Постанова

від 10.07.2012 по справі 40/363

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.07.2012 № 40/363

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ільєнок Т.В.

суддів: Шипка В.В.

Остапенка О.М.

судового засідання: Загрунній Л.І.

за участі представників

сторін:

позивача: Гермаш С.М. - дов. № 3094/26 від 21.12.2011 р.;

відповідача: Савісько В.В. - дов. № 08-03-29/56-12 від 13.02.2012 р.

розглянувши матеріали

апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „АХА Страхування"

на рішення Господарського суду м. Києва від 08.12.2012 р.

у справі № 40/363 (суддя Пукшин Л.Г..)

позивач: Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „АХА Страхування"

відповідача: Відкрите акціонерне товариство Національна Акціонерна Страхова Компанія «ОРАНТА»

про: стягнення страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 14 105,53 грн..

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ПАТ „Страхова компанія „АХА Страхування" звернувся до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до відповідача - ВАТ „НАСК „ОРАНТА" про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 14 105,53 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 27.06.2008 р. між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АХА Страхування" (Cтраховик) та Гія Вікторією Дмитрівною (Страхувальник) було укладено Договір № 1876-а/08о-ПБ добровільного страхування наземного транспортного засобу "Ніссан" (д/н ВН 1288 СА). Позивачем на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 1876-а/08о-ПБ від 27.06.2008 р. внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 ЗУ "Про страхування" та ст.ст. 993, 1191 ЦК України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки "Тойота", державний реєстраційний номер ВН 1073 АА, під керуванням Халдай Іллі Віталійовича, яким скоєно ДТП, застрахована відповідачем на підставі Договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ВА/6693114), а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача, як відповідальну особу.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 08.12.2011 р. № 40/363 у задоволенні позову було відмовлено.

Приймаючи вказане Рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що правовідносини між сторонами в межах даної господарської справи носять характер суброгації, а тому, встановивши що перебіг строку позовної давності у даному випадку починається з 01.08.2008 р., тобто, з наступного дня після винекнення страхового випадку, а позивач звернувся з позовом до господарського суду 13.10.2011 р., суд відмовив у задоволенні позовних вимог у зв'язку з пропуском встановленого трирічного строку позовної давності, про застосування якого просив відповідач (письмовий Відзив на позов від 03.11.2011 р., арк. с. 81-83).

Не погоджуючись із вищевказаним Рішенням, позивач - ПАТ „Страхова компанія „АХА Страхування" звернувся до Київського апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить скасувати Рішення Господарського суду м. Києва від 08.12.2011 р. № 40/363 та прийняти нове судове рішення, яким позом задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована на тому, що судом першої інстанції, при винесенні оскаржуваного Рішення, було порушено норми матеріального права, а зроблені висновки не відповідають фактичним обставинам справи. Скаржник стверджує, що, згідно чинного законодаства, він як страховик, виплативши страхове відшкодування постраждалій у ДТП особі, має право подати регресний позов, зокрема, до страховика винної у скоєнні ДТП особи. Тобто, за висновком скаржника, регресне право виникає з моменту сплати за основним зобов'язанням, з якого і починається перебіг строку позовної давності. Тому, скаржник вважає, що здійснивши страхове відшкодування 13.10.2008 р. (платіжне доручення від 13.10.2008 р. № 2819) ним не було пропущено вставновлений трирічний строк позовної давності, який зкінчується та водночас збігається з останнім днем зверення з даним позовом, а саме, - 13.10.2011 р. (конверт, арк. с. 78).

Ухвалою КАГС від 29.02.2012 р. № 40/393 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Ільєнок Т.В, судді Борисенко І.В., Шипко В.В. порушено апеляційне провадження за скаргою ПАТ „Страхова компанія „АХА Страхування" на Рішення Господарського суду м. Києва від 08.12.2011 р. № 40/363.

Відповідач, за наданим письмовим Відзивом від 18.05.2012 р., а також за усними поясненнями по суті спору категорично заперечив проти доводів апеляційного оскарження, просив колегію суддів відмовити скаржнику у задоволенні апеляційної скарги з огляду на її безпідставність та необгрунтованість, прийняте Господарським судом м. Києва Рішення від 08.12.2011 р. № 40/363 залишити без змін.

Розпорядженням КАГС від 20.04.2012р. № 01-23/3/1, від 20.06.2012 р. № 01-22/3/2, від 09.07.2012 р. № 01-22/3/3 змінено склад колегії суддів, що розглядав дану справу, наступний склад колегії, було визначено у складі: головуючий суддя - Ільєнок Т.В; судді: ОстапенкоО.М., Шипко В.В..

У судове засідання призначене від 10.07.2012 р. представник відповідача не з'явився, за поданим через канцелярію суду Клопотанням просив колегію суддів розглянути дану справу за його відсутності.

Присутній представник скаржника свої вимоги щодо апеляційної скарги залишив без змін.

Зважаючи на те, що у судовому засіданні від 10.07.2012 р. представник скаржника не заперечив проти розгляду апеляційної скарги за відсутності представника відповідача, колегія суддів дійшла висновку про можливість продовжити розгляд справи за відсутності останнього та за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, дійшла висновку про. необхідність задоволення апеляційної скарги ПАТ „Страхова компанія „АХА Страхування", Рішення Господарського суду м. Києва від 08.12.2011 р. № 40/363 скасувати, прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити з наступних підстав.

Згідно ст.99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку. Користується правами, наданими суду першої інстанції.

У відповідності до вимог ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв`язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обгрунтованіясть рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

З довідки Відділу забезпечення діяльності підрозділів ДПС УДАІ ГУМВС України в Одеській області та Постанови Малиновського районного суду м. Одеси від 19.08.2008 р. № 3-30684/2008, з урахуванням Постанови від 17.11.2011 р., вбачається, що 31.07.2008 р. гр. ХалдайІ.В., керуючи автомобілем марки Тойота (д/н ВН 1073 АА) в м. Одесі по вул. Успенській, не вибрав безпечну швидкість руху внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем Ніссан (д/н ВН 1288 СА), під керуванням водія Гія В.Д., внаслідок чого зазначені автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 19.08.2008 р. № 3-30684/2008 гр. Халдая І.В. визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль "Ніссан" (д/н ВН 1288 СА). Пошкоджений автомобіль був застрахований Гія В.Д. у ЗАТ "Страхова компанія "ВЕСКО" (яке було реорганізовано в Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування"), на підставі Договору добровільного страхування наземного транспорту від 27.06.2008 р. № 1876-а/08о-ПБ.

Відповідно до Висновку № 189 від 29.08.2008 р. експертного автотоварознавчого дослідження з визначення матеріального збитку вартості відновлювального ремонту автомобіля "Ніссан" (д/н ВН 1288 СА), матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля "Ніссан" внаслідок його пошкодження при ДТП становить 14 596,01 грн..

З матеріалів справи вбачається, що на підставі Договору страхування позивачем було складено страховий Акт від 25.09.2008 р. № 1876-а/08о-ПБ, відповідно до якого позивачем визнано подію страховою та вирішено виплатити страхове відшкодування в розмірі 14 105,33грн..

Господарським судом встановлено, що зазначені кошти в розмірі 14 104,33 грн. з урахуванням Листа вигодонабувача (ЗАТ "ПУМБ") від 12.09.2008 р. № ODE-21/935 були перераховані позивачем на рахунок ТОВ "Автомобільний Дім" для проведення відновлювального ремонту, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням від 13.10.2008 р. № 2819.

Як свідчать матеріали справи, транспортний засіб автомобіль Тойота (д/н ВН 1073 АА), яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю Ніссан (д/н ВН 1288 СА), громадянину Халдай І.В..

Господарським судом зауважено, що між відповідачем та Халдай І.В. було укладено Договір (Поліс) № ВА/6693114 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Таким чином, на підставі Полісу № ВА/6693114 відповідач прийняв на себе обов'язок відшкодовувати шкоду, заподіяну страхувальником за цим Полісом майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля Тойота (д/н ВН 1073 АА).

За матеріалами справи встановлено, що позивач звернувся до відповідача з Претензією від 24.05.2011 р. № 1207/РС4/68/04/11 про відшкодування завданих збитків сумі 14 105,33 грн..

Листом від 10.06.2011 р. № 09-02-11/15775 відповідач відмовив позивачу у задоволенні вищевказаної вимоги.

Спір у справі виник у зв'язку з відмовою скаржника-відповідача у добровільному порядку сплати суми страхового відшкодування, в зв'зку з чим позивач звернувся до місцевого господарського суду з позовною заявою про стягненя з відповідача 14 105,33 грн. - страхового відшкодування в порядку регресу.

Суд першої інстанції, розглянувши вказану позовну вимогу, кваліфікував правовідносини між сторонами в межах даної господарської справи як суброгацію, тому, дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, у зв'язку з пропуском встановленого трирічного строку позовної давності про застосування якої просив відповідач.

Так, господарським судом констатовано, що перебіг строку позовної давності у даному випадку починається з 01.08.2008 р., тобто з наступного дня після 31.07.2008 р. - дати ДТП (тобто настання події, з якою пов'язано початок перебігу строку позовної давності), і відповідно трирічний строк позовної давності закінчився 01.08.2011 р..

А оскільки, позивач звернувся з даним позовом до суду 13.10.2011 р., як вбачається з відмітки календарного штемпелю відділення поштового зв'язку на поштовому конверті, відтак, господарським судом встановлено, що позивачем було пропущено строк позовної давності, на підставі чого у задоволенні позову було відмовлено.

Скаржник-позивач не погодився з таким висновком місцевого господарського суду та звернувся до Київського апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить скасувати Рішення Господарського суду м. Києва від 08.12.2011 р. № 40/363 та прийняти нове судове рішення, яким позом задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована на тому, що судом першої інстанції, при винесенні оскаржуваного Рішення, була надана неправильна правова оцінка встановленим правовідносинам між стороними. Скаржник стверджує, що, згідно чинного законодаства, він як страховик, виплативши страхове відшкодування постраждалій у ДТП особі, має право подати регресний позов, зокрема, до страховика винної у скоєнні ДТП особи. Тобто, за висновком скаржника, право регресу виникло у нього з моменту сплати за третю особу, тобто з моменту сплати за основним зобов'язанням і починається перебіг строку позовної давності. Тому, скаржник вважає, що здійснивши страхове відшкодування 13.10.2008 р. (платіжне доручення від 13.10.2008 р. № 2819) ним не було пропущено вставновлений трирічний строк позовної давності, який зкінчується та водночас збігається з останнім днем для зверення з даним позовом, а саме, - 13.10.2011 р..

Колегія суддів, вивчивши наявні у справі документи, доводи та заперечення сторін дійшла висновку про обгрунтованість апеляційної скарги з огляду на таке.

Відповідно до приписів статті 27 ЗУ "Про страхування" та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частиною 1 ст. 1191 ЦК України унормовано, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Окрім того, ст.. 38 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції, чинній на момент виплати страхового відшкодування) передбачено право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов.

Отже, у відповідності до приписів зазначених норм позивач після виплати страхового відшкодування отримав право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Враховуючи те, що цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу, який вчинив дорожньо-транспортну пригоду, застрахована ВАТ „НАСК „ОРАНТА" відповідно до Поліса № ВА/6693114, то особою відповідальною за завдані у даному випадку збитки, за приписами Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у межах передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, є саме відповідач.

Як вже зазначалося, позивачем заявлена вимога до відповідача про відшкодування виплаченої суми страхового відшкодування.

Згідно з приписами ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Частиною 6 ст. 261 цього ж Кодексу унормовано, що за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання. Відтак, саме з моменту виконання позивачем свого зобов'язання за договором добровільного страхування у нього виникло право подати регресний позов до суду.

Як вже зазначалося вище по тексту, позивач 13.10.2008 р. на виконання умов Договору добровільного страхування наземного транспорту від 27.06.2008 р. № 1876-а/08о-ПБ виплатив своєму страхувальнику 14 105,33 грн. страхового відшкодування. Отже, саме з цього моменту - виконання позивачем свого зобов'язання за Договором добровільного страхування, у нього виникло право на звернення з регресними вимогами до відповідача.

Враховуючи наведене, колегією суддів в ході розгляду даної справи установлено, що, оскільки, позивач звернувся з позовом до суду 13.10.2011 р. (дата підтверджується поштовим конвертом, за яким позов направлено до господарського суду), строк позовної давності спливає в цей же день, тобто, 13.10.2011 р., таким чином не має підстав кваліфікувати у даному випадку пропуск строку позовної давності.

За оцінкою колегії суддів, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права при визначенні спливу строку позовної давності.

З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає за необхідне скасувати Рішення Господарського суду м. Києва від 08.12.2011 р. № 40/363, та прийняти нове судове рішення про задоволення позову, оскільки позивачем надано у повному обсязі докази в обґрунтування позовних вимог про стягнення в порядку регресу страхового відшкодування у розмірі 14 105,33 грн..

Розмір пред'явленого страхового відшкодування відповідачем не оспорювався.

Судові витрати покладаються колегією суддів на відповідача відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 85, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ПАТ „Страхова компанія „АХА Страхування" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 08.12.2011 р. № 40/363 скасувати.

Прийняти нове судове рішення в наступній редакції:

„ Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з відповідача - ВАТ „Національна Акціонерна страхова Компанія „ОРАНТА" (03150, м. Київ, вул. Жилянська, 75, код ЄДРПОУ 00034186) на користь позивача - ПАТ „Страхова компанія „АХА Страхування" (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, код ЄДРПОУ 20474912) 14 105 (чотирнадяцять тисяч сто п'ять) грн. 33 коп. - страхового відшкодування в порядку регресу, 141 (сто сорок одна) грн. 06 коп. - державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу."

Стягнути з відповідача - ВАТ „Національна Акціонерна страхова Компанія „ОРАНТА" (03150, м. Київ, вул. Жилянська, 75, код ЄДРПОУ 00034186) на користь позивача - ПАТ „Страхова компанія „АХА Страхування" (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, код ЄДРПОУ 20474912) 804 (вісімсот чотири) грн. 75 коп. - судового збору за апеляційним оскарженням.

Господарському суду м. Києва видати відповідні накази.

Постанова Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2012 р. № 40/363 набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2012 р. № 40/363 може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України у 20-денний термін.

Матеріали справи № 40/363 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя Ільєнок Т.В.

Судді Шипко В.В.

Остапенко О.М.