Рішення

від 25.08.2015 по справі 903/469/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19 серпня 2015 р. Справа № 903/469/15

за позовом приватного акціонерного товариства В«Шацьке ремонтно-транспортне підприємствоВ» , смт.Шацьк, Волинська область

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Луцьк

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Шацька селищна рада, смт.Шацьк, Волинська область

про стягнення 88325,57 грн.

Суддя Вороняк А. С.

при секретарі судового засідання Чорному С.О.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 , довіреність б/н від 18.03.2015 р.,

від відповідача: від відповідача: ОСОБА_3, довіреність №301 від 20.05.2015р., ОСОБА_4, довіреність №301 від 20.05.2015р.,

від третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Шацької селищної ради: н/з.

Відповідно до ст.20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст.22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу від представників сторін не поступало.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: приватне акціонерне товариство В«Шацьке ремонтно-транспортне підприємствоВ» звернулось з позовом до фізичної особи підприємця ОСОБА_1, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Шацька селищна рада про стягнення 88325,57 грн. заборгованості по орендним платежам згідно договору суборенди земельної ділянки від 31.01.2014р., з них 75406,50 грн. - основна заборгованість, 11167,90 грн. - втрати від інфляції, 1751,17 грн. - 3% річних та 1827 грн. судових витрат по справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем, взятих на себе зобов'язань по своєчасному внесенню орендних платежів, що встановлені договором суборенди №б/н від 31.01.2014р., акти здачі-приймання робіт(надання послуг) №ОУ-0000396 від 28.02.2014р., №ОУ-0000494 від 31.03.2014р., №ОУ-0000586 від 30.04.2014р., №ОУ-0000681 від 31.05.2014р., №ОУ-0000774 від 30.06.2014р., №ОУ-0000869 від 31.07.2014р., №ОУ-0000962 від 31.08.2014р., №ОУ-0001063 від 30.09.2014р., №ОУ-0001146 від 31.10.2014р., положення ст.625 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 30.04.2015р. було порушено провадження у справі, а справу призначено до розгляду на 18.05.2015р..

Ухвалою господарського суду Волинської області від 18.05.2015р. розгляд справи відкладено на 08.06.2015р. через витребування у сторін нових доказів.

08.06.2015р. розпорядженням №01-3/57 в.о. керівника апарату господарського суду Волинської області призначено повторний автоматизований розподіл справи №903/469/15 через перебування судді Пахолок В.А. на лікарняному.

08.06.2015р. справу №903/469/15 перерозподілено судді Вороняку А.С..

У судовому засіданні 08.06.2015р. було оголошено перерву до 24.06.2015р. для подання сторонами витребуваних судом доказів.

У судовому засіданні 24.06.2015р. було оголошено перерву до 02.07.2015р. для надання можливості представнику відповідача ознайомитися із матеріалами справи та подання сторонами витребуваних та нових доказів.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 02.07.2015р. розгляд справи відкладено на 29.07.2015р. через залучення до розгляду даної справи - Шацької селищної ради у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, неподання сторонами всіх витребуваних судом документів, необхідність витребування нових доказів.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 29.07.2015р. розгляд справи відкладено на 10.08.2015р. через неподання позивачем всіх витребуваних судом документів та необхідність наданням нових доказів та для з'ясування всіх істотних обставин справи.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 10.08.2015р. розгляд справи відкладено на 19.08.2015р. через неявку у судове засідання третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, неподання позивачем витребуваних судом документів, необхідність з'ясування всіх істотних обставин справи, повторного витребування доказів.

19.08.2015р. через канцелярію суду від відповідача із супровідним листом надійшли додаткові докази по справі.

В судовому засіданні 19.08.2015р. представник позивача подав із супровідним листом додаткові докази по справі. Позовні вимоги підтримав, позов просив задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 19.08.2015р. заявив усне клопотання про залишення позову без розгляду, оскільки позивачем в повному обсязі не виконанні вимоги ухвал господарського суду. Разом з тим позов заперечив, з підстав наведених у відзиві (вх.№01-54/4611/15 від 18.05.2015р.), додатково зазначив що будь-яка заборгованість по спірному договору у відповідача відсутня.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача компетентного представника в судове засідання 19.08.2015р. не направили, проте були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4400000520694 від 18.08.2015р..

В судовому засіданні 19.08.2015р. суд ухвалив відмовити у задоволені клопотання представника позивача про зупинення провадження у справі(клопотання подане 22.07.2015р.) до вирішення справи 903/792/15 за позовом ПрАТ В«Шацьке РТПВ» до ФОП ОСОБА_1 про визнання недійсним договору комісії №2 від 18.02.2014р., який укладений між зазначеними вище сторонами, з обґрунтуванням наведеним у мотивувальній частині рішення.

Також у судовому засіданні 19.08.2015р. суд ухвалив відмовити у задоволені усного клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду, з обґрунтуванням наведеним у мотивувальній частині рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд, -

встановив:

31.01.2014р. між приватним акціонерним товариством "Шацьке ремонтно-транспортне підприємство"(далі - Орендар) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - Суборендар) був укладений договір суборенди №б/н(далі - Договір)(а.с.22-26, т.1).

Згідно п.1.1 Договору Орендар на підставі рішення Швацької селищної ради від 30.01.2014р.(а.с.10, т.1) та договору оренди землі від 12.12.2011р.(а.с.12-14, т.1) надає, а Суборендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку для розміщення торгово-розважального комплексу, що знаходиться за адресою: Волинська область, смт. Шацьк, вул.50 років Перемоги, 6.

Згідно п.2.1 Договору у суборенду надається земельна ділянка за кадастровим номером 0725755100:03:002:0613, загальною площею 29252 м.кв., у тому числі:

а) рілля - 0 м.кв.;

б) під проїздами, проходами і площадками - 29252 м.кв.;

в) під зеленими насадженнями - 0 м.кв.;

г) під будівлями та спорудами - 0 м.кв.;

д) інших угідь - 0 м.кв..

Згідно п.2.4 Договору нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить: 3351401,64 грн..

Згідно п.3.1 Договору останній укладений з моменту його підписання обома сторонами, реєстрації у встановленому законодавством України порядку і діє впродовж 8 років.

Згідно п.4.1 Договору плата суборенду вноситься Суборендарем у грошовій формі у розмірі 100542,05 грн., за один рік на один із розрахункових рахунків Орендаря.

Згідно п.4.3 Договору суборендар зобов'язується вносити орендну плату щомісячно у рівних частинах у такі строки: до 15 числа наступного місяця за звітним. Розмір орендної плати встановлюється п.4.1 даного Договору.

Даний Договір підписано сторонами, підписи скріплені відтиском їх печаток.

Згідно розрахунку позивача наведеному у позовній заяві місячний розмір орендної плати становив 8378,50 грн.(100542,05 грн. / 12 місяців).

Згідно акту приймання-передачі об'єкта оренди(а.с.30, т.1) визначена у Договорі земельна ділянка була передана позивачем відповідачу.

Протягом терміну дії Договору позивач виконував свої обов'язки(передача в суборенду земельної ділянки), що стверджується актами здачі-приймання робіт(надання послуг) №ОУ-0000396 від 28.02.2014р., №ОУ-0000494 від 31.03.2014р., №ОУ-0000586 від 30.04.2014р., №ОУ-0000681 від 31.05.2014р., №ОУ-0000774 від 30.06.2014р., №ОУ-0000869 від 31.07.2014р., №ОУ-0000962 від 31.08.2014р., №ОУ-0001063 від 30.09.2014р., №ОУ-0001146 від 31.10.2014р.(а.с.34-42, т.1).

29.10.2014р. між сторонами було укладено угоду про розірвання договору суборенди від 31.01.2014р.(а.с.32, т.1).

Згідно акта приймання-передачі об'єкта оренди(а.с.33, т.1) визначена у Договорі земельна ділянка була передана відповідачем позивачу.

Позивач вважає, що на основі наведених вище документів відповідач заборгував ПрАТ "Шацьке ремонтно-транспортне підприємство" 88325,57 грн., них 75406,50 грн. - основна заборгованість, 11167,90 грн. - втрати від інфляції, 1751,17 грн. - 3% річних, які просить стягнути з ФОП ОСОБА_5.

З матеріалів справи слідує, що між ФОП ОСОБА_1А.(далі - Комісіонер) та ПрАТ "Шацьке ремонтно-транспортне підприємство"(далі - Комітент) був укладений договір комісії №2 від 18.02.2014р. з додатками до нього №2, №8 від 27.02.2014р., №14 від 18.03.2014р., №22 від 21.03.2014р., №30 від 27.03.2014р., №41 від 15.04.2014р., №66 від 27.05.2014р., №77 від 23.06.2014р., №95 від 22.07.2014р., №120 від 28.08.2014р., №138 від 22.09.2014р., №141 від 29.09.2014р.(а.с.78-85, т.1). Даними додатками до договору комісії зафіксовані перераховані суми коштів, які були проведені ФОП ОСОБА_5 та призначення платежів.

Згідно п.1.1 договору комісії, у зв'язку із блокуванням усіх банківських рахунків Комітента, Комісіонер зобов'язується здійснювати від свого імені сплату орендної плати за земельну ділянку, орендовану Комітентом, у місцевий бюджет Швацької селищної ради Волинської області.

Згідно п.1.2 договору комісії, виконання послуг по даному договору комісії здійснюється на безоплатній основі.

Згідно п.2.2. договору комісії, у разі не забезпечення Комісіонера необхідними коштами на виконання доручення, визначеного даним договором, останній має право залучити власні кошти. При цьому, Комітент зобов'язується на протязі 5 банківських днів провести взаєморозрахунки і зарахувати комісіонеру суму згідно додатку до договору у рахунок погашення боргу за суборенду земельної ділянки.

Вищевказаний договір комісії з додатками до них підписані сторонами, підписи скріплені відтиском їх печаток.

З пояснень представника відповідача слідує, що між сторонами були укладені і інші договори комісії, на виконання цих договорів комісії(серед яких і договір комісії №2 від 18.02.2014р.), між сторонами були підписані та скріплені відтиском їх печаток акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000932 від 28.02.2014р., згідно якого слідує, що виконавцем, тобто ФОП ОСОБА_1 було здійснено перерахування коштів по договорах комісії в розмірі 46358,26 грн., №ОУ-0000933 від 20.03.2014р., згідно якого слідує, що виконавцем, тобто ФОП ОСОБА_1 було здійснено перерахування коштів по договорах комісії в розмірі 45990,76 грн., №ОУ-0000934 від 30.04.2014р., згідно якого слідує, що виконавцем, тобто ФОП ОСОБА_1 було здійснено перерахування коштів по договорах комісії в розмірі 53436,09грн., №ОУ-0000935 від 30.05.2014р., згідно якого слідує, що виконавцем, тобто ФОП ОСОБА_1 було здійснено перерахування коштів по договорах комісії в розмірі 60092,73 грн., №ОУ-0001170 від 30.06.2014р., згідно якого слідує, що виконавцем, тобто ФОП ОСОБА_1 було здійснено перерахування коштів по договорах комісії в розмірі 55932,78 грн., №ОУ-0001639 від 31.07.2014р., згідно якого слідує, що виконавцем, тобто ФОП ОСОБА_1 було здійснено перерахування коштів по договорах комісії в розмірі 94047,18 грн., №ОУ-0001701 від 31.08.2014р., згідно якого слідує, що виконавцем, тобто ФОП ОСОБА_1 було здійснено перерахування коштів по договорах комісії в розмірі 75537,39 грн., №ОУ-0001761 від 30.09.2014р., згідно якого вбачається, що слідує, що виконавцем, тобто ФОП ОСОБА_1 було здійснено перерахування коштів по договорах комісії в розмірі 64106,90 грн. (а.с.64-67, т.1).

У кожному із актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) зазначено, що сторони (ФОП ОСОБА_1 та ПрАТ "Шацьке РТП") не мають жодних претензій одна до одної.

Крім того, між сторонами були і складені та підписані акти звірки взаєморозрахунків, які відображають здійснення вищевказаних операцій(а.с.60-63, т.1).

Тобто, як вбачається з матеріалів справи, пояснень представників відповідача, таблиці проведення розрахунків між ФОП ОСОБА_1 та ПраТ "Шацьке РТП" за період з 27.02.2014р. по 29.09.2014р., ФОП ОСОБА_1 своєчасно провела по договору комісії №2 від 18.02.2014р. розрахунки із контрагентами ПрАТ "Шацьке РТП", на суму більшу, а саме 90465,42 грн.(судом не береться до уваги додатки №2 до договору комісії №2 від 18.02.2014р., оскільки на ньому відсутня дата та призначення платежу, №30 від 27.03.2014р., оскільки призначенням платежу вказано «оплата штрафної санкції», №141 від 29.09.2014р., оскільки призначенням платежу вказано «плата військового збору»), ніж позивач просить стягнути(88325,57 грн., з них 75406,50 грн. - основна заборгованість, 11167,90 грн. - втрати від інфляції, 1751,17 грн. - 3% річних), як заборгованість по Договору суборенди земельної ділянки б/н від 31.01.2014р., і чим своєчасно сплатила борг за вказаним Договором.

Як зазначалося вище, згідно Договору суборенди земельної ділянки суборендар зобов'язується вносити орендну плату щомісячно у рівних частинах у такі строки: до 15 числа наступного місяця за звітним.

З додаткових угод до договору комісії №2 від 18.02.2014р. слідує, що ФОП ОСОБА_1 проводила проплати, в більших розмірах ніж визначив позивач, в звітних місяцях , окрім жовтня 2014р., проте сума надлишкових коштів перекриває заборгованість за вказаний місяць(90465,42 грн. - 75406,50 грн. = 15058,92 грн., при місячному розмірі суборендної плати в 8378,50 грн.).

Позивач не спростував проведення відповідних проплат по договору комісії №2 від 18.02.2014р., хоча всі первинні документи по виконанню умов договорів комісії розміщувались у матеріалах бухгалтерського обліку ПрАТ "Шацьке РТП", оскільки останнє перебувало на загальній системі опдаткування, а ФОП ОСОБА_1- на сплаті єдиного податку.

Як вже зазначалось, згідно п.2.2 договору комісії, у разі не забезпечення Комісіонера необхідними коштами на виконання доручення, визначеного даним договором, останній має право залучити власні кошти. При цьому, Комітент зобов'язується на протязі 5 банківських днів провести взаєморозрахунки і зарахувати комісіонеру суму згідно додатку до договору у рахунок погашення боргу за суборенду земельної ділянки.

Окрім того, в матеріалах справи міститься заява відповідача про зарахування взаємних зустрічних вимог, направлена позивачу (а.с.98-99, т.1).

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України(далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.202 Господарського кодексу України(далі - ГК України), ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст.601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Також, за вимогами ч.2 ст.601 ЦК України зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам:

1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим);

2) бути однорідними (зараховуватися можуть містити вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо);

3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

При цьому, характер зобов'язань, їх мета, зміст та види при зарахуванні не мають значення. Однорідність цих вимог випливає із їх юридичної природи і матеріального змісту та не залежить від підстав виникнення зобов'язань.

Зобов'язання сторін у даній справі є грошовими та однорідними за матеріальним змістом.

За змістом наведеної норми згоди іншої сторони у зобов'язанні із зарахуванням вимог не вимагається. Закон не виключає можливості здійснення відповідачем зарахування зустрічних однорідних вимог і в процесі судового розгляду. У такому випадку відповідна заява обов'язково повинна мати письмову форму й адресуватися позивачеві, а її копія і докази надсилання позивачеві (чи одержання ним) подаватися господарському суду. Відповідач може також звернутися із зустрічним позовом до позивача в порядку статті 60 ГПК. Припинення зобов'язання зарахуванням означає відсутність предмета спору за умови, якщо між сторонами не залишилися спірних (неврегульованих) питань; наприклад, якщо позивач заперечує існування своєї заборгованості перед відповідачем, у господарського суду немає підстав для висновку про відсутність предмета спору.

На цьому наголошено і в листі Вищого господарського суду України від 12.03.2009р. № 01-08/163 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України".

А також аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховного суду України від 24.06.2015р. у справі 3-255гс15.

Отже, відповідно до ст.601 ЦК України ФОП ОСОБА_1 заявила про припинення її зобов'язань по Договору суборенди від 31.01.2014р. у вигляді оплати орендних платежів шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, строк яких настав, у зв'язку з виконанням нею умов договору комісії №2 від 18.02.2014р..

Слід зазначити, що інститут заліку покликаний оптимізувати діяльність двох взаємозобов'язаних, хоч і за різними підставами, осіб. Ця оптимізація полягає в усуненні зустрічного переміщення однорідних цінностей, які складають предмети взаємних зобов'язань, зменшує ризик сторін, який виникає при здійсненні виконання, а також їх витрати, пов'язані з виконанням. В силу цього для зарахування достатньо ініціативи однієї сторони. Поряд з цим припущення про можливість зарахування підлягає спростуванню у тому чи іншому випадку стороною, яка отримала заяву про зарахування. Предметом доказування такого спростування буде достатньо обґрунтоване посилання на обставину, яка робить вимогу непридатною до зарахування.

Згідно ст.602 ЦК України не допускається зарахування зустрічних однорідних вимог, зокрема: про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; про стягнення аліментів; щодо довічного утримання (догляду); у разі спливу позовної давності; в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відтак, випадки недопустимості зарахування зустрічних вимог, передбачених статтею 602 ЦК України, за даних обставин відсутні.

Статтею 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Посилання позивача на те, що виконання відповідачем умов договору комісії №2 від 18.02.2014р. не є підставою для проведення взаємозаліку між сторонами, оскільки суперечить чинному законодавству України та на час їх укладання заборгованості ФОП ОСОБА_1 перед ПрАТ "Шацьке РТП" не існувало, не беруться судом до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи, зокрема, умовами укладеного договору комісії №2 від 18.02.2014р. (п.2.2 договору комісії №2 від 18.02.2014р.), та поясненнями представників сторін.

Враховуючи викладене та зважаючи на те, що відповідач - ФОП ОСОБА_1 здійснила по договору комісії №2 від 18.02.2014р. розрахунки з контрагентом ПрАТ "Шацьке РТП", на суму 90465,42 грн., тобто більшу, ніж заборгованість по Договору суборенди, господарський суд прийшов до висновку про відмову в позові в частині стягнення з відповідача 75406,50 грн. - основного боргу, оскільки зобов'язання по Договору суборенди у вигляді оплати орендних платежів прининилися шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог у відповідності до п.2.2 договору комісії №2 від 18.02.2014р..

Щодо стягнення з відповідача 11167,90 грн. - втрат від інфляції, 1751,17 грн. - 3% річних, слід зазначити наступне.

Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежів, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вищий господарський суд України у п.п.1.3, 4.1 постанови пленуму від 17.12.2013р. №14 В«Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» зазначив, що статтю 625 ЦК України вміщено в розділі 1 книги 5 цього Кодексу - "Загальні положення про зобов'язання", і ця стаття застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язань.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Матеріали справи не містять доказів прострочення ФОП ОСОБА_1 свого зобов'язання по Договору суборенди земельної ділянки, отже відсутні підстави для стягнення з останньої 11167,90 грн. - втрат від інфляції, 1751,17 грн. - 3% річних.

Суд приходить до переконання, що в частині стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь ПрАТ "Шацьке РТП" 11167,90 грн. - втрат від інфляції, 1751,17 грн. - 3% річних теж слід відмовити.

Щодо клопотання представника позивача про зупинення провадження у справі(клопотання подане 22.07.2015р.) до вирішення справи №903/792/15 за позовом ПрАТ В«Шацьке РТПВ» до ФОП ОСОБА_1 про визнання недійсним договору комісії №2 від 18.02.2014р., який укладений між зазначеними вище сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно п.3.16 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» (із наступними змінами та доповненнями) визначено, що статтею 79 ГПК України встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним.

Зокрема, відповідно до ч.1 ст.79 ГПК господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (ч.ч.2-4 ст.35 ГПК).

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Згідно ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Дана стаття встановлює презумпцію правомірності правочину.

Отже, оскільки договір комісії №2 від 18.02.2014р. оспорюється (справа №903/792/15), проте не визнаний недійсним в судовому порядку, суд виходить з його правомірності. Крім того, підставою позовних вимог є договір суборенди №б/н від 31.01.2014р..

Згідно ст.4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Позивач не вказав, які саме обставини, встановлені при розгляді справи №903/792/15 за позовом приватного акціонерного товариства В«Шацьке ремонтно-транспортне підприємствоВ» до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про визнання недійсним договору комісії №2 від 18.02.2014р. мають преюдиціальне значення для даної справи. Також не обґрунтував у клопотанні неможливості розгляду даної справи, тобто, не навів обставин, які не могли б бути самостійно встановлені судом у межах вирішення спору про стягнення заборгованості. Крім того, розділом ХІІІ Господарського процесуального кодексу України передбачена спеціальна процедура для перегляду судового рішення з причин, не пов'язаних з повним, всебічним та об'єктивним встановленням обставин справи під час її первісного розгляду.

Отже, враховуючи викладене, в задоволенні даного клопотання слід відмовити, оскільки зупинення провадження у справі на підставі ч.1 ст.79 ГПК України є правом, а не обов'язком суду.

В судовому засіданні 19.08.2015р. суд ухвалив відмовити в задоволенні усного клопотання представника відповідача ОСОБА_4 про залишення позову без розгляду через невиконання позивачем вимог ухвал суду, а саме неподання витребуваних доказів, необхідних для вирішення спору з обґрунтуванням наведеним у мотивувальній частині рішення.

Враховуючи те, що норми ст.65 ГПК України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

У пункті 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 роз'яснено, якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина 1 статті 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Так, справа №903/469/15 розглянута за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку ст.75 ГПК України.

В силу ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. При цьому вимоги, що пред'являються до доказів, визначені ст.34 ГПК України, відповідно до якої, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладені обставини, беручи до уваги наявні в матеріалах справи документи, докази та пояснення сторін, господарський суд, оцінюючи подані сторонами докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов до висновку, що вимоги позивача є необґрунтованими, позбавлені фактичного та правового обґрунтування, а також такі, що не відповідають, як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, у зв'язку з чим прийшов до переконання, що право чи інтерес позивача не порушені, суд відмовляє в позові з підстав необґрунтованості позовних вимог.

Судові витрати відповідно до ст.49 ГПК України при відмові в позові покладаються на позивача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

вирішив:

У позовних вимогах приватного акціонерного товариства В«Шацьке ремонтно-транспортне підприємствоВ» до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Шацька селищна рада про стягнення 88325,57 грн. - відмовити.

Повний текст рішення складено

25.08.2015

Суддя А. С. Вороняк