Рішення

від 12.02.2013 по справі 2-2776/12

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЧЕРНІВЦІВ

Справа № 2-2776/12

Провадження №2/727/137/13

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2013 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого - судді Мамчина П.І.

при секретарі: Колотило А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернівці справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк В«ПриватБанкВ» до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_2 про виселення, -

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2012 року ПАТ КБ В«ПриватБанкВ» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про виселення. Посилалося на те, що 08.01.2008 року між ПАТ В«ПриватБанкВ» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №CVI0GA00000037, згідно якого остання отримала кредит в розмірі 14000,00 дол. США строком до 08.01.2018 року.

У забезпечення виконання зобовязання боржником за кредитом, 08.01.2008 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1.

У звязку з невиконанням ОСОБА_2 належним чином умов кредитного договору нею допущено заборгованість. Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 11 червня 2012 року в рахунок погашення заборгованості звернено стягнення на квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки ПАТ КБ В«ПриватБанкВ» з укладанням від свого імені договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем. Дане рішення набрало законної сили.

З підстав ст..40 Закону України В«Про іпотекуВ» та ст..109 ЖК України просили виселити відповідачку та інших осіб, які зареєстровані в квартирі, що є предметом іпотеки, зі зняттям з реєстраційного обліку в органам МВС України.

В судовому засіданні представник ПАТ КБ В«ПриватбанкВ» позовні вимоги підтримав та підтвердив обставини, викладені в позовній заяві.

Відповідачка в судове засідання не зВ»явилася, хоча належним чином була повідомлена про час та місце розгляду справи.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши всі докази в їх сукупності, прийшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити. При цьому суд виходить з наступних підстав.

Судом встановлено, що 08.01.2008 року між ПАТ В«ПриватБанкВ» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №CVI0GA00000037, згідно якого остання отримала кредит в розмірі 14000,00 дол. США строком до 08.01.2018 року.

У забезпечення виконання зобовязання боржником за кредитом, 08.01.2008 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1.

У звязку з невиконанням ОСОБА_2 належним чином умов кредитного договору нею допущено заборгованість. Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 11 червня 2012 року в рахунок погашення заборгованості звернено стягнення на квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки ПАТ КБ В«ПриватБанкВ» з укладанням від свого імені договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем. Дане рішення набрало законної сили.

Частиною 1 ст. 40 Закону України В«Про іпотекуВ» зазначено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться в порядку, встановленому законом.

У частинах 2 і 3 ст. 40 цього ж Закону законодавець встановлює певний порядок дій банку: після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобовязані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільнять житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Аналогічний порядок щодо виселення всіх громадян, що мешкають у житловому будинку або житловому приміщенні, на які звернуто стягнення як на предмет іпотеки, передбачено в ч. 3 ст. 109 ЖК України. Вимога про добровільне звільнення житлового приміщення може бути направлена разом з вимогою, передбаченою ч. 1 ст. 35 Закону України В«Про іпотекуВ» .

Виходячи із аналізу наведених правових норм закону, примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо добровільно мешканці не звільнять житловий будинок або житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника, або в інший погоджений сторонами строк.

Оскільки в матеріалах справи відсутня письмова вимога про добровільне звільнення відповідачкою квартири, то суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити.

Доводи позовної заяви про те, що на адресу відповідачки направлялася вимога про виселення є безпідставними та спростовуються матеріалами справи. Так, в матеріалах справи, на аркуші 15 міститься повідомлення, адресоване відповідачці та третій особі. Проте, в даному повідомленні вимагається повернення суми кредиту в повному обсязі та попереджаються вказані особи про звернення стягнення на предмет іпотеки. Письмової вимоги про добровільне звільнення житлового приміщення та попередження про виселення в примусовому порядку в матеріалах справи не має.

Керуючись ст..ст.35, 40 Закону України В«Про іпотекуВ» , ст..ст.3,60,208-209,212-215,218,223,224-228,294-295 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову публічного акціонерного товариства комерційний банк В«ПриватБанкВ» до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_2 про виселення - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернівецької області через Шевченківський районний суд м. Чернівці шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. А уразі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя :