Постанова

від 16.11.2015 по справі 910/16343/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" листопада 2015 р. Справа№ 910/16343/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Лобаня О.І.

суддів: Майданевича А.Г.

Федорчука Р.В.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 16.11.2015 року,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Кохан Трейд» на рішення господарського суду міста Києва від 18.08.2015 року

у справі № 910/16343/15 (суддя Сівакова В.В.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Перлина Пасажу»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Кохан Трейд»

про звернення стягнення на предмет іпотеки

ВСТАНОВИВ:

На розгляд до господарського суду міста Києва надійшла позовна заява публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до товариства з обмеженою відповідальністю «Кохан Трейд», відповідно до якої позивач просив:

- в рахунок погашення заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю «Кохан Трейд» в розмірі 26 041 666,26 грн. перед публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» за договором невідновлювальної кредитної лінії №18/075-КН від 10.07.2007 року звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором №02-10/224 від 19.07.2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івашко Н.П. та зареєстрований в реєстрі за №1181, а саме: нежилі приміщення з №1по №7 (групи приміщень №170а), з №1 по №16 (групи приміщень №192а (в літ. А) загальною площею 285,6 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 15/4 шляхом визнання права власності за іпотекодержателем - публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк»;

- визнати за публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» право власності на нежилі приміщення з №1по №7 (групи приміщень №170а), з №1 по №16 (групи приміщень №192а (в літ. А) загальною площею 285,6 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 15/4 за вартістю 29 018 400,00 грн., в тому числі ПДВ 4 836 400,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням товариством з обмеженою відповідальністю «Кохан Трейд» зобов'язань за договором невідновлювальної кредитної лінії №18/075-КН від 10.07.2007 року з наступними змінами та доповненнями, укладеного з Акціонерно комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», щодо повернення отриманого кредиту та сплати процентів за користування отриманими грошовими коштами.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції позивач подав заяву про збільшення позовних вимог та зазначив, що на момент розгляду справи судом, розмір заборгованості відповідача за кредитним договором збільшився та становить 28 384 110,55 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.08.2015 року по справі № 910/16343/15 позов публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до товариства з обмеженою відповідальністю «Кохан Трейд» про звернення стягнення на предмет іпотеки - задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 18.08.2015 року, ТОВ «Кохан Трейд» звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 18.08.2015 року по справі № 910/16343/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2015 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції за клопотанням представника позивача - ПАТ «Укрсоцбанк» та представник ТОВ «Перлина Пасажу» у відповідності до ст.25 ГПК України ухвалою суду від 11.11.2015 року здійснено заміну позивача з ПАТ «Укрсоцбанк» на ТОВ «Перлина Пасажу» у зв'язку з тим, що між ПАТ «Укрсоцбанк» та ТОВ «Перлина Пасажу» укладений договір від 09.10.2015 року про відступлення права вимоги, за умовами якого ПАТ «Укрсоцбанк» передало ТОВ «Перлина Пасажу» своє право вимоги до ТОВ «Кохан Трейд». Також, 12.10.2015 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ТОВ «Перлина Пасажу» було укладено договір про відступлення прав за Іпотечним договором № 02-10/224 від 19.11.2010 року.

У судових засіданнях суду апеляційної інстанції 28.09.2015 року, 12.10.2015 року, 19.10.2015 року, 11.11.2015 року та 16.11.2015 року представник скаржника надав суду свої пояснення по справі в яких, підтримав подану апеляційну скаргу на підставі доводів зазначених у ній та просив суд апеляційної інстанції скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення суду яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Крім того, представник відповідача надав суду копію договору купівлі-продажу нежилих приміщень з № 1 по № 7 (групи приміщень № 107а), № 1 по №16 (групи приміщень № 129а) (в літ. «А»), загальною площею 287,2 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 15/4, відповідно до якого ТОВ «Кохан Трейд» передає у власність, а ТОВ «Перлина Пасажу» приймає у власність вказані нежилі приміщення; а також копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 06.11.2015 року, відповідно до якого власником зазначених нежилих приміщень є ТОВ «Перлина Пасажу».

Представники позивача у судових засіданнях 28.09.2015 року, 12.10.2015 року, 19.10.2015 року, 11.11.2015 року та 16.11.2015 року суду апеляційної інстанції також надали суду свої пояснення по справі в яких, підтримали подану відповідачем апеляційну скаргу, та просили її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати. Представники позивача зазначили, що станом на час розгляду даної справи у суді апеляційної інстанції спір між сторонами фактично врегульовано, та спірне майно вже зареєстроване за позивачем ТОВ «Перлина Пасажу».

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, що з'явились в судове засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 18.08.2015 року по справі № 910/16343/15 слід залишити без змін, з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, 10.07.2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (у зв'язку із зміною організаційно-правової форми юридичної особи - публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (банк) та товариством з обмеженою відповідальністю «Кохан Трейд» (позичальник) було укладено договір невідновлювальної кредитної лінії №18/075-КН від 10.07.2007року (далі - кредитний договір) з наступними змінами та доповненнями у відповідності до умов якого, позичальнику було надано кредит з досягненням максимального ліміту заборгованості в сумі 3 000 000,00 дол. США та кінцевим терміном погашення - не пізніше 05.07.2014 року.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Кредитного договору, банк перерахував 11.07.2007 року транш кредит на загальну суму 2 500 000,00 дол. США, та 20.02.2007 року транш кредиту в розмірі 2 200 000,00 дол. США. Окрім того, 17.07.2007 року банк перерахував відповідачу 800 000,00 дол. США. На підтвердження вказаних обставин позивачем була надана виписка по особового рахунку відповідача, копії заявок на отримання кредиту.

05.08.2009 року було укладено додаткову угоду №2 до кредитного договору, за умовами якої строк кредитування було продовжено до 05.07.2017 року з внесенням змін до графіку погашення заборгованості.

24.06.2011 року на підставі додаткової угоди №6 до кредитного договору відбулося переведення існуючої на той час заборгованості відповідача в розмірі 2 477 528,20 дол. США в гривню. Після переведення розмір заборгованості відповідача склав - 19 972 000,03 грн. Кінцевий термін погашення всіх траншів кредиту встановлено - до 03.07.2020 року.

Реструктуризація заборгованості проводилася шляхом видачі позичальнику траншу кредиту в розмірі 19 972 000,03 грн. на підставі заявки відповідача №1 від 24.06.2011 року для погашення існуючої заборгованості у доларах США. Дані обставин підтверджуються наданими позивачем виписками по особового рахунку відповідача та копією заявки на перерахування кредитних коштів.

27.03.2014 року було укладено договір про внесення змін та доповнень №10 до кредитного договору якою консолідовано заборгованість по кредиту та нарахованим і не сплаченим на той час відповідачем процентам та встановлено її розмір 22 888 847,33 грн.

На підставі додаткової угоди №11 від 28.08.2014 року було встановлено розмір заборгованості відповідача за кредитом на рівні 22 888 531,99 грн. та 501 029,98 грн. за процентами, а також встановлено графік її погашення до 03.07.2020 року.

Положеннями п. 3.3.5.-3.3.8 кредитного договору передбачено, що позичальник зобов'язаний повертати кредитору в повному обсязі кредит, сплачувати проценти та комісії за користування кредитом, а також неустойку у встановлені договором строки.

Як зазначає позивач та вбачається з матеріалів справи, відповідач припинив виконання зобов'язань за кредитним договором, в результаті чого виникла заборгованість в розмірі 26 041 666,26 грн. та банк направив 26.03.2015 року позичальнику повідомлення про дострокове виконання зобов'язань за договором протягом 30 (тридцяти) календарних днів від дня отримання вимоги.

Пунктом 3.2.7. кредитного договору встановлено, що банк має право, у випадках передбачених у п.п. 2.8., 2.12.3 договору, в також у разі порушення позичальником або третьою особою (майновим поручителем, поручителем) обов'язків, встановлених договорами, зазначеними в п. 1.4. договору, за письмовим повідомленням кредитора до позичальника, в односторонньому порядку розірвати цей договір, що має наслідком дострокове, протягом 30 (тридцяти) календарних днів від дня отримання відповідної письмової вимоги кредитора, виконання позичальником всіх своїх зобов'язань за договором, а саме: повернення кредиту, сплату процентів, комісій, а також сплату можливої неустойки (пені, штрафу) та відшкодування збитків, завданих простроченим виконанням. Після погашення зазначених вимог кредитний договір вважається розірваним.

Вказане повідомлення було отримане відповідачем 30.03.2015 року, про що свідчить зворотнє повідомлення про вручення поштового відправлення № 0101905650280, а також підтверджується даними УДП поштового зв'язку «Укрпошта» про вручення відправлення за довіреністю 30.03.2015 року.

За таких обставин колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що заперечення відповідача про не отримання вказаного повідомлення банку та відсутність підстав для дострокового повернення кредиту є безпідставними та правомірно були відхилені судом.

Не заслуговують на увагу і заперечення відповідача про не погодження ним суми заборгованості за тілом кредиту по договору в розмірі 22 888 531,99 грн., яка утворилася в процесі реструктуризації заборгованості, оскільки дані обставини та її розмір спростовуються умовами додаткових угод №10 від 27.03.2014 року та №11 від 28.082.014 року до кредитного договору підписаних директором позичальника, наданими позивачем копіями меморіальних ордерів про реструктуризацію заборгованості, нарахуванням та сплатою процентів на вказану суму боргу (22.04.2014 року, 20.05.2014 року, 16.06.2014 року, 22.08.2014 року, 29.08.2014 року, 17.09.2014 року та 26.09.2014 року).

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, станом на 30.06.2015 року розмір заборгованості відповідача за кредитним договором збільшився та склав 28 384 110,55 грн. з яких: заборгованість за кредитом - 22 888 531,99 грн.; заборгованість за процентами - 3 301 197,55 грн.; пеня за кредитом - 197 104,17 грн.; пеня за процентами - 597 738,91 грн.; інфляційні втрати за кредитом - 612 921,05 грн.; інфляційні втрати по процентам - 804 616,88 грн.

Вказані обставини підтверджуються довідками про стан заборгованості відповідача за кредитним договором, виписками по особовим рахункам та розрахунком заборгованості та відповідачем не спростовані.

Крім того, як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, в забезпечення виконання зобов'язань відповідача за кредитним договором, між банком та позичальником було укладено іпотечний договір №02-10/224 від 19.07.2010 року (далі - іптечний договір), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івашко Н.П. та зареєстрований в реєстрі за № 1181, за умовами якого ТОВ «Кохан Трейд» передало в іпотеку банку нерухоме майно, а саме: нежилі приміщення з №1 по №7 (групи приміщень №170а ), з №1 по №16 (групи приміщень №192а) (в літ. А) загальною площею 285,6 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 15/4.

24.06.2011 року та 06.11.2013 року між сторонами були укладені договори про внесення змін до іпотечного договору, у зв'язку зі зміною умов основного зобов'язання.

При посвідченні Іпотечного договору 27.12.2006 року, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івашко Н.П. було зареєстровано в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна заборону на нерухоме майно - нежилі приміщення з №1 по №7 (групи приміщень №170а), з №1 по №16 (групи приміщень №192а) (в літ. А) загальною площею 285,6 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 15/4, за реєстровим №1182.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» та п. 4.1. іпотечного договору передбачено, що у разі настання випадку невиконання або неналежного виконання позичальником основного зобов'язання, іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Враховуючи викладене, керуючись положеннями п. 3.2.7. кредитного договору, 20.03.2015 року відповідачу була направлена (підтверджується описом вкладення та квитанцією № 3434 від 26.03.2015 року) вимога про дострокове погашення кредиту, яка отримана останнім 30.03.2015 року (підтверджується повідомленням про вручення № 0101905650281), яка задоволена не була.

Окрім того, 20.03.2015 року на адресу відповідача була направлена (підтверджується описом вкладення та квитанцією № 3433 від 26.03.2015 року) вимога про усунення випадків невиконання за кредитним договором з проханням погасити наявну перед ПАТ «Укрсоцбанк» або у відповідності до п. 4.5.3. іпотечного договору, добровільно передати права на предмет іпотеки у власність банку в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань. Вказана вимога була отримана відповідачем 30.03.2015 року (підтверджується повідомленням про вручення № 0101905650271), проте жодної відповіді на момент звернення до суду банком отримано не було.

Нормативно обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач посилається на приписи ст. ст. 3, 33, 37 Закону України «Про іпотеку», відповідно до яких у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки шляхом набуття права власності на нього.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Договором, відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні норми закріплені також і в Господарському кодексу України. Так, відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу положень ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Як встановлено ч.ч. 1, 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором, або законом.

За приписами ст. ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, станом на 30.06.2015 року у ТОВ «Кохан Трейд» наявна прострочена заборгованість перед ПАТ «Украсоцбанк» (станом на час розгляду справи у суді апеляційної інстанції ТОВ «Перлина Пасжу» - новий кредитор) за кредитним договором в розмірі 28 384 110,55 грн. з яких: заборгованість за кредитом - 22 888 531,99 грн.; заборгованість за процентами - 3 301 197,55 грн.; пеня за кредитом - 197 104,17 грн.; пеня за процентами - 597 738,91 грн.; інфляційні втрати за кредитом - 612 921,05 грн.; інфляційні втрати по процентам - 804 616,88 грн.

Факт наявності заборгованості відповідача за кредитним договором. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Вказана заборгованість відповідачем ні під час розгляду справи у суді першої інстанції, ні під час розгляду даної справи у суді апеляційної інстанції не спростована.

Так, перевіривши правильність нарахування позивачем процентів за користування кредитними коштами та штрафних процентів, місцевим господарським судом вірно встановлено, що визначені позивачем суми не перевищують розрахунок суду.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності до ч. 1 ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Іпотекою, відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку», є вид забезпечення виконання зобов'язань нерухомим майном, що залишається у володінні та користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі не виконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього божника у порядку встановленому цім законом.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

За приписами ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Цією ж статтею передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

За змістом іпотечного договору (п. 4.1.) іпотекодержатель має право у разі настання випадку невиконання або неналежного виконання позичальником основного зобов'язання задовольнити свої забезпечені вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

У відповідності до статті 37 Закону України «Про іпотеку», іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Як вірно вказав суд першої інстанції, один із таких способів звернення стягнення сторони визначили в п. п. 4.5.3. іпотечного договору, а саме шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».

У відповідності до висновків Верховного Суду України, викладених у постанові № 6-124цс13 від 11.12.2013 року, які в силу положень ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковими для суду, входячи з положень частини другої статті 16 Цивільного кодексу України, ч. 3 ст. 33, ст. 36, ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо такий спосіб передбачено іпотечним договором. Так позиція Верховного суду України також викладена в постанові від 19.08.2014 року у справі №3-43гс14.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, у разі, якщо такий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, як набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки, передбачений договором іпотеки, іпотекодержатель може реалізувати його у судовому порядку, шляхом пред'явлення позову про визнання права власності на предмет іпотеки.

За таких обставин судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду, що заперечення відповідача про неможливість звернення стягнення на іпотечне майно шляхом визнання права власності на нього за позивачем є необґрунтованими.

Так, як вбачається з положень договору іпотеки, будинок, приміщення якого виступають предметом іпотеки є пам'яткою історії (рішення Київського міськвиконкому від 27.01.1970 року №159 та рішення Київського міськвиконкому від 21.08.1975 року №840) та архітектури (охоронний договір №62, рішення Київського міськвиконкому від 22.11.1982 року №1804) місцевого значення. Окрім того наказом Міністерства Культури і туризму від 15.09.2010 року №706/0/16-10 до Державного реєстру нерухомих пам'яток України за категорією місцевого значення об'єкти культурної спадщини було внесено в тому числі й прибутковий і конторський будинок страхової компанії «Росія», в якому жили митці С.І. Паторжинський , В.М. Риков, В.П. Некрасов, Б.Р. Гмиря, М.С. Гришко, А.Л. Міхньов, І.І. Нехода, С. Юткевич за адресою Хрещатик, 15/4, в м. Києві, який був об'єктом охорони на підставі Рішення Київського міськвиконкому від 27.01.1970 року № 159.

Положеннями іпотечного договору (п 4.9.) встановлено, що у разі переходу права власності на предмет іпотеки до банку, останній повинен попередньо повідомити про це Головне управління охорони культурної спадщини (відчуження можливе лише за їх погодження - ст. 18 Закону України «Про охорону культурної спадщини»), та Головне управління культурної спадщини може скористатися правом привілейованого викупу (ст. 20 Закону України «Про охорону культурної спадщини»).

На виконання вказаних положень позивач звернувся до Управління охорони культурної спадщини Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) яке листом від 24.04.2015 року за №066-1331 орган повідомило, що не має наміру здійснювати викуп зазначеного нерухомого майна і не заперечує проти їх відчуження банку за умови укладення останнім «Охоронного договору» відповідно до вимог діючого законодавства.

Відповідно до висновку приватного підприємства «Енергомакс» від 31.03.2015 року ринкова вартість іпотечного майна становить 29 018 400,00 грн. в тому числі ПДВ - 4 836 400,00 грн.

Відповідно до положень п. 1.2. Іпотечного майна вартість предмету іпотеки за згодою сторін становить 26 102 340,00 грн., що на думку суду також має значення для вирішення питання ринкової вартості іпотечного майна оскільки є погодженою сторонами договору вартістю іпотеки.

Окрім того, як вбачається з наданих позивачем доказів за результатами рецензування звіту про оцінку майна Експертною радою Всеукраїнської Асоціації Фахівців оцінки, членом якої є оцінювач Чумаченко М.В. було зроблено висновок про відповідність звіту про оцінку в цілому вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, та наявність незначних недоліків, що не вплинули на достовірність оцінки.

Як вбачається зі звіту про оцінку майна його вартість перевищує розмір забезпеченого зобов'язання, при цьому, як вірно зазначив суд першої інстанції, дана обставина не може бути підставою для відмови в задоволенні позову.

Частиною 3 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.и в задоволенні позову іпотекодержателя.

Таким чином, як правильно вказав суд першої інстанції, при вартості іпотечного майна в 29 018 400,00 грн. - 90 % від неї складає 26 116 560,00 грн., а тому з урахуванням розміру зобов'язань ТОВ «Кохан Трейд» за кредитним договором в 28 384 110,55 грн. у позивача відсутній обов'язок відшкодування перевищення вартості майна над розміром зобов'язань. Окрім того відповідачем зустрічна вимога до банку з цього приводу не пред'являлася.

Що ж стосується заперечень відповідача стосовно того, що іпотечне майно не передавалося ним в іпотеку банку в забезпечення виконання зобов'язань по сплаті інфляції, судова колегія зазначає наступне.

Стаття 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Цивільного кодексу захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках, передбачених законом або договором, неустойки (штрафу, пені), а також іншими засобами, передбаченими законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання та нерозривно пов'язані з грошовим зобов'язанням по сплаті кредиту та процентів за користування ним.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку по справі та задовольнив позов про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором від 19.07.2010 року шляхом визнання права власності на нежилі приміщення з №1 по №7 (групи приміщень №170а ), з №1 по №16 (групи приміщень №192а) (в літ. А) загальною площею 285,6 кв.м., що знаходяться за адресою : м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 15/4 в рахунок погашення заборгованості за договором невідновлювальної кредитної лінії №18/075-КН від 10.07.2007 року.

Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції відповідачем не було подано належних та переконливих доказів в заперечення заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі відповідача на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

При цьому колегія суддів зазначає, що у відповідності до ст.25 ГПК України ТОВ «Перлина Пасажу» є новим кредитором та стягувачем у даній справі № 910/16343/15, так як судом апеляційної інстанції здійснено заміну позивача з ПАТ «Укрсоцбанк» на ТОВ «Перлина Пасажу» у зв'язку з тим, що між ПАТ «Укрсоцбанк» та ТОВ «Перлина Пасажу» укладений договір від 09.10.2015 року про відступлення права вимоги, за умовами якого ПАТ «Укрсоцбанк» передало ТОВ «Перлина Пасажу» своє право вимоги до ТОВ «Кохан Трейд». Також, 12.10.2015 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ТОВ «Перлина Пасажу» було укладено договір про відступлення прав за Іпотечним договором № 02-10/224 від 19.11.2010 року. Отже, ПАТ «Укрсоцбанк» не є стороною у даній справі № 910/16343/15 і не може пред'являти будь-яких вимог до ТОВ «Кохан Трейд» щодо спірного договору невідновлювальної кредитної лінії №18/075-КН від 10.07.2007року.

Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції даний спір між сторонами фактично врегульовано. На підтвердження зазначеного сторонами надано копію договору купівлі-продажу нежилих приміщень з № 1 по № 7 (групи приміщень № 107а), № 1 по №16 (групи приміщень № 129а) (в літ. «А»), загальною площею 287,2 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 15/4, відповідно до якого ТОВ «Кохан Трейд» передає у власність, а ТОВ «Перлина Пасажу» (новий кредитор) приймає у власність вказані нежилі приміщення. Крім того, сторонами надано копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 06.11.2015 року, відповідно до якого власником зазначених нежилих приміщень є ТОВ «Перлина Пасажу».

Оскільки Господарським процесуальним кодексом України не передбачена можливість затверджувати судом апеляційної інстанції мирової угоди на стадії розгляду справи у суді апеляційної інстанції та скаржником не було подано заяву про відмову від апеляційної скарги на підставі ст. 100 ГПК України, та судом апеляційної інстанції під час розгляду даної справи не було встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при розгляді даного позову, а рішення господарського суду міста Києва від 18.08.2015 року, прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що в задоволенні апеляційної скарги ТОВ «Кохан Трейд» слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 18.08.2015 року залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Кохан Трейд» на рішення господарського суду міста Києва від 18.08.2015 року у справі № 910/16343/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Перлина Пасажу» до товариства з обмеженою відповідальністю «Кохан Трейд» про звернення стягнення на предмет іпотеки залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 18.08.2015 року у справі № 910/16343/15 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/16343/15 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.І. Лобань

Судді А.Г. Майданевич

Р.В. Федорчук

Дата підписання 17.11.2015 року