Постанова

від 24.09.2009 по справі 23/233

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

23/233

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 24 вересня 2009 р.                                                                                    № 23/233  

Вищий господарський  суд України у складі колегії суддів:

Черкащенка М.М. - головуючого,

Стратієнко Л.В.,Кузьменка М.В.

розглянувши матеріали касаційної скаргиТОВ "Інвестиції У.П."

на постанову тана рішенняЛьвівського апеляційного господарського суду від 18.06.2009 року

господарського суду Львівської області від 02.12.2008 року

у справі господарського суду  Львівської області

за позовомТОВ "Будівельна компанія "Нова"

до проТОВ "Інвестиції У.П."стягнення 181325,60 грн.,

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:Кузевич Г.В.

- відповідача:Дулиба Г.Я.

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2008 року ТОВ "Будівельна компанія "Нова" звернулось до господарського суду з позовом до ТОВ "Інвестиції У.П." про стягнення 181325,60 грн. вартості виконаних підрядних робіт.

Рішенням господарського суду Львівської області від 02.12.2008 року позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 101325,60 грн. основного боргу та 1931,26 грн. судових витрат. Провадження у справі в частині стягнення основної суми боргу в розмірі 80000,00 грн. припинено на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України у зв'язку з їх сплатою відповідачем.

Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий господарський суд визнав їх обґрунтованими та доведеними.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.06.2009 року рішення місцевого господарського суду від 02.12.2008 року залишено без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, ТОВ "Інвестиції У.П." подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.06.2009 року та рішення господарського суду Львівської області від 02.12.2008 року скасувати та передати справу на новий розгляд.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 29.12.1976 р. "Про судове рішення" рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Судові рішення зазначеним вимогам не відповідають, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 22.03.2007 року між ТОВ Інвестиції У.П." (замовник) та ТОВ "Будівельна компанія "Нова" (підрядник) було укладено договір підряду № 22/03 та додатковий договір до нього № 04/01 від 03.01.2008 року, відповідно до яких, позивач взяв на себе зобов'язання за дорученням відповідача власними силами в обумовлений договором термін, згідно з будівельними нормами та правилами забезпечити виконання будівельних робіт на об'єкті "Будівництво житлового комплексу по вул.Залізничній, 7 у м.Львові, в тому числі другої і третьої черги будівництва, а відповідач - прийняти та оплатити виконані роботи. Склад та обсяги робіт визначаються проектно-кошторисною документацією.

Пунктом 4.2.1 договору та п. 4.1 додаткової угоди до договору передбачено, що відповідач зобов'язаний забезпечити позивача необхідною проектно-кошторисною документацією та усіма необхідними будматеріалами і виробами для виконання робіт.

Згідно п.2.1 договору, вартість виконаних робіт визначається приблизною договірною ціною, яка становить 500000,00 грн., та 4500000,00 грн. за п.2.5 додаткової угоди до договору.

Згідно ч.1 ст. 875 ЦК України, за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Відповідно до п.5.1 договору сторони погодили, що розрахунки за виконані позивачем роботи здійснюються відповідачем щомісячно упродовж п'яти робочих днів з моменту підписання актів виконаних робіт та довідок форми КБ-3.

Підписання наданих позивачем актів виконаних робіт форми КБ-2в або довільної форми, довідок про вартість виконаних робіт форми КБ-3 відповідно до п.4.2.3 договору здійснюється відповідачем до 5-го числа місяця наступного за звітним. У разі виявлення помилок, відповідач зобов'язаний в цей же строк повернути їх позивачу для виправлення.

Остаточний розрахунок з позивачем за виконані роботи провадиться на протязі 15 календарних днів з моменту підписання позивачем та відповідачем акту передачі приймання завершеного будівництвом об'єкту (п.5.3 договору).

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 4 ст.882 ЦК України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Відповідно до п.4.1.2 договору, відповідач вправі вимагати від позивача виправлення за власний рахунок у встановлений строк неякісно виконаних робіт, та робіт, проведених з відхиленням від проекту чи з порушенням будівельних норм. У разі не виправлення позивачем у встановлений строк таких недоліків –залучати до цього третіх осіб, з компенсацією затрат за рахунок позивача (шляхом утримання відповідних сум при розрахунках) після подання позивачу відповідних підтверджуючих документів.

Відповідно до п.7.3 договору, перелік виявлених упродовж гарантійного строку недоліків, за які відповідає позивач, відображається сторонами в акті з зазначенням терміну їх усунення. Якщо позивач відмовляється брати участь у складанні згаданого акту, відповідач має право зробити це в односторонньому порядку із залученням спеціалістів держархбудконтролю.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов договору позивач належним чином виконав взяті на себе зобов'язання по договору, а саме, виконав підрядні роботи згідно договору від 22.03.2007 року №22/03 та додаткової угоди до нього №04/01 від 22.03.2007 року які були прийняті відповідачем без будь-яких зауважень та застережень, про що свідчать підписані акти виконаних підрядних робіт та довідки про вартість виконаних робіт. Крім того, з Акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта по вул. Залізничній, 7 у м. Львові від 13.11.2008 року вбачається, що роботи другої черги будівництва виконані ТОВ "Будівельна компанія "Нова" (починаючи з жовтня 2006 року) прийняті в експлуатацію без зауважень та застережень, а недоробок та дефектів на об'єкті виявлено не було.

Водночас, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач в порушення умов договору належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання щодо розрахунків з підрядником за виконані роботи, в результаті чого на момент подання позову за ним утворилась заборгованість перед позивачем на загальну суму 181325,60 грн., яка погоджена сторонами актом звірки взаєморозрахунків від 26.08.2008 року, підписаного сторонами.

Претензією № 01/09-1 від 01.09.08р. позивач звернувся до відповідача з вимогою погасити заборгованість у розмірі 181325,60 грн. Проте, зазначені вимоги відповідач належним чином не виконав.

Оскільки, під час розгляду справи відповідач частково розрахувався із позивачем, господарські суди місцевої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про припинення провадження у справі в цій частині на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України.

Водночас, судова колегія не погоджується з розміром позовних вимог, в частині яких провадження у справі було припинено з наступних обставин. Так, залишаючи без змін рішення місцевого суду про часткове задоволення позовних вимог, судом апеляційної інстанції не враховані положення ст.99, ГПК України, відповідно до якої, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з врахуванням особливостей, передбачених ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Враховуючи зазначене, апеляційний господарський суд при здійсненні розрахунку заборгованості відповідача, мав би врахувати часткову оплату грошових коштів в розмірі 5000,00 грн., сплачених відповідачем 15.12.2008 року (а.с.143), чого зроблено не було.

Тому, за наведених обставин, оскільки під час розгляду справи позивачем було перераховано відповідачу за платіжними дорученням 45000,00 грн. частини заборгованості, на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України провадження у справі в цій частині підлягає припиненню, а рішення попередніх судів в цій частині зміні.

Враховуючи вищевикладене, приписи ст.ст. 525, 526 ЦК України, судова колегія погоджується з висновками попередніх інстанцій про наявність заборгованості відповідача, яку він зобов'язаний сплатити позивачу за виконані роботи, проте рішення місцевого та апеляційного господарських судів підлягає зміні в частині розміру заборгованості, належного до стягнення, відповідно - сума несплаченого боргу становить 96325,60 грн.

Доводи скаржника про те, що ним понесені збитки внаслідок недоліків проекту не спростовують висновків судів та не можуть звільнити відповідача від виконання договірних зобов'язань щодо оплати виконаних позивачем підрядних робіт, оскільки в матеріалах справи такі заперечення відповідача не підтверджені належними доказами, в розумінні ст.ст.32.34 ГПК України.

При цьому, посилання скаржника на неодноразові зауваження до позивача щодо якості виконання та об'ємів робіт, також вірно спростовані судом апеляційної інстанції, оскільки відповідачем не було надано доказів на підтвердження вчинення ним дій, визначених ч.4 ст.882 ЦК України та умовами п. 4.1.2 договору. Водночас, факт підписання уповноваженими особами відповідача актів виконаних робіт та акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту по вул. Залізничній, 7 у м. Львові від 13.11.2008 року без будь-яких зауважень та застережень, спростовує зазначені обставини, на які скаржник посилається, як на підставу своїх вимог.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення,  касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, судові рішення попередніх судів підлягають зміні в частині розміру припинених позовних вимог та позовних вимог, які підлягають до стягнення, як такі, що прийняті при не правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права.

Щодо розподілу судових витрат, то судова колегія вважає за необхідне зазначити, що враховуючи приписи ст. 49 ГПК України, а також те, що відповідачем було частково сплачено борг вже після порушення провадження у справі, тому судові витрати підлягають стягненню з відповідача у повній мірі.

Керуючись ст.ст. 801, 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

          Касаційну скаргу задовольнити частково.

          Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.06.2009 року та рішення господарського суду Львівської області від 02.12.2008 року у справі № 23/233 змінити.

Резолютивну частину рішення господарського суду Львівської області від 02.12.2008 року з даної справи викласти у наступній редакції:

"Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиції УП" (81050, Львівська область, Яворівський район, смт.Шкло, провулок Новий,1 код ЄДРПОУ 30477944) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Нова" (79021, м. Львів, вул. Кульпарківська, 140/20, код ЄДРПОУ 34857211) 96325,60 грн. (дев'яносто шість тисяч триста двадцять п'ять грн. 60 коп.) основного боргу, 1813,26 грн. (одна тисяча вісімсот тринадцять грн. 26 коп.) державного мита та 118,00 грн. (сто вісімнадцять грн. 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Провадження у справі в частині стягнення 85000,00 грн. припинити."

Доручити господарському суду Львівської області видати відповідні накази згідно зі ст. 122 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий, суддя           М.М.Черкащенко

Судді                                                                                          Л.В.Стратієнко

                                                                                                    М.В.Кузьменко