Рішення

від 18.08.2015 по справі 910/16343/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.08.2015Справа №910/16343/15

За позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»

До Товариство з обмеженою відповідальністю «Кохан Трейд»

Про звернення стягнення на предмет іпотеки

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача Гацій І.І. - по дов. № 02-36/2078 від 03.08.2015

Рачок Н.М. - по дов. № 02-36/400 від 05.02.2015

від відповідача Підлісний В.О. - по дов. № 20 від 30.07.2015

Коханчук Г.В. - по дов. № 25 від 05.08.2015

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кохан Трейд», відповідно до яких просить:

- в рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Кохан Трейд» в розмірі 26 041 666,26 грн. перед Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» за договором невідновлювальної кредитної лінії №18/075-КН від 10.07.2007 звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором №02-10/224 від 19.07.2010, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івашко Н.П. та зареєстрований в реєстрі за №1181, а саме: нежилі приміщення з №1по №7 (групи приміщень №170а), з №1 по №16 (групи приміщень №192а (в літ. А) загальною площею 285,6 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 15/4 шляхом визнання права власності за іпотекодержателем - Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк»;

- визнати за Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» право власності на нежилі приміщення з №1по №7 (групи приміщень №170а), з №1 по №16 (групи приміщень №192а (в літ. А) загальною площею 285,6 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 15/4 за вартістю 29 018 400,00 грн., в тому числі ПДВ 4 836 400,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням Товариством з обмеженою відповідальністю «Кохан Трейд» зобов'язань за договором невідновлювальної кредитної лінії №18/075-КН від 10.07.2007 з наступними змінами та доповненнями, укладеного з Акціонерно комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», щодо повернення отриманого кредиту та сплати процентів за користування отриманими грошовими коштами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2015 порушено провадження у справі № 910/16343/15 та призначено до розгляду на 13.08.2015.

Позивачем 11.08.2015 до відділу діловодства суду подано заяву про збільшення рооміру позовних вимог з урахуванням того, що на момент розгляду справи судом, розмір заборгованості відповідача за кредитним договором збільшився та становить 28 384 110,55 грн,

Позивачем 11.08.2015 до відділу діловодства суду подано письмові пояснення.

Позивачем 11.08.2015 до відділу діловодства суду подано клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів видачі відповідачу кредитних коштів, а також звіт про оцінку іпотечного майна разом з рецензією на нього.

Відповідач у поданому 13.08.2015 до відділу діловодства суду відзиві на позовну заяву просить в задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідачем 13.08.2015 до відділу діловодства суду подано клопотання про призначення судової оціночно-будівельної експертизи щодо визначення ринкової вартсоті нежилих приміщень, які предметом спору. Клопотання обгрунтвоано тим, що на думку відповідача поданий позивачем висновок про оцінку від 31.03.2015 та рецензія на звіт від 01.04.2015 не відповідають вимогам законодавства.

Позивач в судовому засіданні 13.08.2015 позовні вимоги підтримав повністю з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Відповідач в судовому засіданні 13.08.2015 проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні з тих підстав, що розмір його заборгованості за кредитним договором є меншим, та він не отримував вимоги банку про дострокове повернення кредиту, а тому строк повернення заборгованості не настав. Окрім того відповідач посилався на те, що договором іпотеки не передбачено такий спосіб звернення стягнення на іпотечне майно, як визнання права власності за іпотекодержателем та договором іпотеки не забезпечувалося виконання зобов'язань по сплаті банку інфляційних втрат.

В судовому засіданні 13.08.2015 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 18.08.2015.

Позивачем 18.08.2015 до відділу діловодства суду подано письмові пояснення.

Відповідачем 18.08.2015 до відділу діловодства суду подано клопотання про долучення до матеріалів справи звіту про оцінку іпотечного майна від 14.08.2015.

Розглянувши клопотання відповідача про призначення експертизи суд дійшов висновку, що воно не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

У відповідності до положень статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

Виходячи із змісту викладеного, вартість предмету іпотеки повинна бути визначена саме на момент подання позивачем до господарського суду відповідної позовної заяви про звернення стягнення на предмет іпотеки і до моменту винесення господарським судом відповідного рішення, що, по суті, і було вчинено ПАТ «Укрсоцбанк».

Крім того, відповідно до висновків, викладених в Рецензії, складеної рецензентом - Чебаковою Т.М. (Сертифікат ФДМУ, МЦПІМ та УТО №1161 від 31.10.1998) та рецензії Експертної ради Всеукраїнської асоціації фахівців з оцінки було зроблено висновок про відповідність звіту ПП «Енергомакс» вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, та наявність незначних недоліків, що не вплинули на достовірність оцінки, а отже останній може бути використаний з метою, встановленою в Звіті - визначення ринкової вартості для прийняття рішення щодо звернення стягнення на іпотечне майно в порядку ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

Статтею 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначено, що оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону, і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону про оціночну діяльність, професійна оціночна діяльність - діяльність оцінювачів та суб'єктів оціночної діяльності, визнаних такими відповідно до положень цього Закону, яка полягає в організаційному, методичному та практичному забезпеченні проведення оцінки майна, розгляді та підготовці висновків щодо вартості майна.

Відповідно до ст. 5 Закону про оціночну діяльність, суб'єктами оціночної діяльності є: суб'єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які отримали повноваження на здійснення оціночної діяльності в процесі виконання функцій з управління та розпорядження державним майном та (або) майном, що є у комунальній власності, та у складі яких працюють оцінювачі.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону про оціночну діяльність, оцінювачами можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які склали кваліфікаційний іспит та одержали кваліфікаційне свідоцтво оцінювача відповідно до вимог цього Закону.

Частиною 1 ст. 12 Закону про оціночну діяльність передбачено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Виходячи із змісту викладених вище норм законодавства, господарський суд приходить до висновку про можливість застосування Звіту про оцінку вартості майна ПП «Енергомакс» від 31.03.2015, адже останній складений особою, яка відповідно до Закону про оціночну діяльність має право проводити таку діяльність, а сам звіт відповідає вимогам Закону про оціночну діяльність та відповідним національним стандартам.

Крім того, суд звертає увагу представника відповідача на приписи ст. 13 закону, якою передбачено, що рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб'єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).

Таким чином, згідно з приписами наведеної норми закону, відповідач, являючись особою, яка має заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, мав право звернутись згідно з приписами ст. 13 Закону з письмовим запитом до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна, для отримання рецензії на звіт про оцінку майна, наданого позивачем.

В силу наведеного та приписів ст. 34 Господарського процесуального кодексу України спростування звіту про оцінку майна необхідно здійснювати шляхом надання рецензії на звіт про оцінку майна, отриманою від осіб, які мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна.

Разом з тим, заперечуючи проти звіту про оцінку предмету іпотеки, наданому позивачем до матеріалів справи, відповідачем не було надано рецензії на нього.

Згідно зі ст. 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Водночас, згідно з ч. 1 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

В силу наведених норм закону, вартість предмету іпотеки є тією обставиною, що може підтверджуватись виключно оцінкою, проведеною суб'єктом оціночної діяльності.

Разом з тим, встановлення вартості предмету іпотеки суд взмозі здійснити на підставі наявних в матеріалах справи доказів, належність та допустимість яких представником відповідача не спростована.

В судовому засіданні 18.08.2015 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення його представників, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.07.2007 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (у зв'язку із зміною організаційно-правової форми юридичної особи - Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кохан Трейд» (Позичальник) було укладено договір невідновлювальної кредитної лінії №18/075-КН від 10.07.2007 (далі - Кредитний договір) з наступними змінами та доповненнями у відповідності до умов якого, Позичальнику було надано кредит з досягненням максимального ліміту заборгованості в сумі 3 000 000,00 дол. США та кінцевим терміном погашення - не пізніше 05.07.2014.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Кредитного договору, Банк перерахував 11.07.2007 транш кредит на загальну суму 2 500 000,00 дол. США, та 20.02.2007 транш кредиту в розмірі 2 200 000,00 дол. США. Окрім того, 17.07.2007 Банк перерахував відповідачу 800 000,00 дол. США. На підтвердження вказаних обставин позивачем була надана виписка по особового рахунку відповідача, копії заявок на отримання кредиту.

05.08.2009 було укладено додаткової угоди №2 до Кредитного договору, за умовами якої строк кредитування було продовжено до 05.07.2017 з внесенням змін до графіку погашення заборгованості.

24.06.2011 на підставі додаткової угоди №6 до Кредитного договору відбулося переведення існуючої на той час заборгованості відповідача в розмірі 2 477 528,20 дол. США в гривню. Після переведення розмір заборгованості відповідача склав - 19 972 000,03 грн. Кінцевий термін погашення всіх траншів кредиту встановлено - до 03.07.2020.

Реструктуризація заборгованості проводилася шляхом видачі позичальнику траншу кредиту в розмірі 19 972 000,03 грн. на підставі заявки відповідача №1 від 24.06.2011 для погашення існуючої заборгованості у доларах США. Дані обставин підтверджуються наданими позивачем виписками по особового рахунку відповідача та копією заявки на перерахування кредитних коштів.

27.03.2014 було укладено договір про внесення змін та доповнень №10 до Кредитного договору якою консолідовано заборгованість по кредиту та нарахованим і не сплаченим на той час відповідачем процентам та встановлено її розмір 22 888 847,33 грн.

На підставі додаткової угоди №11 від 28.08.2014 було встановлено розмір заборгованості відповідача за кредитом на рівні 22 888 531,99 грн. та 501 029,98 грн за процентами, а також встановлено графік її погашення до 03.07.2020.

Положеннями п. 3.3.5.-3.3.8 Кредитного договору передбачено, що позичальник зобов'язаний повертати кредитору в повному обсязі кредит, сплачувати проценти та комісії за користування кредитом, а також неустойку у встановлені договором строки.

Відповідач припинив виконання зобов'язань за кредитним договором, в результаті чого виникла заборгованість в розмірі 26 041 666,26 грн. та Банк направив 26.03.2015 Позичальнику повідомлення про дострокове виконання зобов'язань за договором протягом 30 (тридцяти) календарних днів від дня отримання вимоги.

Пунктом 3.2.7. Кредитного договору встановлено, що банк має право, у випадках передбачених у п.п. 2.8., 2.12.3 договору, в також у разі порушення Позичальником або третьою особою (майновим поручителем, поручителем) обов'язків, встановлених договорами, зазначеними в п. 1.4. договору, за письмовим повідомленням кредитора до Позичальника, в односторонньому порядку розірвати цей договір, що має наслідком дострокове, протягом 30 (тридцяти) календарних днів від дня отримання відповідної письмової вимоги кредитора, виконання позичальником всіх своїх зобов'язань за договором, а саме: повернення кредиту, сплату процентів, комісій, а також сплату можливої неустойки (пені, штрафу) та відшкодування збитків, завданих простроченим виконанням. Після погашення зазначених вимог кредитний договір вважається розірваним.

Вказане повідомлення було отримане відповідачем 30.03.2015, про що свідчить зворотнє повідомлення про вручення поштового відправлення № 01019 05650280, а також підтверджується даними УДП поштового зв'язку «Укрпошта» про вручення відправлення за довіреністю 30.03.2015.

У такому випадку заперечення відповідача про не отримання вказаного повідомлення банку та відсутність підстав для дострокового повернення кредиту є безпідставними та не приймаються судом до уваги.

Не заслуговують на увагу і заперечення відповідача про не погодження ним суми заборгованості за тілом кредиту по договору в розмірі 22 888 531,99 грн., яка утворилася в процесі реструктуризації заборгованості, оскільки дані обставини та її розмір спростовуються умовами додаткових угод №10 від 27.03.2014 та №11 від 28.082.014 до Кредитного договору підписаних директором позичальника, наданими позивачем копіями меморіальних ордерів про реструктуризацію заборгованості, нарахуванням та сплатою процентів на вказану суму боргу (22.04.2014, 20.05.2014, 16.06.2014, 22.08.2014, 29.08.2014, 17.09.2014 та 26.09.2014).

Станом на 30.06.2015 розмір заборгованості відповідача за кредитним договором збільшився та склав 28 384 110,55 грн. з яких: заборгованість за кредитом - 22 888 531,99 грн.; заборгованість за процентами - 3 301 197,55 грн.; пеня за кредитом - 197 104,17 грн.; пеня за процентами - 597 738,91 грн.; інфляційні втрати за кредитом - 612 921,05 грн.; інфляційні втрати по процентам - 804 616,88 грн.

Вказані обставини підтвердженні наданими позивачем суду довідками про стан заборгованості відповідача за кредитним договором, виписками по особовим рахункам та розрахунком заборгованості та відповідачем не спростовані.

Судом встановлено, що в забезпечення виконання зобов'язань відповідача за Кредитним договором, між банком та позичальником було укладено Іпотечний договір №02-10/224 від 19.07.2010 (далі - Іптечний договір), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івашко Н.П. та зареєстрований в реєстрі за № 1181, за умовами якого ТОВ «Кохан Трейд» передало в іпотеку Банку нерухоме майно, а саме: нежилі приміщення з №1 по №7 (групи приміщень №170а ), з №1 по №16 (групи приміщень №192а) (в літ. А) загальною площею 285,6 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 15/4.

24.06.2011 та 06.11.2013 між сторонами були укладені договори про внесення змін до Іпотечного договору, у зв'язку зі зміною умов основного зобов'язання.

При посвідченні Іпотечного договору 27.12.2006, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івашко Н.П. було зареєстровано в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна заборону на нерухоме майно - нежилі приміщення з №1 по №7 (групи приміщень №170а), з №1 по №16 (групи приміщень №192а) (в літ. А) загальною площею 285,6 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 15/4, за реєстровим №1182.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» та п. 4.1. Іпотечного договору передбачено, що у разі настання випадку невиконання або неналежного виконання позичальником основного зобов'язання, Іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені вимоги шляхом звернення стягнення на предмет Іпотеки.

Враховуючи викладене, керуючись положеннями п. 3.2.7. Кредитного договору, 20.03.2015 відповідачу була направлена (підтверджується описом вкладення та квитанцією № 3434 від 26.03.2015) вимога про дострокове погашення кредиту, яка отримана останнім 30.03.2015 (підтверджується повідомленням про вручення № 01019 05650281), яка задоволена не була.

Окрім того, 20.03.2015 на адресу відповідача була направлена (підтверджується описом вкладення та квитанцією № 3433 від 26.03.2015) вимога про усунення випадків невиконання за Кредитним договором з проханням погасити наявну перед ПАТ «Укрсоцбанк» або у відповідності до п. 4.5.3. Іпотечного договору, добровільно передати права на предмет іпотеки у власність Банку в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань. Вказана вимога була отримана відповідачем 30.03.2015 (підтверджується повідомленням про вручення № 01019 05650271), проте жодної відповіді на момент звернення до суду Банком отримано не було.

Нормативно обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач посилається на приписи ст. ст. 3, 33, 37 Закону України «Про іпотеку», відповідно до яких у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки шляхом набуття права власності на нього.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Договором, відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні норми закріплені також і в Господарському кодексу України.

Так, відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу положень ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Як встановлено ч.ч. 1, 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором, або законом.

За приписами ст. ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як зазначає позивач, станом на 30.06.2015 у Товариства з обмеженою відповідальністю «Кохан Трейд» наявна прострочена заборгованість перед ПАТ «Украсоцбанк» за кредитним договором в розмірі 28 384 110,55 грн. з яких: заборгованість за кредитом - 22 888 531,99 грн.; заборгованість за процентами - 3 301 197,55 грн.; пеня за кредитом - 197 104,17 грн.; пеня за процентами - 597 738,91 грн.; інфляційні втрати за кредитом - 612 921,05 грн.; інфляційні втрати по процентам - 804 616,88 грн..

При цьому, факт наявності заборгованості відповідача за кредитним договором. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не спростовано.

Крім того, перевіривши правильність нарахування позивачем процентів за користування кредитними коштами та штрафних процентів, судом встановлено, що визначені Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» суми не перевищують розрахунок суду.

Таким чином, судом встановлено настання випадків порушення виконання зобов'язань відповідача за кредитним договором та останнім не спростовані.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності до ч. 1 ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Іпотекою, відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку», є вид забезпечення виконання зобов'язань нерухомим майном, що залишається у володінні та користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі не виконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього божника у порядку встановленому цім законом.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

За приписами ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Цією ж статтею передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

За змістом Іпотечного договору (п. 4.1.) іпотекодержатель має право у разі настання випадку невиконання або неналежного виконання Позичальником основного зобов'язання задовольнити свої забезпечені вимоги шляхом звернення стягнення на предмет Іпотеки.

У відповідності до статті 37 Закону України «Про іпотеку», іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Один із таких способів звернення стягнення сторони визначили в п. п. 4.5.3. Іпотечного договору, а саме шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».

У відповідності до висновків Верховного Суду України, викладених у постанові № 6-124цс13 від 11.12.2013, які в силу положень ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковими для суду, входячи з положень частини другої статті 16 Цивільного кодексу України, ч. 3 ст. 33, ст. 36, ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо такий спосіб передбачено іпотечним договором. Так позиція Верховного суду України також викладена в постанові від 19.08.2014 у справі №3-43гс14.

При цьому, суд відзначає, що у разі, якщо такий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, як набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки, передбачений договором іпотеки, іпотекодержатель може реалізувати його у судовому порядку, шляхом пред'явлення позову про визнання права власності на предмет іпотеки.

А тому заперечення відповідача про неможливість звернення стягнення на іпотечне майно шляхом визнання права власності на нього за Банком є необґрунтованими.

Як вбачається з положень договору іпотеки, будинок, приміщення якого виступають предметом іпотеки є пам'яткою історії (рішення Київського міськвиконкому від 27.01.1970 №159 та рішення Київського міськвиконкому від 21.08.1975 №840) та архітектури (охоронний договір №62, рішення Київського міськвиконкому від 22.11.1982 №1804) місцевого значення. Окрім того наказом Міністерства Культури і туризму від 15.09.2010 №706/0/16-10 до Державного реєстру нерухомих пам'яток України за категорією місцевого значення об'єкти культурної спадщини було внесено в тому числі й прибутковий і конторський будинок страхової компанії «Росія», в якому жили митці С.І. Паторжинський , В.М. Риков, В.П. Некрасов, Б.Р. Гмиря, М.С. Гришко, А.Л. Міхньов, І.І. Нехода, С. Юткевич за адресою Хрещатик, 15/4, в м. Києві, який був об'єктом охорони на підставі Рішення Київського міськвиконкому від 27.01.1970 № 159.

Положеннями Іпотечного договору (п 4.9.) встановлено, що у разі переходу права власності на предмет іпотеки до Банку, останній повинен попередньо повідомити про це Головне управління охорони культурної спадщини (відчуження можливе лише за їх погодження - ст. 18 Закону України «Про охорону культурної спадщини»), та Головне управління культурної спадщини може скористатися правом привілейованого викупу (ст. 20 Закону України «Про охорону культурної спадщини»).

На виконання вказаних положень позивач звернувся до Управління охорони культурної спадщини Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) яке листом від 24.04.2015 за №066-1331 орган повідомило, що не має наміру здійснювати викуп зазначеного нерухомого майна і не заперечує проти їх відчуження банку за умови укладення останнім «Охоронного договору» відповідно до вимог діючого законодавства.

Відповідно до висновку Приватного підприємство «Енергомакс» від 31.03.2015 ринкова вартість іпотечного майна становить 29 018 400,00 грн. в тому числі ПДВ - 4 836 400,00 грн.

Відповідно до положень п. 1.2. Іпотечного майна вартість предмету іпотеки за згодою сторін становить 26 102 340,00 грн., що на думку суду також має значення для вирішення питання ринкової вартості іпотечного майна оскільки є погодженою сторонами договору вартістю іпотеки.

Окрім того, як вбачається з наданих позивачем доказів за результатами рецензування звіту про оцінку майна Експертною радою Всеукраїнської Асоціації Фахівців оцінки, членом якої є оцінювач Чумаченко М.В. було зроблено висновок про відповідність звіту про оцінку вцілому вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, та наявність незначних недоліків, що не вплинули на достовірність оцінки.

Як вбачається зі звіту про оцінку майна його вартість перевищує розмір забезпеченого зобов'язання однак суд приходить до висновку, що дана обставина не може бути підставою для відмови в задоволенні позову.

Частиною 3 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.и в задоволенні позову іпотекодержателя.

Таким чином, при вартості іпотечного майна в 29 018 400,00 грн. - 90 % від неї складає 26 116 560,00 грн., а тому з урахуванням розміру зобов'язань ТОВ «Кохан Трейд» за кредитним договором в 28 384 110,55 грн. у Банку відсутній обов'язок відшкодування перевищення вартості майна над розміром зобов'язань. Окрім того відповідачем зустрічна вимога до Банку з цього приводу не пред'являлася.

Що ж стосується заперечень відповідача стосовно того, що іпотечне майно не передавалося ним в іпотеку Банку в забезпечення виконання зобов'язань по сплаті інфляції, то слід звернути увагу на наступне.

Стаття 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Цивільного кодексу захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках, передбачених законом або договором, неустойки (штрафу, пені), а також іншими засобами, передбаченими законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання та нерозривно пов'язані з грошовим зобов'язанням по сплаті кредиту та процентів за користування ним.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Приймаючи до уваги, що за приписами ст. ст. 4-3, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, суть якого полягає у обґрунтуванні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, своїх вимог і заперечень поданими суду доказами, які господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, виходячи із заявлених позивачем вимог та наведених ним обґрунтувань, з огляду на встановлені судом обставин, що викладені вище, зважаючи, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача, суд дійшов висновку, що вимоги Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором від 19.07.2010 шляхом визнання права власності на нежилі приміщення з №1 по №7 (групи приміщень №170а ), з №1 по №16 (групи приміщень №192а) (в літ. А) загальною площею 285,6 кв.м., що знаходяться за адресою : м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 15/4 в рахунок погашення заборгованості за договором невідновлювальної кредитної лінії №18/075-КН від 10.07.2007 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. В рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Кохан Трейд» (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 15/4, код ЄДРПОУ 31111150) перед Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» (03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29, код ЄДРПОУ 00039019) за договором невідновлювальної кредитної лінії №18/075-КН від 10.07.2007 в розмірі 28 384 110,55 грн. (з яких заборгованість за кредитом - 22 888 531,99 грн.; заборгованість за процентами - 3 301 197,55 грн.; пеня за кредитом - 197 104,17 грн.; пеня за процентами - 597 738,91 грн.; інфляційні втрати за кредитом - 612 921,05 грн.; інфляційні втрати по процентам - 804 616,88 грн.) звернути стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором №02-10/224 від 19.07.2010, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івашко Н.П. та зареєстрований в реєстрі за № 1181, а саме: нежилі приміщення з №1(один) по №7 (сім) (групи приміщень №170а (сто сімдесят «а»)), з №1 (один) по №16 (шістнадцять) (групи приміщень №192а (сто дев'яносто два «а») (в літ. А) загальною площею 285,6 (двісті вісімдесят п'ять цілих і шість десятих) кв. м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 15/4 (п'ятнадцять дріб чотири) шляхом визнання права власності за іпотекодержателем - Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк».

3. Визнати за Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» (03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29, код ЄДРПОУ 00039019) право власності на нежилі приміщення з №1(один) по №7 (сім) (групи приміщень №170а (сто сімдесят «а»)), з №1 (один) по №16 (шістнадцять) (групи приміщень №192а (сто дев'яносто два «а») (в літ. А) загальною площею 285,6 (двісті вісімдесят п'ять цілих і шість десятих) кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 15/4 (п'ятнадцять дріб чотири) за вартістю 29 018 400 (двадцять дев'ять мільйонів вісімнадцять тисяч чотириста) грн. 00 коп. в тому числі ПДВ - 4 836 400,00 грн.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кохан Трейд» (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 15/4, код ЄДРПОУ 31111150) на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29, код ЄДРПОУ 00039019) 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 20.08.2015.

Суддя В.В.Сівакова