Постанова

від 29.09.2009 по справі 14/255-09

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

14/255-09

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2009 року                                    Справа №  14/255-09

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого                    Виноградник О.М. ( доповідач)

суддів:             Джихур О.В., Лисенко О.М. (зміни у складі колегії суддів на підставі розпорядження від 28.09.2009р. № 735)

при секретарі: Ковзикові В.Ю.

за участю представників сторін:  

позивача –Кітченков Микола Олександрович, довіреність № б/н  від 01.07.09;

позивача –Гострий Володимир Федорович, довіреність № б/н  від 25.09.09;

відповідача –Ігнатов Артем Олександрович, юрисконсульт, довіреність № 396  від 01.01.09;

відповідача –Буря Юлія Анатоліївна, юрисконсульт, довіреність № 708  від 16.06.09;

третьої особи –Яценко Віталій Васильович, довіреність № б/н  від 25.09.09;

розглянувши у відкритому судовому засіданні          апеляційну скаргу державного підприємства “Придніпровська залізниця” м.Дніпропетровськ

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.08.2009 року                                    

у справі №  14/255-09                            

за позовом  товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Час Пік”, м.Кривий Ріг

до державного підприємства “Придніпровська залізниця”, м.Дніпропетровськ

третя  особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача –товариство з обмеженою відповідальністю “Атес-Центр ТКС”, м.Дніпропетровськ

про  стягнення 625 206 грн. 39 коп.

          За згодою представників сторін, присутніх в судовому засіданні, було проголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст.ст.85, 99, 105 ГПК України).                             

ВСТАНОВИВ:

          Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.08.2009р. (суддя Панна С.П.) по справі № 14/255-09 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Час Пік”, м.Кривий Ріг (далі –ТОВ “ТД “Час Пік”) до державного підприємства “Придніпровська залізниця”, м.Дніпропетровськ (далі –ДП “Придніпровська залізниця”), за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача –товариства з обмеженою відповідальністю “Атес-Центр ТКС”, м.Дніпропетровськ (далі –ТОВ “Атес-Центр ТКС”) про стягнення 625 206 грн. 39 коп. позов було задоволено та з відповідача на користь позивача було стягнено 625 206 грн. 39 коп. збитків, 6252 грн. 06 коп. витрат по держмиту, 312 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Рішення господарського суду Дніпропетровської області мотивовано фактом неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань по повній та своєчасній оплаті поставленої продукції, внаслідок чого позивачем були понесені збитки у вигляді сплати третій особі пені та штрафу в сумі 625 206,39 грн.; в якості норм матеріального права господарський суд послався на ст.ст.220, 224, 225 Господарського кодексу України, ст.611 ЦК України.   

          Не погодившись з вищезазначеним судовим рішенням, його оскаржує в апеляційному порядку відповідач по справі –ДП “Придніпровська залізниця” м.Дніпропетровськ, посилається на порушення господарським судом при його прийнятті норм матеріального та процесуального права, на неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення, зокрема:

          - господарським судом, на думку позивача, безпідставно зазначено про пов'язаність договору № ПР/НХ-081226/НЮ від 16.10.2008р. з контрактом № 02/06 від 02.06.2008р., оскільки тендерні закупівлі проходять у виді торгів й договір міг бути укладений з будь-якою юридичною особою, яка запропонує меншу ціну, позивач не міг знати напевно про перемогу в торгах; отже, господарським судом не надано правової оцінки доводам відповідача про те, що контракт було укладено задовго до проведення процедури торгів і він не пов'язаний з договором, укладеним між позивачем та відповідачем;  

          - господарський суд всупереч п.3 ст.623 ЦК України не звернув уваги на те, що позивачем не доведено належними доказами причинно-слідчий зв'язок між несвоєчасною оплатою залізницею за договором та збитками, які поніс позивач в зв'язку з невиконанням контракту; також з матеріалів справи не вбачається, що позивач вжив усіх можливих заходів по запобіганню виникненню збитків у його майновій сфері.

          У відзиві на апеляційну скаргу позивач по справі –ТОВ “ТД “Час Пік” м.Кривий Ріг –проти задоволення апеляційної скарги заперечує, посилаючись на відповідність оскаржуваного судового рішення вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи.

          Третя особа –ТОВ “АТЕС-ЦЕНТР ТКС” правом надання відзиву на апеляційну скаргу (ст.96 ГПК України) не скористалась, але представник в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, посилаючись на відповідність оскаржуваного судового рішення вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи.

          Перевіривши законність та обґрунтованість рішення господарського суду, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, заслухавши представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення слід скасувати на підставі п.п.3, 4 ч.1 ст.104 ГПК України, виходячи з наступних підстав.

18.06.2009р. позивач звернувся з позовом до господарського суду Дніпропетровської області про стягнення 625 206 грн. 39 коп., сплачених на користь ТОВ “АТЕС-ЦЕНТР ТКС” штрафних санкцій за контрактом № 02/06 від 02.06.2009р. в зв'язку з несвоєчасною оплатою товару пов'язаного з неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань по договору № ПР/НХ-081226/НЮ від 16.10.2008р. (а.с.2-5). В якості норм матеріального права позовні вимоги, згідно з прохальною частиною позовної заяви, обґрунтовувались ст.ст. 611 ЦК України, ст.ст.193, 220, 224, 225 Господарського кодексу України (а.с.5).

З матеріалів справи вбачається, що 02.06.2008р. між ТОВ “АТЕС-ЦЕНТР ТКС” м.Дніпропетровськ (“продавець” за контрактом, третя особа по справі) та ТОВ “ТД “Час Пік” м.Кривий Ріг (“покупець” за контрактом, позивач по справі) було укладено контракт, відповідно до предмету якого “продавець” зобов'язується відвантажити “покупцю” товар –замок рейковий, в кількості та по цінам згідно специфікації, а “покупець” зобов'язується прийняти та оплатити зазначену продукцію; загальна сума контракту на момент укладення –5796300,00 грн. (п.п.1.1-1.2 р.1 контракту (а.с.10-12)).

Розділом 2 сторони за контрактом передбачили, що товар поставляється “покупцю” не пізніше 75 днів з дня узгодження сторонами заявки “покупця”; поставка продукції здійснюється автотранспортом на умовах СРТ (Інкотермс-2000) –назва місця призначення узгоджується в заявці “покупця”; вантажоодержувачем за контрактом є ТОВ “ТД “Час Пік”; товар переходить у власність “покупця” з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі товару (п.п.2.1-2.4 контракту).

Пунктом 3.2 р.3 контракту сторони обумовили, що оплата здійснюється протягом 40 банківських днів з моменту отримання товару; днем отримання товару є день підписання акту приймання-передачі товару.

Пунктом 6.4 р.6 контракту сторони передбачили майнову відповідальність “покупця” за порушення строків оплати у вигляді 0,1% пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ. Також, п.6.5 р.6 контракту сторони передбачили, що за порушення строків оплати більше, ніж на 30 календарних днів “покупець” зобов'язаний сплатити “продавцю” штраф у розмірі 5% від суми несвоєчасно оплаченого товару. Отже, фактично контрактом від 02.06.2008р. за одне і те саме правопорушення передбачено 2 види майнової відповідальності –сплата штрафу та пені.  

16.10.2008р. між ТОВ “ТД “Час Пік” м.Кривий Ріг (“постачальник” за договором, позивач по справі) та ДП “Придніпровська залізниця” м.Дніпропетровськ (“покупець” за договором, відповідач по справі, скаржник) згідно засідання тендерного комітету по закупівлі ТМЦ на Придніпровській залізниці (протокол від 17.09.2008р. № 207 лот № 1) було укладено договір № ПР/НХ-081226/НЮ, відповідно до предмету якого “постачальник” передає у власність “покупцю” товар –замки рейкового типу Р65 з накладками, а “покупець” сплачує товар, визначений в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені  в специфікації № 1 (додаток № 1 до договору), яка є невід'ємною частиною договору  (п.1.1 р.1, п.7.1 р.7 договору (а.с.21-25)). Факт того, що позивач був учасником тендеру не спростовується жодним доказом в розумінні ст.ст.32, 33, 36 ГПК України, визнається обома сторонами, підтверджується листом Дніпропетровської транспортної прокуратури від 18.07.2009р. (а.с.56).

Розділом 5 договору сторони передбачили, що товар поставляється не пізніше 10 робочих днів від дня одержання “постачальником” заявки “покупця”, яка є підтвердженням готовності “покупця” до приймання товару; товар поставляється на ст.Дніпропетровськ Придніпровської залізниці Дніпропетровської дистанції колії ПЧ-9 на умовах DDP (Інкотермс-2000) (п.п.5.1, 5.4 договору). Докази, підтверджуючи надання відповідачем такої заявки відсутні в матеріалах справи, не надавались жодною із сторін в ході розгляду справи відповідно до ст.33 ГПК України.

Пунктами 6.1, 6.2 р.6 передбачено, що ціна на товар визначається тендером; загальна сума договору складає 5 970 188,00 грн. та зазначається у звіті про результати здійснення процедури торгів.

Пунктом 7.4 р.7 договору сторони узгодили, що оплата товару здійснюється протягом 30 банківських днів з дня отримання товару; днем отримання товару вважається день підписання сторонами акту приймання-передачі товару.

На виконання умов контракту від 02.06.2008р., 17.10.2008р. листом № 17/10 позивач по справі направив ТОВ “АТЕС-ЦЕНТР ТКС” заявку на поставку товару (а.с.13).

25.12.2008р. за накладною № 25/12 ТОВ “АТЕС-ЦЕНТР ТКС” передало у власність позивача товар загальною власністю 5 796 300,00 грн., що підтверджується накладною, актом приймання-передачі товару від 25.12.2008р. підписаного обома сторонами та  засвідченого печатками підприємств (а.с.14, 15).

В свою чергу, 25.12.2008р. за накладною № 13 на виконання умов договору поставки позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 5 970 188,00 грн., що підтверджується накладною, актом приймання-передачі товару від 25.12.2008р., підписаних обома сторонами та скріплених печатками обох підприємств (а.с.28, 29).

Листом № НХ-6388 від 05.11.2008р. відповідач звернувся до позивача з пропозицією збільшити строки оплати товару до 60 банківських днів (а.с.26), на який позивач листом № 17 від 10.11.2008р. погодився збільшити строк оплати до 40 банківських днів (а.с.27). Отже, шляхом обміну листами сторони змінили строк оплати за договором від 16.10.2008р. –40 банківських днів. Таким чином, строки оплати за контрактом від 02.06.2008р. та за договором від 16.10.2008р. співпадають –40 банківських днів від дати поставки –25.12.2008р., тобто оплата як на користь третьої особи позивачем, так і відповідачем на користь позивача повинна була б здійснена до 23.02.2009р.; отже, позивач, укладаючи і контракт від 02.06.2008р., і договір від 16.10.2008р., усвідомлював та був обізнаний, що у випадку виконання відповідачем обов'язку по оплаті в останній день строку оплати –23.02.2009р., позивачем вже будуть порушені зобов'язання по оплаті за контрактом від 02.06.2008р., укладеному з третьою особою.  

01.03.2009р. між позивачем та ТОВ “АТЕС-ЦЕНТР ТКС” був підписаний акт звірки, згідно якого за позивачем перед третьою особою рахувалась заборгованість 5 796 300,00 грн. (а.с.17).

23.04.2009р. господарським судом Дніпропетровської області було винесено рішення по справі № 6/102-09 за позовом ТОВ “ТД “Час Пік” до ДП “Придніпровська залізниця”, яким було повністю задоволено позовні вимоги, стягнено з відповідача на користь позивача 5970188,00 грн. основного боргу, 25500,00 грн. витрат по держмиту, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Зазначене рішення набрало законної сили (а.с.74-75).

22.05.2009р. відповідачем  в примусовому порядку на виконання рішення господарського суду від 23.04.2009р. по справі № 6/102-09 було перераховано позивачу 5 995 806,00 грн., що підтверджується випискою банку від 22.05.2009р. (а.с.30).   

18.05.2009р. на адресу позивача ТОВ “АТЕС-ЦЕНТР ТКС” направило претензію з вимогою оплатити поставлений товар та сплатити штраф відповідно до п.6.5 контракту № 02/06 та пеню на підставі п.6.4 контракту всього на суму 6 421 506,39 грн.  (а.с.16).

Зазначену претензію було розглянуто позивачем та 28.05.2009р. за платіжними дорученнями № 56 та № 57 було сплачено ТОВ “АТЕС-ЦЕНТР ТКС” 289 815,00 грн. штрафу за контрактом № 02/06 від 02.06.2008р. та 335 391,39 грн. пені (відповідно) (а.с.19-20).

Докази перерахування третій особі позивачем суми основного боргу –5 796 300,00 грн. відсутні в матеріалах справи, не надавались судам обох інстанцій при розгляді справи відповідно до ст.ст.32, 33, 36 ГПК України. Тобто, станом на 28.05.2009р. позивач мав в грошовому обороті 5 970 188 грн., сплачених відповідачем 22.05.2009р., але фактично сплатив третій особі лише штраф та пеню за контрактом від 02.06.2008р.

Докази, підтверджуючи, що на розрахунковому рахунку, зазначеному в платіжних дорученням №№ 56, 57 (а.с.19, 20) або на будь-яких інших рахунках, в інших установах банків, відкритих позивачем взагалі були відсутні грошові кошти, необхідні для оплати основного боргу за контрактом від 02.06.2008р. відсутні в матеріалах справи, не надавались позивачем судам обох інстанцій відповідно до ст.ст.32, 33, 36 ГПК України. Тобто, такі докази не існували як до 23.02.2009р., так і до 22.05.2009р.

Таким чином, матеріалами справи, поданими доказами позивачем не доведено, що саме невиконання відповідачем обов'язку по оплаті за договором від 16.10.2008р. спричинило сплату пені та штрафу за контрактом від 02.06.2008р. третій особі.

Докази розірвання в встановленому законом порядку контракту від 02.06.2008р., договору від 16.10.2008р., визнання їх недійсними відсутні в матеріалах справи, не надавались жодною із сторін в ході розгляду справи судам обох інстанцій (ст.35 ГПК України).  

Відповідно до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема,  є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно з ч.1 ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України  з урахуванням особливостей, що передбачені цим Кодексом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 623 ЦК України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Відповідно до ч.2 ст.224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 Господарського кодексу України регламентовано, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема, включаються додаткові витрати, в тому числі штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам господарювання, понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Статтею 226 Господарського кодексу України (частиною 1) передбачено, що учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру.

Враховуючи викладене, позивачем не надано жодного доказу в розумінні ст.ст.32, 33, 36 ГПК України, які б свідчили про вжиття всіх заходів позивачем щодо запобігання можливим збиткам в розумінні ст.226 Господарського кодексу України.

Докази, підтверджуючи, що були відсутні взагалі грошові кошти у позивача в період з 25.12.2008р. по 22.05.2009р. на сплату основного боргу, відсутні в матеріалах справи, не надавались позивачем відповідно до ст.32, 33, 36 ГПК України.  

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи із аналізу вищенаведених норм матеріального права, зокрема, ст.ст.22, 623, 624 ЦК України, ст.ст.224, 225 Господарського кодексу України слід зазначити, що підставою притягнення до цивільно-правової відповідальності у формі збитків є доведеність у відповідності зі ст.33 ГПК України наявності визначених законом умов, які обґрунтовують склад цивільного правопорушення. Склад цивільного правопорушення включає наступні елементи: суб'єкт, об'єкт, суб'єктивна сторона (вина), об'єктивна сторона (наявність збитків в майновій сфері кредитора; протиправна поведінка, яка виразилась в невиконанні або неналежному виконанні боржником взятого на себе зобов'язання; причинно-слідчий зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками; розмір збитків). Відсутність хоча б одного із вищенаведених елементів цивільного правопорушення звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.  

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що наданими доказами позивачем не доведений вищенаведений склад цивільного правопорушення, зокрема, причинно-слідчий зв'язок між неналежним виконанням зобов'язань відповідачем та збитками, причинно-слідчий зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та збитками, які виникли у позивача відсутній (співпадання строків оплат, відсутність доказів, підтверджуючих неможливість оплати суми боргу третій особі позивачем  (довідки банку тощо)).

Крім цього, колегія суддів зазначає, що позивачем сплачено пеню та штраф третій особі в більших розмірах, а саме прострочення оплати обчислюється з 20.02.2009р., тоді як кінцева дата проведення розрахунків –23.02.2009р. (а.с.16, 18).

По-друге, всупереч ст.61 Конституції України умовами контракту від 02.06.2008р. передбачено 2 види майнової відповідальності за одне і теж правопорушення (штраф та пеня за прострочення оплати), що зроблено позивачем на власний розсуд, оскільки відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони контракту від 02.06.2008р. є вільними у визначенні його умов, також на власний розсуд позивачем сплачено третій особі зазначену пеню та штраф.

Решта доводів, викладених в апеляційній скарзі, не впливають на правову оцінку матеріалів, обставин справи, тому не приймаються судом апеляційної інстанції.

Посилання позивача на ст.35 ГПК України, на факти, встановлені рішенням господарського суду Дніпропетровської області по справі № 6/102-09, не приймаються в силу вищевикладеного, а також з урахуванням того, що факти преюдиційного характеру по справі № 6/102-09 не доводять автоматично наявність причинно-слідчого зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та збитків, які виникли.

За цих обставин рішення господарського суду Дніпропетровської області по цій справі підлягає скасуванню, як таке, що не відповідає матеріалам, обставинам справи, вимогам закону, в задоволенні позову слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.99, 101, 103-105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

          Апеляційну скаргу державного підприємства “Придніпровська залізниця” м.Дніпропетровськ –задовольнити.

          Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.08.2009р. по справі № 14/255-09 –скасувати.

          В позові відмовити.

          Судові витрати покласти на позивача.

          Стягнути з ТОВ “Торговий дім “Час Пік” м.Кривий Ріг на користь державного підприємства “Придніпровська залізниця” м.Дніпропетровськ 3126 грн. 05 коп. державного мита, сплаченого за подачу апеляційної скарги.

          Видачу відповідних наказів згідно зі ст.ст.116-118 ГПК України доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд в місячний строк.

Головуючий                                                                                                    О.М. Виноградник

Судді                                                                                                               О.В. Джихур

                                                                                                    О.М.Лисенко