Постанова

від 21.09.2015 по справі 903/469/15

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"21" вересня 2015 р. Справа № 903/469/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Петухов М.Г.

суддя Бучинська Г.Б. ,

суддя Василишин А.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача - Приватного акціонерного товариства "Шацьке ремонтно-транспортне підприємство"

на рішення господарського суду Волинської області від 19.08.2015 р.

у справі № 903/469/15 (суддя Вороняк А.С.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Шацьке ремонтно-транспортне підприємство"

до відповідача ОСОБА_1 особи - підприємця ОСОБА_2

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - Шацької селищної ради

про стягнення 88 325, 57 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_3;

від відповідача: ОСОБА_4;

від третьої особи: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 19.08.2015 р. у справі №903/469/15 у задоволенні позову приватного акціонерного товариства В«Шацьке ремонтно-транспортне підприємствоВ» до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 88325,57 грн. відмовлено.

При прийнятті вищевказаного рішення, суд першої інстанції виходив з того, що 31.01.2014р. між приватним акціонерним товариством "Шацьке ремонтно-транспортне підприємство" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 був укладений договір суборенди №б/н. Окрім того, між ФОП ОСОБА_2 та ПрАТ "Шацьке ремонтно-транспортне підприємство" був укладений договір комісії №2 від 18.02.2014р. з додатками до нього, якими зафіксовано перераховані суми коштів, що були проведені ФОП ОСОБА_2 та призначення платежів.

Судом першої інстанції встановлено, що з матеріалів справи, пояснень представників відповідача, таблиці проведення розрахунків між ФОП ОСОБА_2 та ПраТ "Шацьке РТП" за період з 27.02.2014р. по 29.09.2014р. вбачається той факт, що ФОП ОСОБА_2 своєчасно провела по договору комісії №2 від 18.02.2014р. розрахунки із контрагентами ПрАТ "Шацьке РТП", на суму більшу, а саме 90465,42 грн., ніж позивач просить стягнути як заборгованість по Договору суборенди земельної ділянки б/н від 31.01.2014р. Разом з тим, з додаткових угод до договору комісії №2 від 18.02.2014р. слідує, що ФОП ОСОБА_2 проводила проплати в більших розмірах, ніж визначив позивач, в звітних місяцях, окрім жовтня 2014р., проте сума надлишкових коштів перекриває заборгованість за вказаний місяць.

При вирішенні спірних правовідносин, судом першої інстанції враховано відповідні положення Господарського та Цивільного кодексів України, а також роз'яснення, наведені у листі Вищого господарського суду України від 12.03.2009р. № 01-08/163 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" та у Постанові Пленуму ВГСУ від 17.12.2013р. №14 В«Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» .

В обґрунтування своїх висновків, місцевий господарський суд вказав на те, що відповідач здійснила по договору комісії №2 від 18.02.2014р. розрахунки з контрагентом ПрАТ "Шацьке РТП" на суму 90465,42 грн., тобто більшу, ніж заборгованість по Договору суборенди, а тому суд дійшов висновку про відмову в позові в частині стягнення з відповідача 75406,50 грн. - основного боргу, оскільки зобов'язання по Договору суборенди у вигляді оплати орендних платежів припинилися шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог у відповідності до п.2.2 договору комісії №2 від 18.02.2014р.

В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 11167,90 грн. - втрат від інфляції, 1751,17 грн. - 3% річних, то суд першої інстанції з урахуванням того факту, що матеріали справи не містять доказів прострочення ФОП ОСОБА_2 свого зобов'язання по Договору суборенди земельної ділянки, а тому підстави для стягнення з останньої 11167,90 грн. - втрат від інфляції та 1751,17 грн. - 3% річних відсутні.

Ураховуючи встановлені обставини у даній справі та положення діючого законодавства, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність визначених законом підстав для задоволення позовних вимог.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, Приватне акціонерне товариство "Шацьке ремонтно-транспортне підприємство" звернулось з апеляційною скаргою до Рівненського апеляційного господарського суду, відповідно до якої просить рішення господарського суду Волинської області від 19.08.2015 р. у справі №903/469/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги повністю.

Скаржник вважає, що рішення господарського суду є незаконним та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

На підтвердження своїх доводів, скаржник вказує, зокрема, наступне:

- згідно п. 2.2. укладеного між сторонами Договору комісії, у разі незабезпечення комісіонера необхідними коштами на виконання доручення, визначеного даним Договором, останній має право залучати власні кошти. При цьому комітент зобов'язується на протязі 5 банківських днів провести взаєморозрахунки і зарахувати комісіонеру суму згідно додатку до Договору у рахунок погашення боргу за суборенду земельної ділянки;

- у додатках до договору комісії зазначено, що сторони погоджують із суб'єктом підприємницької діяльності перерахування певної суми за певними реквізитами. При цьому не є зрозумілим чи сторони погоджують, що вказана сума буде перерахована чи була перерахована, а також хто ці дії має вчинити. При цьому у додатках відсутнє погодження сторін щодо здійснення зарахування будь-яких зустрічних однорідних вимог та розміру залишку боргу після зарахування зустрічних вимог;

- п. 2.2. Договору комісії встановлює обов'язок сторін здійснювати зарахування зустрічних грошових вимог, які виникнуть у майбутньому, що суперечить приписам ст. 601 ЦК України та ст. 203 ГК України, оскільки зараховуватись можуть лише ті зустрічні вимоги, строк виконання яких настав;

- Вищий господарський суд України у постановах від 24.11.2011 року (справа 26/86пд/2011) та від 13.08.2014 року (справа 905/7653/13) зазначав, що законом не передбачена можливість зарахування однорідних вимог на майбутнє, оскільки зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних вимог, строк виконання яких настав;

- на момент укладення Договору комісії строк виконання грошових обов'язків за ним ще не настав, зарахування у майбутньому зустрічних однорідних вимог лише на підставі п. 2.2. Договору є незаконною дією, оскільки суперечить приписам ст. 601 ЦК України.

- заява із вимогою про зарахування зустрічних однорідних вимог була надіслана відповідачем на адресу позивача лише 24.05.2015р., а тому зобов'язання відповідача за договором суборенди щодо сплати орендної плати припинено лише 24.05.2015 року. За таких обставин у суду відсутні підстави для відмови позивачу у задоволені позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань;

- ураховуючи положення ст. 22 Закону України «Про оренду землі» розрахунки за Договором оренди від 12.12.2011 року повинні бути здійснені виключно у грошовій формі. Згідно із ст. 8 цього Закону, умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому. За таких обставин, сплата орендної плати за договором суборенди могла бути проведена виключно у грошовій формі.

З огляду на викладені вище аргументи на підтвердження своєї правової позиції, позивач вважає, що судом першої інстанції відмовлено у задоволенні позову за відсутності на те визначених законом підстав, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції слід скасувати.

Від відповідача - ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача, відповідно до якого просить оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги - відмовити.

На спростування доводів, викладених в апеляційній скарзі, вказує наступне.

У даній справі наявна копія Акта перевірки дотримання податкового законодавства, складеного у червні 2014 року, яким охоплювався період проведення Товариством операцій за 2011-червень 2014 року, включаючи операції із ФОП ОСОБА_5 за 2014 рік. У висновках даного Акта не відображено жодних порушень бухгалтерського та податкового законодавства України, що мали місце у ході проведення таких операцій. При цьому, представленими без підпису бухгалтера ПрАТ В«Шацьке РТПВ» його директором первинними документами та Оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 3772 (станом на 2015 рік) засвідчено факт проведення по бухгалтерському обліку ПрАТ списання кредиторської заборгованості ПрАТ В«Шацьке РТПВ» перед ФОП ОСОБА_2

Відповідно до п.п. 14.1.257 Податкового кодексу України сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності (відповідно до ст. 71 ЦК України термін складає 3 роки) вважається безповоротною допомогою та, згідно із вимогами п.п. 135.54 ПК України, включається до складу інших доходів.

Оплата за оренду земельної ділянки обліковується на рахунку 6423. Однак, оборотно-сальдова відомість по цьому рахунку не представлена.

Актом перевірки, складеним податковим органом, а саме на сторінках 28-29 даного акту засвідчено факт декларування ПрАТ В«Шацьке РТПВ» орендної плати за землю за період з 01.01.2014 року по 16.06.2014 року у розмірі 56 515,30 грн. Ураховуючи факти блокування із квітня 2013 року розрахункових рахунків цього Товариства, а з середини грудня 2013 року - його готівкових операцій, ПрАТ В«Шацьке РТПВ» у 2014 році фактично було позбавлене можливості безпосередньо сплачувати вказану суму коштів земельного та інших податків і платежів, дані суми вносились відповідачем (вказане підтверджує, зокрема, Довідка держказначейства у Шацькому районі) на рахунок Шацької селищної ради. Цим же Актом засвідчено відповідність даних про сплату таких коштів відомостям, внесеним у Головну книгу за 2014 рік (ст. 29 Акту перевірки), договорам оренди та податковим деклараціям. У висновках акту на сторінці 43 вказано про відсутність виявлених порушень податкового законодавства із даного питання.

Крім того, у Фінансовому звіті ПрАТ В«Шацьке РТПВ» станом на 1 квартал 2015 року засвідчено факт порушення бухгалтерського обліку даним Підприємством, яке, підтвердивши відсутність будь-яких документів по операціях із ФОП ОСОБА_2 по договорах комісії (як вказано у позовній заяві), у графі В«інші доходиВ» /код рядка - 2240/ відобразило 495,5 тис. грн. чистого прибутку. Вказана сума відповідає розміру проведених ФОП ОСОБА_2 фінансових операцій за Товариство у 2014 році, але термін давності їх не настав. Наведений факт є додатковим свідченням наявності у позивача відповідних бухгалтерських документів по операціях із ФОП ОСОБА_2 та їх проведення по бухгалтерському обліку ПрАТ В«Шацьке РТПВ» , хоча і з порушенням вимог Податкового кодексу України та Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» .

21 вересня 2015 року в судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду представник скаржника підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі, стверджує, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права. Зауважив, що орендні платежі за договором суборенди земельної ділянки у грошовій форми відповідачем проведені не були, оскільки умови, визначені, п. 2.2. укладеного між сторонами договору комісії, не є підставою, за якої розрахунки відповідача з позивачем вважаються проведеними. Також наголошує на тому, що процедура зарахування зустрічних однорідних вимог вважається дотриманою в силу вимог чинного законодавства України лише у разі направлення відповідачем позивачу відповідної заяви, повідомивши про проведення зарахування взаємних зустрічних вимог, у даному випадку, до травня 2015 року.

З огляду на вказане, вважає, що рішення господарського суду Волинської області від 19.08.2015 р. у справі №903/469/15 слід скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Представник відповідача - фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 в судовому засіданні заявив, що з доводами апелянта не погоджується, вважає їх безпідставними, а оскаржуване рішення таким, що відповідає встановленим обставинам справи та нормам закону. З огляду на зазначене, просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - Шацької селищної ради в судове засідання не з'явився.

Ураховуючи приписи ст.ст. 101,102 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, той факт, що всі учасники судового процесу були належним чином та своєчасно повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення, направлені сторонам у справі та третій особі (Т.4, а.с. 129-132), а також те, що явка представників учасників судового процесу в судове засідання обов'язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представника третьої особи.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено та як підтверджується матеріалами справи, рішенням Шацької селищної ради Шацького району Волинської області шостого скликання (32 сесія) від 30.01.2014р. № 32/8 вирішено надати згоду ПрАТ "Шацьке ремонтно-транспортне підприємство" згоду на передачу частини земельної ділянки в смт. Шацьк, вул. 50 років Перемоги, 6, площею 2,9252 га, кадастровий номер 0725755100:03:002:0613 в суборенду без зміни її цільового призначення, на умовах, що не суперечать договору оренди землі від 12.12.2011р. згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень; зобов'язано ПрАТ "Шацьке ремонтно-транспортне підприємство" оформити договір суборенди земельної ділянки та зареєструвати в установленому порядку (Т.1, а.с 10).

12.12.2011р. між Шацькою селищною радою та ВАТ "Шацьке РТП" укладено договір оренди землі (Т.1, а.с. 12-14).

31.01.2014р. приватним акціонерним товариством "Шацьке ремонтно-транспортне підприємство"(орендар) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (суборендар) укладено договір суборенди №б/н (далі по тексту - Договір) (Т.1, а.с. 22-26).

Згідно з п. 1.1 Договору орендар на підставі рішення Швацької селищної ради від 30.01.2014р. та договору оренди землі від 12.12.2011р. надає, а суборендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку для розміщення торгово-розважального комплексу, що знаходиться за адресою: Волинська область, смт. Шацьк, вул. 50 років Перемоги, 6.

У п. 2.1 Договору сторони погодили, що у суборенду надається земельна ділянка за кадастровим номером 0725755100:03:002:0613, загальною площею 29252 м.кв., у тому числі: а) рілля - 0 м.кв.; б) під проїздами, проходами і площадками - 29252 м.кв.; в) під зеленими насадженнями - 0 м.кв.; г) під будівлями та спорудами - 0 м.кв.; д) інших угідь - 0 м.кв.

За умовами п. 2.4 Договору нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить: 3351401,64 грн.

Відповідно до п. 3.1 Договору останній укладений з моменту його підписання обома сторонами, реєстрації у встановленому законодавством України порядку і діє впродовж 8 років.

Пунктом 4.1 Договору визначено, що плата за суборенду вноситься суборендарем у грошовій формі у розмірі 100 542, 05 грн., за один рік на один із розрахункових рахунків орендаря.

Згідно з п. 4.3 Договору суборендар зобов'язується вносити орендну плату щомісячно у рівних частинах у такі строки: до 15 числа наступного місяця за звітним. Розмір орендної плати встановлюється п. 4.1 даного Договору.

Вказаний Договір засвідчений підписами сторін та скріплений відбитками їх печаток.

В матеріалах справи міститься копія акту приймання-передачі об'єкта оренди, згідно якого визначена у Договорі земельна ділянка була передана позивачем відповідачу (Т.1, а.с. 30).

Позивач виконав взяті на себе за Договором обов'язки в частині передачі в суборенду земельної ділянки, що стверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, актами здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-0000396 від 28.02.2014р., №ОУ-0000494 від 31.03.2014р., №ОУ-0000586 від 30.04.2014р., №ОУ-0000681 від 31.05.2014р., №ОУ-0000774 від 30.06.2014р., №ОУ-0000869 від 31.07.2014р., №ОУ-0000962 від 31.08.2014р., №ОУ-0001063 від 30.09.2014р., №ОУ-0001146 від 31.10.2014р. (Т.1, а.с.34-42).

З матеріалів справи вбачається, що 29.10.2014р. між сторонами було укладено угоду про розірвання договору суборенди від 31.01.2014р. (Т.1, а.с.32).

Згідно акта приймання-передачі об'єкта оренди визначена у Договорі земельна ділянка була передана відповідачем позивачу (Т.1, а.с. 33).

Матеріалами справи також стверджується той факт, що між ФОП ОСОБА_2 (комісіонер) та ПрАТ "Шацьке ремонтно-транспортне підприємство" (комітент) був укладений договір комісії №2 від 18.02.2014р. з додатками до нього №2, №8 від 27.02.2014р., №14 від 18.03.2014р., №22 від 21.03.2014р., №30 від 27.03.2014р., №41 від 15.04.2014р., №66 від 27.05.2014р., №77 від 23.06.2014р., №95 від 22.07.2014р., №120 від 28.08.2014р., №138 від 22.09.2014р., №141 від 29.09.2014р. (Т.1, а.с.78-85).

Наведеними додатками до договору комісії зафіксовані перераховані суми коштів, які були проведені ФОП ОСОБА_6 та призначення платежів.

За умовами п. 1.1 договору комісії, у зв'язку із блокуванням усіх банківських рахунків Комітента, Комісіонер зобов'язується здійснювати від свого імені сплату орендної плати за земельну ділянку, орендовану Комітентом, у місцевий бюджет Шацької селищної ради Волинської області.

Згідно з п. 1.2 договору комісії, виконання послуг по даному договору комісії здійснюється на безоплатній основі.

Пунктом 2.2. договору комісії передбачено, що у разі не забезпечення комісіонера необхідними коштами на виконання доручення, визначеного даним договором, останній має право залучити власні кошти. При цьому, комітент зобов'язується на протязі 5 банківських днів провести взаєморозрахунки і зарахувати комісіонеру суму згідно додатку до договору у рахунок погашення боргу за суборенду земельної ділянки.

Вищевказаний договір комісії з додатками до них підписані сторонами, підписи скріплені відтиском їх печаток.

Також матеріалами справи стверджується той факт, що між сторонами були підписані та скріплені відтиском їх печаток акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000932 від 28.02.2014р., згідно якого слідує, що виконавцем, тобто ФОП ОСОБА_2 було здійснено перерахування коштів по договорах комісії в розмірі 46358,26 грн., №ОУ-0000933 від 20.03.2014р., згідно якого слідує, що виконавцем, тобто ФОП ОСОБА_2 було здійснено перерахування коштів по договорах комісії в розмірі 45990,76 грн., №ОУ-0000934 від 30.04.2014р., згідно якого слідує, що виконавцем, тобто ФОП ОСОБА_2 було здійснено перерахування коштів по договорах комісії в розмірі 53436,09грн., №ОУ-0000935 від 30.05.2014р., згідно якого слідує, що виконавцем, тобто ФОП ОСОБА_2 було здійснено перерахування коштів по договорах комісії в розмірі 60092,73 грн., №ОУ-0001170 від 30.06.2014р., згідно якого слідує, що виконавцем, тобто ФОП ОСОБА_2 було здійснено перерахування коштів по договорах комісії в розмірі 55932,78 грн., №ОУ-0001639 від 31.07.2014р., згідно якого слідує, що виконавцем, тобто ФОП ОСОБА_2 було здійснено перерахування коштів по договорах комісії в розмірі 94047,18 грн., №ОУ-0001701 від 31.08.2014р., згідно якого слідує, що виконавцем, тобто ФОП ОСОБА_2 було здійснено перерахування коштів по договорах комісії в розмірі 75537,39 грн., №ОУ-0001761 від 30.09.2014р., згідно якого вбачається, що слідує, що виконавцем, тобто ФОП ОСОБА_2 було здійснено перерахування коштів по договорах комісії в розмірі 64106,90 грн. (Т.1, а.с.64-67).

У наведених актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) зазначено, що сторони (ФОП ОСОБА_2 та ПрАТ "Шацьке РТП") не мають жодних претензій одна до одної.

Долученою відповідачем до матеріалів справи копією банківського витягу про рух коштів на рахунку ФОП ОСОБА_2 станом на 16.03.2015р. також підтверджується факт проведення відповідачем оплати за оренду земельної ділянки по договору комісії № 2 від 18.02.2014р. у місцевий бюджет Шацької селищної ради за ПрАТ"Шацьке РТП" (Т.1, а.с. 220-224).

Відповідачем долучено до матеріалів справи складені між сторонами та підписані акти звірки взаєморозрахунків, які відображають здійснення вищевказаних операцій (Т.1, а.с. 60-63).

З таблиці проведення розрахунків між ФОП ОСОБА_2 та ПраТ "Шацьке РТП" за період з 27.02.2014р. по 29.09.2014р., вбачається, що ФОП ОСОБА_2 своєчасно провела по договору комісії №2 від 18.02.2014р. розрахунки із контрагентами ПрАТ "Шацьке РТП", на суму більшу, а саме 90465,42 грн. При цьому, не приймаються до уваги додатки №2 до договору комісії №2 від 18.02.2014р., оскільки відсутня дата та призначення платежу, №30 від 27.03.2014р., оскільки призначенням платежу вказано В«оплата штрафної санкціїВ» , №141 від 29.09.2014р., оскільки призначенням платежу вказано В«плата військового зборуВ» ).

Як убачається з позовної заяви, позивач просить стягнути 88325,57 грн., з них - 75406,50 грн. - основна заборгованість, 11167,90 грн. - втрати від інфляції, 1751,17 грн. - 3% річних, як заборгованість по Договору суборенди земельної ділянки б/н від 31.01.2014р.

З додаткових угод до договору комісії №2 від 18.02.2014р. вбачається, що ФОП ОСОБА_2 проводила проплати в більших розмірах ніж визначив позивач в звітних місяцях, окрім жовтня 2014р., проте сума надлишкових коштів перекриває заборгованість за вказаний місяць (90465,42 грн. - 75406,50 грн. = 058,92 грн., при місячному розмірі суборендної плати 8378,50 грн.).

Водночас, представник позивача у судовому засіданні суду апеляційної інстанції фактично визнав проведення відповідних проплат по договору комісії №2 від 18.02.2014р., хоча всі первинні документи по виконанню умов договорів комісії розміщувались у матеріалах бухгалтерського обліку ПрАТ "Шацьке РТП".

Отже, наведені обставин свідчать про те, що відповідач своєчасно сплатила борг за вказаним Договором на суму 90465,42 грн., яка перевищує суму заявлених до сягнення позовних вимог.

Згідно наявної в матеріалах справи заяви відповідача про зарахування взаємних зустрічних вимог від 23.05.2015р., направленої позивачу, повідомлено, що на підставі ст. 203 ГК України зобов'язання фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 перед ПрАТ «Шацьким ремонтно - транспортним підприємством» припинено шляхом зарахування зустрічної вимоги фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (Т.1, а.с. 98-99).

Предметом спору у даній справі є вимоги позивача про стягнення заборгованості за договором суборенди землі №б/н від 31.01.2014р.

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних даних справи.

За змістом ст. ст. 193 ГК України, ст.ст. 11, 509, 525, 526 ЦК України угода (договір) є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), зобов'язання повинні виконуватися належним чином, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Згідно приписів статей 6, 627, 628 та 638 ЦК України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як свідчать встановлені обставини у даній справі між сторонами склалися договірні правовідносини за договором комісії № 2 від 18.02.2014р., якому передувало укладення договору суборенди від 31.01.2014р. При цьому, відповідачем у порядку п. 2.2. договору комісії виконано зобов'язання позивача в частині проведення орендних платежів за земельну ділянку, орендовану позивачем, у місцевий бюджет Шацької селищної ради Волинської області, за рахунок залучення власних коштів. Між тим, комітент (позивач) зобов'язується на протязі 5 банківських днів провести взаєморозрахунки і зарахувати комісіонеру суму згідно додатку до договору у рахунок погашення боргу за суборенду земельної ділянки.

За приписами ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В силу вимог ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції відзначає, що за змістом ст. 601 ЦК України припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги - це одностороння угода, яка оформляється заявою однієї з сторін, яка відповідає визначеним Законом вимогам.

Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому). Допускаються випадки так званого часткового зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання. В такому випадку зобов'язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо); строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 28.07.2015р. у справі № 925/2081/14.

У п. 22 листа Вищого господарського суду України від 12.03.2009р. № 01-08/163 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" роз'яснено, що за змістом наведеної норми (ст. 601 ЦК України) згоди іншої сторони у зобов'язанні із зарахуванням вимог не вимагається. Закон не виключає можливості здійснення відповідачем зарахування зустрічних однорідних вимог і в процесі судового розгляду. У такому випадку відповідна заява обов'язково повинна мати письмову форму й адресуватися позивачеві, а її копія і докази надсилання позивачеві (чи одержання ним) подаватися господарському суду. Відповідач може також звернутися із зустрічним позовом до позивача в порядку статті 60 ГПК. Припинення зобов'язання зарахуванням означає відсутність предмета спору за умови, якщо між сторонами не залишилися спірних (неврегульованих) питань; наприклад, якщо позивач заперечує існування своєї заборгованості перед відповідачем, у господарського суду немає підстав для висновку про відсутність предмета спору.

Здійснюючи правову оцінку наявної в матеріалах справи заяви про зарахування взаємних зустрічних вимог від 23.05.2015р., суд апеляційної інстанції приймає до уваги наведений документ як належний доказ у справі, оскільки останній не спростований позивачем іншими доказами у встановленому Законом порядку. При цьому, зміст та форма наведеного документу не суперечить вимогам Закону та відображає у повній мірі реалізацію відповідачем свого права в частині припинення взаємних однорідних зобов'язань сторін шляхом проведення їх заліку. Більше того, відповідачем проведено розрахунки з контрагентом позивача на підставі договору комісії № 2 від 18.02.2014р., який є дійсним, та, відповідно, є обов'язковим до виконання його сторонами у порядку ст. 629 ЦК України, і є таким, що породжує обумовлені даним правочином правові наслідки для його сторін.

Між тим, колегія суддів приймає до уваги і той факт, що визначені ст. 602 ЦК України випадки, за яких не допускається зарахування зустрічних однорідних вимог, у даному випадку відсутні.

В сукупності наведені вище обставини справи вказують на те, що у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем за договором суборенди на суму 75 406,50 грн. в силу виконання ФОП ОСОБА_2 договору комісії на суму 90 465, 42 грн. та, як наслідок, проведення зарахування зустрічних однорідних вимог у відповідності до п.2.2 договору комісії №2 від 18.02.2014р., а, відтак, підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу відсутні.

Скаржник в обгрунтування своєї правової позиції, зокрема, в частині відсутності підстав для проведення зарахування зустрічних однорідних вимог посилається на положення, наведені у ч. 1 ст. 601 ЦК України. При цьому, трактує зазначену норму права як таку, згідно з якою, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав. Проте, такі твердження є безпідставними, оскільки наведена норма права передбачає, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін

З огляду на вказане, колегія суддів відзначає, що Закон не ставить процедуру проведення зарахування зустрічних однорідних вимог у залежність від строку виконання зобов'язання. Між тим, п. 2.2. укладеного між сторонам договору комісї передбачає, що комітент зобов'язується на протязі 5 банківських днів провести взаєморозрахунки і зарахувати комісіонеру суму згідно додатку до договору у рахунок погашення боргу за суборенду земельної ділянки. Усупереч наведеному, позивач не виконав обумовленого договором обов'язку в силу виконання відповідачем договору комісії, що стверджується наявними в матеріалах справи доказами. Вказане, в свою чергу, не виключає у даному випадку дію правового механізму, за якого зобов'язання вважається припиненим шляхом проведення заліку зустрічних однорідних вимог за заявою однієї із сторін. Відтак, відповідач провів зарахування зустрічних однорідних вимог у межах наданих прав з дотриманням установленої для того Законом процедури.

Не заслуговують також на увагу твердження скаржника щодо порушення вимог ст. 22 Закону України "Про оренду землі" в частині проведення розрахунків щодо орендної плати за землю в грошовій формі. Адже, наявними в матеріалах справи доказами стверджується факт зарахування коштів у зв'язку із проведенням відповідачем оплати за оренду земельної ділянки по договору комісії № 2 від 18.02.2014р. за ПрАТ"Шацьке РТП" у місцевий бюджет Шацької селищної ради. Відтак, розрахунки проведені саме у грошовій формі.

У п. 14.1.147 ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку й орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Згідно з ч. 1. 2. ст. 8 Закону України "Про оренду землі" орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця. Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду. Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому.

За таких умов, факт проведення відповідачем орендних платежів за договором оренди землі, нарахованих позивачеві, спростовує наявність заборгованості у відповідача перед позивачем за договором суборенди тієї ж самої земельної ділянки.

Більше того, Закон України "Про оренду землі" не передбачає заборону зарахування зустрічних грошових однорідних вимогу випадку суборенди.

Вирішуючи спірні правовідносини в частині заявлення позовних вимог щодо стягнення з відповідача інфляційних та 3% річних, судова колегія виходить з наступного.

Виходячи із положень норми, наведеної у ст. 625 ЦК України, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання (наведена правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 12.12.2011 у справі №07/238-10).

З огляду на встановлений факт відсутності прострочення виконання зобов'язання перед місцевим бюджетом зі сторони позивача по договору оренди, а також зі сторони відповідача за договором суборенди земельної ділянки, колегія суддів не встановила правових підстав для застосування до відповідача такої міри відповідальності як стягнення інфляційних та 3 % річних.

За таких умов, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відсутності визначених законом підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі як таким, що відповідає встановленим обставинам у даній справі та узгоджується із нормами діючого законодавства.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно із ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Відповідно до ст. 33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Натомість, скаржником не надано достатніх належних та допустимих доказів у розумінні ст. ст.. 32, 33, 34 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі.

З огляду на здійснені за результатами апеляційного провадження висновки у даній справі, колегія суддів встановила, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та суперечать положенням чинного законодавства, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Отже, апеляційним господарським судом не встановлено порушень або неправильного застосування норм процесуального чи матеріального права судом першої інстанції, які можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення в порядку статті 104 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене, рішення господарського суду Волинської області від 19.08.2015 р. у справі №903/469/15 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Шацьке ремонтно-транспортне підприємство" - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Волинської області від 19.08.2015 р. у справі №903/469/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Шацьке ремонтно-транспортне підприємство" - без задоволення.

2. Справу №903/469/15 повернути в господарський суд Волинської області.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Василишин А.Р.