Рішення

від 18.08.2015 по справі 918/681/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 серпня 2015 р. Справа № 918/681/15

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого - судді Торчинюка В.Г., розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВК "Фабрикант"

до відповідача: ОСОБА_1 акціонерного товариства "Дубенський завод гумово-технічних виробів"

про стягнення заборгованості в сумі 187 852 грн. 96 коп.

В засіданні приймали участь:

від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю від 17 серпня 2015 року № 17/08;

від відповідача: ОСОБА_3 за довіреністю від 20 травня 2015 року № 01/501.

У судовому засіданні 18 серпня 2015 року, відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ТВК "Фабрикант" звернувся до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства "Дубенський завод гумово-технічних виробів", в якій просив суд стягнути заборгованість в сумі 262 852 грн. 96 коп., з яких 175 949 грн. 02 коп. основна сума боргу, 26 548 грн. 74 коп. пеня, 24 594 грн. 90 коп. штраф, 1 327 грн. 44 коп. 3 процента річних та 34 432 грн. 86 коп. інфляційні втрати, також просив суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 22 червня 2015 року порушено провадження по справі № 918/681/15, розгляд якої призначено на 7 липня 2015 року.

7 липня 2015 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду уповноважений представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив суд зменшити розмір позовних вимог в частині основної суми боргу з 175 949 грн. 02 коп. до 135 949 грн. 02 коп.

7 липня 2015 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду уповноважений представник позивача подав заяву, в якій просив суд не розглядати заяву про забезпечення позову, щодо накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача.

Суд задовільняє вищезазначену заяву позивача та не розглядає заяву про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 7 липня 2015 року вищезазначені заяви позивача прийняті судом до розгляду, окрім того даною ухвалою відкладено розгляд справи на 4 серпня 2015 року.

3 серпня 2015 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суд від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якої, останній просить суд стягнути з відповідача 100 949 грн. 02 коп. основного боргу та 86 903 грн. 94 коп. штрафних санкцій.

Вищезазначена заява прийнята судом до розгляду.

Частиною 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Суд зазначає, що приймає заяву відповідача про уточнення позовних вимог, як заяву про зменшення розміру позовних вимог.

Аналогічна правова позиція знайшла своє відображення в пункті 3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (надалі - постанова) яким роз'яснено, статтею 22 ГПК України, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову;

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог;

- об'єднання позовних вимог;

- зміну предмета або підстав позову.

Враховуючи те, що заяви про зменшення розміру позовних вимог прийняті судом до розгляду і вони подані в передбачений ГПК України порядок та спосіб, тому суд задовольняє такі заяви позивача, відтак має місце нова ціна позову 187 852 грн. 96 коп.

18 серпня 2015 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду уповноважений представник відповідача подав заяву в додатках до якої надав докази часткової оплати суми боргу.

У судовому засіданні 18 серпня 2015 року уповноважений представник позивача підтримав позов в повному обсязі, наполягав на його задоволенні, в свою чергу уповноважений представник відповідача позов визнав частково.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд визнав достатніми наявні в матеріалах справи докази для прийняття рішення. Відтак, суд

ВСТАНОВИВ:

17 липня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТВК "Фабрикант" (надалі - ТОВ "ТВК "Фабрикант", постачальник) та ОСОБА_1 акціонерним товариством "Дубенський завод гумово - технічних виробів" (надалі - завод, покупець) було укладено Контракт № 17-07/13 (надалі - контракт, а.с. 11 - 13).

Відповідно до пункту 1.1 контракту постачальник зобов'язується передати у власність, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар, найменування, кількість, і ціна якого обумовлюються сторонами в специфікаціях, які з моменту підписання є невід'ємною частиною даного контракту.

Згідно пункту 3.1, 3.2 контракту поставка товару здійснюється на умовах зазначених у специфікаціях, які з моменту підписання є невід'ємною частиною даного контракту. Термін поставки, кількість і асортимент товару вказуються в специфікаціях на кожну окрему партію, яка додається до договору і є його невід'ємною частиною.

Загальна вартість товару за цим контрактом визначається як загальна сума всіх специфікацій до нього. Ціни на товар встановлюються в українських гривнях і вказуються в специфікації, яка додається до договору і є його невід'ємною частиною (пункти 4.1 та 4.2 контракту).

У відповідності до пункту 5.1 контракту покупець проводить оплату за поставлену партію товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника згідно виставленого рахунку.

Пунктом 5.2 контракту визначено, що термін та порядок оплати передбачається сторонами у специфікації на кожну окрему партію товару.

Вказаний договір підписаний уповноваженим представником постачальника та покупця, а також скріплений печатками зазначених суб'єктів господарювання.

Статтею 204 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) презумується правомірність правочину.

На час розгляду справи доказів недійсності чи розірвання контракту від 17 липня 2013 року № 17-07/13, зокрема відповідних судових рішень з цього приводу, господарському суду не надано.

Як свідчать матеріали справи, 28 січня 2015 року на виконання умов контракту між постачальником та покупцем було підписано специфікацію № 14 до контракту (надалі - специфікація, а.с. 14).

Згідно з пунктом 2 специфікації оплата узгодженої партії товару здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника впродовж 60 (шістдесяти) календарних днів після отримання партії товару.

Доставка товару здійснюється: FCA - м. Бровари, вул. Кутузова, 127 (пункт 3 специфікації).

Вищезазначена специфікація підписана уповноваженими представниками постачальника та покупця і скріплена відтисками печаток зазначених суб'єктів господарювання.

Судом встановлено, що на виконання умов договору та специфікації позивач поставив та передав для відповідача товар, на загальну суму 245 949 грн. 02 коп., що стверджується:

- видатковою накладною від 28 січня 2015 року № 6 на суму 245 949 грн. 02 коп. (а.с. 21);

- довіреністю від 28 січня 2015 року № 40 видана покупцем на уповноваженого представника для отримання товару (а.с. 20);

- товарно-транспортною накладною від 29 січня 2015 року № 6;

- рахунком на оплату від 28 січня 2015 року № 10 на суму 245 949 грн. 02 коп., який виписаний на завод на підставі контракту.

Зазначені товаророзпорядчі документи були підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками даних юридичних осіб.

З матеріалів справи суд вбачає, що позивач виконав покладені на нього обов'язки згідно контракту, щодо поставки товару відповідної якості та в строки передбачені у специфікації.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за контрактом від 17 липня 2013 року № 17-07/13, також свідчить відсутність в матеріалах справи претензій та повідомлень про порушення постачальником умов контракту.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З вищезазначеного суд вбачає, що з урахуванням умов контракту та специфікації на покупця був покладений обов'язок розрахуватися за отриманий товар впродовж 60 календарних днів з моменту отримання, оскільки товар був отриманий заводом 28 січня 2015 року, остаточна дата розрахунку 29 березня 2015 року.

Однак, як свідчать матеріали справи, в порушення умов контракту та чинного законодавства України відповідачем зазначена вище поставка не була оплачена в повному обсязі та у строк передбачений пунктом 2 специфікації, яка є невід'ємною частиною договору.

Завод оплатив для постачальника, з урахуваннями заяв про зменшення розміру позовних вимог 145 000 грн. 00 коп., відтак станом на 18 серпня 2015 року заборгованість ПАТ "Дубенський завод гумово - технічних виробів" перед ТОВ "ТВК "Фабрикант" становить 100 949 грн. 02 коп.

Згідно пункту 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до положень частини 1 та частини 2 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи те, що сума основного боргу відповідача за контрактом від 17 липня 2013 року № 17-07/13 у розмірі 100 949 грн. 02 коп. підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і останній на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог ТОВ "ТВК "Фабрикант" до ПАТ "Дубенський завод гумово - технічних виробів" в частині стягнення 100 949 грн. 02 коп. суми основного боргу, у зв'язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, через неналежне виконання покупцем своїх зобов'язань за договором в частині своєчасної оплати вартості поставленого йому товару, постачальник просив суд стягнути з ПАТ "Дубенський завод гумово - технічних виробів" 26 548 грн. 74 коп. пені, яка була нарахована за період з 1 квітня 2015 року по 25 травня 2015 року на суму боргу в розмірі 245 949 грн. 02 коп., з 26 травня 2015 року по 29 травня 2015 року на суму боргу в розмірі 215 949 грн. 02 коп. та за період з 30 травня 2015 року по 8 червня 2015 року на суму боргу в розмірі 175 949 грн. 02 коп., також 24 594 грн. 90 коп. штрафу.

Відповідно до пункту 9.1 контракту у разі невиконання умов цього договору сторони несуть відповідальність відповідно до контракту та чинного законодавства України.

У разі несвоєчасної оплати (доплати) вартості товару, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період стягнення пені за кожний день прострочення (пункт 9.4 контракту).

Згідно з пунктом 9.5 контракту у разі затримки оплати за поставлений товар більш ніж на 30 календарних днів, крім пені покупець сплачує штраф у розмірі 10 % від вартості отриманого товару, але неоплаченого товару.

Суд зазначає, що умовами контракту передбачене нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ та штрафу в розмірі 10 % від вартості неоплаченого товару.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з частиною 2, 3 вищезазначеної статті штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунки позивача, судом встановлено що вони відповідають вищезазначеним приписам законодавства та положенням договору, зроблені арифметично вірно, тому з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення пеня нарахована за період з 1 квітня 2015 року по 8 червня 2015 року в сумі 26 548 грн. 74 коп. та штраф в сумі 24 594 грн. 90 коп., тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, на підставі статті 625 ЦК України ТОВ "ТВК "Фабрикант" просило суд стягнути з ПАТ "Дубенський завод гумово - технічних виробів" 34 432 грн. 86 коп. інфляційних нарахованих за період з 1 квітня 2015 року по 25 травня 2015 року на основну суму боргу в розмірі 245 949 грн. 02 коп. та 1 327 грн. 44 коп. три процента річних нарахованих за період з 1 квітня 2015 року по 25 травня 2015 року на суму боргу в розмірі 245 949 грн. 02 коп., з 26 травня 2015 року по 29 травня 2015 року на суму боргу в розмірі 215 949 грн. 02 коп. та за період з 30 травня 2015 року по 8 червня 2015 року на суму боргу в розмірі 175 949 грн. 02 коп.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок трьох процентів річних та інфляційних втрат, судом встановлено, вони нараховані арифметично вірно, відповідають вимогам чинного законодавства.

Відтак, позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача 34 432 грн. 86 коп. інфляційних та 1 327 грн. 44 коп. три процента річних суд задовольняє в повному обсязі.

У відповідності до статті 49 ГПК України судові витрати у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено повністю, судові витрати по справі покладаються на ПАТ "Дубенський завод гумово - технічних виробів" в сумі 3 757 грн. 06 коп.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32 - 34, 43, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства "Дубенський завод гумово - технічних виробів" (35600, Рівненська область, місто Дубно, вулиця Млинівська, будинок 69, ідентифікаційний код: 02971506) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВК "Фабрикант" (19500, Черкаська область, Городищенський район, місто Городище, вулиця Кожедуба, будинок 6 - Б, ідентифікаційний код: 34874766) 100 949 (сто тисяч дев'ятсот сорок дев'ять) грн. 02 коп. основного боргу, 26 548 (двадцять шість тисяч п'ятсот сорок вісім) грн. 74 коп. пені, 24 594 (двадцять чотири тисячі п'ятсот дев'яносто чотири) грн. 90 коп. штрафу, 1 327 (одна тисяча триста двадцять сім) грн. 44 коп. три проценти річних, 34 432 (тридцять чотири тисячі чотириста тридцять дві) грн. 86 коп. інфляційних втрат та 3 757 (три тисячі сімсот п'ятдесят сім) грн. 06 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено "19" серпня 2015 року

Суддя Торчинюк В.Г.