Постанова

від 18.08.2015 по справі 907/1268/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" серпня 2015 р. Справа № 907/1268/14

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого - судді - Гнатюк Г.М.

суддів - Кравчук Н.М.

- Матущак О.І.

Розглянувши апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України, м.Київ від 18.06.2015р. №4/3-06/17331

на рішення господарського суду Закарпатської області від 02.06.2015р.

у справі № 907/1268/15

за позовом Приватного акціонерного товариства „Страхове товариство „Іллічівське", м.Київ

до відповідача 1 Приватного підприємства „ДАНА", м. Мукачево

до відповідача 2 Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Дніпроінмед", м. Дніпропетровськ

до відповідача 3 Моторного (транспортного) страхового бюро України, м. Київ

до відповідача 4 Публічного акціонерного товариства „ХДІ страхування", м. Київ

про стягнення 9 415,76 грн.,

з участю представників:

від позивача: не з'явився,

від відповідача 1: не з'явився

від відповідача 2: не з'явився

від відповідача 3: Боярська Г.П. - представник

від відповідача 4: не з'явився

26.06.2015р. на адресу суду поступила апеляційна скарга Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення господарського суду Закарпатської області від 02.06.2015р. у даній справі, яка автоматизованою системою документообігу суду розподілена до розгляду судді-доповідачу Гнатюк Г.М. При цьому, відповідно до довідки про автоматичний розподіл справ між суддями, до складу колегії входять судді Кравчук Н.М. та Мирутенко О.Л.

У зв'язку із перебуванням судді Кравчук Н.М. у відпустці, розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 26.06.2015 року у склад судової колегії для розгляду справи №907/1268/14 внесено зміни, сформувавши її у наступному складі: головуючий суддя Гнатюк Г.М., судді Мельник Г.І. та Мирутенко О.Л.

Ухвалою суду від 30.06.2015р. зазначена вище апеляційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду на 28.07.2015р.

У зв'язку із перебуванням судді Мельник Г.І. у відпустці, розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 27.07.2015 року у склад судової колегії для розгляду справи №907/1268/14 внесено зміни, сформувавши її у наступному складі: головуючий суддя Гнатюк Г.М., судді Кравчук Н.М. та Мирутенко О.Л.

Ухвалою суду від 28.07.2015р. розгляд справи відкладено до 18.08.2015р.

У зв'язку з перебуванням судді Мирутенка О.Л. у відпустці, розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 17.08.2015 року у склад колегії для розгляду вказаної справи внесено зміни, сформувавши її у наступному складі: головуючий суддя Гнатюк Г.М., судді Кравчук Н.М. та Матущак О.І.

В судове засідання 18.08.2015р. з'явився представник відповідача-3 (скаржника), якому роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст.22 ГПК України та який надав суду усні пояснення.

Позивач та відповідачі 1,2,4 не забезпечила явки своїх уповноважених представників, хоча належним чином були повідомлені про час та місце слухання справи.

При цьому, позивачем надіслано клопотання №2378/441 ІЛ від 07.08.2015р. про розгляд справи без участі його представника.

Враховуючи зазначене вище клопотання позивача, а також те, що ухвалою суду від 28.07.2015р. явка повноважних представників сторін була визнана судом на власний розсуд, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників позивача та відповідачів 1,2,4.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

Встановив :

Рішенням господарського суду Львівської області від 02 червня 2015 року у справі №907/1268/14 (суддя Якимчук Л.М.) позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське» задоволено та стягнено з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь позивача суму 9415,76грн. та 1827грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору. В позові до відповідача 1 Приватного підприємства „ДАНА", до відповідача 2 Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Дніпроінмед", та до відповідача 4, Публічного акціонерного товариства „ХДІ страхування" в позові відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, Моторне (транспортне) страхове бюро України оскаржило його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що воно прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, так як висновки місцевого господарського суду не відповідають обставинам справи, у зв'язку з чим просить оскаржуване рішення скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог позивача до Моторно (транспортного) страхового бюро України (з врахуванням заяви Моторного (транспортного) страхового бюро України від 20.07.2015р. (вх.№01-04/4641/15 від 24.07.2015р. про виправлення помилки, допущеної в резолютивній частині апеляційної скарги). При цьому скаржник зазначає про те, що суд першої інстанції безпідставно не врахував положення п. 36.4 ст. 36 Закону, яке містить обмеження стосовно кола осіб, яким МТСБУ може бути виплачено страхове відшкодування, зокрема, те, що п. 36.4 ст. 36 Закону виключає можливість компенсації МТСБУ витрат страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування, за шкоду заподіяну з вини осіб, які на дату ДТП не застрахували цивільно-правову відповідальність, а тому на думку скаржника, вказані витрати зобов'язана компенсувати особа відповідальна за вчинену ДТП.

У письмовому поясненні від 09.07.2015р. (вх.№01-04/4504/15 від 17.07.2015р.) Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Дніпроінмед» спростовує доводи апелянта та просить рішення господарського суду Закарпатської області від 02.06.2015р. залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Інші письмові пояснення чи відзиви на апеляційну скаргу не надходили.

Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, оцінивши докази, заслухавши пояснення представника Моторно (транспортного) страхового бюро України, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення господарського суду Закарпатської області від 02.06.2015р. у справі №907/1268/14 слід скасувати, враховуючи наступне.

Статтею 1 Закону України "Про страхування" передбачено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно зі ст. 5 "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Згідно зі ст. ст. 1166 та 1188 Цивільного кодексу України майнова шкода завдана неправомірними діями майну особи відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала, та в разі завдання шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки відшкодовується винною особою.

Частиною 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частиною 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно зі ст. ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з положеннями ст. 27 Закону України "Про страхування", до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання із відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого.

Особою, відповідальною за завдані збитки, може бути як безпосередній заподіювач шкоди, так і страхова компанія, відповідальна за останнього.

Правила відшкодування шкоди заподіяної третій особі встановлені ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", згідно п. 22.1 якої у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Таким чином, з аналізу вищезазначених правових норм вбачається, що позивач після виплати застрахованій ним особі страхового відшкодування, може звернутися з відповідною вимогою про стягнення сплаченого страхового відшкодування в порядку регресу.

З матеріалів справи вбачається, що 26 листопада 2013 року в м.Києві відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу „Шкода Фабія", державний номер ВС5083СН та транспортного засобу „Рено Магнум", державний номер АО5150АК, з напівпричепом „Когел" державний номер АО4020ХХ під керуванням Теліги В'ячеслава Петровича (винний водій). Власником автомобіля винуватця є ПП „ДАНА". Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля „"Рено Магнум, держаний номер АО5150АК (тягач), яким керував винуватець ДТП не бупа застрахована на день ДТП.

Факт настання даної події (дорожньо-транспортної пригоди) та вини водія Теліги В.П. встановлено постановою Оболонського районного суду м. Києва від 20.12.2013.

Зважаючи на те, що між Приватним акціонерним товариством „Страхове товариство „Іллічівське", як страховиком, та Черняк Максимом Олександровичем, як страхувальником, 22.08.2013р. укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № ЦО-05-1-004278, згідно умов якого на страхування був прийнятий автомобіль марки Skoda Fabia Elegance, реєстраційний номер ВС5083СН., страхувальник звернувся до Приватного акціонерного товариства „Страхове товариство „Іллічівське" (позивач у справі) із заявою про настання страхового випадку та вимогою виплатити страхове відшкодування у зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою, яка є страховим випадком відповідно до умов договору про добровільне страхування наземного транспорту.

У зв'язку з ремонтом транспортного засобу Skoda Fabia Elegance третього грудня 2013 року товариством з обмеженою відповідальністю „Автоцентр Прага Авто на Кільцевій" Черняку М. О. виставлено рахунок №САСТ-337745 на суму 9415,76 грн., а відповідно до звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, від 02.12.2013 № 894, вартість матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу Skoda Fabia Elegance 1.2, реєстраційний номер ВС5083СН, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди складає 9 533,77 грн.

На підставі вказаного звіту, рахунку та згідно умов договору позивачем складено страховий акт №ЦО-41675-ЦО-05-1-0000004278-01 від 20.12.2013 про виплату страхового відшкодування та розрахунок суми страхового відшкодування і перераховано ТОВ „Автоцентр Прага Авто на Кільцевій" згідно платіжного доручення №11776 від 27.12.2013р. суму 9415,76 грн.

У результаті такої виплати, зважаючи на положення ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування", позивач отримав право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Вважаючи, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля, яким керував винуватець ДТП, застрахована в ПрАТ „СК "ДНІПРОІНМЕД" (напівпричіп) та ПАТ „ХДІ страхування" (тягач), позивач звернувся до вказаних страхових компаній із претензіями від 10.07.2014 №1175 та від 25.03.2014 №7101/441Іл про виплату страхового відшкодування в порядку регресу, однак у виплаті позивачу (Приватному акціонерному товариству „Страхове товариство „Іллічівське") відмовлено, з посиланням на те, що на момент ДТП (26 листопада 2013 року) поліси вже не діяли.

Так зокрема, з матеріалів справи вбачається, що автомобіль, який скоїв ДТП, складався з тягача та напівпричепа. Страховий поліс №АЕ/0178157 щодо тягача - „Renauet MAGNUM", реєстраційний номер АА5150АК, виданий ПАТ „ХДІ страхування", закінчився 20.11.2013 (строк дії з 21.11.2012 по 20.11.2013), а страховий поліс №АЕ/2010144 щодо напівпричепа „Когел", реєстраційний номер АО4020ХХ, виданий ПАТ „Страхова компанія „Дніпроінмед", м. Дніпропетровськ закінчився 16.03.2014 (строк дії з 17.03.2013 до 16.03.2014), тобто на час скоєння ДТП (26.11.2013) був застрахований напівпричіп.

Зважаючи на відмову ПрАТ „СК "ДНІПРОІНМЕД" ПАТ „ХДІ страхування" у відшкодуванні страхової виплати, позивач 19 вересня 2014 року надіслав на адресу відповідача 1 (ПП „Дана") претензію про виплату збитків №8015/441 Іл, однак останній шкоду не відшкодував.

Згідно ст. 1 Закону України „Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 №2344-ІІІ причіп - це транспортний засіб без власного джерела енергії, пристосований для буксирування автомобілем. Вирішуючи даний спір, суд виходить з того, що автомобіль „Рено Магнум", державний номерний знак АО5150АК (тягач) та напівпричіп державний номерний знак АО4020ХХ в момент настання дорожньо-транспортної пригоди були не окремими транспортними засобами, а єдиним транспортним засобом - -автопоїздом. Відповідно до 1.1. Порядку узгодження нормативної документації на конструкцію транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту України №338 від 22 червня 2000 року автопоїздом визнається з'єднання автомобіля з одним або кількома причепами за допомогою зчіпного пристрою. Отже, вказана дорожньо-транспортна пригода відбулася внаслідок взаємодії не декількох транспортних засобів, а одного, проте зчепленого з причепом, яким в даному випадку є автопоїзд.

Відповідно до п. 36.3 ст. 36 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" якщо дорожньо-транспортна пригода сталася за участю декількох транспортних засобів, що перебували у з'єднанні між собою (у складі одного транспортного составу або під час буксирування із застосуванням жорсткого зчеплення чи з частковим навантаженням буксированого транспортного засобу на платформу або на спеціальний опорний пристрій), виплата страхового відшкодування здійснюється страховиком, який уклав договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності щодо тягача, а в разі якщо цей тягач незабезпечений, регламентна виплата здійснюється МТСБУ.

Відповідно до п. 39.1. ст. 39 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" Моторне (транспортне) страхове бюро України (Бюро) є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у Бюро є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 цього ж Закону одним із основних завдань Бюро є здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених цим Законом.

Оскільки на момент настання дорожньо-транспортної пригоди було застраховано цивільно-правову відповідальність за шкоду заподіяну напівпричепом, суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення страхового відшкодування з Моторного (транспортного) страхового бюро України на підставі п.36.3 ст.36 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Однак, суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

Згідно п. 36.4 ст. 36 Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків. Страховик здійснює компенсацію витрат страхувальника або особи, відповідальність якої застрахована, а МТСБУ компенсує витрати особи, звільненої від цього виду обов'язкового страхування на підставі пункту 13.1 статті 13 цього Закону або відповідальність якої застрахована іноземною страховою компанією відповідно до умов Міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка", за умови, що такі витрати здійснюються за згодою страховика (МТСБУ). У компенсації витрат може бути відмовлено повністю або частково, якщо такі витрати здійснені без попереднього погодження із страховиком (МТСБУ).

Відповідно до п. 13.1 ст. 13 Закону, учасники бойових дій та інваліди війни, що визначені законом, інваліди І групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним інваліду І групи, у його присутності, звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим Законом.

Таким чином ст. 36 Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" містить обмеження стосовно кола осіб, яким МТСБУ може бути виплачено таке відшкодування і виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Отже, положення п. 36.4 ст. 36 Закону виключає можливість компенсації МТСБУ витрат страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування, за шкоду заподіяну з вини осіб, які на дату ДТП не застрахували цивільно-правову відповідальність, тому вказані витрати зобов'язана компенсувати особа відповідальна за вчинену ДТП, а отже, позовні вимоги слід задоволити за рахунок відповідача 1 - Приватного підприємства «Дана».

У відповідності до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно ст.ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

При цьому, у відповідності до ч.1 ст.43 ГПК України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що місцевий господарський суд зробив невідповідні висновки, а також невірно застосував норми матеріального права, що призвело до прийняття неправильного рішення в частині задоволення вимог позивача за рахунок Моторного (транспортного) страхового бюро України, а тому, у відповідності до ст. 104 ГПК України є підставою для скасування рішення.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на те, що апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України задоволено, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги, в порядку ст.49 ГПК України, слід віднести на відповідача 1 - Приватне підприємство «Дана».

Керуючись ст.ст. 101,103,104,105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд

Постановив:

1. Апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України задоволити.

2. Рішення господарського суду Закарпатської області від 02.06.2015 року у справі №907/1268/14 скасувати.

3. Прийняти нове рішення. Позов задоволити повністю. Стягнути з приватного підприємства «Дана» (89600, Закарпатська область, м.Мукачево, вул..Пушкіна.,6 офіс 1, код ЄДРПОУ 20435846) на користь Приватного акціонерного товариства „Страхове товариство „Іллічівське" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 38 Б код ЄДРПОУ 25186738) суму 9 415 (дев'ять тисяч чотириста п'ятнадцять) грн. 76 коп., 1 827 (Одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 913,50грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції. В позові до відповідача 2 Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Дніпроінмед", до відповідача 3 Моторного (транспортного) страхового бюро України та до відповідача 4 Публічного акціонерного товариства „ХДІ страхування" відмовити.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

5. Матеріали справи повернути в господарський суд Закарпатської області.

Головуючий суддя Гнатюк Г.М.

Суддя Кравчук Н.М.

Суддя Матущак О.І.

Повний текст постанови

виготовлено 25.08.2015р.