Рішення

від 03.09.2010 по справі 2-6035/10

КОМУНАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЗАПОРІЖЖЯ

Справа №2-6035/2010

РІШЕННЯ

Іменем України

03.09.2010 року м.Запоріжжя

Комунарський районний суд м.Запоріжжя у складі:

головуючого судді Холода Р.С.,

при секретарі Родніковій Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м.Запоріжжя про стягнення невиплаченої державної соціальної допомоги дітям війни, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» він є дитиною війни та на підставі ст.6 зазначеного закону з 01.01.2006 року йому повинна була виплачуватися щомісячна державна соціальна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Але впродовж 2006-2009 років зазначена допомога позивачу не виплачувалась. Рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 року були визнані неконституційними окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», в тому числі й щодо зупинення дії ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Таким чином, позивач вважає, що відповідно до зазначеного рішення Конституційного Суду України, відповідачем протиправно не нараховувалась йому зазначена щомісячна державна соціальна допомога як дитині війни, тому просить стягнути з відповідача недоплачену суму.

У судове засідання позивач не з'явився, в позовних вимогах просив розглянути його справу без його участі.

Представник відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м.Запоріжжя, будучи належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився. До суду надійшла заява про розгляд справи без його участі та письмові заперечення проти позову.

Враховуючи викладене, відповідно до вимог ст.169 ЦПК України, суд вважає за можливе провести судовий розгляд без участі представника відповідача.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває на пенсійному обліку відповідача, отримує пенсію за віком та має статус «дитини війни» відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року, що підтверджується посвідченням серії № 123736, виданим 20.05.1990 року.

Згідно зі ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до письмових заперечень Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м.Запоріжжя, позовні вимоги відповідач не визнає в повному обсязі. Разом з тим, позивач дійсно знаходиться на обліку в УПФУ в Комунарському районі м.Запоріжжя, отримує пенсію за віком та є дитиною війни відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Але протягом 2006-2009 років відповідач діяв відповідно до чинного законодавства, оскільки виплату щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни було у зазначений період зупинено відповідними законами про держаний бюджет. Крім того, після винесення рішення Конституційним Судом України, хоча ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» відновила свою дію, але це не надало відповідачу законодавчого права проводити зазначену виплату, оскільки дані виплати не були враховані до витратної частини державного бюджету та не було збільшено фінансування на підвищення пенсій дітям війни. Позивачу з 01.01.2008 року виплачується щомісячно зазначене підвищення до пенсії в розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Також на законодавчому рівні не було визначено механізм розрахунку зазначеної щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, оскільки до 01.01.2008 року не було визначено з якої суми мінімальної пенсії за віком потрібно було виходити для обчислення зазначеної допомоги, так як розмір мінімальної пенсії за віком встановлений ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року, відповідно до ч.3 ст.28 цього ж Закону, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Зі змісту ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» випливає, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно із п.12 ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року, дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік було зупинено, з урахуванням ст.111 цього Закону, тобто, крім зазначених виплат інвалідам, на яких не поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 року, яке набрало чинності з моменту оголошення та було оприлюднене у «Офіційному віснику України» від 27.07.2007 року та в інших офіційних виданнях України, були визнані неконституційними окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», в тому числі й п.12 ст.71 та ст.111 зазначеного Закону щодо зупинення та обмеження на 2007 рік дії ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що з моменту ухвалення Конституційним судом України рішення №6-рп/2007 від 09.07.2007 року, яким були визнані неконституційними окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», в тому числі і п.12 ст.71 та ст.111 зазначеного Закону щодо зупинення та обмеження на 2007 рік дії ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ці неконституційні положення втратили свою чинність, а тому з 09.07.2007 року Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м.Запоріжжя, повинно було нараховувати та здійснювати позивачу виплати підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у попередній редакції, що відповідачем зроблено не було. В результаті зазначеної бездіяльності відповідача було порушено право позивача на отримання вказаного підвищення до пенсії з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року включно.

Суд вважає, що оскільки відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року призначення, перерахунок та виплата пенсії покладено на районні управління Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів, тому саме Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м.Запоріжжя повинно було вирішувати питання щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії позивачу відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Крім того, безпідставними є посилання відповідача на невизначеність законодавством України до 01.01.2008 року розміру мінімальної пенсії за віком, з якого необхідно розраховувати спірне 30-відсоткове підвищення до пенсії, оскільки ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року встановлено розмір мінімальної пенсії за віком, який дорівнює розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та оскільки іншого визначення цього розміру законодавством України не встановлено, то суд приходить до висновку, що при вирішенні цього питання необхідно було застосовувати саме положення ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року.

Відповідно до п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року, текст ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було викладено у наступній редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів».

Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року, було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», та таким чином дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було відновлено в попередній редакції.

Враховуючи викладене, суд вважає, що з 22.05.2008 року Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м.Запоріжжя повинно було нараховувати та сплачувати позивачу підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка діяла до внесення змін від 28.12.2007 року, а саме в редакції від 18.11.2004 року, тобто в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, що відповідачем зроблено не було. Внаслідок бездіяльності відповідача було порушено право позивача на отримання підвищення до пенсії у зазначеному розмірі за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року включно.

Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Отже, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Крім того, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів для забезпечення виплати зазначеного підвищення до пенсії, оскільки це не є підставою невиконання органами державної влади своїх зобов'язань, встановлених діючим законодавством.

Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_1 звернувся до суду 27.08.2010 року, суд приходить до висновку що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме за період з 27.08.2007 року по 31.12.2007 року включно, та з 22.05.2008 року по день ухвалення даного рішення - 03.09.2010 року включно, та вважає за необхідне зобов'язати відповідача здійснити нарахування та провести відповідні виплати підвищення до пенсії позивачу за період з 27.08.2007 року по 31.12.2007 року включно, та з 22.05.2008 року по 03.09.2010 року включно з урахуванням раніше виплачених сум зазначеного підвищення.

В іншій частині позовних вимог суд вважає за необхідне відмовити у зв'язку з пропуском строку звернення до суду, встановленого ст.257 ЦК України, відповідно до вимог якої загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки. При цьому суд виходить з положень ч.4 ст.267 ЦК України, відповідно до яких сплив позовної давності, про застосування якою заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Крім того, суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивача в частині зобов'язання відповідача в подальшому підвищувати та здійснювати перерахунок пенсії, оскільки неможливо на майбутнє визначати протиправність рішень, дій чи бездіяльності відповідача. Крім того, судове рішення повинно бути наслідком чинного правового регулювання та не може обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому змінювати правове регулювання суспільних відносин.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 59, 60, 212-215, 292, 294 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м.Запоріжжя про стягнення недоплачених сум щомісячної державної допомоги дітям війни - задовольнити частково .

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м.Запоріжжя, за період з 27.08.2007 року по 31.12.2007 року включно, та з 22.05.2008 року по 03.09.2010 року включно, щодо не нарахування ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м.Запоріжжя здійснити нарахування та провести відповідні виплати підвищення до пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року, виходячи з розміру встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року, за період з 27.08.2007 року по 31.12.2007 року включно, та з 22.05.2008 року по 03.09.2010 року включно, з урахуванням раніше виплачених сум зазначеного підвищення.

В іншій частині позовних вимог - відмовити .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Р.С. Холод