Ухвала

від 17.08.2015 по справі 916/1363/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"17" серпня 2015 р.Справа № 916/1363/14

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі Н.В. Комендатенко

за участю представників:

від позивача (скаржника) - ОСОБА_1,

від відповідача (боржника) - ОСОБА_2,

від ВДВС - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Державного концерну „УкроборонпромВ» на дії Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції (вх. № 2-3937/15 від 16.07.2015 р.) в порядку ст. 121 2 Господарського процесуального кодексу України по справі № 916/1363/14 за позовом Державного концерну „УкроборонпромВ» до Державного підприємства „Спеціальне конструкторське бюро „МолніяВ» про стягнення 25832,57 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Державний концерн „УкроборонпромВ» звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державного підприємства „Спеціальне конструкторське бюро „МолніяВ» про стягнення 25832,57 грн., з яких 21813,0 грн. - основний борг, 679,49 грн. - 3% річних, 261,76 грн. - інфляційні нарахування, 3078,32 грн. - пеня.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.04.2014 р. позовну заяву Державного концерну „УкроборонпромВ» прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 916/1363/14 та справу призначено до розгляду в засіданні суду на 30.04.2014 р.

Рішенням господарського суду Одеської області від 30.04.2014 року у справі № 916/1363/14 позов Державного концерну „УкроборонпромВ» задоволено частково та на користь останнього стягнуто з ДП „Спеціальне конструкторське бюро „МолніяВ» суму основного боргу за договором позики № UOP-1.0-4-Д-12 22.06.2012 р. в розмірі 21813,00 грн., 3% річних в сумі 679,49 грн., інфляційні нарахування в сумі 261,76 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 1711,53 грн.

16.05.2014 р. на виконання вказаного судового рішення господарським судом Одеської області був виданий наказ про його примусове виконання щодо стягнення з ДП „Спеціальне конструкторське бюро „МолніяВ» на користь Державного концерну „УкроборонпромВ» суми основного боргу за договором позики № UOP-1.0-4-Д-12 22.06.2012 р. в розмірі 21813,00 грн., 3% річних в сумі 679,49 грн., інфляційних нарахувань в сумі 261,76 грн., витрат по сплаті судового збору в сумі 1711,53 грн.

16.07.2015 р. Державний концерн „УкроборонпромВ» звернувся до господарського суду Одеської області зі скаргою на дії Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції в порядку ст. 121 2 Господарського процесуального кодексу України, посилаючись на неправомірне повернення ВДВС згідно постанови від 15.05.2015 р. стягувачу виконавчого документа, виданого господарським судом у даній справі. Зокрема, в обґрунтування своїх доводів скаржник вказує, що 16.05.2014 р. господарський суд Одеської області видав наказ про примусове виконання вказаного рішення від 30.04.2014 р. у справі №916/1363/14, який був пред'явлений до виконання стягувачем ДК „УкроборонпромВ» до Другого Малиновського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції. Однак, 01.07.2015 р. на адресу Концерну надійшов лист другого Малиновського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 29.05.2015 р. До вказаного листа додано постанову головного державного виконавця цього відділу ОСОБА_3 від 15.05.2015 р. у виконавчому провадженні № 43990299 з виконання зазначеного вище наказу господарського суду Одеської області в даній справі про повернення виконавчого документа стягувачеві (Концерну) у зв'язку з тим, що в ході виконавчого провадження не було вирішено питання щодо залишення за Концерном непроданого майна ДП „СКБ „МолніяВ» . Проте, Державний концерн „УкроборонпромВ» вважає, що постанова суперечить Закону України „Про виконавче провадженняВ» , тому підлягає скасуванню, а виконавче провадження № 43990299 відновленню з огляду на таке. Ч. 4 ст. 47 Закону про виконавче провадження встановлено 10-денний строк на оскарження постанови про повернення стягувачу виконавчого документа. Пунктом 3 резолютивної частини постанови передбачено, що постанова може бути оскаржена в 10-денний строк з моменту її одержання. Як вбачається із відбитку вхідного штампа ДК „УкроборонпромВ» на згаданому вище листі відділу ДВС, до якого додано постанову цей лист надійшов до ДК „УкроборонпромВ» 01.07.2015 р. Тобто ДК „УкроборонпромВ» дізнався про винесення постанови лише 01.07.2015 р., а закінчення десятиденного строку оскарження постанови припадає на вихідний день - суботу 11.07.2015 р. Водночас, відповідно до ч. 3 ст. 51 Господарського процесуального кодексу України у випадках, коли останній день строку припадає на неробочий день, днем закінчення строку вважається перший наступний за ним робочий день. Таким чином, скаржник стверджує, що 13.07.2015 р. є останнім днем строку на оскарження постанови. На думку скаржника, факт винесення постанови 15.05.2015 р., факт надсилання постанови листом від 25.05.2015 р. та факт надходження цього листа до Концерну 01.07.2015 р. (більш, аніж через місяць) дають обґрунтовані підстави сумніватись у дотриманні відділом ДВС триденного строку надсилання постанови про повернення виконавчого документа, який встановлено частиною 3 статті 48 Закону. Зважаючи на вказане та враховуючи положення Розділу VII Господарського процесуального кодексу України щодо процесуальних строків, днем закінчення строку для оскарження постанови скаржник визначає 13.07.2015 р.

Поряд з цим скаржник зазначає, що в постанові не роз'яснено порядку повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання. Разом із тим, виходячи зі змісту частини 2 статті 6 Закону, однією із гарантій прав юридичних осіб у виконавчому провадженні є обов'язок державного виконавця роз'яснювати цим особам їхні права згідно з вимогами цього Закону. Таким чином, на думку скаржника, постанова державного виконавця другого Малиновського відділу Державної виконавчої служби ОСОБА_3 порушує права Концерну як стягувача у виконавчому провадженні, адже всупереч вимогам Закону не містить роз'яснення стосовно порядку повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання. Наразі скаржник посилається на те, що відповідно до пункту 3.15 Інструкції з організації примусового виконання рішень (затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5), повернення виконавчого документа стягувачу здійснюється за наявності підстав та в порядку, визначеному у статті 47 Закону. При цьому в постанові про повернення виконавчого документа стягувачу обов'язково роз'яснюється порядок повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Відтак, скаржник просить суд визнати незаконною постанову державного виконавця Другого Малиновського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_3 від 15.05.2015 р. у виконавчому провадженні № 43990299 та зобов'язати Другий Малиновський відділ Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції винести постанову про відновлення виконавчого провадження № 43990299.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.07.2015 р. по справі № 916/1363/14 скаргу Державного концерну „УкроборонпромВ» прийнято до провадження судді Петрова В.С. та розгляд скарги призначено в засіданні суду

Відповідач (боржник) письмових пояснень на скаргу не надав, але представник у судовому засіданні проти скарги не заперечував.

Другий Малиновський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції відзив на скаргу не надав, також представник ВДВС в судові засідання не з'явився.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи та скарги, вислухавши пояснення представників позивача (скаржника) та відповідача (боржника), господарський суд зазначає наступне.

Згідно ст. 4 5 Господарського процесуального кодексу України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.

В силу приписів ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому ГПК України та Законом України В«Про виконавче провадженняВ» .

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 2 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону: за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Згідно ч. 1, 2 ст. 25 Закону України „Про виконавче провадженняВ» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Як з'ясовано судом, виданий господарським судом Одеської області 16.05.2014 р наказ про примусове виконання рішення суду від 30.04.2014 р. у справі № 916/1363/14 щодо стягнення з ДП „Спеціальне конструкторське бюро „МолніяВ» на користь Державного концерну „УкроборонпромВ» суми основного боргу за договором позики № UOP-1.0-4-Д-12 22.06.2012 р. в розмірі 21813,00 грн., 3% річних в сумі 679,49 грн., інфляційних нарахувань в сумі 261,76 грн., витрат по сплаті судового збору в сумі 1711,53 грн. був пред'явлений до виконання стягувачем Державним концерном „УкроборонпромВ» до Другого Малиновського Відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції. Так, Другим Малиновським Відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції при виконанні вказаного наказу суду в межах виконавчого провадження ВП № 43990299 проводились електронні торги належних боржнику нежитлових приміщень. У зв'язку з тим, що електронні торги не відбулись, стягувачу було надіслано лист про вирішення питання щодо залишення за собою непроданого майна. Однак, у зв'язку з ненаданням стягувачем відповіді на лист Другим Малиновським Відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції повернуто виконавчий документ стягувачу без виконання, про що винесено постанову від 16.05.2015 р. про повернення виконавчого документа на підставі п. 3 ч. 1 ст. 47 Закону України „Про виконавче провадженняВ» . Вказану постанову було направлено стягувачу та боржнику згідно супровідного листа Другого Малиновського ВДВС Одеського міського управління юстиції від 29.05.2015 р. № 9982.

Не погоджуючись з винесенням органом ДВС вказаної постанови скаржник, який є стягувачем у вказаному виконавчому провадженні ВП № 43990299, звернувся до суду зі скаргою, в якій просить визнати незаконною вищевказану постанову Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від 15.05.2015 р. у виконавчому провадженні № 43990299 та зобов'язати Другий Малиновський відділ Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції винести постанову про відновлення виконавчого провадження № 43990299.

Згідно ч. 1, 4 ст. 82 Закону України „Про виконавче провадженняВ» рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду. Рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ.

Згідно положень ч. 4 ст. 47 Закону України „Про виконавче провадженняВ» про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Так, в п. 3 оскаржуваної постанови про повернення виконавчого документа зазначено, що постанова може бути оскаржена в 10-денний строк з моменту її одержання.

Як вказує скаржник та з'ясовано судом, копію оскаржуваної постанови було отримано скаржником 01.07.2015 р., що вбачається з вхідного штампу скаржника на супровідному листі ВДВС. В свою чергу з огляду на зазначене та враховуючи направлення скаржником до суду скарги 13.07.2015 р., суд вважає, що скаржником подано у встановлений ч. 4 ст. 47 Закону України В«Про виконавче провадженняВ» та ч. 1 ст. 121 2 Господарського процесуального кодексу України десятиденний строк для оскарження постанови.

Разом з тим, проаналізувавши зміст скарги, суд вважає доводи скаржника частково обґрунтованими з огляду на таке.

Як вбачається з оскаржуваної постанови, підставою для повернення виконавчого документа стягувачу визначено п. 3 ч. 1 ст. 47 Закону України „Про виконавче провадженняВ» , оскільки стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, не реалізоване під час виконання рішення.

Між тим, за ствердженнями скаржника, оскаржувана постанова не відповідає вимогам ст. 47 Закону та порушує права Концерну, оскільки в постанові не роз'яснено порядку повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання.

При цьому за змістом ч. 2 статті 6 Закону України „Про виконавче провадженняВ» однією із гарантій прав юридичних осіб у виконавчому провадженні є обов'язок державного виконавця роз'яснювати цим особам їхні права згідно з вимогами цього Закону.

Наразі виходячи зі змісту оскаржуваної постанови, остання не відповідає приписам п.п. 3.15. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. N 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 р. за N 489/20802, та ч. 5 ст. 47 Закону України „Про виконавче провадженняВ» .

Так, в п. 3.15 вказаної Інструкції зазначено, що повернення виконавчого документа стягувачу здійснюється за наявності підстав та в порядку, визначеному у статті 47 Закону. При цьому в постанові про повернення виконавчого документа стягувачу обов'язково роз'яснюється порядок повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання (крім випадку повернення виконавчого документа на підставі пункту 1 частини першої статті 47 Закону, якщо таке повернення надалі є підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження).

Поряд з цим в ч. 5 ст. 47 Закону України „Про виконавче провадженняВ» зазначено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Хоча за змістом скарги скаржник обізнаний з наслідками повернення виконавчого документа та про можливість повторного пред'явлення наказу суду до виконання, однак це не свідчить про дотримання ВДВС при винесенні оскаржуваної постанови приписів чинного законодавства. У зв'язку з цим суд погоджується з доводами скаржника про порушення його прав як стягувача у виконавчому провадженні при винесенні державним виконавцем Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби оскаржуваної постанови, яка всупереч вимогам закону не містить роз'яснення стосовно порядку повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України „Про виконавче провадженняВ» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як зазначено в п. 32 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 29.06.2010 р. N 01-08/369 „Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу УкраїниВ» , вимога скаржника щодо скасування постанови чи іншого акта органу Державної виконавчої служби за своєю правовою природою тотожна вимозі про визнання їх недійсними. Тому у господарського суду відсутні правові підстави для відмови в задоволенні скарги лише з тієї причини, що в ній зазначається про скасування відповідної постанови (акта), а не про визнання його недійсним.

У відповідності з п. 9.1, 9.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів УкраїниВ» за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє. При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

З огляду на вищенаведені обставини, суд вважає, що оскаржувана постанова Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від 15.05.2015 року про повернення виконавчого документа провадження є незаконною в частині нероз'яснення порядку повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання, а вимоги скаржника в цій частині підлягають задоволенню. При цьому суд вважає за необхідне зобов'язати державного виконавця роз'яснити стягувачу порядок повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання

Щодо вимог скаржника про зобов'язання Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції винести постанову про відновлення виконавчого провадження ВП № 43990299, суд зазначає, що вказані вимоги не підлягають задоволенню з огляду на невстановлення судом обставин щодо неправомірного повернення виконавчого документа стягувачеві з визначених законом підстав. Тим більш скаржником не наведено жодних належних підстав в обґрунтування своїх вимог про зобов'язання ВДВС винести постанову про відновлення виконавчого провадження, адже нероз'яснення ВДВС порядку повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання не є наслідком визнання незаконною всієї постанови про повернення виконавчого документа за умови наявності визначених законом підстав для такого повернення.

Керуючись ст. 121 2 , ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Скаргу Державного концерну „УкроборонпромВ» на дії Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції задовольнити частково.

2. Визнати незаконною постанову Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від 15.05.2015 р. про повернення виконавчого документа у виконавчому провадженні ВП № 43990299 в частині нероз'яснення стягувачу порядку повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання.

3. Зобов'язати державного виконавця Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції роз'яснити стягувачу - Державному концерну „УкроборонпромВ» порядок повторного пред'явлення до виконання виконавчого документа - наказу господарського суду Одеської області від 16.05.2014 р. у справі № 916/1363/14.

4. У задоволенні решти частини вимог в скарзі Державного концерну „УкроборонпромВ» на дії Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено у 5-денний строк з дня її прийняття.

Суддя В.С. Петров