Ухвала

від 20.08.2015 по справі 803/2155/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2015 року Справа № 11908; 11910/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Макарика В.Я.

суддів - Большакової О.О., Шинкар Т.І.

за участю секретаря судового засідання - Бєлкіної Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Клеодора-М» на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2014 року та додаткову постанову Волинського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2014 року у справі № 803/2155/14 за адміністративним позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Клеодора-М» до Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

22 жовтня 2014 року ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Клеодора-М» звернулося до суду з позовом до Головного управління Міндоходів у Волинській області у якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 24.07.2014 року, яким донараховане грошове зобов'язання по податку мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності на загальну суму 2538,76 грн.. Скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 24.07.2014 року, яким донараховане грошове зобов'язання по податку на додану вартість із ввезених на територію України товарів на загальну суму 5585,25 грн.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Додатковою постановою Волинського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2014 року стягнуто з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Клеодора-М» (43000, м. Луцьк, вул.. Індустріальна, буд.2, код ЄДРПОУ 35594273) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1644,30 грн.

Не погодившись із постановою та додатковою постановою суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Клеодора-М» оскаржило їх в апеляційному порядку та просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2014 року та додаткову постанову Волинського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2014 року та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги позивача в повному обсязі. Апелянт свої вимоги мотивує тим, що вартість автомобілів згідно інвойсів, яка відображена в графі 22 ВМД склала певні суми євро, митна вартість, що визначена у відповідності і 6-й (резервним методом визначення митної вартості, згідно ст. 64 МКУ на підставі методики товарознавчої експертизи із врахуванням каталогу Schwackeliste), виходячи з якої було сплачено митні платежі склали суми виходячи із наведеного.( графа 45 ВМД).

Із вказаною митною вартістю погодився митний орган, саме такий рівень вартості відповідав реальному стану кожного автомобіля, що додатково підтверджується актом огляду транспортного засобу.

Відповідно до ч.2 ст. 64 Митного кодексу України, митна вартість визначена згідно із положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. Слід зазначити, що дана норма є імперативною.

Відповідно п. 3 ч. 3 ст. 64 Митного кодексу України, митна вартість імпортованих товарів не визначається згідно із положеннями даної статті на підставі: ціни товарів на внутрішньому ринку країни - експортера.

Тому, викладені в судовому рішенні факти як доказ в підтвердження іншої митної вартості цього ж товару на території країни експортера є неприйнятним та недопустимим, оскільки така позиція податкового органу та суду першої інстанції прямо суперечить п.З ч.З ст.64 Митного кодексу України.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності згідно із ч.4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подані апеляційні скарги не підлягають до задоволення, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно із наказом ГУ Міндоходів у Волинській області від 24.06.2014 року №424 відповідно до пунктів 2, 3 статті 351 МК України, з врахуванням доповідної записки начальника управління податкового та митного аудиту від 23.06.2014 року №88/03-20-22-04-15 в період з 25.06.2014 року по 04.07.2014 року було проведено невиїзну документальну перевірку стану дотримання ТзОВ «Клеодора-М» вимог законодавства України з питань державної митної справи в частині перевірки правильності визначення бази оподаткування товарів, оформлених згідно митних декларацій від 27.12.2012 року №205060000/2012/031963, від 05.02.2013 року №205060000/2013/002376, від 27.02.2013 року №205060000/2013/004390.

За наслідками даної перевірки відповідачем складено акт від 04 липня 2014 року №25/03-20-22-04-18/НОМЕР_3. З акту перевірки вбачається, що під час опрацювання листів, які надійшли від Ягодинської митниці Міндоходів, проведено порівняння документів, надісланих з митних органів Литовської ОСОБА_2, та документів, які були підставою для митного оформлення на Ягодинській митниці товарів за митними деклараціями від 27.12.2012 року №205060000/2012/031963, від 05.02.2013 року №205060000/2013/002376, від 27.02.2013 року №205060000/2013/004390.

В ході перевірки встановлено, що за митними деклараціями від 27.12.2012 року №205060000/2012/031963, від 05.02.2013 року №205060000/2013/002376, від 27.02.2013 року №205060000/2013/004390 ТзОВ «Клеодора-М» ввезено на митну територію України транспортні засоби - автомобілі: марки Renault, модель Kangoo, кузов VF1FWOBB541337831; марки Citroen, модель Berlingo, кузов VF77B9HXC9J282871; марки Volkswagen, модель Caddy, кузов WV1ZZZ2KZ5X067023 відповідно.

Водночас при аналізі експортних декларацій, отриманих від Митного департаменту Міністерства фінансів Литовської ОСОБА_2, за ідентифікаційною ознакою транспортних засобів - індивідуальним номером, податковим органом встановлено:

номер кузова НОМЕР_4 автомобіля марки Renault, модель Kangoo, оформленого за митною декларацією від 27.12.2012 року №205060000/2012/031963 (а.с.32), ідентичний номеру кузова у експортній вантажній митній декларації №12LTLG3000EK02B702 від 27.12.2012 року (а.с.34);

номер кузова НОМЕР_5 автомобіля марки Citroen, модель Berlingo, оформленого за митною декларацією від 05.02.2013 року №205060000/2013/002376 (а.с.35), ідентичний номеру кузова у експортній вантажній митній декларації №13LTLG3000EK03B80 від 04.02.2013 року (а.с.37);

номер кузова НОМЕР_6 автомобіля Volkswagen, модель Caddy, оформленого за митною декларацією від 27.02.2013 року №205060000/2013/004390 (а.с.38), ідентичний номеру кузова у експортній вантажній митній декларації №13LTLG3000EK006FCO від 25.02.2013 року (а.с.40).

Таким чином в ході перевірки встановлена невідповідність вартісних показників товару, а саме: заявлена при митному оформленні вартість товару та вартість товару, що вказана в експортній митній декларації, отриманій від Митного департаменту Міністерства фінансів Литовської ОСОБА_2, відрізняються.

Зокрема, заявлена декларантом самостійно митна вартість товару за митною декларацією від 27.12.2012 року №205060000/2012/031963 - 32963,23 грн. (інвойс №3981 від 25.12.2012 року), а вартість товару, за даними митних органів Литовської ОСОБА_2 - 41308,35 грн. (сума заниження митної вартості товару 8345,12 грн.); заявлена декларантом самостійно митна вартість товару за митною декларацією від 05.02.2013 року №205060000/2013/002376 (інвойс №4115 від 04.02.2013 року) - 37045,83 грн., вартість товару, за даними митних органів Литовської ОСОБА_2 - 44411,67 грн. (сума заниження митної вартості товару - 7365,84 грн.); заявлена декларантом самостійно митна вартість товару за митною декларацією від 27.02.2013 року №205060000/2013/004390 - 28848,75 грн. (інвойс №4199 від 22.02.2013 року), вартість товару, за даними митних органів Литовської ОСОБА_2 - 33447,83 грн. (сума заниження митної вартості товару - 4599,11 грн.). Загальна сума заниження митної вартості товару становить 20310,07 грн.

За висновками акту перевірки відповідачем встановлено факти: недостовірного декларування вартісних показників товару ТзОВ «Клеодора-М»; заниження податкових зобов'язань; неправильного визначення митної вартості товарів, що є порушенням вимог статті 49 МК України та вимог пункту 190.1 статті 190 ПК України, у зв'язку з чим розраховано суму податкових зобов'язань у розмірі 6499,20 грн., в тому числі мито - 2031,00 грн., податок на додану вартість - 4468,20 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 24.07.2014 року №0000702204 (а.с.7) про збільшення ТзОВ «Клеодора-М» суми грошового зобов'язання за платежем: мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності в розмірі 2538,76 грн., в т.ч.: за основним платежем - 2031,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 507,76 грн.; №0000712204 (а.с.6) про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із ввезених на територію України товарів в розмірі 5585,25 грн., в т.ч.: за основним платежем - 4468,20 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1117,05 грн.

Відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу (частина перша статті 51 МК України). Відповідно до пункту 2 частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Частиною першою статті 54 МК України, визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. При цьому пунктами 4, 5 частини п'ятої вказаної статті передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості.

Як встановлено судом першої інстанції, ТзОВ «Клеодора-М» ввезло на митну територію України автомобіль марки Renault, модель Kangoo, кузов VF1FWOBB541337831 згідно МД від 27.12.2012 року №205060000/2012/031963 (а.с.32); автомобіль марки Citroen, модель Berlingo, кузов VF77B9HXC9J282871 згідно МД від 05.02.2013 року №205060000/2013/002376 (а.с.35) та автомобіль марки Volkswagen, модель Caddy, кузов WV1ZZZ2KZ5X067023 згідно МД від 27.02.2013 року №205060000/2013/004390 (а.с.38). Вказаний товар був поставлений в Україну згідно з договором купівлі-продажу №273/12-1 від 15 грудня 2010 року, укладеного між позивачем та фірмою Paribella Trade S.A. (ОСОБА_2) (а.с.54-62). До митного оформлення товару позивачем були надані інвойси (а.с.33, 36, 39) та самостійно розраховано митну вартість товару, з якої сплачено суму податкового зобов'язання з ПДВ і ввізного мита, за резервним методом визначення митної вартості, про що свідчить графа 43 МД.

Так, об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з ввезення товарів на митну територію України, що встановлено пунктом 185.1 статті 185 ПК України. Відповідно до пункту 190.1 статті 190 ПК України базою оподаткування при ввезенні товарів на митну територію України є договірна (контрактна) вартість, але не менша митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті та включаються до ціни товарів/послуг згідно із законом.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Разом з тим, у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов'язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах (пункт 54.4 статті 54 ПК України).

Такі ж положення містяться у Митному кодексу України (далі - МК України), що набрав чинності 01 червня 2012 року. Так, пунктом 2 частини другої статті 351 МК України передбачено, що у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органові доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України, проводиться документальна невиїзна перевірка. Предметом вказаної перевірки є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств (частина перша статті 351 МК України).

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 352 МК України отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення можуть бути використані посадовими особами органів доходів і зборів під час проведення перевірок.

Оскільки ТзОВ «Клеодора-М» як декларант несе повну відповідальність за достовірність інформації, яка зазначена в поданих ним митних деклараціях, а органами доходів і зборів України від компетентних митних органів Литовської ОСОБА_2 отримані експортні митні декларації, що свідчать про заниження митної вартості транспортних засобів марки Renault, модель Kangoo, кузов VF1FWOBB541337831; марки Citroen, модель Berlingo, кузов VF77B9HXC9J282871; марки Volkswagen, модель Caddy, кузов WV1ZZZ2KZ5X067023 під час їх ввезення позивачем на митну територію України, тому суд дійшов висновку, що ГУ Міндоходів у Волинській області обґрунтовано винесло податкові повідомлення-рішення від 24.07.2014 року №0000702204, №0000712204 та нарахувало товариству належні до сплати митні платежі та податок на додану вартість.

Відповідно до частини третьої статті 168 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд ухвалює додаткове судове рішення після розгляду питання в судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду питання.

Як вбачається з постанови Волинського окружного адміністративного суду у даній справі від 21 листопада 2014 року, суд, відмовляючи в задоволенні позовних вимог ТзОВ «Клеодора-М», не вирішив питання щодо судових витрат.

За правилами частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Ставка судового збору у даній справі становила 1,5 мінімальних заробітних плат станом на січень 2014 року, тобто 1827,00 грн. Підприємство при поданні позову сплатило 10 відсотків цієї суми - 182,70 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 21 жовтня 2014 року №311 (а.с.2).

Оскільки суд відмовив у задоволенні позову, то за правилами статті 94 КАС України сплачений позивачем судовий збір у розмірі 10 відсотків від розміру ставки судового збору йому не повертається. Разом з тим, згідно з частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір» у зв'язку із відмовою у задоволенні позову решта суми судового збору, а саме: 90 відсотків від розміру ставки судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру, що становить 1644,30 грн. (1827,00 грн. - 182,70 грн.), підлягає стягненню з позивача.

З врахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції про те, що наявність передбачених статтею 168 КАС України підстав для ухвалення додаткової постанови, з огляду на що з ТзОВ «Клеодора-М» слід стягнути в дохід Державного бюджету України судовий збір в сумі 1644,30 грн.

В зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, на підставі правильно встановлених обставин справи та визначених їм правовідносин, прийшов до обґрунтованих і законних висновків. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи і відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Тобто, постанова суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо вимог законності та обґрунтованості судових рішень, і підстав для її скасування і відповідно задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 41, 94, 160, 168, 195, 196, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Клеодора-М» залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2014 року та додаткову постанову Волинського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2014 року у справі № 803/2155/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: В.Я. Макарик

Судді: О.О. Большакова

ОСОБА_3