Рішення

від 20.08.2012 по справі 5019/930/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" серпня 2012 р. Справа № 5019/930/12

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Трускавецького В.П.

при секретарі судового засідання Єзгор Л.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Чароітбуд», м. Київ

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю виробничо-торговельного підприємства «Агропереробка»(далі ТзОВ ВТП «Агропереробка»), с. Велика Омеляна Рівненської області

про стягнення 82 319, 72 грн.

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_2 -представник;

від відповідача - ОСОБА_3 -представник.

Представникам сторін, які прибули в судове засідання, права і обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), роз'яснено. Заяв про відвід не поступало. Клопотань про здійснення технічної фіксації судового процесу -не надходило.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Чароітбуд»(надалі ТОВ «Чароітбуд») звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю виробничо-торговельного підприємства «Агропереробка»(надалі ТОВ ВТП «Агропереробка») про стягнення коштів на суму 82 319, 72 грн., з яких: 76 948, 19 грн. -заборгованість за виконані роботи згідно укладеного договору підряду, 3 939, 77 грн. -пеня, 1 161, 59 грн. -три відсотки річних, 270, 17 грн. -збитки від інфляції.

Ухвалою господарського суду від 08 червня 2012 року порушено провадження у справі, позовну заяву прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 25.06.2012р.

З метою надання сторонам конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, у зв'язку з неявкою в засідання суду представника відповідача, ухвалою суду від 25.06.2012р. розгляд справи було відкладено на 23.07.2012.

23 липня 2012р. відповідач, на виконання вимог ухвали суду від 08.06.2012р., подав на розгляд суду відзив на позовну заяву та документи, які на переконання останнього, спростовують доводи позивача, викладені у позовній заяві.

В судовому засіданні 23.07.2012р. представники сторін підтримали свої доводи та заперечення, викладені у позовній заяві та у відзиві на неї та висловили свої міркування з питань, що виникли в ході розгляду справи.

З метою належної оцінки наявних в матеріалах справи документів, ухвалою суду від 23.07.2012р. розгляд справи, за згодою представників сторін, було відкладено до 07.08.2012р.

3 серпня 2012р. на розгляд суду поступило клопотання відповідача про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи з метою оцінки якості виконаних позивачем робіт, стягнення коштів за виконання яких є предметом розгляду у даній справі.

Крім того, 3 серпня 2012р. на розгляд суду поступили додаткові пояснення до відзиву на позовну заяву, в яких, зокрема, відповідач стверджує, що укладений між сторонами у справі договір за своєю суттю є договором підряду у капітальному будівництві. Відтак, відповідач стверджує про наявність правових підстав для призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи.

6 серпня 2012р. позивачем на розгляд суду подано заперечення на відзив на позовну заяву.

В судовому засіданні 07.08.2012р. представники сторін підтримали свої доводи та заперечення, викладені у позовній заяві, відзиві на неї, додаткових поясненнях до відзиву на позовну заяву та у запереченні на відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду від 07.08.2012р., з метою з'ясування всіх обставин справи, в порядку вимог ч. 3 ст. 69 ГПК України, за спільним клопотанням сторін, строк розгляду спору було продовжено до 21.08.2012р., розгляд справи відкладено на 20.08.2012р.

В даному судовому засіданні представники сторін підтримали свої доводи та заперечення і висловили свої міркування з питань, що виникли в ході розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

10 березня 2011р. між сторонами у справі було укладено Договір підряду № 45, відповідно до п. 1.1. якого Замовник (відповідач) доручає, а Підрядник (позивач) приймає на себе зобов'язання своїми силами та на свій ризик виконати Роботи (улаштування полімерного покриття підлоги, улаштування полімер-кварцової підлоги, п. 2.1. Договору) відповідно до умов цього Договору та згідно з протоколом узгодження договірної ціни, який є невід'ємною частиною цього Договору (Додаток № 1), а Замовник зобов'язується прийняти ці Роботи та оплатити їх вартість.

Пунктом 7.1. цього Договору передбачено, що вартість робіт, розрахована на момент підписання Договору, зазначена в Додатку № 1 до даного Договору, і складає 111 002, 40 грн. з ПДВ.

Протоколом узгодження договірної ціни (Додаток № 1) сторони дійшли згоди щодо розміру динамічної договірної ціни на виконання робіт в сумі 111 002, 40 грн. (а.с.32).

Додатком № 2 до Договору сторонами погоджено правила експлуатації безшовних полімерних покриттів підлог на основі епоксидних матеріалів (а.с.33).

Відповідно до п. 7.2 Договору оплата виконаних Підрядником робіт здійснюється за фактично виконані обсяги робіт, з урахуванням робіт, які визначаються за фактом.

Порядок розрахунків та порядок передачі актів виконаних робіт і їх підписання Замовником регламентовано сторонами в ст. ст. 6-7 вищезазначеного Договору.

Зокрема, п. 6.2. Договору передбачено, що Замовник зобов'язаний прийняти роботу згідно актів приймання виконаних робіт та підписати їх на протязі трьох робочих днів, не враховуючи день їх передачі Підрядником, якщо з боку Замовника немає зауважень до виконаних робіт (у відповідній письмовій формі).

Пунктом 7.3. Договору сторони передбачили сплату Замовником авансу в сумі 65 000 грн. та зазначили, що після закінчення робіт Сторони підписують Акт про виконання робіт і на протязі 3-х банківських днів Замовник виплачує вартість фактично виконаних робіт згідно Акта, за винятком суми перерахованого авансу.

Відповідно до п.11.1. Договору цей Договір вступає в силу з моменту підписання та його скріплення печатками Сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором.

Матеріали справи свідчать про те, що Замовник пункт 7.3. Договору в частині сплати авансу в сумі 65 000 грн. виконав частково, перерахувавши позивачу 20 000 грн. (а.с.а.с.40, 41), що не заперечується обома сторонами.

17 травня 2011р. сторонами було підписано Акт здачі-прийому виконаних робіт (а.с.35), відповідно до якого Підрядник здав, а Замовник прийняв роботи на загальну суму 65 028, 61 грн., до сплати Замовником належить 45 028, 61 грн. (за вирахуванням авансу в розмірі 20 000 грн.).

Вказаний акт підписаний обома сторонами та скріплений відтисками печаток товариств. Окрім того, в акті зазначено, що претензій до якості виконаних робіт Замовник не має.

Листом від 18.01.2012р. (а.с.36) позивач надіслав відповідачу два примірники акта виконаних робіт від 16.01.2012р. (а.с.34), що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 19.01.2012р. та чеком відділення поштового зв'язку від 19.01.2012р. (а.с.8), для перевірки та підписання їх Замовником у відповідності до п. 6.2. Договору від 10.03.2011р., які відповідачем не підписано, не повернуто Підряднику у разі відмови від підписання акта та не надіслано зауважень (в разі їх наявності), як це передбачено п. 6.2. Договору та встановлено ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України.

Оскільки замовник не підписав акт приймання виконаних робіт від 16.01.2012р. та не повністю оплатив вартість фактично виконаних позивачем робіт, останній звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

При прийнятті рішення суд керувався наступним.

Згідно з ч.1, ч.2 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно з ч.3 ст.843 ЦК України ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Відповідно до ч.1 ст.853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч.2 ст.180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

У відповідності до ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України господарське зобов'язання (зобов'язання) має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що за певних умов звичайно ставляться.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір має всі ознаки договору підряду.

Так, умовами Договору підряду № 45 сторонами було визначено їх права та обов'язки, терміни виконання підрядних робіт, порядок здійснення розрахунків та матеріальну відповідальність сторін.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 4 статті 879 ЦК України встановлено, що оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

У цьому випадку сторони у п.7.3 договору погодили кінцевий порядок розрахунків, а саме, - на протязі 3 банківських днів після підписання акта про виконані роботи.

Згідно з ч.4 ст.882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Як було зазначено вище, листом від 18.01.2012р. (а.с.36) позивач надіслав відповідачу два примірники акта виконаних робіт від 16.01.2012р. (а.с.34), що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 19.01.2012р. та чеком відділення поштового зв'язку від 19.01.2012р. (а.с.8), для перевірки та підписання їх Замовником у відповідності до п. 6.2. Договору від 10.03.2011р.

Доказів того, що вказаний акт був повернутий позивачу відповідачем для певних виправлень чи коригувань, відповідач суду не надав.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що позивач має всі підстави, передбачені ч.4. ст.882 ЦК України, вважати свої зобов'язання щодо здачі замовнику виконаних ним робіт - виконаними в повному обсязі і прийнятими замовником.

У встановлені у договорі строки відповідач не здійснив оплати за виконані позивачем підрядні роботи. На окрему вимогу позивача про сплату суми боргу, відповідач також не відреагував. Доказів перерахування відповідачем на розрахунковий рахунок позивача суми 76 948, 19 грн. вартості виконаних підрядних робіт суду не подано.

Таким чином, виходячи із вищенаведеного в сукупності та враховуючи, що вартість неоплачених, але виконаних позивачем робіт становить 76 948, 19 грн., суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню на вказану суму.

Щодо тверджень відповідача про те, що роботи не були ним прийняті у зв'язку з суттєвими недоліками виконаних робіт (підлога вкрита тріщинами, не водостійка, не витримує механічного навантаження), суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 8.3 Договору підряду № 45 від 10.03.2011р. на протязі 12 місяців із моменту підписання акта про виконання робіт, у випадку виявлення дефектів, пов'язаних з порушенням Підрядником технології та при дотриманні Замовником вимог «Правил експлуатації полімерного покриття промислових підлог»та за умови відсутності механічних ушкоджень з вини Замовника, Підрядник усуває ці дефекти за свій рахунок в узгоджений з Замовником термін.

Лист, на який покликається відповідач в підтвердження своїх доводів щодо неякісного виконання позивачем робіт, і який, на переконання відповідача, свідчить про неприйняття ним робіт по акту виконаних робіт від 16.01.2012р., датований 22.06.2012р. (а.с.62), тобто після звернення позивача з позовом у даній справі - 06.06.2012р.

Крім того, відповідачем не подано суду доказів того, що позивач порушив умови договору (відповідач відмовився від усунення недоліків (у разі їх наявності) відповідно до п.8.3 договору), що дає відповідачу право на зменшення оплати за виконані підрядником роботи).

В той час, п. 6.2. Договору передбачено, що Замовник зобов'язаний прийняти роботу згідно актів приймання виконаних робіт та підписати їх на протязі трьох робочих днів, не враховуючи день їх передачі Підрядником, якщо з боку Замовника немає зауважень до виконаних робіт (у відповідній письмовій формі ).

Відповідачем не подано суду доказів, які б свідчили про те, що у Замовника були зауваження до виконаних Підрядником робіт (у відповідній письмовій формі) на момент передачі таких робіт.

Згідно з ч.1, ч.2, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Однак, в порушення умов договору відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, заборгувавши позивачу 76 948, 19 грн.

Відповідно до п.7.5 договору у випадку несвоєчасної оплати виконаних робіт згідно акта Замовник сплачує Підряднику пеню у розмірі 0,1% від суми, належної до сплати, за кожен день прострочення.

На підставі цього позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 3 939, 77 грн.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч.1, ч.3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки (штрафу, пені) є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи -суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Враховуючи, що згідно ст. 526, ст.530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк, відповідачем дані строки порушені, в зв'язку з чим він повинен нести відповідальність, передбачену умовами договору (п.7.5), у вигляді сплати пені, що становить 3 939, 77 грн.

Оскільки розмір штрафних санкцій, нарахованих позивачем, відповідає вищезазначеним приписам законодавства та положенням договору, а також є арифметично вірним, позовна вимога про стягнення з відповідача 3 939, 77 грн. пені також підлягає задоволенню.

Крім того, на підставі вимог статті 625 ЦК України, позивач просив суд стягнути з відповідача три проценти річних в сумі 1161, 59 грн., нараховані по кожному з актів окремо на суму основного боргу, а також 270, 17 грн. втрат від інфляції.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки заявлені позивачем до стягнення розмір трьох процентів річних та інфляційних втрат є арифметично вірними, відповідають вимогам чинного законодавства та не суперечать положенням договору, позовні вимоги про стягнення з відповідача вказаних сум підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо клопотання відповідача від 03.08.2012р. про призначення будівельно-технічної експертизи з оцінки якості виконаних позивачем робіт, то таке відхиляється судом, оскільки безпосередньо не стосується предмету позову. Вказане питання відповідач вправі вирішити в окремому порядку відповідно норм законодавства.

Відповідно до ст.4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, положення норм ст.ст.32, 33, 34, 43 ГПК України, та оцінюючи усі докази, які містяться у матеріалах справи у сукупності, господарський суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись ст.ст.32-34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю виробничо-торговельного підприємства «Агропереробка»(35360, с. Велика Омеляна Рівненської області, вул. Ярослава Гашека, будинок № 120, код 22572180) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Чароітбуд»(02152, м. Київ, Дніпровський район, вул. Бучми, будинок 6-А, кв.№ 85, код 35913507) 76 948 (сімдесят шість тисяч дев'ятсот сорок вісім) грн. 19 коп. основного боргу, 3 939 (три тисячі дев'ятсот тридцять дев'ять) грн. 77 коп. пені, 1 161 (одну тисячу сто шістдесят одну) грн. 59 коп. три відсотки річних, 270 (двісті сімдесят) грн. 17 коп. інфляційних втрат та 1 646 (одну тисячу шістсот сорок шість) грн. 39 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складене 27 серпня 2012 року.

Суддя Трускавецький В.П.