Постанова

від 25.08.2009 по справі 30/103-09-3150

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

30/103-09-3150

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"25" серпня 2009 р. Справа № 30/103-09-3150

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Лавренюк О. Т.

суддів: Гладишевої Т. Я., Савицького Я. Ф.

при секретарі судового засідання: Лисіної О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Гросу В.Є., за довіреністю;

Пахомов К.Ю, за довіреністю  

від відповідача  : не з'явилися;

розглянувши апеляційну скаргу Комерційного товариства „ЧАСКОП” ТОВ (SC "CEASCOP" SRL)

на рішення господарського суду Одеської області від 07.07.2009 р.

по справі № 30/103-09-3150

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Вівал Марін"

до відповідача:  Комерційного товариства "ЧАСКОП" ТОВ (SC "CEASCOP" SRL)

про визнання права власності та стягнення

Встановив:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Вівал Марін”, звернувся з позовною заявою до Комерційного товариства „ЧАСКОП” ТОВ (SC "CEASCOP" SRL) про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги за договором зберігання від 01.12.2007р. у розмірі 49429,23 доларів США, що за офіційним курсом гривні на момент пред'явлення позову складало 376601,30 грн., а також штрафних санкцій у вигляді: пені у розмірі 8530,46 доларів США, що складає 64993 грн. 57 коп. за офіційним курсом долара США до української гривні станом на дату подачі позовної заяви, та 0,3% на добу від суми зарахованої виручки , що складає 10612,58 доларів США, що складає 80857 грн. 25 коп. за офіційним курсом долара США до української гривні станом на дату подачі позовної заяви.

Крім того, позивач просив визнати за ним право власності на шини автомобільні 14.00-20 модель Я-307 у кількості 2753 штук, які знаходяться на складі ТОВ „Вівал Марін” за адресою: м. Одеса, Митна площа, 1, ДП „Одеський морський торговельний порт”, „Червоні пакгаузи”, 3\2.

В ході розгляду справи позивач надав до суду заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за надані послуги за договором зберігання від 01.12.2007р. у розмірі 70080,61 доларів США, що складає 535450 грн. 90 коп. за офіційним курсом долара США до української гривні станом на дату подачі уточнення позовної заяви, штрафні санкції: пеню за порушення грошового зобов'язання у розмірі 13113,39 доларів США, що складає 100192 грн. 86 коп. за офіційним курсом долара США до української гривні станом на дату подачі уточненої позовної заяви; за порушення строків зарахування валютної виручки у розмірі 22304,35 доларів США, що складає 170416 грн. 39 коп. за офіційним курсом долара США до української гривні станом на дату подачі уточненої позовної заяви. Крім того, позивач просить визнати за ним право власності на шини автомобільні 14.00-20 модель Я-307 у кількості 2753 штук, які знаходяться на складі ТОВ „Вівал Марін” за адресою: м. Одеса. Митна площа, 1, ДП „Одеський морський торговельний порт”, Червоні пакгаузи, 3\2.

Рішенням господарського суду Одеської області від 07.07.2009р. уточнений позов задоволено частково, а саме: визнано за ТОВ „Вівал Марін” право власності на шини автомобільні 14.00-20 модель Я-307 у кількості 2753 штук, які знаходяться на складі ТОВ „Вівал Марін” за адресою: м. Одеса, Митна площа, 1, ДП „Одеський морський торговельний порт”, „Червоні пакгаузи”, 3\2; стягнуто з КТ „ЧАСКОП” ТОВ на користь ТОВ „Вівал Марін” штрафні санкції у розмірі 25768,35 доларів США та витрати по сплаті державного мита у сумі 8060,65 грн. та витрати на ІТЗ судового процесу у сумі 312,50 грн.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду відповідач подав апеляційну скаргу.

24.07.2009р. ухвалою Одеського апеляційного господарського суду (головуючий суддя Тофан В. М., судді Журавльов О. О., Михайлов М. В.) по справі № 30/103-09-3150 прийнято до провадження апеляційну скаргу КТ „ЧАСКОП” ТОВ на рішення господарського суду Одеської області від 07.07.2009р. по даній справі.

В ході розгляду справи, розпорядженням голови суду від 11.08.2009р. № 124, у зв'язку з виробничою необхідністю, дана справа передана для розгляду колегії суддів у складі головуючого судді Лавренюк О. Т., суддів Савицького Я. Ф., Гладишевої Т. Я..

12.08.2009р. ухвалою Одеського апеляційного господарського суду (головуючий суддя Лавренюк О. Т., судді Савицький Я. Ф., Гладишева Т. Я.) апеляційну скаргу КТ „ЧАСКОП” ТОВ на рішення господарського суду Одеської області від 07.07.2009р. по даній справі прийнято до провадження вказаною колегією та призначено до розгляду.

КТ „ЧАСКОП” ТОВ у апеляційній скарзі просить вказане рішення скасувати через порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і припинити провадження у справі з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ „Вівал Марін” заперечує проти задоволення апеляційної скарги, вказуючи при цьому, що доводи викладені в апеляційній скарзі спростовуються матеріалами справи і не відповідають нормам матеріального та процесуального права і в зв'язку з цим просить суд оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

25.08.2009р. до Одеського апеляційного господарського суду від КТ „ЧАСКОП” ТОВ надійшло клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги з тих підстав, що представник відповідача захворів.

Дослідивши заявлене КТ „ЧАСКОП” ТОВ клопотання, колегія суддів дійшла до висновку про відмову у задоволенні заявленого відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки клопотання відповідача є необґрунтованим, з тих підстав, що, як свідчать матеріали справи, представник КТ „ЧАСКОП” ТОВ Гукасян А.Н. здійснює представництво інтересів відповідача на підставі довіреності, між тим, неможливість присутності представника юридичної особи в судовому засіданні не є достатньою підставою для відкладення розгляду справи, оскільки представництво інтересів відповідача в даному судовому засіданні могло здійснюватися також керівником підприємства або іншою особою в силу повноваження, що ґрунтується на довіреності. Поважною причиною відкладення розгляду справи є та обставина, існування якої зумовлено факторами об'єктивного характеру, що не залежить від волі заявника, тобто ні за яких обставин не можуть бути ним змінені чи усунуті.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

01 грудня 2007 року між ТОВ „Вівал Марін” (Виконавець) та SС "СЕАSСОР" SRL (Замовник) був укладений Договір зберігання (т.1, а/с 75-83), згідно якого Замовник передає вантаж автомобільні шини 14.00-20 модель Я-307 у кількості 2753 штуки, на зберігання Виконавцю за адресою: м. Одеса. Митна площа, 1 ДП „Одеський морський торговельний порт”, Червоні Пакгаузи, 3\2, а Виконавець зобов'язується прийняти та розмістити вантаж на складі, виконати вантажно-розвантажувальні роботи та забезпечити зберігання до подальшої письмової вказівки Замовника. Строк дії Договору –з 01. 12. 2007 р. по 31. 12. 2008 р.

Укладаючи договір зберігання сторони прийшли до угоди, що розрахунок вартості здійснюється згідно розділу 4 договору і додатку № 1 (т.1, а/с 75-83) до договору.

При цьому судом встановлено, що сторони домовились про порядок розрахунків та про відповідальність за порушення взятих на себе зобов'язань наступним чином.

Відповідно до п. 3.4 Договору Виконавець має право вимагати від Замовника здійснення своєчасної оплати наданих послуг згідно умов п. 5.1 Договору у відповідності з яким за виконання Виконавцем робіт, передбачених цим Договором, Замовник здійснює оплату шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Виконавця протягом 3-х банківських днів з дня отримання рахунку. Вартість послуг, що надаються Виконавцем, визначена у Додатку № 1 до Договору.

За умовами п. 3.1.4. Договору у випадку несплати по рахункам за виконану роботу та надані послуги, вантаж, розмішений на складі Виконавця, передається у власність Виконавця на суму виставлених рахунків штрафних санкцій та інших витрат Виконавця, пов'язаних з простроченням Замовником платежів. Крім того, за умовами п. 8.4 Договору у випадку несплати Замовником рахунків Виконавця протягом 3-х діб з дня виставлення рахунку, право власності на вантаж переходить до Виконавця.

Відповідно до п. 8.5 Договору за невиконання будь-яких зобов'язань за Договором, винна сторона сплачує іншій стороні за кожний день прострочення пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, а у випадку прострочення платежу на строк більш ніж 90 діб додатково компенсує Виконавцю штрафні санкції, встановлені законодавством України за прострочення надходження валютного платежу.

На виконання умов Договору зберігання від 01. 12. 2007 р. ТОВ "Вівал Марін" направило листом № 35 от 02. 03. 2009 г на адресу SС "СЕАSСОР" SRL рахунки на оплату наданих послуг з 01. 12. 2007 г. по 28. 02. 2009 г., (т. 1, а/с. 84-100), які було отримано директором SС "СЕАSСОР" SRL, про що свідчить відповідна відмітка на копії супроводжувального листа (т. 1, а/с. 45). Однак, отримавши дані рахунки, Замовник не перерахував грошові кошти на користь Виконавця чим порушив взяті на себе грошові зобов'язання, передбачені п. 5.1 договору зберігання від 01. 12. 2007 р.

В зв'язку з цим ТОВ "Вівал Марін" було вимушене звернутися до суду з даним позовом для захисту порушеного права.

При цьому не заслуговують на увагу доводи апелянта про не з'ясування судом першої інстанції факту існування спору між сторонами у справі.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист своїх прав у разі їх порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, апелянт гарантував оплату виниклої заборгованості за договором зберігання, зокрема листом № 108 від 31.03.2009 р., але не виконав своїх грошових зобов'язань, чим порушив права ТОВ "Вівал Марін", що і стало причиною виникнення даного спору, оскільки само по собі визнання боргу з боку боржника не позбавляє його від обов'язку виконати грошове зобов'язання в повному об'ємі.

Таким чином, суд першої інстанції, дослідивши представлені докази, вірно встановив, що між сторонами існує спір, оскільки права позивача порушені з боку відповідача шляхом невиконання останнім узятих на себе грошових зобов'язань за договором зберігання і потребують захисту. Визнання  позову не є підставою для припинення провадження по справі і у відповідності з ч. 5 ст. 78 ГПК України суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги.

Апелянт також вказує, що суд першої інстанції не взяв до уваги те, що раніше між тими ж сторонами, по тому ж предмету і на тих же підставах господарським судом розглядалася справа № 15/144-08-3169 по якій винесене рішення, тотожне оскаржуваному рішенню, а саме визнано за позивачем ТОВ "Вівал Марін" право власності на шини автомобільні 14.00-20 модель Я-307 в кількості 2753 штук, що знаходяться на складі, за адресою: м. Одеса, Митна пл., 1, ГП "Одеський морський торгівельний порт", Червоні Пакгаузи, 3/2, і стягнута заборгованість по штрафних санкціях.

У зв'язку з чим, на думку апелянта, суд першої інстанції був повинен припинити провадження у справі що розглядається на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ХПК України.

Дослідивши надані апелянтом судові акти, а саме копію постанови Одеського апеляційного господарського суду від 17.02. 2009 р. по справі 15/144-08-3169 судом встановлено наступне.

17.02.2009р. постановою Одеського апеляційного господарського суду у справі 15/144-08-3169 відмовлено в задоволенні позову ТОВ "Вівал Марін" до компанії SС "СЕАSСОР" SRL про стягнення заборгованості за договором зберігання від 01.12.2007р..  

Як вбачається з даної постанови суду апеляційної інстанції предметом позову по вказаній справі було стягнення грошової заборгованості за договором зберігання, а не визнання права власності на майно.

У справі, що розглядається предметом є, зокрема, визнання права власності на вантаж, який знаходиться на зберіганні у ТОВ "Вівал Марін" і стягнення штрафних санкцій.

Тобто, предмет позову в господарській справі № 15/144-08-3169 істотно відрізняється від предмету позову в даній справі, в зв'язку з чим у суду першої інстанції не було правових підстав для припинення провадження у справі у відповідності п. 2 ч. 1 ст. 80 ХПК України.

Так само не є тотожними фактичні підстави позовної заяви в господарській справі № 15/144-08-3169 і фактичні підстави позовної заяви в справі, що розглядається.

Одеський апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення господарського суду Одеської області від 08.12.2008 р. у справі № 15/144-08-3169, вказав у постанові від 17.02.2009р., що позивач не представив доказів вручення рахунків на оплату послуг боржникові і у зв'язку з цим у суду немає підстав вважати, що термін виконання зобов'язань відповідачем настав і останній не виконав узяті на себе грошові зобов'язання, права позивача не порушені і відсутні підстави для пред'явлення позову.

Проте, пред'являючи позов, який розглядається у даній справі, позивач обґрунтував свої вимоги про захист порушеного права, представивши докази вручення боржникові рахунків на оплату послуг і невиконання боржником узятих на себе зобов'язань, чого не було у матеріалах справи № 15/144-08-3169.

Таким чином суд вважає, що доводи апелянта, про те, що оскаржуване рішення є тотожнім рішенню господарського суду Одеської області від 08.12.2008 р. у справі № 15/144-08-3169 безпідставні і спростовуються матеріалами справи.

Не обґрунтованими є доводи скарги про відсутність доказів щодо вручення рахунків на оплату послуг за договором зберігання від 01. 12. 2007 р. компанії SС "СЕАSСОР" SRL, які повинні були направлятись щомісячно.

По-перше, ані законом, ані договором зберігання від 01. 12. 2007 р. не передбачена умова про щомісячне виставляння замовникові рахунків на оплату послуг. Ні в одному з листів відповідача на адресу позивача, (т.1 а/с. 107-109) не міститься прохання, що стосуються виставляння рахунків на яку-небудь дату. Гарантійний лист відповідача від 31. 03. 2009 р. № 108, на який посилається апелянт, не містить прохання про щомісячне виставляння рахунків на оплату послуг по договору.

Положеннями ч. 1 ст. 946 ЦК України передбачено, що плата за зберігання та порядок її внесення встановлюються договором зберігання.

По-друге, копії розрахунків заборгованості та пені разом з копіями рахунків на оплату за зберігання за період з 01. 12. 2007 р. по 28. 02. 2009 р. прикладені до позовної заяви (т. 1 а/с. 84-100).

Підтвердженням про вручення вказаних рахунків директору компанії SС "СЕАSСОР" SRL Трібой Л. І.  є копія супровідного листа ТОВ «Вівал Марін»№ 35 від 02. 03. 2009 р. з його підписом, відміткою про вручення і печаткою відповідача (т. 1 а/с. 45).

Копії рахунків на оплату за зберігання за період з 01. 03. 2009 р. по 30. 06. 2009 р., та розрахунки заборгованості та пені додані до уточнення позовної заяви (т. 2 а/с. 17-25), а підтвердженням про їх вручення відповідачеві являється копія супровідного листа ТОВ "Вівал Марін" № 105 від 09. 06. 2009 р. з відміткою представника відповідача Гукасяна А. Н. про його отримання (т. 2 а/с. 16), а так само відмітки представника відповідача Гукасяна А. Н. про отримання рахунків №№ 29 і 30 на копіях цих рахунків (т. 2 а/с. 23-25).

Не беруться до уваги доводи апелянта про неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, внаслідок чого невірно встановлено суму заборгованості та штрафних санкцій.

За умовами п. 5.1 договору зберігання від 01. 12. 2007 р., компанія SС "СЕАSСОР" SRL повинна була в триденний термін після отримання вказаних рахунків перерахувати на рахунок ТОВ "Вівал Марін" суму заборгованості по оплаті за надані послуги по зберіганню належного їй вантажу.

У відповідності з розрахунками заборгованості за надання послуг (т. 1 а/с. 84-100; т. 2 а/с. 17-25) суму заборгованості у розмір 70 080,61 доларів США за період з квітня 2008 року по липень 2009 року позивач розрахував на підставі п. 4.1 Договору і тарифів вартості послуг зберігання, встановленими у Додатку № 1 до Договору і були узгоджені сторонами. Тобто вказана сума є боргом відповідача за послуги надані позивачем за договором зберігання від 01. 12. 2008 р. і не включає і не включає в себе штрафні санкції та пеню, як стверджує апелянт.

Ґрунтується  на законі і рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача штрафних санкцій за порушення термінів зарахування валютної виручки з розрахунку 0,3 % у добу від суми, не зарахованої виручки. Розрахунок вказаної суми є вірним (т. 2 л/д. 28).

Неспроможне посилання апелянта на відсутність документа, підтверджуючого виконання робіт оскільки положення ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" стосовно такого документу стосуються правовідносин між надавачом послуг та податковим органом.

Умовами договору зберігання від 01. 12. 2007 р. не передбачений порядок оформлення надання даного виду послуг за допомогою якого-небудь документа.

При цьому законність рішення суду в частині стягнення штрафних санкцій за порушення термінів зарахування валютної виручки підтверджується умовами п. 8.5 договорів зберігання і декларацією про валютні цінності, доходах і майно, які належать резидентові України і знаходяться за її межами, поданою ТОВ "Вівал Марін" в ДПІ в р. Іллічівськ за станом на 01. 07. 2009 р., яка є для податкового органу підставою для нарахування штрафних санкцій відповідно до вимог вказаного закону.

У даній декларації вказана сума валютної виручки, що не поступила на розрахунковий рахунок декларанта у встановлений законом термін, виходячи з якої розрахований розмір штрафних санкцій у розмірі 22 304,35 доларів США.

Вказана декларація надана позивачем на розгляд колегії суддів разом з відзивом на апеляційну скаргу і залучена до матеріалів справи з врахування п. 9 роз'яснень Президії Вищого господарського суду України від 28. 03. 2002 р. № 04-5/366 "Про деякі питання практики вживання розділу XII Господарського процесуального кодексу України".

Таким чином, не підтверджуються доводи апелянта про те, що позивач надав суду розрахунки суми заборгованості з включенням до них суми штрафних санкцій та пені, на яку ще додатково нарахував пеню та штрафні санкції.

При цьому колегія суддів погоджується з доводами апелянта про невірність висновків суду першої інстанції стосовно розміру пені за порушення грошового зобов'язання.

У відповідності з оскаржуваним рішенням суд, виходячи з розрахунків пені за порушення грошового зобов'язання станом на 28. 02. 2009 р. (т. 1 л/д. 84-100) та станом на 01. 07. 2009 р. (т. 2 а/с. 17-25) стягнув на користь відповідача штрафні санкції у розмірі 13 113,39 доларів США. З таким розміром пені неможливо погодитись з тих підстав, що позивач розрахував пеню не з моменту, коли відбулося порушення грошового зобов'язання, тобто після спливу трьох банківських днів після пред'явлення рахунків боржнику, як встановлено у п. 5.1 Договору.

Враховуючи умови вказаного пункту договору зберігання пеню необхідно розраховувати з 08. 03. 2009 р. і її розмір буде дорівнювати 3 868, 27 доларів США.

Таким чином, суд першої інстанції помилково визначив суму заборгованості з урахуванням штрафних санкцій у розмірі 105 499,05 доларів США, яка складається з суми невиконаного грошового зобов'язання 70 080,61 доларів США; штрафних санкцій у розмірі 22 304,35 доларів США. Але невірно визначив розмір пені за порушення грошового зобов'язання розрахунок якої не відповідає умовам договору. З огляду на це загальна сума позову становить 96 253,23 доларів США. В зв'язку з цим підлягає зменшенню розмір судових витрат по сплаті державного мита, стягнутого на користь позивача у відповідності з оскаржуваним рішенням, а саме необхідно стягнути 7315 грн. 22 коп.

Неспроможними є доводи апелянта про те, що позивач був зобов'язаний щомісячно виставляти відповідачу рахунки на оплату послуг за договором зберігання та про те, що відповідач неодноразово звертався з таким проханням до позивача, про що свідчить гарантійний лист від 31. 03. 2009 № 108.

Умовами п. 5.1 не встановлено, термін та порядок пред'явлення рахунків до оплати. Тобто у відповідності з ч. 2 ст. 530 ЦК України позивач має право вимоги в будь-який момент. Виходячи зі змісту гарантійного листа від 31. 03. 2009 № 108 у ньому не міститься прохання виставити рахунки.

Не заслуговують на увагу доводи апелянта про те, що суд першої інстанції визнав за позивачем право власності на шини автомобільні, порушуючи ст. 526 ГК України, оскільки не взяв до уваги той факт, що за договором зберігання відповідач мав перед позивачем грошове зобов'язання, задоволення якого за рахунок майна поза межами виконавчого виробництва не відповідає вимогам вказаної статті.

Рішення про визнання за позивачем права власності ґрунтується на положеннях  п. 3.1.4. Договору, якими передбачений перехід права власності до виконавця на вантаж на суму виставлених рахунків, штрафних санкцій та інших витрат виконавця у випадку їх несплати замовником.

Суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що згідно ч. 1 ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, не заборонених законом, зокрема із правочинів. За умовами п. 8.4 договору зберігання, у випадку несплати Замовником рахунків Виконавця протягом 3-х діб з дня виставлення рахунку, право власності на вантаж переходить до Виконавця.

Відповідно до Звіту про незалежну оцінку ринкової вартості майна (шини автомобільні 14.00-20. модель Я-307 у кількості 2753 шт.), виготовленого ТОВ "РОСЛА" (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності №5474\07, виданий  12. 02. 2007 р. Фондом державного майна України), ринкова вартість об'єкта оцінки - шин автомобільних 14.00-20, модель Я-307 у кількості 2753 шт., складає 79 730 доларів США, що є меншим ніж сума заборгованості відповідача разом зі штрафними санкціями.

За таких обставин, на підставі умов передбачених п. 3.1.4 договору зберігання, з урахуванням того, що загальна сума позову повинна бути зменшена, на користь відповідача підлягає стягненню штрафні санкції лише у розмірі 16 523,23 доларів США.

Не є обґрунтованими доводи апелянта про те, що суд першої інстанції визнав за позивачем право власності на шини автомобільні, порушуючи ст. 526 ГК України, оскільки не взяв до уваги той факт, що за договором зберігання відповідач мав перед позивачем грошове зобов'язання, задоволення якого за рахунок майна поза межами виконавчого виробництва не відповідає вимогам вказаної статті.

Визнання права власності на вантаж шин, є, як вбачається з предмету позову, самостійною позовною вимогою, яка забезпечує виконання умов договору зберігання, що стосуються відповідальності сторін і не пов'язаним з погашенням грошової заборгованості за рахунок майна боржника.

З урахуванням наведеного колегія вважає, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає зміні в частині стягнення штрафних санкцій, в іншій частині рішення обґрунтоване, прийняте з врахуванням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105, ГПК України колегія суддів -,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Комерційного товариства "ЧАСКОП" ТОВ (SC "CEASCOP" SRL) (Республіка Молдова, м. Кишинеу, МД-2002, вул. Мунчешть, 176-22, р/р 22514018403306 (USD) "Banka de Economii" SA Branch no 1 Chicinau) на рішення господарського суду Одеської області від 07.07.2009 р. у справі № 30/103-09-3150 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Одеської області від 07.07.2009 р. у справі №30/103-09-3150 змінити, виклавши пункти 2, 3, 4 резолютивної частини рішення в наступній редакції:

„2. Визнати за товариством з обмеженою відповідальністю "Вівал Марін" (м. Одеса, вул. Грецька, 22 код ЄДРПОУ 23992814) право власності на шини автомобільні 14.00-20 модель Я-307 у кількості 2753 штуки, які знаходяться на складі ТОВ "Вівал Марін" за адресою: м. Одеса. Митна площа, 1 ДП "Одеський морський торговельний порт", Червоні Пакгаузи, 3\2

3. Стягнути з Комерційного товариства "ЧАСКОП" ТОВ (SC "CEASCOP" SRL) (Республіка Молдова, м. Кишинеу, МД-2002, вул. Мунчешть, 176-22, р/р 22514018403306 (USD) "Banka de Economii" SA Branch no 1 Chicinau) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Вівал Марін" (м. Одеса, вул. Грецька, 22 код ЄДРПОУ 23992814) штрафні санкції у розмірі 16 523,23 доларів США.

4. Стягнути з Комерційного товариства "ЧАСКОП" ТОВ (SC "CEASCOP" SRL) (Республіка Молдова, м. Кишинеу, МД-2002, вул. Мунчешть, 176-22, р/р 22514018403306 (USD) "Banka de Economii" SA Branch no 1 Chicinau) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Вівал Марін" (м. Одеса, вул. Грецька, 22 код ЄДРПОУ 23992814) витрати по сплаті державного мита у розмірі 7315 грн. 22 коп. та витрати на ІТЗ судового процесу у розмірі 312 грн. 50 коп.”.

В іншій частині рішення господарського суду Одеської області від 07.07.2009р. у справі № 30/103-09-3150 залишити без змін.

Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ з урахуванням реквізитів сторін.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                                   О.Т. Лавренюк

Суддя                                                                                          Т.Я Гладишева

Суддя                                                                                          Я.Ф. Савицький