Рішення

від 20.08.2015 по справі 914/1920/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.08.15 Справа№ 914/1920/15

За позовом : Прокурора Галицького району м.Львова в інтересах держави в особі Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», м.Львів,

до відповідача: Державного навчального закладу В«Львівське вище професійне училище дизайну та будівництваВ» , м. Львів,

про стягнення 243' 454,24 грн.

Суддя Яворський Б.І.

при секретарі Кубара А.

Прокурор: не з'явився,

Представники:

від позивача: не з'явився,

від відповідача : ОСОБА_1

На розгляд господарського суду Прокурором Галицького району м.Львова в інтересах держави в особі Львівського міського комунального підприємства В«ЛьвівтеплоенергоВ» подано позов до Державного навчального закладу В«Львівське вище професійне училище дизайну та будівництваВ» про стягнення 243' 454,24 грн.

Ухвалою суду від 15.06.2015 р. порушено провадження у справі, яку призначено до розгляду на 24.06.2015 р. Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду. Ухвалою суду від 11.08.2015 р. строк розгляду справи продовжено на 15 днів. У судовому засіданні 18.08.2015 р. оголошувалася перерва до 20.08.2015 р.

У судове засідання 20.08.2015р. прокурор та представник позивача не з'явилися, причин неприбуття не повідомили. У попередньому судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві, просили припинити провадження у справі зі стягнення основного боргу в сумі 148' 340,19 грн. та стягнути 14' 004,89 грн. - пені, 2' 493,68 грн. - 3% річних та 78' 615,48 грн. - інфляційних втрат. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачем у порушення договору №171/Г від 01.10.2002 р. не здійснено оплати за отримані послуги з постачання теплової енергії, внаслідок чого станом на 30.05.2015 р. виникла заборгованість.

У судове засідання 20.08.2015 р. відповідач з'явився, у відзиві повідомив про повне погашення суми основного боргу, що підтверджується копіями платіжних доручень, долученими до матеріалів справи. Також просив на підставі ст.83 ГПК України зменшити розмір 3% річних, інфляційних втрат та пені, оскільки сума основного боргу повністю погашена, до того ж, заборгованість виникла не з вини відповідача, а внаслідок неналежного бюджетного фінансування діяльності училища. У попередньому судовому засіданні прокурор та позивач усно заперечили проти зменшення зазначених сум.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши усі обставини справи в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено таке.

01.10.2002р. між Львівським міським комунальним підприємством «Львівтеплоенерго» (енергопостачальна організація, позивач у справі) та Державним професійно-технічним училищем №64 (перейменовано на Державний навчальний заклад В«Львівське вище професійне училище дизайну та будівництваВ» ) (споживач, відповідач у справі) було укладено договір №171/Г про постачання теплової енергії в гарячій воді, відповідно до умов якого енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати покупцеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а покупець зобов'язується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Відповідно до п.2.1 договору теплова енергія постачається покупцеві в обсягах згідно з додатком 1 до договору у вигляді гарячої води на такі потреби:

- Опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону;

- Гаряче водопостачання - протягом року згідно з графіком, затвердженим органами місцевої влади.

Початок та закінчення опалювального сезону встановлюється відповідними органами влади (п.2.2 договору).

Облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку при їх наявності, а при їх відсутності - розрахунковим способом (п.5.1 договору).

Порядок розрахунків за спожиту теплову енергію сторони погодили у р.6 договору. Розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів та іншими незабороненими законодавством формами. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Покупець до 15-го числа місяця, наступного за звітним, сплачує енергопостачальній організації вартість фактично спожитої теплової енергії.

Сторони підписали Акт про включення системи тепло споживання в опалювальному сезоні 2014-2015 р.р.

Станом на дату прийняття рішення відповідачем погашено суму основного боргу, що підтверджується відповідними копіями платіжних доручень, долученими до матеріалів справи.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Між сторонами виникли взаємні права та обов'язки на підставі договору про надання послуг з теплопостачання.

Згідно ст.526 ЦК України та ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 6 ст. 19 ЗУ "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до п. 40 Правил користування тепловою енергією, споживач теплової енергії зобов'язаний, зокрема, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Відповідно до п.3.2.2 договору відповідач зобов'язувався оплачувати спожиту теплову енергію у терміни, передбачені договором.

Згідно п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Оскільки відповідач після звернення позивача до суду з позовною заявою погасив існуючу заборгованість, що підтверджується наявними у справі платіжними дорученнями та визнавалося представниками у судових засіданнях, суд дійшов висновку про припинення провадження у справі щодо стягнення 148' 340,19 грн. у зв'язку з відсутністю предмета спору.

На підставі п.7.2.3 договору позивач просить стягнути з відповідача 14' 004,89 грн. - пені. На підставі ст.625 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача 2' 493,68 грн. - 3% річних та 78' 615,48 грн. - інфляційних втрат. Представник відповідача просив зменшити нараховану пеню, 3% річних та інфляційні втрати на підставі п.3 ч.1 ст.83 ГПК України.

Щодо заяви відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, суд зазначає наступне.

Господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п.3 ч.1 ст. 83 ГПК України).

Пунктом 1 статті 233 ГК України визначено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Відповідно до ч.2 ст.218 ГК України відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язання контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Таким чином, законом надано право суду зменшити тільки неустойку, яка є надмірною порівняно з наслідками порушення грошового зобов'язання, що спрямовано на встановлення балансу між мірою відповідальності і дійсного (а не можливого) збитку, що завданий правопорушенням, а також проти зловживання правом.

Пленум Вищого господарського суду України звертає увагу, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 №18.)

Зважаючи на наведене, а також ту обставину, що сума основного боргу відповідача, який є бюджетною установою, виникла через відсутність коштів, погашалася відповідачем постійно, хоча і частинами, враховуючи повне погашення суми основного боргу станом на дату прийняття рішення, важливість збереження господарської діяльності відповідача, суд частково задовольняє клопотання відповідача про зменшення розміру пені та стягує з нього 7' 000,00 грн. пені.

Провівши перерахунок заявлених до стягнення сум 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає, що до стягнення з відповідача підлягає 61' 470,98 грн. - інфляційних втрат та 1' 568,13 грн.-3% річних.

Відповідно до ч.2 ст.4-3 та ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ст.43 ГПК України).

Відповідно до п.2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011р. якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

У п. 10 постанови «Про судове рішення» від 26.03.2012 р. №6 Пленум Вищого господарського суду України звертає увагу, що результати розгляду господарським судом заяв (клопотань) учасників судового процесу повинні зазначатися в мотивувальній, а не в резолютивній частині рішення суду, прийнятого по суті справи, за винятком тих випадків, коли суд вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову (статті 67, 68 ГПК), відстрочку або розстрочку виконання рішення (стаття 121 ГПК).

Приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір", виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалася до суду (п.4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013 р. №7).

У силу вимог ст.49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача у частині правомірно заявлених вимог, а у іншій частині - на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 526, 625 Цивільного кодексу України та ст.ст. 3, 12, 29, 33, 34, 44, 49, п.1-1 ч.1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження у справі щодо стягнення основної суми заборгованості у розмірі 148' 340,19 грн.

2. Стягнути з Державного навчального закладу В«Львівське вище професійне училище дизайну та будівництваВ» (79035 , м. Львів, вул. Пимоненка, 15, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 05536952 ) на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» ( 79040, м. Львів, вул. Д.Апостола, буд. 1, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 05506460 ) 7' 000,00 грн. - пені, 1' 568,13 грн. - 3% річних та 61' 470,98 грн. - інфляційних втрат.

3. Стягнути з Державного навчального закладу В«Львівське вище професійне училище дизайну та будівництваВ» (79035 , м. Львів, вул. Пимоненка, 15, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 05536952 ) в дохід Державного бюджету України 4' 507,68 грн. судового збору.

4. Стягнути з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» ( 79040, м. Львів, вул. Д.Апостола, 1, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 05506460) у дохід Державного бюджету України 361,40 грн. судового збору.

5. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

6. Накази видати відповідно до ст.116 ГПК України.

У судовому засіданні 20.08.2015р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст складений та підписаний 21.08.2015 р.

Суддя Яворський Б.І.