Постанова
від 15.10.2015 по справі 914/1920/15
ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" жовтня 2015 р. Справа № 914/1920/15

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого-судді Кордюк Г.Т.

суддів Гриців В.М.

ОСОБА_1

Розглянувши апеляційну скаргу ДНЗ В«Львівське вище професійне училище дизайну та будівництваВ» від 28.08.15 року

на рішення господарського суду Львівської області від 20.08.15

у справі № 914/1920/15

за позовом : Прокурора Галицького району м. Львова в інтересах держави в особі ДМКП В«ЛьвівтеплоенергоВ» , м. Львів

до відповідача: ДНЗ В«Львівське вище професійне училище дизайну та будівництваВ» , м. Львів

про стягнення 243 454,24 грн.

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_2 - представник;

від відповідача - ОСОБА_3 - представник;

від прокуратури - ОСОБА_4 - прокурор;

Автоматизованою системою документообігу суду справу №914/1920/15 розподілено до розгляду судді - доповідачу - Кордюк Г.Т., введено до складу судової колегії суддів Гриців В.М. та Давид Л.Л.

Розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 02.09.15 до складу судової колегії внесено зміни - замість судді Гриців В.М. введено суддю Данко Л.С. з підстав, викладених у розпорядженні.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 02.09.15 апеляційну скаргу у даній справі прийнято до провадженя справу призначено до розгляду на 17.09.15.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 17.09.15 до складу суової колегії внесено зміни - замість судді Данко Л.С. введено судю ОСОБА_5 з підстав, викладених у розпорядженні.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 17.09.15 розгляд апеляційної скарги відкладено на 15.10.15.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 20.08.15 у справі №914/1920/15 (суддя Яворський Б.І.) припинено провадження у справі щодо стягнення основної суми заборгованості у розмірі 148 340,19 грн. Стягнуто з Державного навчального закладу В«Львівське вище професійне училище дизайну та будівництваВ» на користь Львівського міського комунального підприємства В«ЛьвівтеплоенергоВ» 7 000,00 грн. - пені, 1 568,13 грн. - 3% річних та 61 470,98 грн. - інфляційних втрат. Стягнуто з Державного навчального закладу В«Львівське вище професійне училище дизайну та будівництваВ» в дохід Державного бюджету України 4 507,68 грн. судового збору. Стягнуто з Львівського міського комунального підприємства В«ЛьвівтеплоенергоВ» у дохід Державного бюджету України 361,40 грн. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

При цьому, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідачем погашено основну суму боргу, оцінено доводи відповідача щодо зменшення розміру пені та частково задоволено клопотання відповідача щодо цього.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду в частині стягнення з відповідача 7 000, 00 грн. пені , 1 569,13 грн. 3% річних та 61 470,98 грн. інфляційних втрат, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить рішення місцевого господарського суду в цій частині скасувати та прийняти нове рішення яким в задоволенні позову в частині стягнення 7 000, 00 грн. пені , 1 569,13 грн. 3% річних та 61 470,98 грн. інфляційних втрат відмовити.

При цьому скаржник посилається на те, що він, як бюджетна установа, здійснює всі розрахунки на підставі затвердженого кошторису, а тому одразу після затвердження змін до плану асигнувань загалного фонду на 2015 рік, які виникли у зв'язку з підвищення тарифів на комунальні послуги, ним було повністю погашено суму основної заборгованості.

Проте, судом першої інстанції не було враховано тієї обставини, що вина відповідача у виникненні заборгованості, що стала предметом спору у даній справі, та безпідставно задоволено позов в частині стягнення з відповідач 3% річних, інфляційних втрат та пені.

17 вересня 2015 року до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення місцевого господарського суду залишити без змін, з підстав його законності та обґрунтованості.

На вимогу суду апеляційної інстанції, 15 жовтня 2015 року позивачем надано суду додаткові пояснення з обґрунтованими письмовими доказами на підтвердження правильності розрахунку основного боргу, а саме докази кількості спожитої теплової енергії відповідачем, затверджені тарифи які діяли за період стягнення, місячну плату за одиницю теплового навантаження, вартість приєднаного теплового навантаження.

Присутні у судовому засіданні представники та прокурор навели свої доводи, міркування та заперечення, викладені безпосередньо в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

Колегія суддів, заслухавши пояснення присутніх представників та прокурора, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права не знайшла підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Львівської області від 20.08.15 у даній справі з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 1 жовтня 2002 року між Львівським міським комунальним підприємством В«ЛьвівтеплоенергоВ» (енергопостачальна організація) та Державним професійно-технічним училищем №64 (перейменовано на Державний навчальний заклад В«Львівське вище професійне училище дизайну та будівництваВ» ) (споживач) було укладено договір №171/Г про постачання теплової енергії в гарячій воді (а.с.16-19).

Відповідно до умов укладеного договору енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати покупцеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а покупець зобов'язується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Згідно з п.2.1 договору теплова енергія постачається покупцеві в обсягах згідно з додатком 1 до договору у вигляді гарячої води на такі потреби:

- Опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону;

- Гаряче водопостачання - протягом року згідно з графіком, затвердженим органами місцевої влади.

Початок та закінчення опалювального сезону встановлюється відповідними органами влади (п.2.2 договору).

Облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку при їх наявності, а при їх відсутності - розрахунковим способом (п.5.1 договору).

Розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів та іншими незабороненими законодавством формами. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Покупець до 15-го числа місяця, наступного за звітним, сплачує енергопостачальній організації вартість фактично спожитої теплової енергії (Розділ 6 договору).

Сторони підписали Акт про включення системи тепло споживання в опалювальному сезоні 2014-2015 р.р. (а.с.23).

Зважаючи на те, що відповідач, станом на 30.05.15, свої зобов'язання за договором по оплаті теплової енергії не виконав, утворилася заборгованість в розмірі 148 340,19 грн., що стало підставою для звернення Прокурора Галицького району м. Львова в інтересах держави в особі ДМКП В«ЛьвівтеплоенергоВ» з позовом до ДНЗ В«Львівське вище професійне училище дизайну та будівництваВ» про стягнення суми боргу, пені інфляційних втрат та 3% річних всього на загальну суму стягнення 243 454,24 грн.

Оцінивши матеріали справи та докази, що містяться у ній, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне:

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст.526 ЦК України та ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 6 ст. 19 ЗУ "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно з п. 40 Правил користування тепловою енергією, споживач теплової енергії зобов'язаний, зокрема, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Відповідно до п.3.2.2 договору відповідач зобов'язувався оплачувати спожиту теплову енергію у терміни, передбачені договором.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами у справі, відповідачем, під час розгляду справи в суді першої інстанції погашено суму основного боргу, що підтверджується відповідними копіями платіжних доручень, долученими до матеріалів справи (а.с.43).

Згідно п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до п.4.2. Постанови Пленуму ВГС України №18 від 26.12.11 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань (п.4.4. Постанови Пленуму ВГС України).

Як правильно зазначено місцевим господарським судом та підтверджено матеріалами справи, відповідач після звернення позивача до суду з позовною заявою погасив існуючу заборгованість, що підтверджується наявними у справі платіжними дорученнями, а відтак суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про припинення провадження у справі щодо стягнення 148 340,19 грн. у зв'язку з відсутністю предмета спору.

Щодо заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача 14 004,89 грн. - пені, 2 493,68 грн. - 3% річних та 78 615,48 грн. - інфляційних втрат, суд апеляційної інстанції зазначає наступне:

Відповідно до п.7.2.3 договору споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію - пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Як зазначено вище, позивачем заявлено до стягнення пеню за порушення виконання грошового зобов'язання в розмірі 14 004,89 грн.

Статтями 193, 199 ГК України, частиною 1 статті 216 ЦК України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України.

Заходами відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій передбачено частиною 1 статті 216 та частиною 1 статті 546 ЦК України.

Згідно зі статтями 230, 231 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку відповідач зобов'язаний сплатити за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов'язання. Якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій (частина 1 статті 233 ГК України). Така ж норма міститься в частині 3 статті 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Право господарського суду зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання закріплено в пункті 3 частини 1 статті 83 ГПК України.

Відповідно до п.3.17.4 поставнови Пленуму ВГС України від 26.12.2011 №18 В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зважаючи на наведене, а також не те, що сума основного боргу відповідача, який є бюджетною установою, виникла через відсутність коштів, погашалася відповідачем постійно, хоча і частинами, враховуючи повне погашення суми основного боргу станом на дату прийняття рішення, важливість збереження господарської діяльності відповідача, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку щодо часткового задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені та зменшення її до розміру 7 000,00 грн.

Щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних, суд апеляційної інстанції зазначає:

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Оскільки стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми не є неустойкою, а ст. 625 ЦК не передбачає можливості зменшення судом її розміру, то як і в місцевого господарського суду так і в суду апеляційної інстанції відсутні підстави для такого зменшення.

А відтак, оскільки місцевим господарським судом правомірно встановлено факт прострочення виконання відповідачем основого зобов'язання за укладеним договором, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, про що зроблено вірний висновок місцевим господарським судом.

Щодо посилання скаржника на неправомірність стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних, оскільки відповідач фінансується з державного бюджету, у нього був відсутній затверджений кошторис та коштів, а відтак, у даному випадку відсутня його вина у простроченні виконання грошового зобов'язання, то такі доводи спростовуються судом апеляційної інстанції, оскільки відповідно до п. 1.10 Постанови Пленуму ВГС України №14 від 17.12.13 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів , оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

Перевіривши правильність нарахування позивачем інфляційних втрат та 3% річних, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 2 493,68 грн. та 78 615,48 грн. - інфляційних втрат.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.43 ГПК України відповідно господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки, обставини, на які посилається скаржник в апеляційній скарзі, не підтверджені належними та допустимими доказами, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів апеляційної інстанції не знайшла підстав для її задоволення та скасування рішення Господарського суду Львівської області від 20.08.15 у даній справі.

Судові витрати покласти на скаржника відповідно до вимог ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ :

1. Рішення господарського суду Львівської області від 20.08.15 у справі № 914/1920/15 залишити без змін, апеляційну скаргу ДНЗ В«Львівське вище професійне училище дизайну та будівництваВ» - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до ВГС України в порядку і строки встановлені ст.ст.109,110 ГПК України.

Повний текст постанови складено 20.10.15

Головуючий суддя Кордюк Г.Т.

Суддя Давид Л.Л.

Суддя Гриців В.М.

СудЛьвівський апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення15.10.2015
Оприлюднено26.10.2015
Номер документу52562048
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —914/1920/15

Постанова від 15.10.2015

Господарське

Львівський апеляційний господарський суд

Кордюк Г.Т.

Ухвала від 17.09.2015

Господарське

Львівський апеляційний господарський суд

Кордюк Г.Т.

Ухвала від 02.09.2015

Господарське

Львівський апеляційний господарський суд

Кордюк Г.Т.

Рішення від 20.08.2015

Господарське

Господарський суд Львівської області

Яворський Б.І.

Ухвала від 11.08.2015

Господарське

Господарський суд Львівської області

Яворський Б.І.

Ухвала від 24.06.2015

Господарське

Господарський суд Львівської області

Яворський Б.І.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні