Постанова

від 25.07.2011 по справі 37/92

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.07.2011 № 37/92

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Лобаня О.І.

Федорчука Р.В.

при секретарі: Криворотьку В.В.

за участю представників:

від позивача - Півень Д.О. - дов. №Д07/2011/04/22-33

від відповідача - Холодюк В.Ф. - дов. №31 від 05.07.2011 р.;

від третьої особи - не з'явились;

розглянувши матеріали

апеляційної скарги Житлово-будівельний кооператив «Енергетик»

на рішення Господарського суду м. Києва

від 16.05.2011 р.

у справі № 37/92 (суддя - Гавриловська І.О.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»

до Житлово-будівельний кооператив «Енергетик»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Комунальне підприємство „Головний інформаційний обчислювальний центр" Київської міської державної адміністрації

про стягнення 106 333,96 грн.

ВСТАНОВИВ :

Рішенням Господарського суду м. Києва від 27.04.2011 року у справі № 37/92 позов задоволено частково. Стягнуто з Житлово-будівельний кооператив «Енергетик» на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозут Київенерго» 94 058,43 грн. основного боргу, 7 907,65 грн. інфляційних нарахувань, 2 966,16 грн. 3% річних, 1 049,32 грн. витрат по сплаті державного мита та 232,89 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, Житлово-будівельний кооператив «Енергетик» звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 16.05.2011 року по справі № 37/92 та прийняти нове рішення, яким змінити його в частині стягнення заборгованості та скасувати в частині нарахування інфляційних, пені, витрат по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення по суті спору.

Представник відповідача в поясненнях наданих у судовому засіданні, підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі, просив суд скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 16.05.2011 р. у справі № 37/92 та прийняти нове рішення, яким змінити його в частині стягнення заборгованості та скасувати в частині нарахування інфляційних, пені, витрат по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Представник позивача в поясненнях, наданих в судовому засіданні, заперечував проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

01.06.1999 р. між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго» (енергопостачальна організація) та Житлово-будівельним кооперативом «ЕНЕРГЕТИК» (абонент) був укладений договір на постачання теплової енергії в гарячій воді № 031-2317-3 від 01.06.1999 р.

Відповідно до умов договору енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію в період опалювального сезону, гарячого водопостачання протягом року, в кількості та обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору, а абонент зобов'язується виконувати умови та порядок оплати в обсягах і терміни, які передбачені в додатку № 4 до даного договору.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з п. 5.1. договору № 031-2317-3 від 01.06.1999 р., облік споживання абонентом теплової енергії проводиться розрахунковим способом.

Відповідно до п. 5.3. вищезазначеного договору, абонент, який має прилади обліку, щомісячно надає енергопостачальній організації звіт по фактичному споживанню теплової енергії, в терміни передбачені у додатку № 1 до даного договору.

Згідно з п. 4 додатку № 1 до договору № 031-2317-3 від 01.06.1999 р., дата зняття абонентом показників приладів обліку - по 25 число поточного місяця, надання звіту в МВРТ № 1 - не пізніше 28 числа. При відсутності звіту розрахунок виконується згідно максимальних договірних навантажень.

Додатками № 3 та № 4 до договору № 031-2317-3 від 01.06.1999 р. визначено тарифи на теплову енергію та порядок розрахунків за спожиту теплову енергію.

Відповідно до п. 2 додатку № 4 до договору № 031-2317-3 від 01.06.1999 р., абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в районному відділі теплозбуту № 1 за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 63, розрахункова група, тел. 221 05 89, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РВТ) та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Згідно з п. 3 вищевказаного додатку, сплату за вказаними в п. 2 цього додатку документами, абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця.

Пунктом 3.1. додатку № 4 до договору № 031-2317-3 від 01.06.1999 р. визначено, що якщо абонент розраховується за показниками приладів обліку, йому пред'являється до сплати заявлена кількість теплової енергії на поточний місяць (згідно додатку № 1 до даного договору), то при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявленого, ця кількість перевищення самостійно сплачується абонентом не пізніше 28 числа поточного місяця; а у випадку, якщо фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого, сплата проводиться за фактичними показниками.

Згідно з п. 3.2. додатку № 4 до договору № 031-2317-3 від 01.06.1999 р., абонентам, що не мають приладів обліку щомісячно виставляється до сплати кількість теплової енергії згідно з договірними навантаженнями з урахуванням середньомісячної розрахункової температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та фактичного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду; кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи телповикористовуючого обладнання абонента в розрахунковому періоді.

Позивач в обґрунтування позовних вимог надав суду належним чином завірені копії облікових карток відповідача за період з грудня 2008 р. до січня 2011 р.; надані відповідачем відомості обліку споживання теплової енергії за періоди з 26.12.10 р. до 25.01.11 р., з 26.11.10 р. до 25.12.10 р., з 26.10.10 р. до 25.11.10 р., з 26.09.10 р. до 25.10.10 р., з 26.07.10 р. до 25.08.10 р., з 26.06.10 р. до 25.07.10 р., з 26.05.10 р. до 25.06.10 р., з 26.04.10 р. до 25.05.10 р., з 26.03.10 р. до 25.04.10 р., з 24.02.10 р. до 25.03.10 р., з 26.01.10 р. до 25.02.10 р., з 26.12.10 до 25.01.10 р. Загальна сума спожитої відповідачем теплової енергії за період з 01.12.08 р. до 01.02.2011 р. становила 384 567,48 грн.

Позивач пояснив суду, що ним були належним чином виконані зобов'язання за договором № 031-2317-3 від 01.06.1999 р. та додатками до нього, тоді як відповідач свої зобов'язання щодо оплати за спожиту теплову енергію не виконав, у зв'язку з чим станом на 01.02.11 р. у нього виникла заборгованість у розмірі 94 058,43 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, зауважень щодо відпуску теплової енергії від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначений договором № 031-2317-3 від 01.06.1999 р. та додатками до нього строк оплату за спожиту теплову енергію здійснив не повністю.

Щодо тверджень відповідача про порушення ст. 6 ГПК України, у відповідності до якої позивач повинен був направити йому у встановлений строк претензію, колегія зазначає наступне.

Частиною 1 статті 6 ГПК України визначено, що підприємства та організації, що порушили майнові права і законні інтереси інших підприємств та організацій, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії.

Посилання відповідача на відсутність пропозиції з боку позивача щодо досудового врегулювання спору також колегією суддів не приймається до уваги, оскільки статтею 5 ГПК України закріплено право сторін застосовувати заходи досудового врегулювання спору за домовленістю між собою, а не обов'язок.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що позов Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго» в частині стягнення з Житлово-будівельного кооперативу «ЕНЕРГЕТИК» суми основного боргу за договором № 031-2317-3 від 01.06.1999 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді та додатками до нього у розмірі 94 058,43 грн. є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

У зв'язку з простроченням грошового зобов'язання позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 9 309,37 грн. інфляційної складової боргу за період з січня 2009 р. до січня 2011 р. та 2 966,16 грн. трьох відсотків річних.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця - червня.

У постанові Вищого господарського суду № 37/327 від 20.01.11 р. викладена позиція, якою стверджується, що реалізація позивачем права кредитора на стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення передбачає необхідність застосування індексу інфляції за весь час прострочення як від'ємного, так і позитивного значення.

Здійснюючи розрахунок позивач не врахував зменшення інфляційних збитків, що пов'язані із встановленням рівня інфляції у липні 2009 р., серпні 2009 р., квітні 2010 р., травні 2010 р., червні 2010 р. та липні 2010 на рівні 99,9 %, 99,8 %, 99,7 %, 99,4 %, 99,6 %, 99,8 % відповідно.

Судова колегія погоджується з перерахунком інфляційних нарахувань місцевого суд у відповідності до якого стягненню з Житлово-будівельного кооперативу «ЕНЕРГЕТИК» підлягають стягненню 7 907,65 грн. інфляційних нарахувань та 2 966,16 грн. трьох відсотків річних за період з січня 2009 р. до січня 2011 р. .

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обставини, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2011 р. у справі № 37/92 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за її подання і розгляд покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Житлово-будівельний кооператив «Енергетик» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2011 р. у справі № 37/92 - залишити без змін.

2. Матеріали справи № 37/92 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Ткаченко Б.О.

Судді Лобань О.І.

Федорчук Р.В.