Постанова

від 08.02.2012 по справі 2а-0770/3150/11

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Cправа № 2a-0770/3150/11

Ряд стат. звіту № 10.1

Код - 07

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2012 року місто Ужгород

Закарпатський окружний адміністративний суд в особі:

головуючої судді - Калинич Я.М.

при секретарі судового засідання - Красновій О.Р.

сторони у судове засідання не з'явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Боржава Плюс»до Державної податкової інспекції у Іршавському районі про скасування податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Боржава Плюс»звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Іршавському районі про скасування податкового повідомлення -рішення.

Представник позивача в судове засідання не з'явився. Однак, 08.02.2012 року ним було подана до суду заява, згідно якої вбачається, що позов підтримує повністю, просить розглянути справу без його участі, за наявними матеріалами справи.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився повторно, про причини неприбуття суд не повідомив, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце судового розгляду.

Позапланова невиїзна перевірка ТзОВ „ Санаторій Боржава " проведена на підставі матеріалів перевірки контрагента - постачальника ПП „Агропрайд"(Акт №601), який виконував ремонтно-будівельні роботи для ТзОВ „Санаторій Боржав ".

Матеріали перевірки ПП „Агропрайд" отримано від ДПІ у м. Херсоні (лист від 04.03.2011 року № 3160/7/23-204 та акт „Про результати невиїзної позапланової перевірки ПП „Агропрайд" від 03.03.2011 року № 601/23-2/35870453 за період 01.09.2010 року по 31.12.2010 року).

За період охоплений перевіркою (Акт №601), використавши АІС „Контрагент" встановлено, що у ПП „Агропрайд", вид діяльності „ремонтно-будівельні роботи", які нібито виконувалися для ТзОВ „ Санаторій Боржава " - відсутній.

Встановлений основний вид діяльності - оптова торгівля та посередництво в оптовій торгівлі, передбачає також кваліфікаційні вимоги до здійснення поточних операцій у сфері оптової торгівлі.

За результатами аналізу документів, які є в обліковій справі підприємства, даних податкової звітності та інформації з зовнішніх джерел, встановлено відсутність трудових та матеріальних ресурсів, виробничої бази, складських приміщень, що унеможливлює "здійснення господарської діяльності ПП „Агропрайд".

Проведеною перевіркою не виявлено, а підприємством не надано на неодноразові запити ДПІ у м. Херсоні документального підтвердження здійснення поточних операцій при проведенні господарської діяльності.

У зв'язку з чим на підставі п. З, п.5 ч.6, ст.11 Закону України від 04.12.1990 року № 509-Х11 „Про державку податкову службу" було проведено позапланові документальні виїзні перевірки ПП „Агропрайд". За результатами таких перевірок складались акти відсутності підприємства за юридичною адресою. Такі акти направлялись до ГВПМ ДПІ у м. Херсоні.

Оперативні заходи по розшуку місцезнаходження посадових осіб підприємства позитивного результату не дало, тому неможливо встановити факт виписки накладних, розрахунків, актів виконання робіт, податкових накладних від ІШ „Агропрайд" підприємствам переліченим у акті (Акт №601) .

Згідно бази даних АІС "РПП" стан ПП „Агропрайд" - 8 (відсутність за місцезнаходженням).

За наслідками невиїзної перевірки (Акт №601) визнано проведені ПП „Агропрайд" операції з придбання та продажу товарів недійсними і такими, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків так, як операції з контрагентами - постачальниками у вказаному періоді не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо - складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності.

Зазначені операції не містять у своїй суті розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності. Наслідком діяльності підприємств - контрагентів є виключно чи переважно формування податкових зобов'язань та податкового кредиту на адресу ПП „Агропрайд".

В результаті порушення контрагентами - постачальниками своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та-цивільного законодавства (моральних засад), угоди, укладені з контрагентами на реалізацію ТМЦ (робіт, послуг) на адресу останніх, мають протиправний характер. А такий правочин, внаслідок якого неправомірно віднесений ПДВ до складу податкових зобов'язань по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави та суперечить інтересам держави та суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже згідно з ч. 2 ст. 228 Цивільного Кодексу є нікчемним.

Згідно із частиною 1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

За змістом частина 1 ст.228 Цивільного кодексу України правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті є нікчемним.

Таким чином, в ході проведення перевірки (Акт №601) встановлено неможливість фактичного здійснення контрагентами - постачальниками ПП „Агропрайд" господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі - продажу: відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів.

Враховуючи вищенаведене, усі операції купівлі-продажу ПП гАгропрайд~ з його постачальниками та покупцями за період: вересень - грудень 2010 року, не спричиняють реального настання правових наслідків, а, отже, є нікчемними по ланцюгу до ..вигодонабувача".

В даному випадку ПП .Агропрайд" не мав необхідних умов для виконання тактах) постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської (економічної) діяльності: технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

На порушення п.1.6 ст.1, п.3.1.1 п.3.1 ст.З, п.4.1 ст.4, п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.6 п.7.2, п.п.7.3.1 п. 7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" ПП „Агропрайд", у вересні-грудні 2010 року включено до складу податкових зобов'язань суми ПДВ по операціям з контрагентами - покупцями (в тому числі ТзОВ „ Санаторій Боржава "), які проведені на підставі нікчемного правочину та підлягають зменшенню (Акт №601).

Дані наведені в деклараціях з податку на додану вартість за вересень-грудень 2010 року, про обсяги продажу та податкового зобов'язання щодо взаємовідносин з контрагентами - покупцями є не дійсними.

У переліку підприємств, яким ПП „Агропрайд" проведено відпуск товарів (робіт, наданих послуг по ремонтно-будівельним роботам) і по яким угоди поставок визнано нікчемними значиться і ТзОВ „ Санаторій Боржава "(Акт №601). Обсяг виконаних ремонтно-будівельних робіт на користь ТзОВ „ Санаторій Боржава " складає 97140,00 грн., в т.ч. ПДВ 16190,00 грн.

Вказану суму вхідного ПДВ на підставі наявної на момент перевірки податкової накладної від 29.10.2010 року № 1616, ТзОВ „ Санаторій Боржава " віднесло до складу податкового кредиту.

У період за жовтень 2010 року ТзОВ „ Санаторій Боржава " документувало виконання ремонтно-будівельних робіт від ПП „Агропрайд, по яким встановлено відсутність фінансово-господарської діяльності з порушенням ч.і ст.203, 215, 228 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст.203 Цивільним Кодексом України). Дані, наведені у декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010 року про обсяги придбання та продажу (а отже і про задекларований податковий кредит та зобов'язання) є недійсними.

Виходячи з вищенаведеного, така сума підлягає виключенню зі складу податкового кредиту у зв'язку з визнанням проведених господарських операцій між контрагентами нікчемними. Всього до складу податкового кредиту ТзОВ „ Санаторій Боржава " зайво віднесено 16190,00 грн., чим порушено вимоги п. 3.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року за № 166 із змінами та доповненнями

Пояснення директора ТзОВ „ Санаторій Боржава " по даному порушенню не надано.

Відповідно до частини 1 статті 41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень КАС України розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. А оскільки сторони в судове засідання не з'явилися, фіксування судового процесу не здійснюється.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що згідно довідки № 146 з Управління статистики в Іршавському районі ТОВ «Боржава Плюс»знаходиться за адресою: 90154,Закарпатська область, Іршавський район, с.Довге, вул..Січових Стрільців, 15, ідентифікаційний код - 35160939.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Боржава Плюс»знаходиться на обліку в Державній податковій інспекції у Іршавському районі.

Відповідачем на підставі направлення від 13.04.2011 р. № 102, відповідно до наказу від 13.04.2011 р.

№ 138 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з контрагентом-постачальниками ПП «Стилет Юг», ПП «Альтекс Юг», ПП «Агропрайд»та ПП «Югтрансагро»за період з 10.06.2008 р. по 31.03.2010 р. Перевірка проводилась з 05.04.2011 р. по 11.04.2011 р., термін перевірки 5 днів.

За результатами проведеної перевірки складено Акт № 212/23-50/33160939 від 18.04.2011 р. «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Боржава Плюс»код ЄДРПОУ 35160939 з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з контрагентом-постачальниками ПП «Стилет Юг», ПП «Альтекс Юг», ПП «Агропрайд»та ПП «Югтрансагро»за період з 10.06.2008 р. по 31.03.2010 р.»(далі - Акт перевірки).

На підставі Акту перевірки 29.04.2011 р. прийнято податкове рішення -повідомлення № 0000372350350 про донарахування податку на додану вартість в розмірі 16 190 грн. та штрафних санкцій в розмірі 4017,50 грн. (далі - ПРП). Підстава для прийняття ПРП - порушення Позивачем вимог пп. 1.7, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 ст. , ЗУ «Про податок на додану вартість».

ПРП отримане Позивачем 06.05.2011 р., оскаржено до ДПА у Закарпатській області 16.05.2011 р., оскаржено до ДПАУ 14.07.2011 р. ДПА у Закарпатській області та ДПАУ оскаржуване ПРП залишено без змін.

Із вказаним ПРП не згодні, позивач вважає, що воно суперечить законодавству, порушує права й охоронювані законом інтереси Позивача виходячи з наведеного нижче.

Документальною позаплановою перевіркою визначена правомірність формування ТОВ «Боржава Плюс»сум скоригованих валових витрат та сум податкового кредиту по податку на додану вартість з обсягів здійснених операцій з ПП «Агропрайд»- висновок, викладений Відповідачем на 3 стор. Акту перевірки.

На противагу ствердженню Відповідача про правомірність, остаточний висновок Акту перевірки - підлягає виключенню зі складу податкового кредиту суми, пов'язані з Договором підряду № БП-09/24 від 24.09.2010 р, укладеним між Позивачем та ПП «Агропрайд»(далі - контрагент), який визнано нікчемним. Даний договір вважається нікчемним, як такий, що:

- порушує публічний порядок, спрямований на незаконне заволодіння майном держави,

- суперечить інтересам держави та суспільства;

- вчинений удавано з метою формування податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Висновки щодо удаваності правочину та відсутності факту виконання ремонтно-будівельних робіт контрагентом вважаються невірними, зважаючи на наступне:

Оспорюваний правочин був укладений Позивачем з метою проведення ремонтних робіт на об'єктах за адресою: Закарпатська обл., Іршавський р-н. с. Довге, вул. Січових Стрільців, 15, що належать Позивачу на підставі Свідоцтва про право власності на нерухомість серії САС № 521259.

Роботи виконувались в спальному корпусі № 3, на низьковольтній лінії електропередач, конюшні з добудовами, кафе біля фонтану, котеджах, складі, фонтані, кафе біля вулиці, скважині.

Роботи виконувались з матеріалів Позивача, які закуповувались у третіх осіб.

Роботи прийняті по-об'єктно 29.10.2010р. згідно Актів приймання виконаних будівельних робіт.

Отримана податкова накладна № 1616 від 29.10.2010 р. Данні відображені в податковому обліку контрагента.

Оплата в повному обсязі здійснена ОСОБА_1 за Договором поруки № БП-11/15 від 15.11.2010 р., квитанція до прибуткового касового ордеру № 107 від 1911.2010 р.

Підтвердженням законності та реальності укладення, виконання оспорюваного правочину є наступне:

1. На час укладення та виконання оспорюваного правочину контрагент мав достатню правоздатність.

За даними офіційного веб-сайту ДПАУ свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ, видане контрагенту, анульовано лише 25.02.2011 р. за ініціативою податкової у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням.

За ч.2, ч. 4 ст. 91 ЦКУ цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до ЄДР запису про її припинення, цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду. На момент здійснення господарських операцій контрагент був [включений до ЄДР, тобто міг набувати прав та обов'язків на підставі правочинів.

Фіктивність діяльності контрагенту судом не підтверджена, відсутній факт визнання в судовому порядку недійсними установчих документів, скасування державної реєстрації даного підприємства.

За ст. 18 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»якщо відомості, які підлягають внесенню до ЄДР, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, ясі підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

2. Ремонтно-будівельні роботи фактично виконані. Підтвердити даний факт може, зокрема будівельно-технічна експертиза, що не ініціювалась відповідачем. Під час перевірки не встановлено факту отримання робіт з інших джерел або безоплатного їх отримання.

3. Оплата ПДВ, включеного до податкового кредиту, здійснена в ціні робіт, виконаних контрагентом. Відповідачем не доведено хто інший отримав грошові кошти в оплату виконаних контрагентом робіт.

4. Наявні всі належним чином оформлені первинні документи, які підтверджують придбання; матеріалів, приймання робіт, їх оплату, оприбуткування та подальше використання у господарській діяльності.

Підставою для в т.ч. формування податкового кредиту є виключно належним чином оформлені первинні документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції.

За ч. 1 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бух. Обліку господарських операцій є саме первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та містять такі обов'язкові реквізити: 1) назву документ, 2) дату і місце складання, 3) назву підприємства від імені якого складено документ, 4) зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру, 5) посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильності її оформлення, 6)особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В ході перевірки не доведено, що надані первинні документи є недостовірними.

5.Контрагент відобразив господарські операції у податковому обліку, порушення вимог податкового законодавства з боку контрагенту при здійсненні господарських операцій з Позивачем не встановлено.

Перевірка проводилась виключно на підставі матеріалів перевірки контрагента.

В обґрунтування висновку в Акті перевірки зазначені данні актів перевірки ДПІ у м. Херсоні за якими:

· у контрагента відсутній вид діяльності «ремонтно-будівельні роботи», за яким виконувались роботи по оспорюваному правочину, згідно інформації, що міститься в АІС «Контрагент».

· у контрагента відсутні трудові ресурси - за формою 1-ДФ загальна чисельність працюючих 1 чол.

· у контрагента відсутні виробниче обладнання, транспортні засоби, торгівельне обладнання -за даними декларації про прибуток контрагента.

· до ЄДР внесено запис про відсутність контрагента за місцезнаходженням,

· неможливо встановити факт виписки контрагентом податкових накладних, розрахунків, актів виконання робіт контрагентом,

· віддаленість контрагентів одна з причини неможливості реального настання правових наслідків господарських операцій,

· господарські операції контрагента не містять ділової мети, систематичності,

· контрагентом не проводились операції з оприбуткування, приймання-передачі товарів,

· всі господарські операції контрагента не спричиняють реального настання правових наслідків, є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача»,

Позивач наведений в акті ДПІ у м. Херсон як один із покупців, обсяги продажу та податкового зобов'язання якого визнано недійсним.

В спростування доводів Відповідача щодо нікчемності, удаваності оспорюваного правочину наводиться наступне:

1. Щодо відсутності в даних контрагента виду діяльності «ремонтно-будівельні роботи»:

За ст. 43 ГКУ підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність не заборонену законом. За ст.ст. 91-92 ЦКУ цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду, виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

2. Щодо відсутності у контрагента трудових ресурсів за формою 1-ДФ:

Позивач не знав і не міг знати, що працівники, які виконували роботи на території, офіційно не оформлені. Жодний нормативно-правовий акт не покладає на Позивача обов'язку перевіряти наявність офіційного працевлаштування працівників контрагента. Висновки Відповідача про відсутність працівників ґрунтуються на припущеннях та відсутності повної інформації. Ймовірно, контрагент замовляв виконання певних послуг у фізичних осіб, з якими не оформлював трудові відносини.

3. Щодо відсутності у контрагента виробничого обладнання, транспортних засобів, торгівельного обладнання за даними декларації про прибуток контрагента:

Позивач не знав і не міг знати, що наявні у контрагента основні фонди та засоби виробництва не задекларовані. Жодний нормативно-правовий акт не покладає на Позивача обов'язку перевіряти факт декларування контрагентом володіння/користування основними фондами, засобами виробництва, тощо. Висновки Відповідача про відсутність виробничих потужностей ґрунтуються на припущеннях та відсутності повної інформації. Ймовірно, контрагент орендував виробничі потужності, сплачуючи плату за користування готівкою та не декларуючи дані операції.

4. Щодо відсутності контрагента за місцезнаходженням:

Укладаючи та виконуючи оспорюваний правочин Позивач не знав і не міг знати, що згодом, на момент перевірки контрагента буде встановлена його відсутність за місцезнаходженням. При цьому, дане не є підставою для визнання договору нікчемним чи недійсним. За ст.55-1 ГКУ це лише ознака фіктивності, що дає підстави для звернення до суду про припинення юридичної особи. В матеріалах справи відсутні дані про наявність такого рішення.

5. Щодо неможливості встановити факт виписки податкових накладних розрахунків, актів виконання робіт контрагентом:

Не може бути обґрунтуванням висновків Акту перевірки недостатність інформації наявної у Відповідача. При цьому, виписана контрагентом податкова накладна та інші первинні документи пред'явлені Позивачем під час перевірки. Останні оформлені належним чином, податкові зобов'язання за цими операціями задекларовані контрагентом.

6. Щодо віддаленості контрагентів:

Укладення договору з контрагентом, зареєстрованим в іншому регіоні України, не заборонено законом. Віддаленість контрагентів не є перешкодою для здійснення господарських операцій. Позивач вільний у виборі контрагентів та найбільш вигідних умов договорів, що пропонують різні підрядники.

7. Щодо відсутності ділової мети оспорюваного правочину:

Дане припущення необґрунтоване. Як вбачається з вищенаведеного, оспорюваний правочин укладений з метою виконання ремонтних робіт в майновому комплексі, належному Позивачу. Роботи виконанні, результат наявний на об'єктах та доступний для перевірки.

8. Щодо відсутності факту оприбуткування, приймання-передачі товарів контрагентом:

Даний висновок - припущення, що ґрунтується на відсутності достатньої інформації про контрагента. Ймовірно, контрагент не декларував операції, що здійснював на виконання оспорюваного правочину.

Слід зауважити, за ствердженням Відповідача (стор. 23 Акту перевірки) факт виконання робіт повинен бути оформлений відповідними первинними документами, які містять всі необхідні реквізити, передбачені ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Проте, з невідомої причини Відповідач не бере до уваги надані Позивачем первинні документи, які підтверджують факт виконання оспорюваного правочину, є належним чином оформленими, містять всі необхідні реквізити, підписи та печатки сторін. Останньому достатньо того, що ці документи не пред'явлені контрагентом, в зв'язку з відсутністю його за місцезнаходженням.

9-10 Щодо визнання всіх господарських операцій контрагента по ланцюгу до «вигодонабувача»нікчемними, та зазначення Позивача, як одного із покупців, обсяги продажу та податкового зобов'язання якого визнано недійсним:

Згідно позиції ВАСУ (лист від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11) оцінюватися при досліджені факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг, який декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту глобальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом». На противагу наведеному, Відповідач обставини щодо реальності - господарських операцій саме Позивача не досліджував.

Як вбачається з наведеного, оспорюваний Відповідачем правочин носить реальний характер - роботи виконані, оплата здійснена, первинні документи є достовірними, належним чином оформленими та відображеними у податковому та бухгалтерському обліку, а доводи Відповідача, що заперечують дане, є викладом суб'єктивних припущень в зв'язку з відсутністю повної інформації про контрагента.

Відповідно до ч. 1 ст. 228 ЦКУ правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної фомади, незаконне заволодіння ним.

Слід зауважити, факт заволодіння майном держави відсутній. Згідно позиції ДПАУ (п. 1.20 Наказу »ДПАУ від 14.04.2011 р. N 213) лише незаконне відшкодування ПДВ (заявлення до відшкодування ПДВ з бюджету) за наявності передбачених законом підстав може кваліфікуватись за статтею 191 "Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем" Кримінального кодексу України. За нормами ККУ злочин, передбачений ст. 212 ККУ «Ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів)», не відноситься до злочинів проти власності (ст.ст. 185-198 ККУ).

Як слідує з постанови Пленуму ВСУ від 6 листопада 2009 року N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Жодних доказів щодо наміру порушити публічний порядок в Акті перевірки не наведено.

Крім того, Відповідач позбавлений повноважень встановлювати, що правочин суперечать інтересам держави та суспільства чи вчиненими удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб. Відповідно до ч. З ст. 228 Цивільного кодексу правочин, що суперечать інтересам держави та суспільства може бути визнаний недійсним судом.

Відповідно до ст. 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що - правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили. Відповідач не вказав, які саме правочини були приховані шляхом укладення оспорюваних правочинів.

Відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Тобто, повноваження по визнанню правочину таким, що вчинено без наміру правових наслідків також належить до компетенції суду, а не Відповідача.

Відповідач згідно п. 11 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" може лише подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними. Повноважень на визнання недійсними правочинів органами Державної податкової інспекції законодавство не містить. Між тим, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на презумпцію правомірності угоди (ст. 204 ЦКУ) та презумпцію правомірності рішень платника податків (ст. 4.1.4 ПКУ) застосовування правових наслідків недійсності правочину, який не є нікчемним та який за позовом зацікавленої особи не був визнаний судом недійсним, незаконно. Дане відповідає позиції ВСУ, висловленій в Листі від 24.11.2008 р. «Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

Отже, як вбачається з вищевикладеного:

1. оспорюваний Відповідачем правочин носить реальний характер,

2. доводи Відповідача щодо «безтоварності» оспорюваного правочину ґрунтуються на

припущеннях та відсутності повної інформації про контрагента,

3. оспорюваний договір не є нікчемним оскільки відсутній факт заволодіння майном держави, відсутній вирок суду щодо знищення незаконного заволодіння, пошкодження майна держави,

4. право на визнання органами податкової служби правочинів недійсними чи нікчемними

законом не передбачено,

5. Відповідач не має права застосовувати правові наслідки недійсності правочину, який не є нікчемним та який за позовом зацікавленої особи не визнаний судом недійсним.

Також, позивач вважає за необхідне зауважити, щодо нарахування штрафних санкцій на підставі ст. 123.1 Податкового кодексу України за порушення вчинені до набрання чинності даного кодексу. Вказане суперечить ст. 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної сили, за винятком випадків, коли вони пом'якшують чи скасовують відповідальність особи. Податковий кодекс України не містить норм згідно яких він має зворотну силу. Отже, застосування штрафних санкцій за порушення здійснені до набрання чинності Податковим кодексом України, протирічить вищенаведеному конституційному принципу.

На закінчення слід зауважити, в Акті перевірки Відповідачем не наведено жодного доказу на свідчення недобросовісності Позивача як платника податків. Останній має результат виконаних робіт та первинну документацію, що підтверджує факт виконання робіт.

Фактично, Позивач відповідно до оскаржуваного ПРП повинен нести відповідальність за відсутність контрагента за місцезнаходженням, недекларування ним частини/всіх господарських операцій, та відсутність офіційного оформлення найманих осіб. Саме в наслідок цього податкові органи не маючи повної об'єктивної інформації приходять до висновків щодо удаваності, нікчемності правочину.

Проте така позиція протирічить основним конституційним засадам - принцип справедливості як невід'ємного елемента верховенства права (ст. 8 Конституції України), індивідуальний характер відповідальності - відповідати має саме той, хто припустився порушення (ст. 61 Конституції України), забезпечення доведеності вини (ст. 129 Конституції України) - Позивач не може нести відповідальність за дії контрагента при відсутності власної вини.

Правомірність саме такого підходу підтверджується судовою практикою. Так, за до позицією ВАСУ, висловленої в інформаційному листі № 1112/11/13-10 від 20.07.2010 р, відсутність платника податків за місцем реєстрації не є підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування чи податкового кредиту, задекларованого платником податку.

Згідно Постанови ВСУ по справі № 8/140 від 06.04.2011 р. «Визначальним в даному випадку є те, з чиєї вини не відбулося повного внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. Коли це не є наслідком винних дій платника податку, то до нього не можуть бути застосовані штрафні санкції, пеня або пред'явлена вимога про повне перерахування податкових платежів до бюджетів та державних цільових фондів».

Також, за Рішенням ВСУ від 29.10.2010 р. у справі № 21-14-аЮ «несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, -є впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту».

За висновками рішення ВСУ від 31.01.2011 у справі № 21-47а10 «якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту».

За ст. 244-2 КАСУ рішення ВСУ прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, як, застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Відповідно ігнорування правової позиції ВСУ при застосуванні відповідних норм Законів про ПДВ є прямим порушенням вимог законодавства.

Також, відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»рішення Європейського суду з прав людини застосовується в Україні як джерело права. Вищенаведена позиція цілком і в повній мірі судовій практиці Європейського суду з прав людини. В численних своїх рішеннях Європейський суд з прав людини чітко констатує правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через будь-які негаразди із його контрагентом.

Зазначені факти та докази неодноразово надавались податковим органам в ході проведення перевірки та адміністративного оскарження. Однак дане не дало жодних результатів, про що свідчить рішення ДПА у Закарпатській області та ДПАУ по результатам розгляду скарги.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень органів державної влади. Відповідно до ст.ст. 17.1.7, 56.18 ПКУ платник податків має право оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, в т.ч. рішення контролюючих органів (посадових осіб).

За наведених обставин, позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами і підлягають до задоволення повністю.

Керуючись статтями 6, 9-11, 70, 71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Боржава Плюс»до Державної податкової інспекції у Іршавському районі про скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити повністю.

2. Скасувати податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Іршавському районі №0000372350350 від 29.04.2011 року.

2. Виконавчий лист видати після набрання, відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постановою законної сили в порядку, визначеному ч. 1 ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України.

3. Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України, та може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд в порядку та строки, встановлені ст. 186 КАС України. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови (копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції).

Суддя Калинич Я.М.