Ухвала

від 12.08.2015 по справі 804/16500/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2015 року м. Київ К/800/58749/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Маринчак Н.Є.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - Інспекція)

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2014

у справі № 804/16500/13-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Медиком" (далі - Товариство)

до Інспекції,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - заступника начальника Інспекції Стецюка Руслана Валентиновича,

про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.11.2013 № 0003692201.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.12.2013 у позові відмовлено. У прийнятті цієї постанови суд підтримав правову позицію відповідача у справі відносно того, що своєчасно невиплачена частка статутного фонду учаснику Товариства у зв'язку з його виходом має відображатися у податковому обліку позивача як поворотна фінансова допомога з умовним нарахуванням процентів.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2014 назване рішення суду першої інстанції скасовано; позов задоволено; оспорюване податкове повідомлення-рішення визнано протиправним та скасовано. Названу постанову мотивовано тим, що до закінчення перебігу строку позовної давності по зобов'язанням Товариства з виплати його учаснику належної йому частини статутного фонду, ані кредиторська заборгованість Товариства перед таким учасником, ані нараховані на неї умовні проценти не збільшують оподатковуваний дохід Товариства.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду зі спору як скасовано помилково.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Інспекцією було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства під час здійснення взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Електрозавод» за період з 01.03.2012 по 31.12.2012, оформлену актом від 12.11.2013 № 193/22-01/32975.

Перевіркою виявлено, що протоколом загальних зборів учасників Товариства від 30.03.2012 № 13 прийнято рішення про виключення зі складу учасників юридичної особи позивача товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Електрозавод» з поверненням останньому його частки у статутному капіталі Товариства у сумі 9 100 000 грн. у строк до 01.04.2013.

За платіжним дорученням від 29.08.2013 № 1 позивачем було повернуто товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Електрозавод» 5 600 000 грн., у зв'язку з чим на момент проведення податкової перевірки заборгованість позивача перед його колишнім учасником становила 3 500 000 грн.

За висновком Інспекції, на вказану заборгованість мають нараховуватися умовні проценти, що підлягають включенню до оподатковуваного доходу платника на підставі підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України (далі - ПК) як безповоротна фінансова допомога. Наведений висновок слугував підставою для прийняття Інспекцією оспорюваного податкового повідомлення-рішення, згідно з яким Товариству збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на 42046 грн. за основним платежем та на 21023 грн. за штрафними санкціями.

Приймаючи рішення про задоволення даного позову, суд апеляційної інстанції цілком об'єктивно визнав наведену правову позицію податкового органу неспроможною та такою, що не відповідає нормам чинного законодавства.

Так, по-перше, Інспекцією невірно визначено строк виконання обов'язку Товариства з проведення розрахунків з учасником, який вийшов з його складу, позаяк при визначенні цієї дати відповідач керувався положеннями статті 56 Закону України «Про господарські товариства», яка встановлює строк набрання чинності рішенням про зменшення статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю.

Строк проведення оплати вартості майна при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю врегульовано статтею 54 названого Закону, згідно з якою при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.

По-друге ж, несвоєчасно виплачена частка статутного капіталу учасникові Товариства не набуває ознак фінансової допомоги у розумінні підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПК та не передбачає нарахування умовних процентів.

Так, згідно з визначенням, наведеним у підпункті 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПК, фінансова допомога - це фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі. Безповоротна фінансова допомога - це:

сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів;

сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості;

сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності;

основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних);

сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

Внесені ж кошти або майно в обмін на корпоративні права, емітовані юридичною особою, є прямою інвестицією (підпункт «б» підпункту 14.1.81 пункту 14.1 статті 14 ПК), яка не змінює своєю юридичної природи лише за фактом порушення строку погашення емітентом корпоративних прав у зв'язку з виходом його учасника.

За змістом підпункту 136.1.13 пункту 136.1 статті 136 ПК для визначення об'єкта оподаткування не враховуються доходи у вигляді коштів або майна, внесених до статутного капіталу, які не повернуті власнику корпоративних прав, емітованих платником податку.

Чинним законодавством не передбачено й нарахування відсотків на частку статутного капіталу, неповернуту учасникові юридичної особи.

А відтак слід погодитися з висновком апеляційного суду про незаконність нарахування позивачеві оспорюваної суми грошового зобов'язання з податку на прибуток з викладених підстав.

Норми права при вирішенні спору застосовані апеляційним судом правильно. Порушень процесуальних норм, що тягнуть скасування судових актів, не виявлено, а тому підстав для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції зі спору не вбачається.

Керуючись статтями 220, 220 1 , 223, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відхилити.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2014 у справі № 804/16500/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова Н.Є. Маринчак