Ухвала

від 20.07.2006 по справі ас12/150-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 20.07.06

           Справа №АС12/150-06.

          За позовом - Державної податкової

інспекції в м. Суми

За

позовомдо відповідачів - 1. Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Суми; 2.

Товариства з обмеженою відповідальністю «Брікос», м. Київ

2.

про

визнання усних угод недійсними

Головуючий суддя Л.А. Костенко

Представники

сторін:

Від

позивача:                    Ануфрієва

В.В.

Від

першого відповідача:           ОСОБА_2

Від

другого відповідача:   не прибув

За

участю секретаря судового засідання 

Лєпкової О.О.

          Суть справи: Позивач - Державна

податкова інспекція в м. Суми звернулася до господарського суду Сумської

області з позовом до відповідачів: 1. Приватного підприємця ОСОБА_1; 2.

Товариства з обмеженою відповідальністю «Брікос» про визнання усних угод

недійсними, укладених між відповідачами відповідно до податкових накладних та

стягнути з відповідачів  усе отримане за

такими угодами.

          Позивач свої вимоги мотивує тим, що

Товариство з обмеженою відповідальністю «Брікос» не здійснювало включення в

податкове зобов»язання  податку на  додану вартість по усним угодам, та не

подавало податкової звітності за грудень 2004 року.

          Перший відповідач позовні вимоги

заперечує та вважає їх безпідставними та угоди укладені без порушень діючого

законодавства.

          Другий відповідач відзиву на позов

суду не надав, в засідання суду не з»явився.

          Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ :

Позивач

здійснив планову документальну перевірку приватного підприємця ОСОБА_1 за

період з 02.06.2004 року по 31.03.2005 року з питань дотримання вимог

податкового законодавства. В ході 

перевірки встановлено, що ПП ОСОБА_1 згідно усної угоди придбав продукцію

у Товариства з обмеженою відповідальністю «Брікос» на загальну суму 279 301

грн. 32 коп., в тому числі ПДВ  96 096

грн. 72 коп. відповідно до податкових накладних № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, №

НОМЕР_3. Суми податку на додану вартість 

перший відповідач відніс до складу податкового кредиту. Для

підтвердження сум податкового кредиту по 

ТОВ «Брікос» до Державної податкової інспекції у Печерському районі  м. Києва був направлений запит для  проведення зустрічної перевірки, за

результатом якої встановлено, що ТОВ «Брікос» останній звіт  підприємства надав за останні 11 місяців 2004

року. Тобто, відомості про сплату податкового зобов»язання ТОВ «Брікос» по

податковій накладній           № НОМЕР_1

на суму 75 377 грн. 82 коп. (ПДВ - 12 562 грн. 97 коп.) відсутні.

Таким

чином, за висновком позивача, не включення ТОВ «Брікос» в податкове

зобов»язання ПДВ по усним угодам, укладеним з Приватним підприємцем ОСОБА_1 в

жовтні, листопаді 2004 року та  неподання

податкової звітності за грудень 2004 року 

свідчить про укладення усних угод з метою завідомого ухилення ТОВ

«Брікос» від оподаткування , що суперечить інтересам держави і суспільства.

Свої вимоги позивач грунтує посилаючись на норми статей 207-208  Господарського кодексу України та п. 11 ст.

10 Закону України «Про державну податкову службу».

Але

згідно ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов»язання, що не

відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить

інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками  господарських відносин з порушенням хоча б

одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб»єктності), може

бути на вимогу  однієї із сторін, або

відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Статтею

208 Господарського кодексу України передбачені наслідки визнання господарського

зобов»язання недійсним, а  саме: якщо

господарське зобов»язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка

завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в

обох сторін - у разі виконання 

зобов»язання обома  сторонами - в

доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними  за забов»язанням, а у разі виконання

зобов»язання однією стороною з другої сторони стягується в доход  держави все одержане нею,  а також все належне з неї першій стороні

на  відшкодування одержаного.  У разі наявності наміру лише у однієї із

сторін усе одержане нею повинно бути 

повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на

відшкодування  виконаного стягується за

рішенням суду в доход держави.

Однак

з огляду на статті 173 - 174, 207, 208 Господарського кодексу України суд

дійшов  висновку, що господарське

зобов»язання є лише наслідком укладання 

суб»єктами господарських угод, та не є поняттям тотожним з поняттям

угоди, через що у позивача були відсутні правові підстави для звернення до суду

з позовом про визнання недійсним угоди на підставі ст. ст. 207 - 208

Господарського  процесуального кодексу

України.

Також

п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну 

податкову службу в Україні» не передбачено  право позивача  звертатися 

з таким позовом і на таких підставах, тому провадження у даній справі

підлягає закриттю.

Керуючись

ст.ст. 2, 3, 17, 157, 158 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

                                                            У Х В А Л И В :

Провадження

у справі № АС 12/150-06 за позовом Державної податкової інспекції в м. Суми до

відповідачів :  1. Приватного підприємця

ОСОБА_1, м. Суми; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Брікос», м. Київ

- закрити.

Роз»яснити

сторонам, що вони мають право оскаржити дану ухвалу, відповідно до ст. 186

Кодексу адміністративного судочинства України, подавши заяву про апеляційне

оскарження протягом п»яти днів з дня прооголошення  ухвали. Якщо ухвалу було постановлено без

виклику особи, яка її оскаржує, то строк подання заяви про апеляційне  оскарження обчислюється з дня отримання

скарги нею копії ухвали.

Апеляційна

скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів після подання заяви про

апеляційне оскарження.