Постанова

від 08.09.2009 по справі 32/311

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

32/311

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 08.09.2009                                                                                           № 32/311

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Андрієнка  В.В.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 позивача - не з'явились;

 відповідача-1 - не з'явились;

відповідача-2: не з'явились;

відповідача-3: не з'явились;

третьої особи: Бубель Н.А. (дов. від 08.01.2009 року № 14-40/1)

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного казначейства України та Головного управління Державного казначейства України у Вінницькій області  

 на рішення Господарського суду м.Києва від 08.07.2009

 у справі № 32/311 (суддя  

 за позовом                               Державного казначейства України

 до                                                   1.Державної судової адміністрації України

                                                  2.Територіального управління державної судової адміністрації у Вінницькій області

                                                  3.Регіонального відділення фонду державного майна України по Вінницькій області

 третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача           Головне управління Державного казначейства України у Вінницькій області  

 про                                                   зобов"язання укласти договір

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 08.07.2009 року у справі № 32/311 за позовом Державного казначейства України (далі – позивач, Держказначейство України) до Державної судової адміністрації України (далі – відповідач-1, ДСА України), Територіального управління державної судової адміністрації у Вінницькій області (далі – відповідач-2, ТУ ДСА у Вінницькій області), Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області (далі – відповідач-3, Регіональне відділення ФДМ України у Вінницькій області), за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – Головне управління Державного казначейства України у Вінницькій області (далі – третя особа, Головне управління Держказначейства України у Вінницькій області) про зобов'язання укласти договір, в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду, Державне казначейство України звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги Державного казначейства України задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційних вимог позивач зазначає, що при прийнятті спірного рішення судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, а саме, ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, по-перше, у зв'язку із невірним тлумаченням приписів чинного законодавства суд дійшов висновку, що Розпорядження Кабінету Міністрів України не є законом, а, відтак, виконання його приписів не є обов'язковим, отже, неможливо зобов'язати Регіональне відділення ФДМ України у Вінницькій області укласти договір оренди на підставі викладеної у розпорядженні Кабінету Міністрів України вказівки. По-друге, відповідно до пп.. 3.1 та п. 4 Положення Про Державну судову адміністрацію України, ДСА України виконує функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери її управління, отже, відповідач-1 повинен був надати пакет документів на укладення договору оренди.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.08.2009 року апеляційну скаргу Державного казначейства України було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 11 год. 45 хв. 08.09.2009 року.

Не погоджуючись з рішенням суду, Головне управління Державного казначейства України у Вінницькій області звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги Державного казначейства України задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційних вимог третя особа зазначає, що при прийнятті спірного рішення судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, а саме, ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, по-перше, у зв'язку із невірним тлумаченням приписів чинного законодавства суд дійшов висновку, що Розпорядження Кабінету Міністрів України не є законом, а, відтак, виконання його приписів не є обов'язковим, отже, неможливо зобов'язати Регіональне відділення ФДМ України у Вінницькій області укласти договір оренди на підставі викладеної у розпорядженні Кабінету Міністрів України вказівки. По-друге, відповідно до пп.. 3.1 та п. 4 Положення Про Державну судову адміністрацію України, ДСА України виконує функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери її управління, отже, відповідач-1 повинен був надати пакет документів на укладення договору оренди.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.08.2009 року апеляційну скаргу Головного управління Державного казначейства України у Вінницькій області було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 11 год. 45 хв. 08.09.2009 року.

Державна судова адміністрація України надала письмові пояснення (відзив) на апеляційні скарги позивача та третьої особи, в яких спростовує наведені в ній доводи та просить залишити апеляційні скарги Державного казначейства України та Головного управління Державного казначейства України у Вінницькій області без задоволення, а спірне рішення від 08.07.2009 року – без змін.

08.09.2009 року в судове засідання в апеляційній інстанції з'явився представник третьої особи. Представники позивача та відповідачів в судове засідання не з'явились. Про час та місце розгляду справи всі учасники судового процесу повідомлені належним чином.

Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце слухання справи по розгляду апеляційної скарги, керуючись ст. 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод, колегія вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників позивача та відповідачів.

В судовому засіданні представник третьої особи усно підтримав вимоги своєї апеляційної скарги та апеляційну скаргу позивача та просив їх задовольнити: скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги Державного казначейства України задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника третьої особи, розглянувши доводи апеляційних скарг Державного казначейства України та Головного управління Державного казначейства України у Вінницькій області, письмового відзиву ДСА України на них, дослідивши матеріали справи, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційні скарги позивача та третьої особи не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту – ГПК України) апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13.10.2003 року № 599-р “Про використання викупленого майна Акціонерного комерційного агропромислового банку “Україна” (далі –Розпорядження) передано об'єкти цілісного майнового банківського комплексу Акціонерного комерційного агропромислового банку “Україна”, викупленого Кабінетом Міністрів України, до сфери управління (в оперативне управління) державних органів згідно з додатком 1.

Згідно п. 42 додатку 1 до Розпорядження, двоповерхова будівля відділення загальною площею 639 кв. м, що знаходиться за адресою: Вінницька область, смт Муровані Курилівці, вул. Комарова, 8, передана в оперативне управління Державної судової адміністрації.

При цьому, зобов'язано керівників державних органів, зазначених у додатку 1, забезпечити складення в установленому порядку в тижневий строк актів приймання-передачі відповідних об'єктів та подання їх Мінфіну для оформлення уповноваженими особами Кабінету Міністрів України акта приймання-передачі цілісного майнового банківського комплексу; виділення у переданих об'єктах приміщень для розміщення інших державних органів на умовах оренди з оплатою фактичних витрат, пов'язаних з утриманням ними займаних площ, згідно з додатком 2.

Як визначено у додатку 2 до Розпорядження, органом, який має розміщуватися на умовах оренди на площі розміром 400 кв. м у будівлі відділення загальною площею 639 кв. м за адресою: Вінницька область, смт Муровані Курилівці, вул. Комарова, 8, є Держказначейство України.

Відповідно до довідки від 21.05.2009 № 01-19/1121, визначена в п. 42 додатка 1 Розпорядження будівля знаходиться на балансі ТУ ДСА у Вінницькій області, що відповідно до ст. 128 Закону України “Про судоустрій України” є територіальним управлінням ДСА України.

Так, 18.09.2006 року Регіональне відділення ФДМ України у Вінницькій області (Орендодавець) уклало договір оренди державного майна № 446-НМ з Головне управління Держказначейства України у Вінницькій області Орендарем), відповідно до умов якого відповідач-3 передав в оренду третій особі приміщення загальною площею 160 кв. м, що знаходиться за адресою: Вінницька область, смт Муровані Курилівці, вул. Комарова, 8.

Однак, оскільки передане в оренду приміщення загальною площею 160 кв. м не забезпечують в повній мірі потреби Головного управління Держказначейства України у Вінницькій області в площі, у зв'язку із чим 15.08.2007 третя особа звернулася листом № 12-70/1362 до Регіонального відділення ФДМ України у Вінницькій області, в якому зазначила, що з метою упорядкування відносин щодо оренди нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: Вінницька область, смт Муровані Курилівці, вул. Комарова, 8, Головне управління Держказначейства України у Вінницькій області надсилає Регіональному відділенню ФДМ України у Вінницькій області копії документів, передбачених Наказом Фонду державного майна України № 2975 від 14.11.2005 року “Про затвердження Переліку документів, які подаються орендодавцеві для укладення договору майна, що належить до державної власності”.

03.08.2008 року Головне управління Держказначейства України у Вінницькій області направило Регіональному відділенню ФДМ України у Вінницькій області проект договору оренди державного нерухомого майна від 16.09.2008 року, положеннями якого передбачена передача відповідачем-3 в оренду третій особі нерухомого майна загальною площею 400 кв. м, що знаходиться за адресою: Вінницька область, смт Муровані Курилівці, вул. Комарова, 8, у відповідь на який Регіональне відділення ФДМ України у Вінницькій області повідомило третю особу про неможливість укладення договору оренди зазначених приміщень у зв'язку з відсутністю на це згоди ДСА України.

Крім того, згідно листів Головного управління Держказначейства України у Вінницькій області на адресу ТУ ДСА у Вінницькій області та Регіональне відділення ФДМ України у Вінницькій області, третя особа вимагає Регіональне відділення ФДМ України у Вінницькій області передати в оренду приміщення площею 400 кв. м, що знаходиться за адресою: Вінницька область, смт Муровані Курилівці, вул. Комарова, 8, а ТУ ДСА у Вінницькій області – погодити укладення договору оренди.

У відповідь на вказані листи Регіональне відділення ФДМ України у Вінницькій області зазначає, що укласти договір оренди не вбачається можливим, оскільки відсутній відповідний дозвіл ТУ ДСА у Вінницькій області, а ТУ ДСА у Вінницькій області посилалось на неможливість передачі в оренду приміщення загальною площею 400 кв. м, у зв'язку із необхідністю розміщення в даному приміщенні Муровано-Куриловецького районного суду Вінницької області.

Згідно зі ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Загальні положення щодо порядку укладення договору оренди державного нерухомого майна, що за своєю юридичною природою є господарським договором, встановлені Господарським кодексом України.

Так, відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України (далі – ГК України), господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності регулюються Законом України “Про оренду державного та комунального майна” від 10.04.1992 року № 2269-XII (далі – Закон № 2269), про що зазначено в ч. 1 Закону.

Порядок укладення договору оренди державного майна передбачений статтею 9 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, згідно якої фізичні та юридичні особи, які бажають укласти договір оренди, направляють заяву, проект договору оренди, а також інші документи згідно з переліком, що визначається Фондом державного майна України (далі —матеріали), відповідному орендодавцеві, зазначеному у статті 5 цього Закону.

Згідно ст. 5 Закону № 2269, орендодавцями є, зокрема, Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук, то на укладення договору оренди державного майна необхідна згода регіонального відділення Фонду державного майна України – Фонду державного майна Автономної Республіки Крим.

Отже, ДСА України не є орендодавцем державного майна за адресою: Вінницька область, смт Муровані Курилівці, вул. Комарова, 8, а, відтак, не наділена повноваженнями щодо передачі такого майна в оренду.

Органом, що уповноважений законом на укладення договорів оренди державного нерухомого майна, є Регіональне відділення ФДМ України у Вінницькій області.

Разом з тим, на виконання вимог ст. 9 Закону № 2269, Головне управління Держказначейства України у Вінницькій області направило Регіональному відділенню ФДМ України у Вінницькій області заява, проект договору оренди та інші документи, що передбачені Наказом Фонду державного майна України № 2975 від 14.11.2005 року “Про затвердження Переліку документів, які подаються орендодавцеві для укладення договору майна, що належить до державної власності”.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону № 2269, у разі надходження до орендодавця заяви про оренду цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу, нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), орендодавець у п'ятиденний строк після дати реєстрації заяви надсилає копії матеріалів органу, уповноваженому управляти відповідним майном.

Статтею 4 Закону України “Про управління об'єктами державної власності”, суб'єктами управління об'єктами державної власності є, зокрема, Кабінет Міністрів України, державні господарські об'єднання, державні холдингові компанії, інші державні господарські організації (далі - уповноважені органи управління), які, відповідно до п. 30 ст. 6 вказаного Закону, надають орендодавцям об'єктів державної власності згоду на оренду державного майна і пропозиції щодо умов договору оренди, які мають забезпечувати ефективне використання орендованого майна та здійснення на орендованих підприємствах технічної політики в контексті завдань галузі.

Як повідомлялось у листі Регіонального відділення ФДМ України у Вінницькій області на адресу третьої особи, відповідач-3 направив копії матеріалів, надісланих Головним управлінням Держказначейства України у Вінницькій області відповідачу-1, як органу, що уповноважений управляти майном, про передачу в оренду якого просить Головне управління Держказначейства України у Вінницькій області та очікує висновків останнього щодо надання дозволу чи відмову від укладення договору оренди.

Згідно ч. 3 ст. 9 Закону № 2269, орган, уповноважений управляти державним майном, розглядає подані йому матеріали і протягом п'ятнадцяти днів після їх надходження надсилає орендодавцеві висновки про умови договору оренди або про відмову в укладенні договору оренди.

ДСА України відмовило у наданні згоди на передачу в оренду приміщення, що знаходиться за адресою: Вінницька область, м. Муровані Курилівці, вул. Комарова, 8, у зв'язку із необхідністю розміщення в зазначеному приміщенні Муровано-Куриловецького районного суду, про що було повідомлено Регіональне відділення ФДМ України у Вінницькій області та Головне управління Держказначейства України у Вінницькій області.

Відповідно до ч .1 ст. 649 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом.

Згідно зі ст. 187 ГК України, спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Iнші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Відповідно до ч. 3 ст. 179 ГК України, укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Аналізуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що укладення господарського договору є обов'язковим і суд може зобов'язати сторін укласти господарський договір чи визнати, що договір між ними вже укладений, лише у випадку, коли такий договір заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язковим, або коли існує пряма вказівка саме закону, а не будь-якого іншого нормативно-правового акту, щодо обов'язковості укладення договору для певних суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. В інших випадках укладення договору це право господарюючого суб'єкту, а не обов'язок.

Положеннями Закону України “Про оренду державного та комунального майна” не передбачено випадків, коли надання згоди на передачу в оренду майна органом, в управлінні якого знаходиться державне майно, є обов'язковим, так само як і не встановлено обов'язку органів, що уповноважені передавати державне майно в оренду, укладати договори оренди зазначеного майна за відсутності згоди органу чи підприємства, в управлінні якого таке майно знаходиться.

Відтак, оскільки Розпорядження Кабінету Міністрів України від 13.10.2003 року № 599-р “Про використання викупленого майна Акціонерного комерційного агропромислового банку “Україна” за правовою природою є правовим актом індивідуальної дії, а іншими законами не передбачено обов'язку на укладення такого договору оренди, не вбачається можливим зобов'язати Регіональне відділення ФДМ України у Вінницькій області укласти договір оренди державного нерухомого майна з Держказначейством України лише на підставі вказівки ДСА України, визначеній у наведеному розпорядженні, щодо передачі в оренду нерухомого майна загальною площею 400 кв. м, за адресою: Вінницька область, смт Муровані Курилівці, вул. Комарова, 8 Держказначейству України.

З огляду на наведені норми чинного законодавства та враховуючи обставини справи, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку,  що позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача-3 укласти з третьою особою договір оренди державного нерухомого майна, а саме: частини адміністративної будівлі, розташованої за адресою: Вінницька область, смт Муровані Куриловці, вул. Комарова, 8, загальною площею 400 кв. м, що знаходиться на балансі ТУ ДСА у Вінницькій області, є незаконними та не підлягають задоволенню.

Крім того, Держказначейство України просить також зобов'язати ДСА України та ТУ ДСА у Вінницькій області надати Регіональному відділенню ФДМ України у Вінницькій області пакет документів, необхідних останньому для укладення договору оренди державного нерухомого майна, а саме частини адміністративної будівлі, розташованої за адресою: Вінницька область, смт. Муровані Куриловці, вул. Комарова,8, загальною площею 400 кв. м для розміщення у ньому управління Державного казначейства у Муровано-Куриловецькому районі Головного управління Державного казначейства України  у Вінницькій області.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 Цивільного кодексу України закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Так, згідно ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, якою визначено способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Згідно ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Аналізуючи викладене, судова колегія зазначає, що вищезазначеними нормами не передбачено такого способу захисту прав, як зобов'язати надати необхідний пакет документів для укладення договору оренди.

Крім того, судова колегія звертає увагу, що предметом позову може бути матеріально-правова чи немайнова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення. При цьому, захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматись від їх вчинення.

Позовні вимоги Державного казначейства України зобов'язати ДСА України та ТУ ДСА у Вінницькій області надати Регіональному відділенню ФДМ України у Вінницькій області пакет документів, необхідних останньому для укладення договору оренди державного нерухомого майна не узгоджуються із способами захисту цивільних прав та інтересів, не призводять до поновлення порушеного права позивача та, у разі їх задоволення, не можуть бути виконані у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.

Як зазначено у п. 3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 25.11.2005 року № 01-8/2229, дійшовши висновку, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, суд повинен відмовити у позові, а не припиняти провадження у справі за її непідвідомчістю суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, господарський суд як орган державної влади зобов'язаний діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги Державного казначейства України не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

На думку апеляційної інстанції Державним казначейством України та Головним управлінням Держказначейства України у Вінницькій області не доведено вимоги апеляційних скарг, а тому вони не підлягають задоволенню.

Таким чином, враховуючи викладене, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд повно з'ясував всі обставини справи та дав їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення по справі, судовою колегією не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101 – 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

1.          Рішення господарського суду м. Києва від 08.07.2009 року по справі № 32/311 за позовом Державного казначейства України до Державної судової адміністрації України, Територіального управління державної судової адміністрації у Вінницькій області, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – Головне управління Державного казначейства України у Вінницькій області, про зобов'язання укласти договір залишити без змін, а апеляційні скарги Державного казначейства України та Головного управління Державного казначейства України у Вінницькій області – без задоволення.

2.          Справу № 32/311 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом місяця з дня набрання постановою законної сили.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 08.09.09 (відправлено)