Постанова

від 21.08.2015 по справі 823/1652/15

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2015 року справа № 823/1652/15

11 год. 30 хв. м.Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Бабич А.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Роя О.В.,

представника позивача - ОСОБА_1 (згідно з довіреністю),

представників відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_3 (згідно з довіреностями),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Христинівського виробничого управління житлово-комунального господарства до Христинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

У Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов Христинівського виробничого управління житлово-комунального господарства (далі - позивач) до Христинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області (далі - відповідач ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень (далі - ППР) від 12.06.2015 №0001451700 та №0001461700 щодо донарахування податку на доходи фізичних осіб з доходів найманих працівників (далі - ПДФО).

Позов мотивовано тим, що відповідач не врахував добровільну часткову сплату грошових зобов'язань з ПДФО до часу прийняття ППР, у зв'язку з чим неправильно, на думку позивача, донарахував йому суми коштів основного зобов'язання, штрафу та пені.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що ППР прийняті внаслідок виявлення під час податкової перевірки несплати позивачем самостійно задекларованих податкових зобов'язань з ПДФО. Представник відповідача вказав, що частково сплачені позивачем кошти в рахунок погашення боргу з ПДФО не враховані, оскільки ця сплата проведена поза межами періоду, що підлягав перевірці.

Заслухавши пояснення та доводи представників сторін, дослідивши письмові докази в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Суд встановив, що позивач зареєстрований як юридична особа з 23.11.1995 та є платником ПДВ відповідно до свідоцтва №32443345.

На підставі від 08.05.2015 №86 посадові особи відповідача провели документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2012 до 31.03.2015.

Перевіркою виявлено порушення підп.168.1.2. п.168.1. ст.168, підп.176.2.а п.176 ст.176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України), що призвело до несплати платником податку на доходи фізичних осіб під час виплати оподатковуваного доходу в сумі 472469,71грн. За результатами складений акт від 02.06.2015 №47/23-24-17-01/03356996 (далі - акт перевірки), на підставі якого відповідач прийняв оскаржувані ППР від 12.06.2015: №0001451700, яким позивачу збільшено розмір грошового зобов'язання з ПДФО у сумі 590587,14грн. (472469,71грн. - основний платіж та 118117,43грн. - штрафна (фінансова) санкція); №0001461700, яким позивачу збільшено розмір грошового зобов'язання з ПДФО у сумі 196904,17грн.

ППР №0001451700 суд вважає частково протиправним з огляду на таке.

Податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності (підп.14.1.157 п.14.1 ст.14 ПК України).

Грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підп.14.1.39 п.14.1 ст.14 ПК України).

Податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підп.14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК України).

Оскаржуване ППР №0001451700 складається з основної суми зобов'язання - 472469,71грн. та нарахованої штрафної санкції - 118117,43грн.

Суд з'ясував, що основна сума зобов'язання складається із заборгованості позивача з ПДФО станом на кінець періоду, що підлягав перевірці, в розмірі 414021,00грн та різниці між сплаченим та нарахованим ПДФО станом на початок періоду, що підлягав перевірці, в сумі 58448,71грн. (сальдо на початок 01.04.2012).

Позивач не оспорював та визнає зафіксовані в акті податкової перевірки факти несвоєчасної сплати задекларованих ним сум ПДФО за відповідний період. Ці факти підтверджуються також даними зворотного боку облікової картки з ПДФО.

Погашення податкового боргу згідно з підп.14.1.152 п.14.1 ст.14 ПК України - зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.

Суд встановив, що зафіксовані в акті перевірки порушення вимог податкового законодавства в частині сплати ПДФО та оскаржувані ППР прийняті без врахування часткової сплати позивачем задекларованих сум, що не в повній мірі відповідає вимогам п.83.1 ст.83 ПК України, згідно з якою для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Так, суд встановив, що до початку податкової перевірки позивач згідно з платіжними дорученнями від 08.04.2015 №124, 23.04.2015 №16 та 29.04.2015 №146 (а.с.23-25) сплатив 9500,00грн. Потім, під час цієї перевірки згідно з платіжними дорученнями: від 13.05.2015 №164, від 22.05.2015 №20, від 25.05.2015 №176, від 27.05.2015 №183, від 29.05.2015 №193 (а.с.26-29), - сплатив 168252,41грн. Після дати складання акту перевірки, але до часу прийняття оскаржуваних ППР позивач сплатив 1200,00грн. відповідно до платіжного доручення від 04.06.2015 №28. Отже загальна сума сплачених ним до прийняття оскаржуваних ППР податкових зобов'язань з ПДФО становила 178952,41грн. Також, позивач після прийняття оскаржуваних ППР сплатив 28200,00грн. згідно з платіжними дорученнями: від 12.06.2015 №207, від 23.06.2015 №33, від 06.07.2015 №38, від14.07.2015 №394, від 22.07.2015 №43, від 28.07.2015 №277.

Суд врахував, що податковою перевіркою посадові особи відповідача не встановили порушень позивача в частині визначення бази оподаткування ПДФО, підтверджено розмір нарахованих зобов'язань, а донарахована сума основного зобов'язання попередньо була позивачем задекларована у податкових звітах форми 1-ДФ за2012-2015 роки самостійно.

Отже у т.ч. з часу спливу строку сплати задекларованих сум ПДФО до часу прийняття оскаржуваних ППР позивач мав податковий борг у сумі 293517,30грн. Донараховуючи оскаржуваним ППР податкове зобов'язання на суму несплачених, на думку відповідача, коштів за його декларацією, а також визначаючи суму пені на вже узгоджену суму таких зобов'язань (оскаржуване ППР НОМЕР_1) відповідач, поклав додатковий (подвійний) обов'язок зі сплати податку. Крім того, відповідач безпідставно не врахував сплачені позивачем кошти згідно з вищевказаними платіжними дорученнями.

Суд акцентує, що самостійно задекларовані платником податкові зобов'язання та пеня за їх несплату вже є податковим боргом, обов'язковим для сплати, оскільки відповідно до п.54.1. ст.54 ПК України сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою, у разі якщо платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Грошове зобов'язання, яке самостійно визначене платником податків, оскарженню не підлягає (п.56.11 ст. 56 ПК України).

Грошове зобов'язання щодо суми податкових зобов'язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов'язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.

На переконання суду, включення сум грошового зобов'язання, самостійно задекларованого платником (узгодженого зобов'язання), в ППР суперечить вищевказаним нормам ПК України, позаяк переводить його в категорію неузгоджених.

Адміністрування податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) та інших платежів відповідно до законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (далі - податків, зборів, платежів) відповідно до підп.14.1.11 п.14.1 ст.14 ПК України - це сукупність рішень та процедур контролюючих органів і дій їх посадових осіб, що визначають інституційну структуру податкових та митних відносин, організовують ідентифікацію, облік платників податків і платників єдиного внеску та об'єктів оподаткування, забезпечують сервісне обслуговування платників податків, організацію та контроль за сплатою податків, зборів, платежів відповідно до порядку, встановленого законом.

П.54.3. ст.54 ПК України встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо:

платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об'єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством;

дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках;

згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган;

рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків;

дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом;

результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

За встановленими обставинами справи підстав для здійснення відповідачем нарахування, які визначені в п.54.3. ст.54 ПК України, суд не встановив.

Згідно з абз.1 п.58.1 ст.58 ПК України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення у разі, коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу.

Воно надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності. (абзац перший п.58.2 ст.58 ПК України)

У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган на підставі вимог п.59.1 ст.59 ПК України надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Згідно з п.59.4 ст.59 ПК України податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу (підп.14.1.153 п.14.1 ст.14 ПК України).

Отже, для стягнення узгоджених сум податкових зобов'язань податковий орган приймає не ППР, а податкову вимогу.

Тому, відповідач донараховуючи основну суму грошового зобов'язання з ПДФО, що самостійно задекларована позивачем, діяв всупереч вищевказаним вимогам ПК України та прийняв рішення за видом, що не відповідає вимогам закону. Тому, суд дійшов висновку, що ППР №0001451700 є протиправним в частині донарахування основної суми податкового зобов'язання в розмірі 472469,71грн. і в цій частині підлягає скасуванню.

Разом з тим, факт несвоєчасної сплати узгоджених сум податкового зобов'язання ж самостійним видом порушення податкового законодавства.

Відповідно до ст.109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

У разі застосування контролюючими органами до платника податків штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, такому платнику податків відповідно до ст.116 ПК України надсилаються (вручаються) податкові повідомлення - рішення. За одне податкове правопорушення контролюючий орган може застосувати тільки один вид штрафної (фінансової) санкції (штрафу), передбаченої цим Кодексом та іншими законами України.

Абз.1 п.57.1 статті 57 розділу II ПК України встановлено обов'язок платника податків самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Однак, вказаного обов'язку позивач не дотримався і несвоєчасно сплачував самостійно задекларований ПДФО за 2012-2015роки.

Згідно зі ст.126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до ст.127 ПК України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок вчинення таких дій, та обов'язок щодо погашення такого податкового боргу покладається на особу, визначену цим Кодексом, у тому числі на податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу, крім випадків, встановлених розділом IV цього Кодексу.

Передбачені цим пунктом штрафи не застосовуються, коли ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податку на доходи фізичних осіб самостійно виявляється податковим агентом при проведенні перерахунку цього податку, передбаченого пунктом 169.4 статті 169 цього Кодексу, та виправляється в наступних податкових періодах протягом податкового (звітного) року згідно з нормами цього Кодексу.

Суд встановив, що за несвоєчасну сплату ПДФО у розмірі 472469,71 нарахований штраф у сумі 118117,43грн. з розрахунку 25%.

Суд вважає нараховану штрафну санкцію на 14612,18грн. неправомірною з огляду на таке.

Згідно з підп.168.1.5. п.168.1. ст.168 ПК України якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Отже порушенням вважатиметься несплата коштів з наступного дня після закінчення граничного строку сплати наступного звітного місяця, наступного за тим, в якому нараховано дохід. За обставинами справи ПДФО з нарахованого у квітні 2012 року доходу має бути сплачений у травні 2012 року.

П.102.1. ст.102 ПК України передбачено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Суд звернув увагу, що вищевказана штрафна санкція нарахована у т.ч. на суму заборгованості 58448,71грн., яка виникла до 01.04.2012. Враховуючи, що перевірка проведена відповідачем у травні 2015 року, нарахування штрафної санкції на зазначену суму здійснене після спливу 1095 днів, що суперечить вимогам п.102.1. ст.102 ПК України. А тому ППР №0001451700 підлягає скасуванню в частині нарахованої штрафної санкції в сумі 14612,18грн. В решті суми штраф донараховано відповідно, в межах та у спосіб, що визначені законом, а отже в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Крім вищезазначеного, оскаржуваним ППР №0001461700 позивачу нараховано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 196904,17грн. (основна сума зобов'язань - 0грн.).

Суд з'ясував, що вказана сума коштів є нарахованою пенею за вищевказану несвоєчасну сплату ПДФО. Факт несвоєчасної сплати підтверджено.

Згідно з підп.14.1.162 п.14.1 ст.14 ПК України пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

Відповідно до вимог підп.129.1.1. п.129.1. ст.129 ПК України вона нараховується після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Нарахування пені розпочинається:

а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом;

б) при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом;

Згідно з п.129.3. ст.129 ПК України нарахування пені закінчується: у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань; у день проведення взаєморозрахунків непогашених зустрічних грошових зобов'язань відповідного бюджету перед таким платником податків; у день запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів (при винесенні відповідної ухвали суду у справі про банкрутство або прийнятті відповідного рішення Національним банком України); при прийнятті рішення щодо скасування або списання суми податкового боргу (його частини).

У разі часткового погашення податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку.

Пеня, визначена підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті, згідно з п.129.4. ст.129 ПК України нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Пеня, нарахована на суму узгодженого грошового зобов'язання, але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, згідно з підп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України вважається податковим боргом.

Тому, визначаючи пеню в розмірі 196904,17грн. на вже узгоджену суму зобов'язань з ПДФО, відповідач неправомірно прийняв ППР №0001461700, оскільки за правилами ст.58 ПК України ППР приймається на суму неузгодженого грошового зобов'язання. У зв'язку з викладеним ППР №0001461700 є неправомірним і підлягає скасуванню.

Для вирішення питання стягнення судових витрат суд на підставі ст.94 КАС України та ст.4 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI «Про судовий збір» врахував таке.

Відповідно до абз.2 підп.1 п.3 ч.2 ст.4 Закону №3674-VI за подання до адміністративного суду позову майнового характеру судовий збір справляється у розмірі 2 відсотків розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Враховуючи часткову оплату судового збору під час подання позовної заяви в сумі 881,00грн., з огляду на пропорційність задоволених позовних вимог належною до стягнення є сума 1189,10грн.

Керуючись ст.ст. 2, 160-165, 254-256 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Христинівського виробничого управління житлово-комунального господарства до Христинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати частково податкове повідомлення-рішення від 12.06.2015 №0001451700 на суму основного платежу 472469,71грн. та штрафних (фінансових) санкцій - 14612,18грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.06.2015 №0001461700 у повному обсязі.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

2. Стягнути з Христинівського виробничого управління житлово-комунального господарства (код ЄДРПОУ 03356996) на користь Державного бюджету України судовий збір за подання цього позову в сумі 1189,10грн. (одна тисячасто вісімдесят дев'ять гривень 10 коп.).

3. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з моменту отримання повного тексту постанови. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

4. Копії постанови направити особам, які брали участь у справі.

Суддя А.М. Бабич

Повний текст постанови виготовлений 21.08.2015