Постанова

від 01.10.2009 по справі 41/339

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

41/339

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 01.10.2009                                                                                           № 41/339

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Моторного О.А.

 суддів:             

 при секретарі            

 за участю представників сторін:

 від позивача           Жекова І.І.,

 від відповідача          Асадча А.А.,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Київський склотарний завод”

 на рішення Господарського суду м.Києва від 10.07.2009

 у справі № 41/339 (суддя  

 за позовом                               Дочірньої компанії „Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії           „Нафтогаз України” в особі Філії „Управління магістральних газопроводів „Київтрансгаз”

 до                                                   Закритого акціонерного товариства „Київський склотарний завод”

 про                                                   стягнення 92815,31 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Дочірня компанія „Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” в особі філії „Управління магістральних газопроводів „Київтрансгаз” звернулася до суду з позовом про стягнення з Закритого акціонерного товариства „Київський склотарний завод” заборгованості, яка згідно уточнених позовних вимог складала 82 871,82 грн., в т.ч. 60 000,00 грн. основного боргу, 10 658,76 грн. пені, 1347,23 грн. 3 % річних, 9677,98 грн. інфляційних втрат, 1 000,00 грн. штрафу та 187,85 грн. вартості робіт по припиненню транспортування газу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.07.2009 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 60000,00 грн. основного боргу, 1,00 грн. пені, 1347,23 грн. 3 % річних, 9677,98 грн. інфляційних втрат, 187,85 грн. витрат по припиненню транспортування газу, 812,14 грн. державного мита та 306,25 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Закрите акціонерне товариство „Київський склотарний завод” звернулось із апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення змінити, відмовивши в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 1,00 грн., 3 % річних в розмірі 1347,23 грн. та інфляційних втрат в розмірі 9677,98 грн.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 103 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне:

01.01.2007 року між Дочірньою компанією „Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” як виконавцем та Закритим акціонерним товариством „Київський склотарний завод” як замовником укладено договір № ПР/2007-Т/149 з транспортування природного газу магістральними газопроводами.

Відповідно до п. 1.1. договору, виконавець протягом 2007 року надає замовнику послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в межах обсягів, зазначених в п. 1.2. цього договору, які мають відповідати обсягам, визначеним в окремому договорі на постачання природного газу між замовником та постачальником.

Згідно з п.п. 2.1.1. договору виконавець зобов'язався забезпечити транспортування природного газу, переданого постачальником, в загальному потоці до мережі ВАТ „Київгаз” для подальшої передачі замовнику в межах обсягів, погоджених у п. 1.2. цього договору, при наявності обсягу газу на поточний місяць, затвердженого НАК „Нафтогаз України” та доведеного до виконавця балансовим відділом Об'єднаного диспетчерського управління ДК „Укртрансгаз”, й оформити зазначену роботу актами приймання-передачі послуг з транспортування газу.

Відповідно до п.п. 2.2.1. договору замовник зобов'язався на основі копії акта прийому-передачі природного газу та прийняття послуг з його транспортування розподільними газопроводами ВАТ „Київгаз” не пізніше 5-го числа місяця, наступного за звітним, оформлювати з виконавцем фактичну вартість наданих послуг з транспортування газу магістральними газопроводами за звітний місяць.

Згідно з п.п. 2.2.9. замовник зобов'язався своєчасно та в повному обсязі, з дотриманням умов і порядку, визначеного розділом 4, проводити оплату послуг виконавця та виконувати інші обов'язки, що передбачені умовами даного Договору.

Розмір тарифів на транспортування природного газу сторони встановили в розділі 3 договору, згідно якого на момент укладання договору тариф за транспортування природного газу по газотранспортній системі виконавця, відповідно до постанови НКРЕ від 23.05.2006 № 589, становить 59,52 грн., в т.ч. ПДВ, за 1000 куб.м. (п. 3.1. договору); тариф на транспортування газу може змінюватися постановою Національної Комісії регулювання електроенергетики та приймається сторонами до виконання з дати його введення шляхом письмового повідомлення замовника виконавцем рекомендованим листом на адресу замовника, зазначену в п. 10 даного договору; або у виконавця наручно представнику замовника під розпис із зазначенням відповідної постанови НКРЕ (п.3.2. договору).

Відповідно до п. 4.1. договору розрахунок за надані послуги з транспортування природного газу проводиться платіжним дорученням на рахунок виконавця згідно з реквізитами, вказаними в п. 10 договору, до 10 числа місяця, наступного за звітним, на підставі актів приймання-передачі послуг з транспортування газу.

При споживанні замовником газу виконавець має право в кінці попереднього звітного місяця разом з актом приймання-передачі з транспортування газу за попередній місяць надати замовнику рахунок-фактуру в розмірі до 100 % вартості планового місячного обсягу споживання газу. Замовник виконує авансовий платіж згідно з отриманим рахунком-фактурою та до 10 числа місяця, наступного за звітним, сплачує виконавцю різницю між фактичною вартістю, а також суму існуючої заборгованості на момент оформлення акту приймання-передачі послуг з транспортування природного газу (4.2. договору).

Пунктом 8.1. договору встановлено, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє з 01.01.2007 до 31.12.2007.

16.04.2007 між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору, за змістом п.3 дана угода поширює свою дію на відносини сторін, що склалися з 01.03.2007 та діє в частині надання послуг по транспортуванню газу до 31 грудня 2007 року, а в частині проведення розрахунків за надані послуги – до повного виконання замовником своїх зобов'язань за даним договором.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач на виконання положень постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1729 „Про забезпечення споживачів природним газом” та умов договору у жовтні 2008 року надав відповідачу послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами в обсязі 963000 куб.м. природного газу на загальну суму 91407,96 грн. за ціною 94,92 грн. в т.ч. ПДВ за 1000 куб.м., доказом чого є акт приймання-передачі послуг з транспортування газу за жовтень 2008 року.

Однак, відповідач свої зобов'язання з оплати протранспортованого природного газу виконав частково в розмірі 31407,96 грн., сплативши позивачу 16.04.2009 - 11407,96 грн., 07.05.2009 – 10 000,00 грн. та 12.06.2009 – 10 000,00 грн.

У зв'язку з чим, заборгованість відповідача перед позивачем за протранспортований природний газ магістральними трубопроводами склала 60 000,00 грн.

Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1, ч. 2 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 60000,00 грн. основного боргу.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено вище, крім суми основного боргу, позивач також просив стягнути з відповідача 10 658,76 грн. пені, 1347,23 грн. 3 % річних, 9677,98 грн. інфляційних втрат, 1 000,00 грн. штрафу та 187,85 грн. вартості робіт по припиненню транспортування газу.

Відповідач в апеляційній скарзі, посилаючись на положення ст.ст. 550, 617 ЦК України, просить відмовити позивачу в задоволенні позову щодо стягнення суми пені, 3 % річних, інфляційних втрат, оскільки вважає, що належному виконанню зобов'язань перешкоджала непереборна сила, а саме пожежа, яка сталася в підвальному приміщенні цеху основного виробництва ЗАТ „Київський склотарний завод”, в підтвердження чого відповідач надав акт про пожежу від 22.10.2008, технічний висновок про найбільш ймовірну причину пожежі № 435 від 27.10.2008, наказ № 134 ЗАТ „Київський склотарний завод” про зупинку виробництва склотари від 24.10.2008.

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Частиною третьою статті 550 ЦК України встановлено, що кредитор не має права на неустойку в разі, якщо боржник не відповідає за порушення зобов'язання (стаття 617 цього Кодексу).

Відповідно до п. 6.1. договору сторони звільняються від відповідальності повного чи часткового невиконання зобов'язань за договором, якщо невиконання зобов'язань є наслідком дії непереборної сили (пожежа, повінь, землетрус, стихійні лиха, війна і військові дії, блокада, страйк) при наявності письмового підтвердження Торгово-промислової палати України про початок та закінчення таких обставин, а також при аваріях на газотранспортних системах і при значному скороченні поставок газу або повному припиненні цих поставок за імпортом.

Відповідач, в порушення умов п. 6.1. договору, не надав довідки Торгово-промислової палати України, яка б підтверджувала наявність форс-мажорних обставин. Для звільнення відповідача від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання недостатньо самої лише надзвичайної події, оскільки необхідно підтвердити, що саме ця подія об'єктивно перешкоджала своєчасній оплаті послуг позивача.

Крім того, колегія суддів звертає увагу відповідача на те, що три проценти річних та інфляційні втрати не є неустойкою і мають іншу правову природу.

Відповідальність за порушення грошового зобов'язання у виді сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3 % річних від простроченої суми встановлена в ст. 625 ЦК України, і згідно з частиною першою цієї статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.5. договору встановлено, що при несвоєчасній оплаті послуг з транспортування газу у строки, зазначені у пункті 4.1. договору, замовник сплачує на користь виконавця, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочення.

Позивач на підставі п. 5.5. договору нарахував пеню в сумі 10658,76 грн.

Відповідач звернувся до суду першої інстанції із клопотанням про зменшення розміру неустойки, посилаючись на скрутне фінансове становище.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Крім того, пунктом 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Суд першої інстанції, користуючись правом наданим ч. 1 ст. 233 ГК України та п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, зменшив розмір пені до 1,00 грн.

Пунктом 5.6. договору встановлено штрафні санкції за порушення умов договору. Так, відповідно до п.п. 5.6.2. договору при порушенні умов договору, передбачених п.п. 2.2.1, 2.2.2, 2.2.7, 5.1 та 9.2 договору замовник сплачує на користь іншої сторони штраф у розмірі 1000,00 грн. на підставі рахунку-фактури або претензії виконавця.

Відповідно до п.п. 2.2.7. договору замовник зобов'язався допускати на територію підприємства представників виконавця або Державної інспекції з енергозбереження ВАТ АТ „Київгаз” за дорученням виконавця для припинення газопостачання замовнику.

У зв'язку з відсутністю належних доказів порушення відповідачем п.п. 2.2.7. договору, суд першої інстанції зробив вірний висновок про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій в розмірі 1000,00 грн.

Згідно до п. 5.1. договору за несвоєчасну оплату наданих послуг, а також за безпідставну відмову в підписанні двосторонніх актів приймання-передачі послуг з транспортування природного газу, виконавець скорочує або припиняє транспортування газу замовнику шляхом відключення газоспоживаючого обладнання, а замовник відшкодовує виконавцю вартість робіт по скороченню або припиненню транспортування газу.

На підставі того, що відповідач, порушивши умови договору, вчасно не розрахувався, а позивачем були здійснені заходи щодо припинення транспортування газу, місцевий господарський суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині стягнення вартості робіт по припиненню транспортування газу в сумі 187,85 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, вимоги позивача про стягнення з відповідача 1347,23 грн. 3% річних та 9677,98 грн. інфляційних втрат обґрунтовані та правомірно задоволені судом.

За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга Закритого акціонерного товариства „Київський склотарний завод” не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2009 у справі № 41/339 не підлягає скасуванню.

Відповідно до викладеного, керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Київський склотарний завод” залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2009 у справі № 41/339- без змін.

2.          Матеріали справи № 41/339 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді