Постанова

від 29.09.2009 по справі 34/267-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

34/267-08

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 29 вересня 2009 р.                                                                                    № 34/267-08  

Колегія  суддів  Вищого господарського суду України  у складі:

Головуючого  судді                                              Кузьменка М.В.,

суддів                                                                       Васищака І.М.,

                                                                                  Грека Б.М.,

розглянувши            касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Харківенергоремонт" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.01.2009р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.04.2009р.

у  справі                     №34/267-08

господарського суду Дніпропетровської області

за позовом                 Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Харківенергоремонт"

до відповідача          Товариства з обмеженою відповідальністю

"Інноваційна компанія "Гермес"

про                              стягнення 88 649,05грн.

за участю представників:

ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Харківенергоремонт" -  не з'явилися;

ТОВ "Інноваційна компанія "Гермес" -  не  з'явилися

в с т а н о в и л а :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Харківенергоремонт" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом та просило суд стягнути з відповідача –Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційна компанія "Гермес" 88649,05грн., у т.ч.:

- 3 206,50грн. в рахунок повернення попередньої оплати за лист 70*2000*500ст.09г2с(0,550т);

- 38 841,61грн   в рахунок повернення грошових коштів, сплачених за трубу ф 133*10мм ТУ 14-3-460ст.20;

-25 200грн. в рахунок повернення грошових коштів, сплачених за трубу 426*16 ТУ14-3-460ст.20;

-716,81грн. в рахунок повернення грошових коштів, сплачених за трубу 38*3 ТУ 14-3-460 ст.20 і трубу 28*3 ТУ 14-3-460 ст.20;

-20 684,13грн. в рахунок відшкодування додаткових витрат.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на порушення відповідачем умов договору №27/02-4 від 27.02.2008р. купівлі-продажу, а саме:

- недопоставку товару, за який перераховано попередню оплату;

- поставку товару неналежної якості.

Також, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на те, що внаслідок порушення відповідачем зобов'язань за договором, ним понесені додаткові витрати у зв'язку з оплатою експертизи, зберіганням неякісної продукції, купівлею продукції у іншого продавця за вищою ціною та оплатою доставки неякісної продукції (т.1 а.с.2-6).

До прийняття рішення по суті заявлених вимог, ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Харківенергоремонт" звернулося з заявою, відповідно до якої збільшило розмір заявлених ним вимог. Так, відповідно до такої заяви, позивач просить стягнути з відповідача 89 302,52грн., у т.ч.:

- 67 615,24грн. заборгованості з урахуванням інфляції;

- 1 003,15грн. процентів;

- 20 684,13грн. в рахунок відшкодування понесених додаткових витрат (т.1 а.с.130-132).

Відповідач у справі – ТОВ "Інноваційна компанія "Гермес" у відзиві на позов заявлені вимоги визнало частково, лише у сумі 4 342,59грн.; в іншій частині заявлені вимоги відхилило, вказуючи на те, що позивачем не доведено порушення вимог щодо якості поставленого відповідачем товару. Так, відповідач посилається на те, що:

- позивачем не дотримано двадцятиденного строку приймання продукції за якістю на складі  отримувача;

- недоліки, на які посилається позивач, не є прихованими і могли бути виявлені під час приймання продукції;

- виявивши недоліки, позивач не направив йому в установлений строк повідомлення про направлення представника для участі у прийманні товару за якістю;

- понесення додаткових витрат не підтверджено належними та допустимими доказами, крім того, такі витрати не були необхідні (т.1 а.с.93).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28.01.2009р. позов задоволено частково. Відповідно до рішення суду першої інстанції з ТОВ "Інноваційна компанія "Гермес" на користь ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Харківенергоремонт" стягнуто 4 342,59грн. в рахунок повернення попередньої оплати,  38 841,61грн. в рахунок повернення оплати за трубу ф 133*100мм ТУ 14-3-460 ст.20, 2 331,93грн. збитків від інфляції, 629,62грн. процентів; в іншій частині позову відмовлено (т.1 а.с.148-152).

Задовольняючи заявлені позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що:

- відповідачем не поставлено позивачу товар на загальну суму 4342,59грн., у зв'язку з чим підлягають поверненню грошові кошти у вказаному розмірі, які перераховані позивачем як попередня оплата товару;

-відповідачем поставлено за видатковою накладною №РН-76 від 16.04.2008р. товар неналежної якості, вартість якого, що перерахована позивачем, підлягає поверненню;

-відповідач має повернути суми попередньої оплати, на яку ним не поставлений товар, з урахуванням інфляції та процентів.

У задоволенні вимог позивача щодо стягнення 20 664грн. в рахунок повернення попередньої оплати за товар, поставлений відповідно до видаткової накладної №РН-76 від 23.04.2008р., судом першої інстанції відмовлено  оскільки позивачем не доведено належними доказами, що це саме той товар, який поставив відповідач, враховуючи недотримання позивачем порядку приймання товару.

В частині стягнення 20 684,13грн. в рахунок відшкодування понесених витрат відмовлено, враховуючи, що:

- позивачем не надано доказів понесення витрат на оплату експертизи;

- з наданих позивачем документів щодо зберігання товару не вбачається, що це саме той товар, який був поставлений відповідачем;

- позивачем не доведено понесення витрат на суму 457,52грн. за зберігання товару;

- не доведено причинного-наслідкового зв'язку між поставкою відповідачем неякісного товару та купівлею товару в іншого підприємства, оскільки позивач міг купити його не пов'язуючи це із відносинами з відповідачем;

-витрати у сумі 2200грн. за перевезення труби не доведені допустимими доказами.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.04.2009р. рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.01.2009р. змінено шляхом викладення абзацу другого його резолютивної частини у новій редакції. Відповідно до такої постанови з ТОВ "Інноваційна компанія "Гермес" на користь ВАТ "Науково-виробниче підприємство "Харківенергоремонт" підлягає стягненню 4 342,59грн. попередньої оплати, 256,21грн. збитків від інфляції, 68,23грн. процентів; в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін (т.2 а.с.38-40).

Вважаючи необґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо задоволення заявлених вимог в частині стягнення 38 841,61грн. в рахунок повернення  попередньої оплати за трубу ф 133*100мм ТУ 14-3-460 ст.20, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач не довів належними та допустимими доказами, що недоліки товару виникли до його передання покупцеві або з причин, які існували до цього моменту з вини відповідача.

Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції та рішенням суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні частини заявлених вимог, ТОВ "Науково-виробниче підприємство" Харківенергоремонт" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх у відповідній частині скасувати, прийнявши нове рішення про задоволення заявлених вимог у повному обсязі.

Вимоги касаційної скарги мотивовані неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права (т.2 а.с.56-59).

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає  задоволенню з наступних підстав.

Під час вирішення спору у даній справі по суті заявлених вимог, судом першої інстанції та, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, апеляційної інстанцією встановлені наступні обставини.

27.02.2008р. між сторонами у справі –ТОВ "Інноваційна компанія "Гермес" та ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Харківенергоремонт" укладено договір №27/02-4, предметом якого є поставка продукції в асортименті, зазначеному у специфікації, яка є невід'ємною частиною  договору.

Умовами договору сторонами узгоджено, що: поставка здійснюється самовивезенням (п.4.1 договору); строк поставки  узгоджуються сторонами додатково та зазначається у специфікаціях (п.2.1 договору); датою поставки є дата витратної накладної (п.4.2 договору); оплата товару проводиться на умовах 100% передплати (п.5.2 договору).

Даний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.

Так, ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст.174 ГК України, є господарський договір.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Спір у даній справі виник у зв'язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань з передачі позивачу товару належної якості та недопоставкою товару.

Розглядаючи даний спір по суті, суд першої інстанції та, переглядаючи прийняте рішення в апеляційному порядку, апеляційною  інстанцією встановлено, що позивачем в якості попередньої оплати товару перераховані грошові кошти у загальній сумі 382 056,98грн., між тим, поставка товару відповідачем здійснена лише на суму 377 714,39грн., що не заперечувалось ним.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України,  що визначено ст.175 ГК України.

Відповідно до п.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач, не поставив позивачу товар узгодженої кількості та асортименту, допустив порушення умов договору та вимог ст.526 ЦК України.

В силу ч.2 ст.693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

За таких обставин, є обґрунтованим висновок суду першої інстанції, який підтриманий апеляційною інстанцією, щодо задоволення заявлених вимог в частині стягнення 4342,59грн. в рахунок повернення грошових коштів, сплачених за товар, який не був поставлений відповідачем,  а також стягнення передбачених ст.625 ЦК України процентів та збитків від інфляції, нарахованих на суму попередньої оплати, на яку не поставлений товар.

Колегія суддів також погоджується з висновком апеляційної інстанції щодо необґрунтованості вимог позивача про стягнення з відповідача попередньої оплати за поставлені йому труби  відповідно до видаткових накладних №РН-76 від 16.04.2008р., №РН-76 від 23.04.2008р. з наступних підстав.

Укладений сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

В силу ч.1 ст.268 ГК України, якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів. При цьому, згідно ч.4 цієї  норми, постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляється, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом із товаром, якщо інше не передбачено у договорі.

Майже аналогічні положення про якість товарів, що поставляються, визначені і нормами ЦК України.

Так, відповідно до ч.2 ст.712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.673 ЦК України, продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Згідно ч.1 ст.675 ЦК України, товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.

Умовами укладеного сторонами договору визначено, що якість поставленого товару має відповідати ГОСТу, ТУ та підтверджуватись сертифікатом якості виробника (п.3.2 договору).

Звертаючись до суду з  даним позовом, ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Харківенергоремонт" посилалось на поставку йому продукції за вищевказаними видатковими накладними, яка не відповідала встановленим вимогам щодо її якості.

В силу ч.2 ст.678 ЦК України, у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми або вимагати заміни товару.

Право вимагати повернення сплаченої суми у разі поставки товару більш низької якості визначено і ч.5 ст.268 ГК України.

Відповідно до ст.679 ЦК України, продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту.

Між тим, позивач не довів належними та допустимими доказами те, що недоліки товару виникли до передання йому товару відповідачем або з причин, які існували до цього моменту.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що: приймання продукції, поставленої згідно видаткової накладної №РН-76 від 16.04.2008р., за якістю здійснено в односторонньому порядку позивачем, без виклику для участі у прийманні відповідача; виклик та повідомлення відповідача про неякісність товару здійснені після складання позивачем акта від 15.05.2008р., який не містить даних про місцезнаходження товару на момент прийняття, даних про компетентність особи, яка здійснювала приймання, умови його зберігання до прийняття.

Отже, судом апеляційної інстанції встановлено, що приймання продукції здійснено в порушення вимог Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, яка затверджена постановою Державного арбітражу Союзу РСР від 25.04.66р. №П-7, що застосовується відповідно до постанови Верховної Ради України від 12.09.91р. №1545-ХІІ "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР".

При цьому, норми вказаної Інструкції обґрунтовано застосовані судом апеляційної інстанції  до взаємовідносин сторін з наступних підстав.

В силу ст.687 ЦК України, перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу, зокрема, щодо якості товару та інших умов здійснюється у випадках та в порядку, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Між тим, договором сторонами визначений лише порядок прийняття продукції за кількістю (п.6.1 договору),  у зв'язку з чим до перевірки за якістю поставленого товару мають застосовуватись загальні положення щодо прийняття продукції за якістю, визначені вказаною Інструкцією.

При цьому, згідно ч.2 ст.687 ЦК України, якщо порядок перевірки додержання продавцем умов договору купівлі-продажу не встановлений відповідно до частини першої цієї статті, перевірка здійснюється відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться в таких випадках.

Посилання скаржника на суперечність положень вказаної Інструкції ч.2 ст.680 ЦК України правильно відхилені судом апеляційної інстанції.

Так, відповідно до ч.2 ст.680 ЦК України якщо на товар не встановлений гарантійний строк або строк придатності, вимога у зв'язку з його недоліками може бути пред'явлена покупцем за умови, що недоліки були виявлені протягом розумного строку, але в межах двох років, а щодо нерухомого майна - в межах трьох років від дня передання товару покупцеві, якщо договором або законом не встановлений більший строк.

Таким  чином, відповідно до вказаної норми два роки –це максимальна тривалість строку, протягом якого можуть бути заявлені вимоги у зв'язку з недоліками товару. Поряд з цим, вказана норма встановлює, що недоліки мають бути виявлені протягом розумного строку. Отже, п.6 Інструкції, який встановлює двадцятиденний строк приймання продукції за якістю не суперечить  вказаній нормі, оскільки такий строк є розумним для виявлення явних недоліків. При цьому, заявляючи вимоги про не відповідність якості поставленої продукції позивач посилається саме на наявність недоліків, які є явними: відсутність маркування, клейм, наявність на трубах закатів, глибоких рисків, рванини, корозійних ділянок тощо.

Також, вірно відхилений  і в якості доказу наявності недоліків продукції акт експертизи Харківської торговельно-промислової палати від 23.06.2008р., враховуючи не доведення позивачем  факту того, що наданий на експертизу товар є саме тим товаром, який поставлений відповідачем. Крім того, дослідження  здійснювалось на території ВАТ "Харківський котельно-механічний завод"; акт за результатами такого дослідження  не містить причин утворення відповідних недоліків" у відповідному акті відсутність даних щодо умов зберігання продукції.

Отже, враховуючи, що позивачем не доведено того, що недоліки товару виникли до його прийняття або з причин, які існували до цього моменту, суд апеляційної інстанції, у відповідності з ч.1 ст.679 ЦК України, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення вимог про повернення грошових коштів у розмірі 38841,61грн., сплачених за поставлену 16.04.2008р. трубу ф133*10мм ТУ 14-3-460ст.20, збитків від інфляції та процентів, нарахованих на таку суму, у зв'язку з чим вірно змінив рішення суду першої інстанції, прийняте у цій частині без врахування положень вищенаведених  норм матеріального права.

Також касаційна інстанція погоджується з правильністю висновків судів першої та апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення вимог позивача про повернення грошових коштів у розмірі 20 644грн., сплачених за трубу, поставлену відповідно до видаткової накладної №РН-76 від 23.04.2009р.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що приймання продукції за вказаною накладною проведено з порушенням вимог вищевказаної Інструкції, а саме:  без участі уповноваженого представника відповідача, на території іншого підприємства; акт вхідного контролю  не містить даних щодо поставки такого товару саме відповідачем та компетентність особи, що здійснювала приймання товару тощо.

Таким чином, суди дійшли правильного висновку про необґрунтованість заявлених вимог про повернення  попередньої оплати за такий товар з урахуванням інфляції та процентів.

Враховуючи не доведення позивачем, зважаючи на покладення чинним законодавством саме на нього обов'язку доводити відповідні обставини в силу ч.1 ст.679 ЦК України, того, що недоліки товару виникли до передання його відповідачем або з причин, які існували до цього моменту, суди дійшли правильного висновку також і про відсутність підстав для відшкодування збитків у вигляді витрат, пронесених позивачем у зв'язку з проведенням експертизи, зберіганням поставленої йому відповідачем продукції, яку позивач вважає неякісною, її транспортуванням.

За таких обставин, підстав для зміни чи скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.04.2009р. не має.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, колегія суддів                                        

П О С Т А Н О В И Л А :

постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.04.2009р. у справі №34/267-08 господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Харківенергоремонт" –без задоволення.

            Головуючий  суддя                                                       Кузьменко М.В.

Судді                                                                               Васищак І.М.

                                                                                          Грек Б.М.