Ухвала

від 22.10.2015 по справі 823/1652/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 823/1652/15 Головуючий у 1-й інстанції: Бабич А.М. Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

22 жовтня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Коротких А.Ю.,

суддів: Літвіної Н.М.,

Файдюка В.В.,

при секретарі Некрасовій М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Христинівського виробничого управління житлово-комунального господарства та Христинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2015 року у справі за адміністративним позовом Христинівського виробничого управління житлово-комунального господарства до Христинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів України у Черкаській області про визнання протиправними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2015 року позов задоволено частково.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Христинівське виробниче управління житлово-комунального господарства подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити нову, якою визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення № 0001451700 від 12 червня 2015 року.

Христинівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Черкаській області подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, в іншій частині оскаржувану постанову залишити без змін.

Свої вимоги апелянти аргументують тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2012 року по 31.03.2015 року, за результатами якої складено акт перевірки № 47/23-24-17-01/03356996 від 02.06.2015 року.

В акті перевірки встановлено порушення позивачем пп.168.1.2. п.168.1. ст.168, пп.176.2. п.176 ст.176 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до несплати платником податку на доходи фізичних осіб під час виплати оподатковуваного доходу в сумі 472469,71грн.

За наслідками перевірки податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 12 червня 2015 року: №0001451700, яким позивачу збільшено розмір грошового зобов'язання з ПДФО у сумі 590587,14грн. (472469,71грн. - основний платіж та 118117,43грн. - штрафна (фінансова) санкція); №0001461700, яким позивачу збільшено розмір грошового зобов'язання з ПДФО у сумі 196904,17грн.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Щодо оскарження податкового повідомлення-рішення № 0001451700 від 12 червня 2015 року (далі - ППР № 0001451700).

Судом першої інстанції встановлено, що оскаржуване ППР №0001451700 складається з основної суми зобов'язання - 472469,71 грн. та нарахованої штрафної санкції - 118117,43 грн.

Основна сума зобов'язання складається із заборгованості позивача з ПДФО станом на кінець періоду, що підлягав перевірці, в розмірі 414021 грн. та різниці між сплаченим та нарахованим ПДФО станом на початок періоду, що підлягав перевірці, в сумі 58448,71грн. (сальдо на початок 01.04.2012 року).

Судом першої інстанції встановлено, що позивач не оспорює та визнає зафіксовані в акті податкової перевірки факти несвоєчасної сплати задекларованих ним сум ПДФО за відповідний період. Ці факти підтверджуються також даними зворотного боку облікової картки з ПДФО.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, до початку податкової перевірки згідно з платіжними дорученнями від 08.04.2015 року №124, 23.04.2015 року №16 та 29.04.2015 року №146 (а.с.23-25) позивач сплатив 9500,00грн. Під час цієї перевірки згідно з платіжними дорученнями: від 13.05.2015 року №164, від 22.05.2015 року №20, від 25.05.2015 року №176, від 27.05.2015 року №183, від 29.05.2015 року №193 (а.с.26-29) позивач сплатив 168252,41грн. Після дати складання акту перевірки, але до часу прийняття оскаржуваних ППР, позивач сплатив 1200 грн. відповідно до платіжного доручення від 04.06.2015 року №28.

Отже загальна сума сплачених ним до прийняття оскаржуваних ППР податкових зобов'язань з ПДФО становила 178952,41грн. Також позивач після прийняття оскаржуваних ППР сплатив 28200 грн. згідно з платіжними дорученнями: від 12.06.2015 року №207, від 23.06.2015 року №33, від 06.07.2015 року №38, від14.07.2015 року №394, від 22.07.2015 року №43, від 28.07.2015 року №277.

З акту перевірки вбачається, що податковою перевіркою посадові особи відповідача не встановили порушень позивача в частині визначення бази оподаткування ПДФО, підтверджено розмір нарахованих зобов'язань, а донарахована сума основного зобов'язання попередньо була позивачем задекларована у податкових звітах форми 1-ДФ за2012-2015 роки самостійно.

З часу спливу строку сплати задекларованих сум ПДФО до часу прийняття оскаржуваних ППР позивач мав податковий борг у сумі 293517,30 грн. Донараховуючи оскаржуваним ППР №0001451700 податкове зобов'язання на суму несплачених, на думку відповідача, коштів за його декларацією, а також визначаючи суму пені на вже узгоджену суму таких зобов'язань (оскаржуване ППР 0001451700), відповідач поклав додатковий (подвійний) обов'язок зі сплати податку.

Відповідно до ст.127 ПК України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок вчинення таких дій, та обов'язок щодо погашення такого податкового боргу покладається на особу, визначену цим Кодексом, у тому числі на податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу, крім випадків, встановлених розділом IV цього Кодексу.

Передбачені цим пунктом штрафи не застосовуються, коли ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податку на доходи фізичних осіб самостійно виявляється податковим агентом при проведенні перерахунку цього податку, передбаченого пунктом 169.4 статті 169 цього Кодексу, та виправляється в наступних податкових періодах протягом податкового (звітного) року згідно з нормами цього Кодексу.

З огляду на викладене, судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідач, донараховуючи основну суму грошового зобов'язання з ПДФО, що самостійно задекларована позивачем, діяв всупереч вищевказаним вимогам ПК України та прийняв рішення за типом, що не відповідає вимогам закону, а тому ППР №0001451700 є протиправним в частині донарахування основної суми податкового зобов'язання в розмірі 472469,71грн. та в частині нарахованої штрафної санкції в сумі 14612,18 грн. і в цих частинах підлягає скасуванню.

Щодо оскарження податкового повідомлення-рішення № 0001461700 від 12 червня 2015 року (далі - ППР № 0001461700).

Згідно з пп.14.1.162 п.14.1 ст.14 ПК України пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

Відповідно до вимог пп.129.1.1. п.129.1. ст.129 ПК України пеня нараховується після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу.

Пеня, нарахована на суму узгодженого грошового зобов'язання, але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, згідно з пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України вважається податковим боргом.

Визначаючи пеню в розмірі 196904,17 грн. на вже узгоджену суму зобов'язань з ПДФО, відповідач неправомірно прийняв ППР №0001461700, оскільки за правилами ст.58 ПК України ППР приймається на суму неузгодженого грошового зобов'язання.

В своїй апеляційній скарзі апелянт стверджує про те, що в даній справі суд першої інстанції підмінив собою податковий орган, оскільки розрахував самостійно розмір штрафних санкцій. На підтвердження такої позиції апелянт посилається на постанову Верховного Суду України від 05 грудня 2006 року у справі № 21-527во06.

Однак в даній справі (826/1652/15) суд першої інстанції не підміняв податковий орган, рішення якого оскаржується, адже суд першої інстанції не приймав замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення. Суд першої інстанції лише визнав протиправним податкове повідомлення-рішення в частині нарахування штрафних санкцій.

У зв'язку з викладеним, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що ППР №0001461700 є неправомірним і підлягає скасуванню.

Доводи апеляційних скарг висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційні скарги без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційні скарги Христинівського виробничого управління житлово-комунального господарства та Христинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Літвіна Н.М.

Файдюк В.В.

Повний текст виготовлено 22 жовтня 2015 року.

.

Головуючий суддя Коротких А. Ю.

Судді: Файдюк В.В.

Літвіна Н. М.