Постанова

від 25.11.2020 по справі 2-2776/12

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2020 року

справа № 2-2776/12

провадження № 22-ц/824/9024/2020

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача: Музичко С.Г.,

суддів: Болотова Є.В., Лапчевської О.Ф.,

при секретарі: Русинчук І.І.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1

позивач - Публічне акціонерне товариство Перший український міжнародний банк

відповідач - ОСОБА_2 , ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 06 травня 2020 року, постановлену під головуванням судді Лужецької О.Р., у справі за заявою ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Перший український міжнародний банк до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, заінтересована особа: Дарницький РВ ДВС у м. Києві ЦМУ Міністерства юстиції,

В С Т А Н О В И В :

В березні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 06 травня 2020 року у задоволенні заяви відмовлено.

Не погоджуючись із ухвалою суду представником заявника подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, заяву задовольнити.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що законом не встановлена нікчемність договору про відступлення права вимоги за кредитним договором фізичній особі. Отже, цей договір відповідно до презумпції його правомірності є підставою для здійснення прав та виконання обов`язків до визнання його недійсним судом.

Зазначає, що на момент постановлення оскаржуваної ухвали договір про відступлення прав вимоги, укладений між ТОВ ФК Алькор Інвест та ОСОБА_1 на підставі якого остання набула право вимоги до ОСОБА_3 , не оспорений та не був визнаним недійсним, тому у суду не було підстав для відмови у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження.

Вважає, що посилання суду на постанову Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 р., справа № 456/646/11 є помилковим.

Також зазначає, що ОСОБА_1 набула право вимоги до ОСОБА_3 щодо стягнення присудженої за рішенням суду суми, якому не притаманні ознаки, характерні для договору надання фінансових послуг, а тому договір, за яким ОСОБА_1 набула право вимоги, є правомірним та підлягає виконанню.

В судовому засіданні представник заявника апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про місце, дату та час розгляду справи належним чином повідомлялись.

ОСОБА_2 направила до суду заяву про розгляд справи без її участі.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив із того, що відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням частини 3 статті 512 та статті 1054 ЦК України, оскільки для зобов`язань, які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме, кредитор - банк або інша фінансова установа.

Судом встановлено, що рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 04.07.2012 року позов Публічного акціонерного товариства Перший Український міжнародний банк до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ Перший Український міжнародний банк заборгованість в сумі 659 148 грн. 75 коп.

На виконання вказаного рішення, Дарницьким районним судом м. Києва 14.05.2013 року видано виконавчий лист № 2-2776/12.

14.12.2016 р. постановою державного виконавця Дарницького РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві відкрито виконавче провадження №53126631 з примусового виконання виконавчого листа № 2-2776/12 від 14.05.2013 року про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості в сумі 659 148 грн. 75 коп. (а.с.48-49 т.2).

Постановою державного виконавця Дарницького РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві від 12.05.2017 р. вищевказане виконавче провадження №53126631 об`єднано у зведене виконавче провадження №53925847 (а.с.50-51 т.2).

29.03.2017 р. між ПАТ Перший Український міжнародний банк та ТОВ Фінансова компанія Алькор Інвест укладено договір про відступлення права вимоги №2017/6533929/6741271, відповідно до умов якого ТОВ Фінансова компанія Алькор Інвест , прийняло права вимоги за кредитними договорами № 6533929 від 20.06.2008 року, №6741271 від 29.08.2008 р., укладеним між ПАТ Перший Український міжнародний банк та ОСОБА_2

29.03.2017 р. між ТОВ Фінансова компанія Алькор Інвест та ОСОБА_1 укладено договір про відступлення права вимоги №6533929/6741271, відповідно до умов якого ОСОБА_1 , прийняла права вимоги за кредитними договорами № 6533929 від 20.06.2008 року, №6741271 від 29.08.2008 р., укладеним між ПАТ Перший Український міжнародний банк та ОСОБА_2 .

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 15 Закону України Про виконавче провадження сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

У разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов`язкові тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Відповідно до частини першої, другої статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу.

Розглядаючи зазначену заяву, суд має встановити достатність поданих заявником матеріалів для здійснення відповідної заміни. При цьому, суд оцінює також достовірність поданих на підтвердження факту правонаступництва матеріалів зокрема договорів, інших правочинів тощо, в тому числі - на предмет їх нікчемності.

Враховуючи викладене, задоволення заяви про заміну сторони правонаступником у виконавчому провадженні на стадії виконання судового рішення або відмова у такому задоволенні, здійснюється судом відповідно до норм матеріального і процесуального права, які не передбачають право суду надавати на цій стадії оцінку оспорюваним правочинам, що буде порушувати презумпцію їх правомірності (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного суду від 01.04.2020, справа № 344/14408/15-ц, Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2019 року у справі № 916/2286/16.

Відмовляючи у задоволенні заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні, районний суд виходив з того, що з укладенням договору про відступлення права вимоги за кредитним договором, відбулася заміна кредитодавця, який є фінансовою установою, що має право на здійснення операцій з надання фінансових послуг, на фізичну особу, яка не може надавати фінансові послуги згідно з наведеними нормами права.

Такі висновки суду є помилковими, з огляду на наступне.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Договір про відступлення прав вимоги, укладений між ТОВ Фінансова компанія Алькор Інвест та ОСОБА_1 від 29.03.2017 року недійсним не визнано, а тому висновки, що фізична особа не може бути стороною договору відступлення прав є передчасними.

Крім того, звертаючись до суду із заявою про заміну стягувача у виконавчому провадженні заявник просила замінити кредитора у зобов`язанні, яке їй було передано в межах договору відступлення права вимоги як складова частина кредитного зобов`язання, що виникло на підставі рішення суду. Таким чином, ОСОБА_1 набула за договором відступлення права вимоги до ОСОБА_3 щодо стягнення присудженої за рішенням суду суми, якому не притаманні ознаки, характерні для договору надання фінансових послуг.

Посилання суду першої інстанції на постанову Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 року, справа № 465/646/11 є помилковим, оскільки у вказаній справі вирішувалось питання щодо відступлення права вимоги фізичним особам про стягнення заборгованості по кредитному зобов`язанню, яке виникло на підставі договору, і для якого характерним є спеціальний суб`єкт. Зазначений висновок Великої Палати Верховного Суду стосується інших правовідносин, відмінних від тих, які склались в даній справі.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про задоволення заяви про заміну сторони виконавчого провадження.

Судом першої інстанції не в повній мірі досліджено усі обставини, неправильно застосовані норми матеріального права, тому колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про задоволення заяви.

Згідно ст. 376 ЦПК підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; недоведеність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 задовольнити.

Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 06 травня 2020 року скасувати.

Заяву ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження задовольнити.

Замінити стягувача у виконавчому провадженні №53126631 про стягнення з ОСОБА_3 (місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства Перший український міжнародний банк (код ЄДРПОУ 14282829) боргу за кредитним договором у сумі 659 148, 75 грн з Публічного акціонерного товариства Перший український міжнародний банк на ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання Житомирська обл., Овруцький р-н, с. Бігунь, РНОКПП НОМЕР_2 ).

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів

Суддя-доповідач

Судді