Постанова

від 23.09.2009 по справі 06/7-90

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

06/7-90

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 23 вересня 2009 р.                                                                                    № 06/7-90  

Вищий господарський суд України у складі колегії  суддів:

Божок В.С.- головуючого,

Данилова Т.Б.,Коробенко Г.П.

розглянувши матеріали касаційного поданняЗаступника прокурора Волинської області

на постановуЛьвівського апеляційного господарського судувід 10.02.2009

у справігосподарського суду Волинської області

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Лучеськ-ТВ"

довідділу майна міської комунальної власності Департаменту економіки Луцької міської ради

пропро внесення змін та доповнень до договору

за зустрічним позовомпрокурора м. Луцька в інтересах держави та територіальної громади м. Луцька в особі відділу майна міської комунальної власності департаменту економіки Луцької міської ради

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Лучеськ-ТВ"

про стягнення орендної плати та розірвання договору оренди нежитлового приміщення №1067 від 23.05.2007

в судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача:не з'явились

від відповідачів:Шевчук Ю.В. –дов. від 03.12.2008; Яковлев Т.В. –керівник відділу

від Генеральної прокуратури УкраїниСавицька О.В. –прокурор відділу, посв. № 231 від 20.07.2005

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 11.11.2008 господарського суду Волинської області (суддя: Дем'як В.М.) позовні вимоги задоволено частково. Договір оренди від 23.05.2007 частково викладено в редакції позивача. Стягнено з ТОВ   "Лучеськ-ТВ" на користь відділу майна міської комунальної власності Департаменту економіки Луцької міської ради 750 778, 52 грн. заборгованості по орендній платі, в тому числі 17 645, 56 грн. пені. Встановлено, що змінений договір, укладений Відділом майна міської комунальної власності Департаменту економіки Луцької міської ради та ТОВ  "Лучеськ-ТВ" оренди приміщення кінотеатру "Промінь", розташованого за адресою: м. Луцьк, пр. Грушевського, 2 набирає чинності з 22.11.2008.

Постановою від 10.02.2009 Львівського апеляційного господарського суду (судді: Процик Т.С.- головуючий, Городечна М.І., Кузь В.Л.) рішення від 11.11.2008 господарського суду Волинської області скасовано частково. Позов про внесення змін до договору оренди  від 23.05.2007 укладений Відділом майна міської комунальної власності Департаменту економіки Луцької міської ради та ТОВ "Лучеськ-ТВ" задоволено та викладено його в редакції запропонованій ТОВ "Лучеськ-ТВ". В решті рішення господарського суду залишено без змін.

Постанова  мотивована тим, що є обґрунтованими доводи позивача за первісним позовом щодо внесення змін до договору оренди для забезпечення гарантій здійснення господарської діяльності, які закріплені у Конституції України, Господарському та Цивільному кодексах України, зокрема тих, які неврегульовані рішеннями Луцької міської ради. Щодо зустрічним позовних вимог, то прокурор, подаючи позов до суду, не подав доказів направлення позивачем відповідачу пропозиції щодо розірвання договору та отримання на неї відповіді у встановлені строки, що є суттєвим для вирішення цього спору.

Крім того, не може бути підставою для дострокового розірвання договору найму несвоєчасна сплата орендних платежів, оскільки несвоєчасна сплата платежів може бути підставою для відмови наймодавця від договору оренди на підставі ст.782 Цивільного кодексу України, проте така відмова повинна відбуватись у порядку, визначеному ст.654 Цивільного кодексу України та ст.188 Господарського кодексу України.

Не погоджуючись з судовими рішеннями заступник прокурора Волинської області звернувся до Вищого господарського суду України з  касаційним поданням і просить їх скасувати, посилаючись на те, що судами порушені норми матеріального та процесуального права, зокрема,  ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України. Враховуючи, що договір оренди від 23.05.2007 повністю відповідав умовам чинного законодавства та умовам типового договору оренди, то суди неправомірно змінили його окремі частини.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним касаційне подання задовольнити частково.

Господарськими судами встановлено, що Відділом по управлінню майном комунальної власності департаменту економіки Луцької міської ради (орендодавець) та ТОВ "Лучеськ-ТВ" (орендар) 23.05.2007 укладено договір оренди нежитлових приміщень комунальної власності. Даний договір зареєстрований в Державному реєстрі правочинів 23.05.2007 за № 2105597.

Згідно п.1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасову оренду без права приватизації 52/100 частки приміщення кінотеатру "Промінь" (літер А-4), загальною площею 2527,7 кв. м., що розташоване за адресою: м. Луцьк, пр. Президента Грушевського, 2. Строк дії договору встановлений до 31 грудня 2016 року (п. 9.1 договору).

Пунктом 3.1 договору передбачено, що орендна плата розраховується згідно з рішенням міської ради від 08.09.2006 за № 5/134 "Про врегулювання оренди нерухомого майна територіальної громади м. Луцька" зі змінами. У разі введення в дію нової методики розрахунку орендної плати за нежитлові приміщення, орендар зобов'язується сплачувати орендну плату у відповідності до нової Методики. Зменшення орендної плати можливе за рішенням Луцької міської ради.

Відповідно до п.3.2 договору орендна плата визначена в сумі 56961,91 грн. (без ПДВ) за місяць.

Пунктом 3.7 договору встановлено, що при заборгованості більше 90 днів можливе розірвання договору за вимогою орендодавця.

Відповідно до ст.180 Господарського кодексу України договір вважається укладеним, якщо між сторонами, у передбачених законом порядку та формі, досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Статтею 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. 

Відповідно до п. 2 ч. ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" укладений сторонами договір оренди в частині істотних умов повинен відповідати типовому договору оренди відповідного майна. Типові договори оренди державного майна розробляє і затверджує Фонд державного майна України, типові договори оренди майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, затверджують відповідно Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування.

Господарські суди при зміні окремих частин договору оренди від 23.05.2007 не врахували, що у відповідності до ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови. Тобто, якщо договір оренди від 23.05.2007 укладений у відповідності до типового договору, затвердженого рішенням  виконавчого комітету Луцької міської ради № 757-1 від 15.11.2007, то при внесенні змін до нього, він не може суттєво відрізнятися від нього.

Крім того, господарські суди при зміні договору оренди в частині умов оплати та розміру орендної плати не врахували, що  відповідно до ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Річна орендна плата за користування цілісним майновим комплексом підприємства, його структурним підрозділом не може перевищувати десяти відсотків вартості орендованого майна. У разі визначення орендаря на конкурсних засадах умовами конкурсу може бути передбачено більший розмір орендної плати. 

За ч. 2 ст. 19 вищевказаного Закону Методика розрахунку пропорції розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем та порядок використання орендної плати визначаються: Кабінетом Міністрів України - для об'єктів, що перебувають у державній власності; органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим; органами місцевого самоврядування - для об'єктів, що перебувають у комунальній власності. 

Статтею 118 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" встановлено, що у 2007 році передача в оренду державного та комунального майна здійснюється виключно на конкурсних засадах. Орендна плата за державне та комунальне майно визначається відповідно до її ринкової вартості у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3.1 договору сторони обумовили, що в разі введення в дію нової Методики розрахунку орендної плати за нежитлові приміщення, орендар зобов'язується сплачувати орендну плату у відповідності до нової Методики.

Тобто, господарськими судами не враховано відповідні норми чинного законодавства та не досліджено можливість змін орендної плати без відповідного рішення міської ради.

Відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Як зазначено в резолютивній частині рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року у справі щодо офіційного тлумачення положення частини 2 статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), положення частини 2 статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

За таких обставин посилання господарських судів на те, що позивачем за зустрічним позовом не було використано всіх заходів досудового врегулювання спору, не може бути прийнято до уваги, оскільки недотримання останнім вимог частини 2 статті 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору, у разі виникнення такої необхідності, не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання оспорюваного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони.

Крім того, згідно ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ст. 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Проте, здійснюючи судовий розгляд справи вказані положення чинного  законодавства залишені поза увагою господарських судів і не дана належна оцінка обставинам справи виходячи з предмету спору.  

Зважаючи на те, що відповідно зі ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, тому рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд господарському суду.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 1 постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

При новому розгляді справи принагідно повно та всебічно вияснити всі обставини справи, дати їм належну правову оцінку та постановити законне та обґрунтоване рішення.

На підставі  викладеного, керуючись ст. 1115, ст. 1119  - ст.11111  Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційне подання задовольнити частково.

Постанову від 10.02.2009 Львівського апеляційного господарського суду та рішення від 11.11.2008 господарського суду Волинської області зі  справи № 06/7-90 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду Волинської області.

Головуючий                                                   В.С. Божок

Судді                                                                Т.Б. Данилова

Г.П. Коробенко