Рішення

від 28.03.2011 по справі 12/93

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" березня 2011 р. Справа № 12/93

За позовом: Приватного підприємця ОСОБА_1

до відповідача:- 1 Виконавчого комітету Здолбунівської міської ради Рівненської області

до відповідача:- 2 Здолбунівської районної державної адміністрації

до відповідача:- 3 Здолбунівського міського бюро технічної інвентаризації

до відповідача:- 4 Підприємця ОСОБА_2

про визнання незаконним розпорядження, рішення та свідоцтв та зобов'язання реєстрації

Суддя Войтюк В.Р.

Секретар судового засідання: Бренчук Г.В.

Представники:

Від позивача : представник ОСОБА_3, довіреність нотар.посв. ВКА № 572708 від

03.10.2007р. ОСОБА_4, довіреність нотар.посв. ВКР № 392962 від 12.08.2008р.

Від відповідача: - 1 : представник не з'явився

Від відповідача: - 2 : представник не з'явився

Від відповідача: - 3 : представник не з'явився

Від відповідача: - 4: представник ОСОБА_5 довіреність № 2002 від ОСОБА_6

СУТЬ СПОРУ: Приватний підприємець ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до Виконавчого комітету Здолбунівської міської ради, Здолбунівської РДА, Здолбунівського МБТІ, підприємця ОСОБА_2: 1) про визнання незаконним та скасування розпорядження Здолбунівської РДА № 551 від 9.10.2004р.;2) про визнання незаконним та скасування рішення Виконавчого комітету Здолбунівської міської ради №253/4 від 28.10.2004 р.: 3) про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Здолбунів, вул.Грушевського,25 від 29,10.2004 р., виданого Виконавчим комітетом Здолбунівської міської ради ОСОБА_2 та свідоцтва про право власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Здолбунів, вул. Грушевського, 25 від 10.11.2004 р., виданого Виконавчим комітетом Здолбунівської міської ради ОСОБА_2:4) про визнання за ПП ОСОБА_1 права спільної сумісної власності на 32,2 кв.м. приміщень, що є у спільному користуванні співвласників приміщення, розташованого за адресою: м. Здолбунів, вул. Грушевського, 25 (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог).

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 17.08.2010 року залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.10.2010 року у позові підприємця ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Здолбунівської міської ради, Здолбунівської РДА, Здолбунівського МБТІ, підприємця ОСОБА_2 про визнання та скасування рішення Виконавчого комітету Здолбунівської міської ради № 253/4 від 28.10.2004 р. та про визнання за ПП ОСОБА_1 права спільної сумісної власності на 32,2 кв.м. приміщень, що є у спільному користуванні співвласників приміщення, розташованого за адресою: м. Здолбунів, вул. Грушевського, 25, відмовлено. Провадження у справі в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування розпорядження Здолбунівської РДА № 551 від 19.10.2004 р., свідоцтва про право власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Здолбунів вул. Грушевського, 25 від 29.10.2004 р., видане Виконавчим комітетом Здолбунівської міської ради ОСОБА_7 та свідоцтва про право власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м.Здолбунів, вул. Грушевського, 25 від 10.11.2004 р., виданого Виконавчим комітетом Здолбунівської міської ради ОСОБА_2, припинено.

Постановою Вищого господарського суду України 27.12.10 р. указані рішення господарського суду та постанова апеляційного суду скасовані та справа передана на новий розгляд.

До початку розгляду справи по суті підприємець ОСОБА_2 звернулась із клопотанням про зупинення провадження у справі до вступу в закону силу судового рішення по справі № 2-204/11 про зміну умов договору купівлі продажу.

До вирішення зазначеного клопотання і до початку розгляду справи по суті, у ході визначення наявності у справі № 2-204/11 фактів, що мають преюдиціальне значення для цієї справи, позивачем подано заяву і уточнено позовну вимогу щодо права спільної власності на приміщення, що є у спільному користуванні співвласників таким чином:

- визнати за ПП ОСОБА_1 право спільної власності на 18,58 кв.м. приміщень, що на момент укладання договору купівлі-продажу від 02.04.2003 року були зазначені в технічному плані №15 та №16 і знаходяться у спільному користуванні співвласників приміщення.

Заява відповідає вимогам ст.22 ГПК України і прийнята судом.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 02.04.2003р. між громадянами ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 (продавці) та громадянами ОСОБА_1 і ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення (ресторану), розташованого за адресою: м.Здолбунів, вул.Грушевського, 25, загальною площею 634,0 кв.м. За даним договором у власність ОСОБА_1 переходять приміщення ресторану, позначені на технічному плані № 1, 2, 3, з № 30 по № 40 включно та № 43, загальною площею 279,4 кв.м; у власність ОСОБА_2 - приміщення з № 4 по № 29 включно та № 41 і № 42 загальною площею 322,4 кв.м. Приміщення №15 та № 16 переходять у спільне користування покупців.

Рішенням виконкому Здолбунівської міської ради від 26.11.2003р. №415 ОСОБА_2 надано дозвіл на проведення капітального ремонту належної їй частини приміщення колишнього ресторану «Зоря»та виготовлення проектно-кошторисної документації на влаштування в ній продовольчо-промислового магазину. Дане рішення прийнято без згоди співвласника приміщення ОСОБА_1, що є порушенням ч.1 ст.358 ЦК України.

19.10.2004р. головою Здолбунівської районної адміністрації видано розпорядження № 551, відповідно до якого загальна площа продовольчо-промислового магазину склала 62,5 кв.м., а загальна площа приміщень громадського харчування - 352,4 кв.м.

Рішенням виконкому Здолбунівської міської ради від 28.10.2004р. визнано право власності ОСОБА_2 на приміщення ресторану площею 289,9 кв.м. та промислово-продуктового магазину площею 62,5 кв.м, на підставі якого були видані свідоцтва про право власності від 29.10.2004р. та від 10.11.2004р.

Позивач вважає, що приміщення №15 та №16, які знаходилися у спільному користуванні покупців, були по суті спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Тобто в порушення ч.1, 2 ст.372 ЦК України зазначене майно, яке знаходилося у спільній сумісній власності, було поділено без домовленості між співвласниками і непорівну. Просить позов задоволити.

Відповідач-1 - виконавчий комітет Здолбунівської міської ради - позовні вимоги заперечує з підстав, викладених у відзиві на позов від 18.08.2008р. № 02/11-928. Вважає, що позовні вимоги про скасування рішення виконкому Здолбунівської міської ради від 28.10.2004р. № 253/4 підвідомчі суду адміністративної юрисдикції. Просить провадження у справі закрити /а.с.22/.

Відповідачем-1 подано заяву про розгляд справи без участі уповноваженого представника.

Відповідач-2 - Здолбунівська районна адміністрація - відзиву на позов до суду не подав, участі уповноваженого представника в судових засідання не забезпечив, хоча своєчасно та належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями.

Відповідач-3 - комунальне підприємство «Здолбунівське міське бюро технічної інвентаризації»- відзиву на позов до суду не подав, просить слухати справу без його участі.

Відповідач-4 - підприємець ОСОБА_2 - позовні вимоги заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 18.06.2010р. Відповідачем-4 заявлено про застосування позовної давності. Вказує, що позивачу (за його позицією) про порушення права спільної сумісної власності на приміщення №15 та №16 було відомо з початку проведення капітального ремонту - з 26.11.2003р., і цю дату слід вважати початком перебігу позовної давності. Відтак, строк позовної давності закінчився - 26.11.2006р. Просить в позові відмовити /а.с.76-79/.

Зазначає, що оспорюванні підприємцем ОСОБА_1 рішення, розпорядження та свідоцтва про право власності є законними по своїй суті.

02 квітня 2003 року між ОСОБА_9, ОСОБА_11 та ОСОБА_8 /Продавці/, з однієї сторони та відповідачем, ОСОБА_1 /Покупці/, з іншої сторони був укладений договір купівлі-продажу приміщення ресторану по вул. Грушевського 25, в м.Здолбунів, Рівненської області.

Згідно п.1.1. зазначеного договору Продавці продали, а Покупці купили приміщення ресторану по вул. Гру шевського 25, в м.Здолбунів Рівненської області;

- загальна площа будівлі становить 634,0 м , відповідно: ОСОБА_1 - 47/100 (сорок сім сотих) частини і ОСОБА_2 - 53/100 (п'ятдесят три сотих) частини.

У власність ОСОБА_1 переходить приміщення ресторану, зазначених в технічному плані: № 1, № 2, № 3, а також приміщення починаючи з № 30 по № 40 включно, № 43 ресторану; нежитловою площею 279,4 м 2 .

У власність відповідача переходить приміщення ресторану, зазначених в технічному плані: з № 4 по № 29 включно, а також приміщення № 41, № 42; нежитловою площею 322,4 кв.м.

Після укладання договору купівлі-продажу відповідач звернулася з заявою до виконавчого комітету Здолбунівської міської ради про надання дозволу на проведення капітального ремонту в належному на праві власності приміщенні.

Рішенням виконавчого комітету Здолбунівської міської ради № 415 від 26 листопада 2003 року такий дозвіл був наданий. Дане рішення на сьогоднішній день є чинним, воно ніким не оспорювалося.

Зазначає, що покликання позивача на те, що проводячи капітальний ремонт відповідач захопив частину приміщення, що йому належать не відповідає дійсності, будь-якими даними об'єктивного чи суб'єктивного характеру не стверджені.

У відповідності з абзацом 2 п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів»прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації об'єктів нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту будівель і споруд як житлово-громадського, так і виробничого призначення, інженерних мереж та споруд, транспортних магістралей, окремих черг пускових комплексів (далі - закінчені будівництвом об'єкти), їх інженерно-технічного оснащення відповідно до затвердженої в установленому порядку проектної документації, нормативних вимог, вихідних даних на проектування.

Дана норма матеріального права встановлює, що акт державної приймальної комісії може бути складений у тому випадку, якщо при проведенні капітального ремонту будь-яких порушень порядку та умов його проведення, а також підстав його проведення встановлено не буде.

Після проведення капітального ремонту державна технічна комісія 27 травня 2004 року склала акт, яким ствердила той факт, що капітальний ремонт проведений з дотриманням усіх правил та норм. Проведений в належному на праві власності приміщенні.

Вказаний акт також на сьогоднішній день є чинним. Дії державної технічної комісії ніхто не оскаржував.

Відповідно до п.27 Постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів», яка діяла на момент прийняття оспорюваного підприємцем ОСОБА_1 розпорядження, встановлено, що за результатами роботи державної приймальної комісії складається акт про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, форма якого затверджується Мінрегіонбудом. Акт державної приймальної комісії підлягає затвердженню у 15-денний строк органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, що утворив цю комісію, та реєструється в інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, яка видала дозвіл на виконання будівельних робіт.

При таких обставинах Голова Здолбунівської районної державної адміністрації правомірно видав розпорядження № 19 жовтня 2004 року. Правових чи фактичних підстав для його скасування немає.

Відповідно до ч.4 ст.357 Цивільного кодексу України співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності.

На думку відповідача вимога підприємця ОСОБА_1 про визнання незаконним рішення виконавчого комітету Здолбунівської міської ради №253/4 від 28 жовтня 2004 року не може бути задоволена, оскільки в матеріалах справи немає жодного доказу того, що оформлення права власності вже на переобладнане приміщення хоч якимось чином порушує права позивача.

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 81 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, оцінивши наявні в матеріалах справи і досліджені в судовому засіданні докази, суд встановив, що 28 січня 2003 року громадянами ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_8 подано до Здолбунівського БТІ заяву № 141а про видачу технічної документації на приміщення ресторану, який знаходиться за адресою: м.Здолбунів, вул.Грушевського, 25 і довідку- характеристику на відчуження на двох покупців: першому - приміщення за номерами: 1, 2, З, З0, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 43, а другому: 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 41, 42 /а.с.89/.

02 квітня 2003 року між ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 (надалі - продавці) та ОСОБА_1 (надалі - покупець, позивач) і ОСОБА_2 (надалі - покупець, відповідач - 4) укладено договір купівлі-продажу (надалі - Договір), відповідно до умов якого продавці продали, а покупці купили приміщення ресторану, розташованого в м.Здолбунів, по вул.Грушевського, 25, загальна нежитлова площа будівлі становить 634,0 кв.м; відповідно: ОСОБА_1 - 47/100 частини, ОСОБА_2 - 53/100 частини. Договір посвідчено приватним нотаріусом Здолбунівського районного нотаріального округу ОСОБА_12 Договір зареєстровано в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 19.11.2003р./а.с.4/.

Відповідно до Договору у власність ОСОБА_1 переходить приміщення ресторану, зазначені в технічному плані: №1, № 2, № 3, а також приміщення починаючи з № 30 по № 40 включно; № 43 ресторану; нежитловою площею 279,4 кв.м.

Відповідно до Договору у власність ОСОБА_2 переходить приміщення ресторану, зазначені в технічному плані: приміщення з № 4 по № 29 включно, а також приміщення № 41, № 42, нежитловою площею 322,4 кв.м.

Згідно з Договором у спільне користування покупців переходять приміщення ресторану, зазначені в технічному плані № 15 та № 16.

Зміни та доповнення до Договору не вносилися.

04 березня 2004 року КП «Здолбунівське міське БТІ»листом за № 30 повідомило ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про необхідність звернення до нотаріуса для внесення змін до договору купівлі-продажу у зв'язку з допущеною помилкою у довідці-характеристиці, виданій для відчуження ресторану, який знаходиться по вул.Грушевського,25 у м.Здолбунові. При цьому зазначалося, що довідка-характеристика не відповідає заяві продавців. Лист направлено приватному нотаріусу ОСОБА_12, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 /а.с.90/.

Покупці до приватного нотаріуса ОСОБА_12 для внесення змін до Договору купівлі-продажу не зверталися.

Статтею 2 Закону України «Про власність»(у редакції на момент укладення Договору купівлі-продажу від 02.04.2003р.) визначено, що право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.

Згідно зі ст.12 Закону України «Про власність»громадянин набуває права власності на доходи від участі в суспільному виробництві, індивідуальної праці, підприємницької діяльності, вкладення коштів у кредитні установи, акціонерні товариства, а також на майно, одержане внаслідок успадкування або укладення інших угод, не заборонених законом.

Відповідно до ст.128 ЦК УРСР 1963 року право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Передачею визнається вручення речей набувачеві, а так самоздача транспортній організації для відправки набувачеві і здача на пошту для пересилки набувачеві речей, відчужених без зобов'язання доставки. До передачі речей прирівнюється передача коносаменту або іншого розпорядчого документа на речі.

Статтею 4 Закону України «Про власність»визначено, власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону.

Відповідно до ст.19 Закону України «Про власність» громадяни мають право використовувати належне їм майно для ведення господарської та іншої не забороненої законом діяльності.

Рішенням виконавчого комітету Здолбунівської міської ради від 26.11.2003р. № 415 ОСОБА_2 надано дозвіл на проведення капітального ремонту належної їй на праві приватної власності частини колишнього ресторану «Зоря»по вул.Грушевського, 25, м.Здолбунів загальною нежитловою площею 322,4 кв.м. та виготовлення проектно-кошторисної документації на влаштування в ній продовольчо-промислового магазину /а.с.80/.

12 травня 2004 року інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Здолбунівського району згідно рішення Здолбунівського міськвиконкому від 26.11.2003р. надано ОСОБА_2 дозвіл № 38 на виконання будівельних робіт з капітального ремонту частини колишнього ресторану «Зоря»з влаштуванням продовольчо-промислового магазину в м.Здолбунів, вул.Грушевського, 25 /а.с.82/.

Розпорядженням голови Здолбунівської районної державної адміністрації від 27.05.2004р. № 316 призначено державну технічну комісію для прийняття в експлуатацію приміщень ресторану та продовольчо-промислового магазину в м.Здолбунів, вул.Грушевського, 25 у зв'язку із закінченням капітального ремонту зазначеного приміщення підприємцем ОСОБА_2 /а.с.83/.

Розпорядженням голови Здолбунівської районної державної адміністрації від 19.10.2004р. № 551 затверджено акт державної технічної комісії від 27 травня 2004 року про прийняття в експлуатацію закінченого капітального ремонту приміщень колишнього ресторану «Зоря»з влаштуванням продовольчо-промислового магазину в м.Здолбунів, вул.Грушевського, 25 підприємцем ОСОБА_2 з наступними показниками: загальна площа продовольчо-промислового магазину - 62,5 кв.м, загальна площа приміщень громадського харчування - 352,4 кв.м /а.с.86/.

Відповідно до п.3.1 наказу Держкоммістобудування від 05.10.1994р. № 48 "Управління, організація і технологія. Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів ДБН А.3.1-3-94" (в редакції станом на 19.10.2004р.) порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, які не є державною власністю, встановлюється Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за погодженням з Державним комітетом будівництва, архітектури та житлової політики України. Ці об'єкти приймаються в експлуатацію за рішенням державних технічних комісій.

За змістом пунктів 3.2, 3.10 зазначеного наказу державні технічні комісії призначаються районними, районними міста Києва, Севастопольською міською державними адміністраціями та виконавчими органами міст обласного підпорядкування. Акт державної технічної комісії затверджується органом, який призначив цю комісію.

Статтею 1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»визначено, що виконавчу владу в областях, районах, районах Автономної Республіки Крим, у містах Києві та Севастополі здійснюють обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації. Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади. Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.

Відповідно до п.7 ст.2 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»місцеві державні адміністрації в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці забезпечують реалізацію інших наданих державою, а також делегованих відповідними радами повноважень.

Відповідно до ст.1 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Тобто Здолбунівська районна державна адміністрація при прийнятті розпорядження від 19.10.2004р. № 551 про затвердження акту державної технічної комісії від 27 травня 2004 року про прийняття в експлуатацію закінченого капітального ремонту приміщень колишнього ресторану «Зоря»з влаштуванням продовольчо-промислового магазину в м.Здолбунів, вул.Грушевського, 25 підприємцем ОСОБА_2 здійснювала владні управлінські функції на основі законодавства.

За змістом пунктів 1, 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України спір за участю суб'єкта владних повноважень, що виникає при виконанні ним у спірних відносинах наданих чинним законодавством владних управлінських функцій, підлягає розгляду за правилами КАС.

За наведеного, спір про визнання незаконним та скасування розпорядження Здолбунівської районної держадміністрації від 19.10.2004р. № 551 слід розглядати в порядку адміністративного судочинства, а тому провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п.1 ст.80 ГПК України.

Провадження у справі в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування свідоцтв про право власності на нерухоме майно від 29.10.2004р. та від 10.11.2004р. підлягає припиненню у зв'язку з їх непідвідомчістю господарським судам, оскільки оспорюванні свідоцтва (від 29.10.2004р. та від 10.11.2004р. не є актами державного органу чи іншого органу в розумінні ч.1 ст.12 ГПК України, поскільки вони видані саме на виконання рішення виконавчого комітету Здолбунівської міської ради від 28.10.2004р. № 253/4, а тому не є документами, що породжують певні правові наслідки. Відповідним правовстановлюючим документом у даному падку є вищевказане рішення 253/4 від 28.10.2004р., в разі визнання якого недійсним видане на його підставі свідоцтво підлягає анулюванню.

Рішенням виконавчого комітету Здолбунівської міської ради від 28.10.2004р. № 253/4 за ОСОБА_2 визнано право приватної власності на приміщення ресторану площею 289,9 кв.м. і промислово-продуктового магазину площею 62,5 кв.м по вул.Грушевського, 25 в м.Здолбунів на підставі Закону України «Про власність», п.6.1 Положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, п.п.10 п.«б»ст.З0 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»/а.с.8/.

29 жовтня 2004 року виконавчим комітетом Здолбунівської міської ради видано ОСОБА_2 свідоцтво про право власності на нежиле приміщення - приміщення ресторану загальною площею 289,9 кв.м по вул.Грушевського, 25 в м.Здолбунів на підставі рішення від 28.10.2004р. /а.с.9/.

10 листопада 2004 року виконавчим комітетом Здолбунівської міської ради видано ОСОБА_2 свідоцтво про право власності на нежиле приміщення - приміщення промислово- продуктового магазину загальною площею 62,5 кв.м. по вул.Грушевського, 25 в м.Здолбунів на підставі рішення від 28.10.2004р. /а.с.10/.

Відповідно до п.п.10 п.«б»ст.З0 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»(в редакції станом на 28.10.2004р. - дату прийняття оскаржуваного рішення) до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження щодо обліку та реєстрації відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності.

Згідно з п.1.1,1.2 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 р. № 7/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 р. за № 157/6445, це Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно визначає порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно в Україні і спрямоване на забезпечення і визнання та захисту цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна, активізації інвестиційної діяльності. Положення діє на всій території України і є обов'язковим для виконання громадянами, міністерствами, іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами й організаціями незалежно від форм власності.

У відповідності до п.п.«а»п.6.1 Тимчасового положення оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна з видачею свідоцтва про право власності провадиться місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, зокрема, фізичним особам та юридичним особам на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані об'єкти нерухомого майна за наявності акта про право власності на землю або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети та за наявності акта комісії про прийняття об'єкта і введення його в експлуатацію.

Враховуючи вищевикладене, виконавчий комітет Здолбунівської міської ради при прийнятті рішення від 28.10.2004р. №253/4 про визнання за ОСОБА_2 права приватної власності на приміщення ресторану площею 289,9 кв.м. і промислово-продуктового магазину площею 62,5 кв.м. по вул.Грушевського,25 у м.Здолбунів діяв в межах повноважень, визначених законом, проте, без урахування умов договору.

Так, господарським судом установлено, що 02.04.2003р. між громадянами ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_8 та позивачем і відповідачем - приватним підприємцем ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу, за яким громадяни ОСОБА_9, ОСОБА_10 , ОСОБА_8 продали, а відповідно до умов якого продавці продали, позивач і відповідач - Приватний підприємець ОСОБА_2М купили приміщення ресторану, розташованого в м.Здолбунів, вул. Грушевського, 25, загальна нежитлова площа будівлі якого становить 634 кв.м.; відповідно:

позивачем - 47/100 частини і відповідач - приватний підприємець ОСОБА_2М- 53/100 частини. Договір посвідчено приватним нотаріусом Здолбунівського районного нотаріального округу та зареєстровано в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 19.11.2003р. /а.с.4/.

Відповідно до договору у власність позивача переходять приміщення ресторану, зазначені в технічному плані: №1, № 2, № 3, а також приміщення починаючи з № 30 по № 40 включно; № 43 ресторану; нежитловою площею 279,4кв.м., у власність відповідача - приватного підприємця ОСОБА_2 переходять приміщення ресторану, зазначені в технічному плані: приміщення з № 4 по № 29 включно, а також приміщення № 41, № 42, нежитловою площею 322,4 кв.м. (279,4+322,4=601,8).

Згідно договору у спільне користування покупців переходять приміщення ресторану, зазначені в технічному плані № 15 та № 16, що у сумі складають 32,2 кв.м.

Тобто, власність позивача (279,4 кв.м) + власність відповідача (322,4 кв.м) + приміщення спільного користування №15 та №16 (32,2 кв.м) = 634,0 кв.м. загальної площі, як і указано в договорі .

При цьому, з урахуванням того, що згідно договору позивач набув право власності на 47/100 приміщення із загальної площі 634 кв.м., то це складатиме 297,98 кв.м.

Відповідач згідно договору набув право власності 53/100 із загальної площі 634 кв.м. і це складатиме 336,02 кв.м.

Площа позивача 297,98 кв.м. + площа відповідача 336,02 кв.м. = 634 кв.м. загальної площі.

Таким чином, оскільки позивач одноособово набув право власності на 279,4 кв.м., а усього у спірному приміщенні йому належить 297,98 кв.м., то його частка у спільній власності складає 297,98 кв.м.- 279,4 кв.м.= 18,58 кв.м.

Відповідач одноособово набув право на 322,4 кв.м., а усього у спірному приміщенні йому належить 336,02 кв.м., то його частка у спільній власності складає 336,02 кв.м - 322,4 кв.м.= 13,62 кв.м.

Частка позивача у спільній власності 18,58 кв.м. + частка відповідача у спільній власності 13,62 кв.м. = 32,2 кв.м. загальної площі спільного користування, а саме кімнати №15 та №16.

При проведенні зазначеного розрахунку суд виходить із того, що кімнати №15 та №16 договором визначені саме як приміщення спільні і не брав до уваги пояснення відповідача, що ці кімнати (№15, №16) належать виключно йому, тому що таке твердження не грунтується на договорі, який згідно вимог ст.651 ЦК України може бути змінений лише за згодою сторін.

Підтвердження факту допущенням підприємством «Здолбунівське міське бюро технічної інвентаризації»неточності при видачі довідки-характеристики не тягне за собою автоматичну зміну умов договору без згоди позивача, якої немає.

Разом з тим, спірним рішенням Здолбунівського міськвиконкому від 28.10.04 р. за відповідачем визнано право власності на приміщення з урахуванням установлених неточностей міського БТІ, а окрім того, усупереч волі позивача частину належної йому за договором кімнати № 37 передано відповідачу, а тому указане рішення однозначно підлягає скасуванню.

Згідно ст.224 ЦК Української РСР, чинної на час виникнення спірних правовідносин, за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

З наведеного вбачається, що набуваючи на підставі договору купівлі-продажу права власності на заздалегідь визначену частку майна кожен із покупців повинен був обов'язково сплатити свою частку придбаного майна.

Дослідження обставин щодо оплати покупцями майна, набутого за названим договором, а відтак - і виникнення між ними правовідносин щодо власності на майно, є важливим при вирішенні спору про визнання права власності сумісної чи часткової.

Позивачем надано розписки від трьох продавців, що кожен із них отримав по 9644 грн., що разом складає 9644 грн. х 3 = 28932 грн.

Указана сума складає 47% від загальної суми продажу 61556 грн., як і передбачено договором.

Проте, двоє із трьох продавців, а саме ОСОБА_9 та ОСОБА_8 надали розписки відповідачу , що кожен із них отримав 1/3 від загальної суми 11490 грн.

Таким чином, можна прийти до висновку, що відповідачем усього оплачено 11490 х 3 = 34470 грн.

Разом з тим, оплачена позивачем сума згідно розписок тих же осіб 28932 грн. + оплачена відповідачем сума 34470 грн. = 63402 грн., що не збігається із сумою указаною у договорі - 61556 грн.

Суд оцінює зазначені докази з урахуванням того, що розписки надані сторонам у процесі вирішення спору, сумарно різняться від указаного у договорі розміру оплати, не відповідають установленим ст.34 ГПК України вимогам щодо допустимості доказів.

.

З приписів статті 112 Цивільного кодексу України (в редакції 1963 року, чинній на момент укладення вищезазначеного договору) вбачається, що майно може належати на праві спільної власності двом або кільком юридичним особам або двом чи кільком громадянам. При цьому, розрізняється спільна власність з визначенням часток (часткова власність) або без визначення часток (сумісна власність).

Відповідно до ст.355 чинного Цивільного кодексу України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

В розумінні змісту наведених норм при праві сумісної власності кожному співвласнику належить право власності на все майно.

При спільній частковій власності кожному співвласнику належать заздалегідь визначений розмір частки у праві на спільне майно.

З урахуванням того, що закон не містить приписів про установлення спільної сумісної власності щодо указаного виду правовідносин, а у договорі конкретно визначені частки співвласників, суд уважає, що кімнати №15 та №16 є спільною частковою власністю із частками 18,58 кв.м. позивача та 13,62 кв.м. відповідача.

Клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до вступу в законну силу судового рішення по справі № 2-204/11 про зміну умов договору підлягає відхиленню, оскільки ухвалою суду від 24.03.11р. провадження у цій справі зупинено, її розгляд не проводиться до перегляду рішення у іншій справі, а відповідно до вимог ст.39 ГПК України перебування справи у стані розгляду є необхідною умовою зупинення.

До зупинення провадження у справі № 2/204/11 і до зміни предмету позову у цій справі вимога про внесення змін у порядок користування кімнатою № 37 не була предметом розгляду, що виключало преюдиційність рішення щодо указаної обставини.

Крім того, проти зупинення провадження у справі заперечує позивач.

З урахуванням приписів ст. 268 ЦК України щодо вимог, на які позовна давність не поширюється, твердження позивача про пропуск строку давності на увагу не заслуговують.

Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підставі викладеного, керуючись ст. 80-84 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Здолбунівської міської ради № 253/4 від 28.10.04р.

Визнати за ПП Тембіковським ОСОБА_13 право спільної часткової власності на 18,58 м приміщень, що на момент укладання договору купівлі-продажу від 02.04.03 р. були позначені в технічному плані № 15 та № 16 і знаходиться в спільному користуванні співвласників приміщення.

Провадження у справі в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування розпорядження Здолбунівської районної державної адміністрації № 551 від 19.10.2004р., про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, що находиться за адресою: м.Здолбунів, вул.Грушевського, 25, від 19.10.2004р., видане виконавчим комітетом Здолбунівської міської ради ОСОБА_2, та про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м.Здолбунів, вул.Грушевського, 25 від 10.11.2004р., видане виконавчим комітетом Здолбунівської міської ради ОСОБА_2, - припинити.

Суддя Войтюк В.Р.

Повний текст рішення складений: " 04 " квітня 2011 року.