Вирок

від 30.12.2014 по справі 290/352/14-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №290/352/14-к Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1

Категорія ч.2 ст.190 КК України Доповідач ОСОБА_2

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 грудня 2014 року апеляційний суд Житомирської області у складі колегії:

головуючого-судді ОСОБА_2 суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , за участю секретарів суд. засідання ОСОБА_5 , ОСОБА_6 обвинуваченого ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №290/352/14-к щодо

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Владивостока, Приморського краю Російської Федерації, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, раніше працюючого завідуючим Романівського відділення ГУ Держсанепідемслужби у Житомирській області, не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України,

за участю прокурора - ОСОБА_8 захисника - ОСОБА_9 ,

в с т а н о в и в :

в апеляційній скарзі прокурор Романівського району ОСОБА_8 просить скасувати вирок Чуднівського районного суду від 23.10.2014 р. стосовно ОСОБА_7 у зв`язку з м`якістю призначеного покарання та постановити новий вирок, яким визнати останнього винним у вчиненні кримінального правопорушення та призначити покарання за ч.2 ст.191 КК України - 3 роки обмеження волі з позбавленням права обіймати посади пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 2 (два) роки. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання та встановити іспитовий строк 1 рік, покласти обов`язки, передбачені п.п. 2, 3 ст.76 КК України.

Цивільний позов про стягнення із ОСОБА_7 заподіяних збитків на користь Управління Державної казначейської служби у Романівському районі задовольнити частково, виключивши суму 6375 грн., які ним добровільно сплачені.

Посилається на те, що при призначенні покарання безпідставно застосовано положення ст. 69 КК України та необґрунтовано не призначено обов`язкове додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади строком на 3 роки. Зазначає, що суд не в повній мірі врахував суб`єктивного відношення самого ОСОБА_7 , як до вчиненого кримінального правопорушення, так і до відшкодування заподіяної кримінальним правопорушенням шкоди, оскільки вину обвинувачений визнав частково та відшкодував завдані злочином матеріальні збитки також частково.

Вироком Чуднівського районного суду Житомирської області від 23.10.2014 року ОСОБА_7 визнано винуватим за ч.2 ст. 191 КК України і призначено йому покарання за ч.2 ст. 191 КК України з одночасним застосуванням ст. 69 КК України у виді 3 років обмеження волі без застосування додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю. Згідно ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного судом покарання з випробуванням, встановлено йому однорічний іспитовий строк.

На підставі п.3 ч.1 ст.76 КК України покладено на ОСОБА_7 обов`язок повідомляти орган кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання та роботи.

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу ОСОБА_7 не обирався.

Цивільний позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь Управління Держказначейської служби у Романівському районі 7943,83 грн. у порядку відшкодування завданої злочином шкоди.

Накладений арешт на майно ОСОБА_7 скасовано.

Як визнав суд, ОСОБА_7 , будучи депутатом Романівської районної ради шостого скликання, перебуваючи на посаді головного лікаря державного закладу Романівської районної санітарно-епідеміологічної станції (далі Романівська районна СЕС), згідно наказу № 20 від 02.10.1992 року, в період з 31.07.2009 року по 31.08.2011 року, являючись службовою особою, зловживаючи своїм службовим становищем, заволодів державними коштами при наступних обставинах:

Так, відповідно до посадової інструкції головного лікаря Романівської районної санітарно-епідеміологічної станції, ОСОБА_7 , являючись службовою особою, виконував обов`язки щодо координації діяльності всіх структурних підрозділів районної СЕС; здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду за дотриманням органами державної виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємствами, організаціями, громадянами санітарного законодавства на території Романівського району; організації роботи із розстановки керівних кадрів в структурних підрозділах районної СЕС, прийому та звільнення з роботи лікарів і середніх медичних працівників, інших працівників районної СЕС; організації фінансової та господарської діяльності районної СЕС; керівництва та контролю за роботою заступників, керівників санепідемустанови району, бухгалтерії, тобто являвся службовою особою, яка обіймає посаду, пов`язану із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій.

Під час виконання своїх обов`язків у ОСОБА_10 виник злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном, а саме державними коштами, виділеними Міністерством охорони здоров`я України для проведення державного санітарно-епідеміологічного нагляду та дезінфекційних заходів в державному закладі, яким являється Романівська районна СЕС, шляхом зловживання своїм службовим становищем із корисливих мотивів.

З цією метою, діючи умисно, в порушення вимог ст. 94 КЗпП України від 10.12.1971 року № 322-8, ст. 1 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 року №108/95-ВР, п.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» 16.07.1999 року № 996, п. 1.5 наказу Міністерства праці та соціальної політики України «Про впорядкування умов оплати праці працівників закладів охорони здоров`я та установ соціального захисту населення» від 05.10.2005 року № 308/519, ОСОБА_7 підписав наказ № 24 від 31.07.2009 року по Романівській районній СЕС про прийняття ОСОБА_11 на посаду лікаря-епідеміолога Романівської районної СЕС, достовірно знаючи, що остання працювати не буде, а незаконно нараховану їй заробітну плату отримував безпосередньо він.

В періоди часу в липні, в серпні і грудні 2009 року, а також протягом 11 місяців починаючи з січня по листопад 2010 року, також в період з лютого по серпень 2011 року ОСОБА_7 , знаходячись в приміщенні державного закладу Романівська районна СЕС, що розташований в Житомирській області в смт. Романів, по вул. Леніна, 103, корпус А, достовірно знаючи, що лікар-епідеміолог ОСОБА_11 фактично не працює, надавав усну вказівку бухгалтеру ОСОБА_12 провести облік її робочого часу за липень, за серпень і за грудень 2009 року, також за періоди з січня по листопад 2010 року, з лютого по серпень 2011 року, що остання робила, виконуючи вказівки головного лікаря ОСОБА_7 ..

У подальшому ОСОБА_7 надавав головному бухгалтеру ОСОБА_13 усні вказівки провести на підставі підробленого табелю обліку робочого часу нарахування заробітної плати лікарю-епідеміологу ОСОБА_11 , що ОСОБА_13 і робила, нарахувавши у липні 2009 року заробітну плату лікарю-епідеміологу ОСОБА_11 на суму 1082,77 грн., у серпні 2009 року в сумі 1140,80 грн., в грудні 2009 року в сумі 1086,33 грн., у січні 2010 року - 1488 грн., у лютому 2010 року - 1482,54 грн., у березні 2010 року - 2880,49 грн., у квітні 2010 року - 1408,86 грн., у травні 2010 року -1463,84 грн., у червні 2010 року - 1412,13 грн., у липні 2010 року - 1798,72 грн., у серпні 2010 року - 1404,69 грн., у вересні 2010 року - 1495,63 грн., у жовтні 2010 року - 2416,76 грн., у листопаді 2010 року - 1755,48 грн. , у лютому 2011 року - 1664,87 грн., у березні 2011 року - 1664,87 грн., у квітні 2011 року - 1720,85 грн., у травні 2011 року - 629,09 грн., у червні 2011 року - 797,40 грн., у липні 2011 року - 1778,18 грн., у серпні 2011 року - 356,53 грн. та власноручно і за допомогою комп`ютерної техніки вносила вказані дані до розрахунково - платіжних відомостей про нараховану в липні, у серпні та у грудні 2009 року, у січні-листопаді 2010 року, у лютому серпні 2011 року заробітну плату працівникам Романівської районної СЕС, які надала до Романівського відділення держказначейства та до відділення ЖРУ ПАТ КБ «ПриватБанк», у результаті чого на картковий рахунок «VIZA ELECTRON» № НОМЕР_1 ЖРУ ПАТ "ПриватБанк" лікарю-епідеміологу ОСОБА_11 зараховано заробітну плату відповідно у сумах: 1082,77 грн., 1140,80 грн., 1086,33 грн., 1488 грн., 1482,54 грн., 2880,49 грн., 1408,86 грн., 1463,84 грн., 1412,13 грн., 1798,72 грн., 1404,69 грн., 1495,63 грн., 2416,76 грн. та 1755,48 грн., 1664,87 грн., 1664,87 грн., 1720,85 грн., 629,09 грн., 797,40 грн., 1778,18 грн., 356,53 грн.

Після зарахування коштів на картковий рахунок ОСОБА_11 , ОСОБА_7 , маючи доступ до карткового рахунку ОСОБА_11 та банківську платіжну картку «VIZA ELECTRONIC» № НОМЕР_1 , яка з моменту видачі знаходилася у нього, з метою доведення свого злочинного умислу до кінця у відділенні ЖРУ ПАТ КБ «ПриватБанк» знімав готівкові кошти, нараховані останній у вигляді заробітної плати, якими в подальшому розпоряджався на власний розсуд.

Усього головний лікар Романівської районної СЕС ОСОБА_7 отримав при вказаних обставинах протягом липня, серпня і грудня 2009 року державні кошти у сумі 3309,90 грн., протягом періоду з січня по листопад 2010 року останній отримав при вказаних обставинах державні кошти у сумі 19007,14 грн., а також у період з лютого по серпень 2011 року кошти у сумі 8611,79 грн.

Крім того, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на

заволодіння державними коштами, шляхом зловживання своїм службовим становищем, із корисливих мотивів, ОСОБА_7 , знаходячись в приміщенні Романівської районної СЕС, що розташоване за адресою: Житомирська область смт. Романів, вул. Леніна, 103, корнус А, 15.04.2010 року видав наказ № 11 від 15.04.2010 року "Про преміювання", згідно якого лікарю-епідеміологу ОСОБА_11 була призначена премія в сумі 992 грн., 30.06.2010 року видав наказ № 22 від 30.06.2010 року "Про преміювання", згідно якого лікарю-епідеміологу ОСОБА_11 було призначено премію в сумі 1032 грн., 26.07.2010 року він видав наказ № 28 від 26.07.2010 року "Про преміювання", згідно якого лікарю-епідеміологу ОСОБА_11 було призначено премію за липень 2010 року в сумі 2074 грн., 22.02.2011 року видав наказ № 7 від 22.02.2011 року "Про матеріальну допомогу", згідно якого лікарю-епідеміологу ОСОБА_11 призначено матеріальну допомогу в сумі 1400 грн. та скріпив вказаний наказ власним підписом.

Після цього, ОСОБА_7 , в той же день та час, надавав усну вказівку головному бухгалтеру ОСОБА_13 включити до виплати в розрахунково-платіжну відомість премій та матеріальну допомогу в сумах 992 грн., 1032 грн., 2074 грн., 1400 грн. лікарю-епідеміологу ОСОБА_11 . У свою чергу, головний бухгалтер ОСОБА_13 , виконуючи усну вказівку головного лікаря ОСОБА_7 , за допомогою комп`ютерної техніки включила до виплати в розрахунково-платіжну відомість за лютий 2011 року вищевказану матеріальну допомогу у розмірі 1400 грн.

Після зарахування вказаних вище премій та матеріальної допомоги у сумах 992 грн., 1032 грн., 2074 грн. та 1400 грн. на картковий-рахунок ОСОБА_11 , ОСОБА_7 , продовжуючи свої злочинні дії, направлені на заволодіння державними коштами, зловживаючи своїм службовим становищем, із корисливих мотивів, маючи доступ до карткового рахунку ОСОБА_11 та банківську платіжну картку «VIZA ELECTRONIC» № НОМЕР_1 , яка з моменту видачі знаходилася при ньому, з метою доведення до завершення свого злочинного умислу у відділенні ЖРУ ПАТ КБ «ПриватБанк» знімав вказані вище готівкові кошти, якими в подальшому розпоряджався на власний розсуд.

Водночас, із отриманої незаконно загальної суми 36426,83 грн. ОСОБА_7 22108 грн. використав на потреби очолюваної ним Романівської районної СЕС.

Отже, усього ОСОБА_7 , зловживаючи своїм службовим становищем, і корисливих мотивів, реалізовуючи свій злочинний умисел, заволодів державними коштами виділеними Міністерством охорони здоров`я України для проведення державного санітарно-епідеміологічного нагляду та дезінфекційних заходів в державному закладі, яким є Романівська районна СЕС, звернувши їх у свою особисту користь, на загальну суму 14318,83 грн.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав доводи апеляційної скарги і просив звільнити обвинуваченого на підставі ст.. 75 КК України лише від основного покарання, обвинуваченого ОСОБА_7 , захисника ОСОБА_9 , які не підтримали апеляційну скаргу, перевіривши вирок суду в межах апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов такого висновку.

Висновки суду 1-ї інстанції про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні злочину є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються доказами, що перевірялись судом 1 інстанції і ніким з можливих апелянтів не оскаржуються.

Суд 1-ї інстанції ретельно дослідив докази щодо особи обвинуваченого. В апеляційному суді при розгляді апеляційної скарги ніхто з учасників судового провадження відповідно до ч.3 ст. 404 КПК України не заявляв клопотання повторного дослідження обставин, встановлених судом 1-ї інстанції.

Що стосується призначеного засудженому покарання, то воно на думку колегії суддів, є явно несправедливим із-за його м`якості. Призначення такого покарання слід визнати недостатнім для виправлення винного.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно ст.69 КК України для того, щоб призначити більш м`яке покарання, ніж передбачено законом необхідно двох або більше обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину та наявність даних, що певним чином характеризують особу винного. Суд повинен, зокрема, встановити такі дані про особу винного, які дозволять йому зробити обгрунтоване припущення, що призначене особі більш м`яке покарання, ніж передбачено законом буде необхідним і достатнім для її виправлення і попередження вчинення нею нових злочинів.

Не призначення винному обов`язкового додаткового покарання, яке передбачене санкцією ч. 2 ст.191 КК України суперечить вимогам ст..69 КК України.

Враховуючи, що в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 частково визнав вину у скоєнні злочину, то тоді суд безпідставно визнав обставиною, що пом`якшує покарання щире каяття обвинуваченого.

Крім того, як встановив суд 1-ї інстанції ОСОБА_7 збитки добровільно відшкодовані не в повному обсязі, а частково лише на суму 6375 грн. (відповідно до квитанцій № 188 від 27.06.2012 року на суму 2425 грн. та № 105 від 24.07.2012 року на суму 3950 грн. (т. 6 а.с. 22), а сума 7943,83 грн. залишилась не відшкодованою.

За таких обставин колегія суддів вважає, що судом 1-ї інстанції необґрунтовано призначено покарання із застосуванням ст..69 КК України винному і тому скасовує вирок в частині призначення покарання і ухвалює свій вирок, яким враховує те, що підстави не призначення додаткового покарання ОСОБА_7 , передбаченого санкцією ч.2 ст.191 КК України відсутні.

Керуючись ст.ст. 404, 407, 420 КПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

апеляційну скаргу зі змінами прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 задовольнити.

Вирок Чуднівського районного суду Житомирської області від 23 жовтня 2014 року щодо ОСОБА_7 в частині призначення покарання скасувати та постановити новий вирок.

ОСОБА_7 призначити покарання за ч.2 ст.191 КК України - 3 (три) роки обмеження волі з позбавленням права обіймати посади пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 2 (два) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування основного покарання з випробуванням іспитовим строком 1 (один) рік.

Покласти на ОСОБА_7 обов`язки, передбачені п.п.2,3 ч.1 ст.76 КК України: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти орган кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання та роботи.

У решті вирок залишити без зміни.

Вирок апеляційного суду може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення.

С у д д і: