду на викладене, постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.05.2009р. у справі №20/32-09 відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, п. 1 ст. 1119, ст. 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.05.2009р. у справі №20/32-09 залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.05.2009р. у справі №20/32-09 —без змін.

ГоловуючийС.Бакуліна

Судді:

О.Глос

В. Олійник