Постанова

від 10.09.2009 по справі 6/21-09-995

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

6/21-09-995

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"10" вересня 2009 р. Справа № 6/21-09-995

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

на підставі розпорядження Голови суду №  140  від 26.08.2009р.

головуючого судді: Л.В. Поліщук

суддів: Л.І. Бандури, В.Б. Туренко,

в судовому засіданні 27.08.2009р.:

при секретарі судового засідання –О.В.Скуділо,

за участю представників сторін:

від позивача - В.В. Куманов,

від відповідача -  М.М. Статіров,

3-я особа - В.В. Каланжов,

в судовому засіданні 10.09.2009р.:  

при секретарі судового засідання –О.О.Соломахіній,

від позивача –В.В. Куманов,

представники відповідача і 3-ої особи –не з'явились,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кулевчанської сільської ради Саратського району Одеської області

на рішення господарського суду Одеської області від 03.07.2009р.

у справі № 6/21-09-995

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ''Агрофірма ''Кулевча''

до Кулевчанської сільської ради Саратського району Одеської області

3-тя особа, без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача —Сільськогосподарський виробничий кооператив ''Росія''

про визнання права власності та зобов'язання видачі свідоцтва.

В судовому засіданні на підставі ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва.

ТОВ „Агрофірма „Кулевча” звернулось до господарського суду з позовом, доповненнями та уточненнями до нього про визнання ним право власності на оздоровчо-спортивний комплекс, який розташований за адресою: с. Кулевча Саратського району Одеської області, вул. 60 років Жовтня, та зобов'язання Кулевчанську сільраду надати свідоцтво право власності на вказаний об'єкт.

Рішенням господарського суду Одеської області від 03.07.2009р. (суддя О.А. Демешин) позов задоволено частково, визнано за ТОВ „Агрофірма Кулевча”  право власності на  оздоровчо-спортивний комплекс, розташований в с. Кулевча, вул.60 років Жовтня, б\н до складу якого входить:

перший поверх:           

1.Коридор           27,5 кв.м.;                    10. Комора                      7,7 кв.м.;

2. Кабінет           18,0  кв.м.;                    11. Сходова клітка        5,2 кв.м.;

3. Роздягальня   15,6  кв.м.;                     12. Підсобне приміщення  5,8 кв.м.;

4. Душова           11,1 кв.м.;                      13. Буфет                              9,4 кв.м.;

5. Душова          11,2 кв.м.;                       14. Комора                          18,1 кв.м.;

6. Коридор        16,3 кв.м.;                        15. Комора                            9,7 кв.м.;   

7. Басейн            29,0 кв.м.;                       16. Буфет                               8,6кв.м.;

8. Сауна              7,0 кв.м.;                         17.Склад                            117,6 кв.м.;              

9. Щитова           4,2 кв.м.;           

другий поверх:

1. Спортивна зала   271,2 кв.м.;              2.Спортивна зала                  42,1 кв.м.

Рішення мотивовано тим, що, у ТОВ „Агрофірма Кулевча” виникло право власності на спірне майно з моменту його створення та введення в експлуатацію. Крім того, судом зазначено, що позов в частині зобов`язання відповідача видати ТОВ „Агрофірма Кулевча ” свідоцтво на право власності на збудований оздоровчо-спортивний комплекс задоволенню не підлягає, оскільки позивач не надав Кулевчанській сільській раді документів, необхідних для оформлення права власності та видачу свідоцтва, зокрема –документів про право користування земельною ділянкою саме цим товариством.

Кулевчанська сільська рада Саратського району Одеської області, не погоджуючись з вказаним рішенням, звернулася із апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати в частині визнання за позивачем права власності на спірне майно, в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, оскільки неповно з'ясовані та не доведені обставини справи і судом при вирішенні даної справи зроблені невірні висновки. Скаржником зазначено, що позивачем не надано жодного доказу створення ним нового нерухомого майна –оздоровчо-спортивного комплексу. Крім того, судом залишено поза увагою клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення адміністративної справи                              № 2-а-14-2007, яка пов'язана з даною справою.

Представник СВК „Росія” в судовому засіданні при розгляді апеляційної скарги також просив рішення суду скасувати, в позові відмовити, посилаючись на те, що оздоровчий спортивний комплекс будувався із залученням бюджетних коштів і коштів членів ТОВ „Агрофірма „Кулевча”, більшість членів якого на теперішній час є членами СВК „Росія”.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справ та перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

05.02.2000р. були проведені загальні збори членів агрофірми „Кулевча” (КСП), оформлені протоколом №1 від 05.02.2000р., на яких прийняті рішення про реорганізацію агрофірми „Кулевча” (КСП)  шляхом перетворення в                ТОВ „Агрофірма „Кулевча” (п.4), а також про затвердження переліку об'єктів соціального та культурного призначення, які не підлягають паюванню, і передачі їх на баланс ТОВ „Агрофірма „Кулевча”, в тому числі незавершене будівництво: оздоровчий комплекс (п.8.15), т.1 а.с.113.

В пункті 1.2 Статуту ТОВ „Агрофірма „Кулевча”, зареєстрованого розпорядженням голови Саратської райдержадміністрації від 14.03.2000р., зазначено, що товариство є правонаступником агрофірми „Кулевча” (КСП).

Згідно з довідками державного реєстратора від 26.06.2009р. КСП „Агрофірма „Кулевча” перереєстровано в ТОВ „Агрофірма „Кулевча” з 14.03.2000р. і станом на 25.06.2009р. в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців знаходиться ТОВ „Агрофірма „Кулевча” (т.2, а.с. 70, 71-73).

Місцевий господарський суд правомірно відхилив клопотання Кулевчанської сільради про зупинення провадження у даній справі до розгляду в Одеському апеляційному адміністративному суді апеляційної скарги             ТОВ „Агрофірма „Кулевча” на постанову Саратського райсуду Одеської області у справі № 2-а-14-2007, якою визнана недійсною державна реєстрація товариства, оскільки ця постанова не набрала чинності у зв'язку з її оскарженням і відкриттям апеляційного провадження. Крім того, визнання недійсною Саратським районним судом Одеської області державної реєстрації ТОВ „Агрофірма „Кулевча” є підставою для припинення вказаної юридичної особи та виключення її з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. На момент вирішення спору ТОВ „Агрофірма „Кулевча” не виключено із вказаного реєстру.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції послався на те, що з моменту реорганізації КСП „Агрофірма „Кулевча” в ТОВ „Агрофірма „Кулевча”  об`єкт незавершеного будівництва –оздоровчо-спортивний комплекс” знаходився на балансі підприємства правонаступника –позивача у справі. 03.01.2001р. державною технічною комісією Саратською райдержадміністрацією складено акт про готовність закінченого будівництва об`єкта  - оздоровчо-спортивного комплексу ТОВ „Агрофірми „Кулевча” - до експлуатації. Розпорядженням Саратської районної державної адміністрації № 28 від 31.01.2001р. –цей акт прийому в експлуатацію спірного об`єкта було затверджено. Зазначеним підтверджується факт завершення будівництва і створення нового майна ТОВ „Агрофірма „Кулевча”, тобто –особою, на балансі якої до введення оздоровчо-спортивного комплексу  в експлуатацію, знаходився об`єкт незавершеного будівництва –оздоровчий комплекс. Позивач звертався до Кулевчанської сільської ради з приводу державної реєстрації, однак відповідач своїм рішенням від 22.01.2008р. за № 4 відмовив в оформленні цього права. Частиною 2 статті 328 ЦК України встановлено, що  право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Згідно із                     ч.2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва. За таких обставин суд дійшов висновку, що з моменту створення нового майна –оздоровчо-спортивного комплексу та введення його в експлуатацію у ТОВ „Агрофірма „Кулевча” виникло право власності на це новостворене майно.

Проте, судова колегія вважає такий висновок суду помилковим з огляду на наступне.

В 1999р. КСП „Агрофірма „Кулевча” звернулося до Кулевчанської сільради з листом № 68 про виділення земельної ділянки площею 2,61га                     в с. Кулевча під проектування та будівництво оздоровчого комплексу                             (т.1 а.с.61).

Рішенням 17 сесії Кулевчанської сільради від 06.03.2000р. було задоволено вищевказану заяву і виділено земельну ділянку (т.1 а.с.5).

На протязі 1998-1999 років до перетворення в ТОВ „Агрофірма „Кулевча” КСП „Агрофірма „Кулевча” здійснювало будівництво оздоровчого комплексу і, як було зазначено вище, передало на баланс позивача незавершений будівництвом об'єкт соціальної сфери.

Виконання будівельних робіт підтверджується актами виконаних робіт і табелями та протоколом №15/114 від 29.12.1999р. взаєморозрахунків між розпорядником коштів, який фінансується з Державного (місцевого) бюджету, та платником податку: управлінням АПК Одеської облдержадміністрації і             КСП „Агрофірма „Кулевча”, згідно якого останній не сплачує 47200грн. ПДВ до бюджету в рахунок коштів, що мають бути отримані ним по фінансуванню з Держбюджету на суму 47200грн. за будівництво в 1998 році об'єкту соціальної сфери на селі, а саме: оздоровчого комплексу для молоді.

Розпорядженням Голови Саратської райдержадміністрації № 28                                 від 31.01.2001р. був затверджений акт прийому в експлуатацію закінченого будівництвом оздоровчо-спортивного комплексу агрофірми „Кулевча”                  від 03.01.2001р. (т.1 а.с. 6-7).

Отже, будівництво оздоровчого комплексу здійснювалося за рахунок коштів КСП „Агрофірма „Кулевча”, державних коштів і коштів ТОВ „Агрофірма „Кулевча”.

Перебування майна, у тому числі споруд, на балансі підприємства ще не є безспірною ознакою його права власності, оскільки баланс підприємства є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов'язань на конкретну дату. Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності підприємства.

Одним з основних критеріїв визначення законності володіння майном є джерела фінансування.

Згідно із п.п. 6, 8 ст. 31 Закону України „Про колективне сільськогосподарське підприємство” при перетворенні одного підприємства в інше до новоствореного підприємства переходять усі майнові права і обов'язки колишнього підприємства. Об'єкти  соціальної  сфери, житлового фонду, у тому числі незавершеного будівництва, а також внутрішньогосподарські меліоративні системи підприємств, що не підлягали паюванню в процесі реорганізації цих підприємств та передані на баланс підприємств-правонаступників, підлягають безоплатній передачі до комунальної власності в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.  

Відповідно до п. 17 Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики України №63                          від 14.03.2001р. із подальшими змінами, підприємство-правонаступник здійснює заходи щодо передачі майна соціальної інфраструктури на баланс органів місцевого самоврядування.

Ініціатором такої передачі можуть виступати як місцеві органи самоврядування так і підприємства, на балансі яких знаходяться зазначені об'єкти.

Позивач не надав згідно із ст. 33 ГПК України, яка передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень, докази, що оздоровчий комплекс був збудований на власні кошти товариства, а тому апеляційна інстанція вважає помилковим висновок суду про визнання за позивачем права власності на підставі                    ст. 331 ЦК України як на новостворене майно.

Враховуючи викладене, рішення суду підлягає скасуванню, а в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 99, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд –

постановив:

Рішення господарського суду Одеської області від 03.07.2009р.                           у справі № 6/21-09-995 скасувати, в позові відмовити.

Стягнути з ТОВ „Агрофірма „Кулевча” на користь Кулевчанської сільради витрати по сплаті держмита за розгляд апеляційної скарги                           у сумі 23,0грн.

Доручити господарському суду Одеської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня набрання постанови законної сили.

Головуючий суддя                                                                      Л.В. Поліщук

Суддя                                                                                          Л.І. Бандура

Суддя                                                                                          В.Б. Туренко