Постанова

від 19.08.2015 по справі 5004/1039/11

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2015 року Справа № 5004/1039/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Грязнов В.В. , суддя Філіпова Т.Л.

при секретарі Мухомеджанов Д.Ю.

за участю представників сторін:

від Позивача: ОСОБА_1

від Відповідача: ОСОБА_2

від Третьої особи 1: представник не з'явився;

від Третьої особи 2: представник не з'явився;

від Третьої особи 3: представник не з'явився;

від Третьої особи 4: представник не з'явився;

від Органу виконання: представник не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу позивача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ІЗІ ЛАЙФ" та Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області на ухвалу господарського суду Волинської області від 14.07.2015р. у справі № 5004/1039/11.

за позовом ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ІЗІ ЛАЙФ"

до ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Поларт - Інвест"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

Третья особа 1: Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

Третя особа 2: ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Поларт-Капітал"

Третя особа 3: ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Новітні крохмальні технології"

Третя особа 4: ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю ВКФ "Луцьккондитер"

про стягнення 6 000 000 грн. заборгованості шляхом звернення стягнення на майно

ВСТАНОВИВ :

Ухвалою господарського суду Волинської області від 14 липня 2015 року (том 6, а.с. 220-223) в справі № 5004/1039/11 (за позовом ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ІЗІ ЛАЙФ»» (надалі - Позивач) до ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Поларт-Інвест» (надалі - Відповідач) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (надалі - Третя особа 1); треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Поларт-Капітал» (надалі - Третя особа 2), ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Новітні крохмальні технології» (надалі - Третя особа 3), ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю ВКФ «Луцьккондитер» (надалі - Третя особа 4)) скаргу Відповідача на дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненський області (надалі - Орган виконання), задоволено.

Визнано дії заступника начальника відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління у Рівненській області ОСОБА_4 при здійсненні виконавчого провадження № 37542764 неправомірними.

Скасовано постанову заступника начальника Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління у Рівненській області ОСОБА_4 від 23 лютого 2015 року про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу.

Скасовано постанову заступника начальника Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління у Рівненській області ОСОБА_4 від 12 березня 2015 року про закінчення виконавчого провадження.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Позивач звернувся з апеляційною скаргою (том 6, а.с. 234-236), у якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти нове процесуальне рішення, яким відмовити в задоволенні скарги Відповідача на дії начальника відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління у Рівненській області ОСОБА_4.

Апеляційна скарга мотивована тим, що вказана ухвала винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Крім того, Позивач як на підставу скасування ухвали суду посилається на те, що Відповідач про проведення Органом виконання виконавчих дій з примусового виконання наказу господарського суду Волинської області №5004/1039/11-3 від 24 січня 2014 року був повідомлений та мав можливість брати участь у провадженні виконавчих дій, і підтвердженням того, що Відповідач знав про відкрите виконавче провадження є лист за підписом директора Відповідача № 9 від 18 лютого 2014 року щодо фактичного виконання рішення господарського суду Волинської області від 15 серпня 2011 року по справі № 5004/1039/11, де зазначено, що всі майнові вимоги в судовому порядку задоволені і дана справа знаходиться на виконанні у Органу виконання. Також, як зазначає апелянт, початкова ціна продажу майна Відповідача, на яке звернено стягнення, у відповідності до вимог статті 39 Закону України «Про іпотеку» зазначена у рішенні господарського суду, на виконання якого виданий наказ. Як вважає Позивач, державний виконавець в такому випадку не встановлює вартість майна у виконавчому провадженні, а реалізовує майно за початковою ціною продажу, зазначеною у виконавчому документі - наказі господарського суду від 24 січня 2013 року.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи № 5004/1039/11 у складі: головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Філіпова Т.Л., суддя Розізнана І.В..

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 28 липня 2015 року у справі № 5004/1039/11 (том 6, а.с. 233) апеляційну скаргу Позивача було прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 12 серпня 2015 року.

До початку розгляду апеляційної скарги по суті, розпорядженням голови суду від 6 серпня 2015 року "Щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ" (том 7, а.с. 5004/1039/11) призначено повторний автоматичний розподіл справи № 5004/1039/11 за наслідками котрого визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Філіпова Т.Л., суддя Розізнана І.В.

Водночас, не погоджуючись з прийнятою ухвалою місцевого господарського суду, Орган виконання також звернувся з апеляційною скаргою (том 7, а.с. 16-18), у якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти нове процесуальне рішення, яким відмовити в задоволенні скарги Відповідача на дії начальника відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління у Рівненській області ОСОБА_4.

Апеляційна скарга мотивована тим, що вказана ухвала винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Крім того, Орган виконання як на підставу скасування ухвали посилається на те, що реалізація майна на яке звернено стягнення здійснювалось Органом виконання у відповідності до статті 62 Закону України «Про виконавче провадження». Як зауважує апелянт, Органом виконання повністю було дотримано вимоги даної статті, оскільки майно на яке звернено стягнення, не було реалізовано на прилюдних торгах, а Позивач виявив бажання залишити його за собою. Апелянт вказує, що згідно частини 8 статті 62 Закону України «Про виконавче провадження» майно передається стягувачу за ціною, що дорівнює початковій вартості майна за якою воно передавалось на реалізацію, тому 23 лютого 2015 року була винесена Постанова про передачу майна стягувачу за початковою ціною продажу, а 12 березня 2015 року винесена постанова про закінчення виконавчого провадження.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 7 серпня 2015 року у справі № 5004/1039/11 апеляційні скарги Позивача та Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області об'єднано у спільне провадження та призначено розгляд справи на 12 серпня 2015 року (том 7, а.с. 12-15).

Розпорядженням в.о. голови Рівненського апеляційного господарського суду від 11 серпня 2015 року внесено зміни до складу колегії суддів у справі № 5004/1039/11 в зв'язку з перебуванням у відпустці судді Розізнаної І.В. визначено колегію у складі: головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддів Філіпова Т.Л., Грязнов В.В. ( том 7, а.с. 49).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 12 серпня 2015 року, з підстав, висвітлених у даній ухвалі, було відкладено розгляд справи на 19 серпня 2015 року.

В зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Бучинської Г.Б., розпорядженням в.о. керівника апарату Рівненського апеляційного господарського суду від 19 серпня 2015 року № 01-07/135, проведено повторний автоматичний розподіл даної справи, яким визначено колегію у складі суддів: головуючий суддя - Василишин А.Р., суддя Філіпова Т.Л., суддя Грязнов В.В..

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 19 серпня 2015 року у справі № 5004/1039/11 апеляційні скарги Позивача та Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області прийнято до провадження, у складі суддів: головуючий суддя - Василишин А.Р., суддя Грязнов В.В., суддя Філіпова Т.Л..

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу Позивача (том 7, а.с. 54-55), в якому з підстав висвітлених в цьому відзиві, заперечує проти доводів зазначених в апеляційній скарзі Позивача та просить скасувати ухвалу господарського суду Волинської області.

Представники Третьої особи 1, Третьої особи 2, Третьої особи 3, Третьої особи 4 та Органу виконання в судове засідання від 19 серпня 2015 року не з'явилися. Про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлені, про що свідчать повідомлення про врученя поштового відправлення (том 7, а.с. 64-66). Причини неявки своїх повноважних представників суду не повідомили. Жодних клопотань від Третіх осіб та Органу виконання щодо відкладення розгляду справи до господарського суду апеляційної інстанції не надходило. Водночас, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 12 серпня 2015 року явка сторін не була визнана обов'язковою.

Відповідно до пунктів 3.9.2, 3.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору; при цьому неявка у судове засідання однієї з сторін, належним чином повідомленої про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням вищенаведеного та враховуючи приписи статтей 101, частини 1 статті 102 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору та міститься апеляційна скарга Органу виконання в котрій висвітлена позиція з приводу оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, а Третіми особами не надано доказів в підтвердження поважності причин неявки їх повноважних представників в судове засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників Органу виконання та Третіх осіб за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні від 19 серпня 2015 року представник Позивача підтримав доводи апеляційної скарги, з підстав, висвітлених у апеляційній скарзі та просив суд скасувати ухвалу суду першої інстанції і прийняти нове рішення, котрим відмовити в задоволенні скарги Відповідача.

Представник Відповідача в судовому засіданні від 19 серпня 2015 року заперечив проти доводів, висвітлених в апеляційних скаргах Позивача та Органу виконання, та просив ухвалу господарського суду першої інстанції залишити без змін, апеляційні скарги Позивача та Органу виконання без задоволення.

Заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, розглянувши матеріали та обставинами справи, апеляційні скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні ухвали норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційні скарги Позивача та Органу виконання слід задоволити, а оскаржувану ухвалу скасувати, прийняти нове рішення, котрим відмовити в задоволенні скарги Відповідача . При цьому апеляційний господарський суд виходив з такого.

Як вбачається з матеріалів справи рішенням господарського суду Волинської області від 15 серпня 2011 року у справі № 5004/1039/11 позовні вимоги Позивача задоволено: стягнуто з Відповідача заборгованість за кредитним договором № 11-4 від 13 березня 2008 року в розмірі 6 000 000 грн. шляхом звернення стягнення на майно, що є предметом іпотеки відповідно до іпотечного договору від 28 березня 2008 року, зареєстрованого в реєстрі за № 634 та знаходиться за адресою Рівненська область, Здолбунівський район, смт. Мізоч, вул. Заводська, 1, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», встановивши початкову ціну продажу вказаного предмета іпотеки для його подальшої реалізації згідно з експертним висновком суб'єкта оціночної діяльності ПП "Експерт ВМ" в розмірі 5 977 880 грн. Провадження у справі до ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Поларт-Трейд» припинено (том 4, а.с. 206-212) в зв'язку з його ліквідацією.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11 жовтня 2011 року (том 4, а.с. 244-247) апеляційну скаргу Відповідача залишено без задоволення, а рішення господарського суду Волинської області від 15 серпня 2011 року частково змінено, пункт 2 резолютивної частини рішення господарського суду Волинської області викладено у наступній редакції: "2. Стягнути з Відповідача на користь Позивача заборгованість за кредитним договором про відкриття мультивалютного кредиту № 11-4 від 13 березня 2008 року в розмірі 17 639 582 грн. 12 коп., в тому числі заборгованість: за кредитом - 13 600 000 грн., за відсотками - 401 5296 грн. 41 коп., за комісійною винагородою - 2 4285 грн. 71 коп., шляхом звернення стягнення на майно, що є предметом іпотеки відповідно до іпотечного договору, що знаходяться за адресою Рівненська область, Здолбунівський район, смт. Мізоч, вул. Заводська, 1, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження». Встановити початкову ціну продажу вказаного предмета іпотеки для його подальшої реалізації згідно з експертним висновком суб'єкта оціночної діяльності ПП "Експерт ВМ" в розмірі 5 977 880 грн.". В решті рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 22 травня 2012 року касаційну скаргу Відповідача на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11 жовтня 2011 року задоволено частково. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11 жовтня 2011 року у справі № 5004/1039/11 скасовано. Рішення господарського суду Волинської області від 15 серпня 2011 залишено без змін (том 5, а.с. 67-75).

Як вбачається з матеріалів справи, 24 січня 2013 року господарським судом Волинської області (том 5, а.с. 159) на виконання рішення господарського суду Волинської області від 15 серпня 2011 року та відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, видано наказ про стягнення з Відповідача на користь Позивача заборгованості за кредитним договором № 11-4 від 13 березня 2008 року в розмірі 6 000 000 грн. шляхом звернення стягнення на майно, що є предметом іпотеки відповідно до іпотечного договору від 28 березня 2008 року.

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області від 18 березня 2014 року ВП № 42563937 було відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню рішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи, 12 березня 2015 року заступником начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області ОСОБА_4 була винесена постанова, відповідно до якої постановлено: виконавче провадження з примусового виконання вказаного наказу закінчити; припинити чинність арешту майна Відповідача та скасувати інші заходи примусового виконання рішення; постанову про стягнення з боржника виконавчого збору № 37542764 від 25 квітня 2013 року виділити в окреме виконавче провадження (том 5, а.с. 218-219).

Копія постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 12 березня 2015 року одержана Відповідачем 18 березня 2015 року.

Водночас, Відповідач посилаючись на на те, що станом на час проведення виконавчих дій ціна об'єктів була вищою, а як стало відомо із оскаржуваної постанови, майно було передано за вартістю, вказаною в судовому наказі, та вважає, що вказана оцінка майна була занижена, тому що відповідно до висновку з оцінки зазначеного майна, яка проводилась ще в 2008 році з метою отримання кредиту в розмірі 3 млн. доларів США у ПАТ В«ПромінвестбанкВ» , вартість даного майна складала близько 6 млн. доларів США, а тому на сьогоднішній день ринкова вартість зазначеного нерухомого майна, що було передано Органом виконання без відома Відповідача Позивачу, становить не менше 20 млн. грн., звернуся до господарського суду Волинської області із скаргою (том 6, а.с. 4-8) від 7 квітня 2015 року на дії заступника начальника відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління у Рівненській області ОСОБА_4 при здійсненні виконавчого провадження № 37542764.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 115 Господарського процесуального кодексу України визначає, що рішення господарського суду, які набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

У відповідності до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом.

Відповідно до статті 11 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

Згідно зі статтею 9 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

Як визначено частиною 1 статті 6 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Статтею 17 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що: примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, зокрема, наказів господарських судів.

Частиною 1 статті 27 Закону "Про виконавче провадження" передбачено, що: у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Згідно статті 32 Закону України "Про виконавче провадження", заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

Відповідно до частини 1 статті 58 Закону України «Про виконавче провадження»: визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна; для оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Згідно частин 3, 5 статті 58 Закону України «Про виконавче провадження»: державний виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам; у разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки, вони мають право подати державному виконавцю заперечення в десятиденний строк з дня надходження повідомлення; сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна рекомендованим листом за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим державним виконавцем; звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні вважається чинним протягом шести місяців з дня його підписання суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання; після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно.

У відповідності до статті 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою

нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону.

Статтею 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначено, що зміст, форма, порядок складання, затвердження та строк дії акта оцінки майна встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012, виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави

Рівненський апеляційний господарський суд констатує, що згідно зі статтею 121-2 Господарського процесуального кодексу України: скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена; скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень.

Виходячи із системного аналізу вищенаведених нормативно-правових положень, в площині матеріалів виконавчого провадження ВП № 37542764 (том 6, а.с. 70-128), колегія суду зауважує наступне.

З долучених до заяви про поновлення пропущеного строку матеріалів вбачається, що Відповідач постанову про відкриття виконавчого провадження органу виконання № 37542764 від 18 квітня 2013 року отримав 22 квітня 2013 року, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (том 6, а.с. 73).

У постанові про відкриття виконавчого провадження було вказано ідентифікатор доступу до виконавчого провадження в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень та зазначено, що сторони виконавчого провадження мають право знайомитись з матеріалами виконавчого провадження (том 6, а.с. 70-72).

16 серпня 2013 року Відповідачем було отримано копію акту опису та арешту майна від 4 червня 2013 року, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (том 6, а.с. 84).

Органом виконання 13 серпня 2013 року на адресу Відповідача було направлено лист № 9985 (том 6, а.с. 85), в якому повідомлено про початкову ціну продажу іпотечного майна.

У листі № 36 від 27 серпня 2013 року за підписом директора Відповідача (ОСОБА_5; том 6, а.с. 86) заперечено початкову ціну продажу предмету іпотеки, що знаходиться за адресою Рівненська область, Здолбунівський район, смт. Мізоч, вул. Заводська, 1.

Як було уже зазначено вище в даній судовій постанові, 18 квітня 2013 року державним виконавцем була винесена Постанова про відкриття виконавчого провадження за № 37542764 по наказу господарського суду № 5004/1039/11-3 від 24 січня 2013 року про стягнення з Відповідача на користь Позивача заборгованості за кредитним договором № 11-4 від 13 березня 2008 року в розмірі 6 000 000 грн. шляхом звернення стягнення на майно.

Дослідивши даний наказ вбачається, що в наказі зазначено початкову ціну продажу предмета іпотеки для його подальшої реалізації згідно з експертним висновком суб'єкта оціночної діяльності ПП В«Експерт ВВ» в розмірі 5 977 880 грн.

При цьому, в постанові від 18 квітня 2013 року надано строк для добровільного виконання рішення до 25 квітня 2013 року.

В зв'язку з невиконанням рішення суду в зазначений строк 25 квітня 2013 року Органом виконання була винесена постанова про стягнення з Відповідача виконавчого збору та розпочату процедуру примусового виконання.

4 червня 2013 року було проведено опис і арешт майна, копію акта надіслано Відповідачу 29 липня 2013 року за вих. № 9842 (том 6, а.с. 80-84).

13 серпня 2013 року листом за вих. № 9985 (том 6, а.с. 85) Відповідача було повідомлено про початкову ціну продажу предмета для подальшої його реалізації в розмірі 5 977 880 грн., повідомлення отримано Відповідачем 16 серпня 2013 року.

Відповідач в своєму листі від 27 серпня 2013 року за вих. № 36 (том 6, а.с. 86) адресованому Органу виконання зазначив, що не погоджується з визначеною вартістю майна, а тому просить призначити рецензування звіту про оцінку майна та копію експертного висновку суб'єкта оціночної діяльності ПП В«Експерт ВМВ» направити на адресу Відповідача.

5 червня 2014 року Органом виконання винесено Постанову про відкладення виконавчих дій до 20 червня 2014 року в зв'язку з тим, що Позивач звернувся до господарського суду з заявою про виправлення описки в наказі господарського суду № 5004/1039/11-3 від 24 січня 2013 року (том 6, а.с. 96-97).

23 червня 2014 року господарським судом Волинської області винесена ухвала про виправлення описки.

На підставі частини 8 статті 83 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем винесено постанову про виправлення помилок в документах виконавчого провадження (том 6, а.с. 99-100), зокрема: в Постанові про відкриття виконавчого провадження № 37542764 від 18 квітня 2013 року, Постанові про стягнення виконавчого збору № 37542764 від 24 квітня 2013 року, Постанові про арешт майна Відповідача та оголошення заборони на його відчуження № 37542764 від 25 квітня 2013 року, акті опису й арешту майна від 4 червня 2013 року (копія Постанови про виправлення помилок направлена сторонами виконавчого провадження 17 вересня 2014 року за вих. №4270 (том 6, а.с. 98)).

23 вересня 2014 року Органом виконання повторно направлено заявку на реалізацію арештованого майна Відповідача (том 6, а.с. 103-105).

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, в ході реалізації майна двічі проводилась його уцінка (акти уцінки від 19 листопада 2014 року та 26 грудня 2014 року 28.01.2013 року; том 6, а.с. 109-114) та Позивачу надіслано лист за № 178 від 28 січня 2015 року в котрому останньому було запропоновано залишити за собою непродане майно в рахунок погашення боргу (том 6, а.с. 47).

17 лютого 2012 року від Позивача надійшла заява в якій Позивач виявив бажання залишити за собою нереалізоване майно в рахунок погашення заборгованості по наказу № 5004/1039/11-3 від 24 січня 2013 року.

Державним виконавцем Органу виконання 23 лютого 2015 року винесена постанова про передачу майна стягувачу, а 12 березня 2015 року постанова про закінчення виконавчого провадження (том 6, а.с. 121-128).

В своїй скарзі Відповідач вказує, що Органом виконання при проведенні виконавчих дій порушено: права Відповідача (зокрема статтю 12, частину 1 статті 31 Закону України «Про виконавче провадження»); процедуру реалізації майна - не повідомлено про прилюдні торги та результати оцінки майна чим порушено статтю 58, 62 Закону України «Про виконавче провадження» та Тимчасовий порядок реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів (затверджений наказом МЮУ № 656/5 від 16 квітня 2014 року).

З матеріалів виконавчого провадження вбачається, що при проведенні виконавчих дій оцінка майна державним виконавцем не проводилась, майно було передано на реалізацію за ціною визначеною судовим рішенням, а саме 5 977 880 грн..

При цьому, колегія суддів зауважує, що відповідно до підпункту 4.3.6 Інструкції з організації примусового виконання рішень, державний виконавець передає майно на реалізацію за ціною визначеною судовим рішенням.

З матеріалів виконавчого провадження вбачається, що Орган виконання здійснював реалізацію арештованого майна через систему електронних торгів «СЕТАМ».

Колегія суддів констатує, що умови та порядок виконання рішень судів, що підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх в добровільному порядку на час вчинення виконавчих дій, передбачено Законом України «Про виконавче провадження» та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року № 512/5.

Частиною 8 статті 54 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з врахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

Судова колегія констатує, що відповідно до частини 2 статті 43 Закону України «Про іпотеку», при підготовці до проведення прилюдних торгів початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягай згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

Відповідно до вимог статті 41 Закону України «Про іпотеку», реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону (Закону України «Про іпотеку»).

Аналіз положень Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень, свідчать про те, що вони не встановлюють порядку та правил проведення прилюдних торгів, а лише закріплюють, як і стаття 650 Цивільного кодексу України, такий спосіб реалізації майна як його продаж на прилюдних торгах і відсилають до інших нормативно правових актів, якими повинен визначатись порядок проведення прилюдних торгів із реалізації арештованого майна.

При цьому, процедура реалізації майна шляхом проведення електронних торгів є новою системою реалізації арештованого майна, яка врегульована «Тимчасовим порядком реалізації арештованого майна, шляхом проведення електронних торгів» (затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 16 квітня 2014 року № 656/5), і саме цей нормативний акт підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до пункту 5 «Тимчасовим порядком реалізації арештованого майна, шляхом проведення електронних торгів», підготовка, організація та проведення електронних торгів з реалізації предмета іпотеки також здійснюється з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про іпотеку».

Відтак, при продажу предмету іпотеки з прилюдних торів у виконавчому провадженні, норми Закону України «Про іпотеку» мають чіткий та закріпленим законодавством пріоритет над загальними нормами Закону України «Про виконавче провадження» та Тимчасового порядку при визначенні порядку, способу продажу та початкової ціни продажу.

Колегія суддів відхиляє твердження скаржника щодо порушення Органом виконання процедури реалізації майна, з огляду на законодавчо закріплену обов'язковість до виконання рішення господарського суду Волинської області по справі № 5004/1039/11 від 15 серпня 2011 року, яким в свою чергу чітко визначено спосіб продажу та початкову ціну продажу предмету іпотеки, а саме: шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» за початковою ціною продажу вказаного предмета іпотеки для його подальшої реалізації згідно з експертним висновком суб'єкта оціночної діяльності ПП «Експерт ВМ» і розмірі 5 977 880 грн..

В свою чергу, рішення суду відповідає вимогам статті 39 Закону України «Про іпотеку» якою передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: в тому числі і початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

У постанові Верховного Суду України від 27 травня 2015 року у справі за N 6-61цс15, вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції норм матеріального права, а саме, неоднакове застосування статті 39 Закону України «Про іпотеку», судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України зазначили, що: посилання апеляційного суду у резолютивній частині рішення на визначення початкової ціни предмета іпотеки під час здійснення виконавчого провадження, суперечить вимогам статтей 39 та 43 Закону України «Про іпотеку». Виходячи із змісту поняття «ціна», як форми грошового вираження вартості товару, послуг, тощо, аналізу норм статей 38,39 Закону України «Про іпотеку» судові палати у цивільних та господарських справах Верховного суду України приходять до правового, висновку, що у розумінні норми статті 39 Закону України «Про іпотеку» встановлення початкової ціни продажу предмету іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою частиною б статті 38 цього Закону»

Усе описане вище на переконання колегії суддів чітко визначає обов'язковість встановлення початкової ціни продажу предмета іпотеки саме у рішенні суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Окрім того, встановлення початкової ціни судом у рішенні суду підтверджена підпунктом 4.4.3 Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 24 листопада 2014 року № 1 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів», а саме: якщо початкова ціна предмета іпотеки встановлена в рішенні суду, державний виконавець, керуючись вимогами частини 8 статті 54 Закону України «Про виконавче провадження», статтей 41, 43 Закону «Про іпотеку» , підпункту 4.3.6 Інструкції з організації примусового виконання рішень , Розділом З Тимчасового порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженого наказом МУЮ від 16 квітня 2014 року № 656/5 передає майно на реалізацію за ціною, визначеною судовим рішенням, без проведення визначення вартості чи оцінки такого майна.

Крім того, колегія суддів зауважує, що скарга Відповідача на дії Органу виконання зводилась до того, що орган виконання, на думку апелянта, припустився порушень Закону України «Про виконавче провадження» та вимог Тимчасового порядку в процесі здійснення підготовки до проведення прилюдних торгів.

При цьому, Відповідач, у відповідності до вимог чинного законодавства, що регулює порядок здійснення виконавчого провадження та примусової реалізації арештованого майна, мав би оскаржувати чітко визначені дії державного виконавця чи його бездіяльність в процесі здійснення такої підготовки, а також оскаржувати результати торгів, які на його думку було проведено з порушеннями.

Водночас, Відповідач своїм правом на таке оскарження не скористався, на сьогоднішній день результати торгів не оскаржені та не скасовані.

Поряд з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що нерухоме майно, на яке було звернено стягнення, згідно з рішенням господарського суду Волинської області є предметом іпотеки.

Враховуючи те, що майно, на яке звернено стягнення не було реалізоване на прилюдних торгах, а Позивач заявив про своє бажання залишити за собою нереалізоване майно, Орган виконання у відповідності до вимог статті 62 Закону України «Про виконавче провадження» виніс постанову про передачу майна Позивачу, та, оскільки, виконавчий документ було виконано, виніс постанову про закінчення виконавчого провадження.

Все вищенаведене призводить Рівненський апеляційний господарський суд до висновку, що скарга Відповідача є безпідставна, необґрунтована та не підлягає до задоволення. При цьому, колегія суду не приймає до уваги заперечення Відповідача, якими не доведено обставин, доказів та не надано підстав для скасування постанови Органу виконання про передачу майна Позивачу в рахунок погашення боргу та про закінчення виконавчого провадження, оскільки дане не підтверджується матеріалами справи та не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.

Окрім того, в скарзі Відповідача відсутні доводи щодо незаконності винесення саме постанови про передачу майна Позивачу та постанови про закінчення виконавчого провадження .

Колегія суддів зауважує, що норми законодавства України прямо вказують на те, що якщо початкова ціна предмета іпотеки встановлена в рішенні суду, то державний виконавець передає майно на реалізацію за ціною, визначеною судовим рішенням, без проведення визначення вартості чи оцінки такого майна.

Відповідно, Рівненський апеляційний господарський суд визнає доводи Відповідача неправомірними та відхиляє скаргу Відповідача на дії Органу виконання.

При цьому, суд приймає до уваги заперечення Позивача та Органу виконання, висвітлені у апеляційних скаргах, оскільки вони відповідають обставинам справи, підтверджуються наявними у справі доказами.

Враховуючи усе вищевказане в даній судовій постанові Рівненський апеляційний господарський суд констатує неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, та як наслідок невідповідність висновків, викладених в ухвалі місцевого господарського суду обставинам справи. Дане, в свою чергу, в силу дії пунктів 1, 3 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування даної ухвали.

З урахуванням усього вищевказаного, суд апеляційної інстанції задовольняє апеляційні скарги Позивача та Органу виконання і скасовує ухвалу суду першої інстанції та приймає нове рішення, яким відмовляє в задоволенні скарги Відповідача.

Cудові витрати, у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає на Відповідача.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103 - 106 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ІЗІ ЛАЙФ" - задоволити.

2. Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області - задоволити.

3. Ухвалу господарського суду Волинської області від 14 липня 2015 року в справі № 5004/1039/11 - скасувати.

4. Прийняти нове рішення, яким відмовити ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Поларт - Інвест" в задоволенні скарги на дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області.

5. Стягнути з ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Поларт - Інвест" (43016, м. Луцьк, вул. Володимирська, 57А, код ЄДРПОУ 36265705) на користь ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ІЗІ ЛАЙФ" (03040, м. Київ, пр. 40-річчя Жовтня, 92/1, код. ЄДРПОУ 35379813) - 609 грн. 00 коп. за розгляд апеляційної скарги.

6. Стягнути з ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Поларт - Інвест" (43016, м. Луцьк, вул. Володимирська, 57А, код ЄДРПОУ 36265705) на користь Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області (33000, м. Рівне, вул. Замкова, 22а) - 609 грн. 00 коп. за розгляд апеляційної скарги.

7. Доручити господарському суду Волинської області видати відповідні накази.

8. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

9. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

10. Справу № 5004/1039/11 повернути господарському суду Волинської області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Філіпова Т.Л.