Рішення

від 19.08.2015 по справі 906/654/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "19" серпня 2015 р. Справа № 906/654/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Машевської О.П.

за участю секретаря судового засідання : Поливко М.С.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - керівник (витяг з ЄДР від 06.03.2015р.)

від відповідача: ОСОБА_2 - керівник (виписка з ЄДР серії АД №618220 від 30.05.2014р.), ОСОБА_3 - предст. за дов. від 02.03.2015р.

В засіданні суду 06.08.15р. оголошувалась перерва до 12:30 год. 19.08.15р.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Селянського господарства "Великохайчанське" (с. Велика Хайча, Овруцького р-ну)

до ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Великохайчанське" (с. Велика Хайча, Овруцького р-ну)

про витребування майна з чужого незаконного володіння

Позивач ОСОБА_5 господарство "Великохайчанське" просить в судовому порядку витребувати у відповідача ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Великохайчанське" на підставі ст. ст. 387, 1212 та 1213 ЦК України спірне майно (насіння озимих зернових та кормових культур врожаю 2011року ), згідно переліку, визначеного у прохальній частині позову загальною кількістю 355819 кг та загальною вартістю 150 000,00 грн.

Титул власника спірного майна позивач доводить обставинами здійснення селянським господарством господарської діяльності зі збирання врожаю озимих зернових та кормових культур у 2011 році , про що доводить заведена товариством з 01.06.2011року та заповнювана по 01.09.2011 року включно Книга складського обліку матеріалів (комора зернофураж), факт вибуття спірного майна зі свого володіння обставинами проведення 21.08.2011 року загальних зборів співвласників майнових та земельних паїв СГ В« "Великохайчанське" (правонаступника реформованого КСП В«МирВ» ), оформлених протоколом № 1, на яких вирішено створити ТОВ В«ВеликохайчанськеВ» та обрано його засновників, внаслідок чого, селянське господарство з 21.08.2011року припинило ведення господарської діяльності, та , серед іншого, втратило право володіння спірним майном, факт набуття спірного майна відповідачем у незаконне володіння та факт його наявності в останнього без правових на те підстав - обставинами неповернення ТОВ В«ВеликохайчанськеВ» на виконання наказу господарського суду № 7/5007/1178/12 від 07.05.13р., виданого на примусове виконання рішення господарського суду від 09.04.2013року, Книги складського обліку матеріалів (комора зернофураж) , про що доводить акт державного виконавця від 19.09.13р., оскільки остання використовувалась відповідачем для потреб власної господарської діяльності.

У відзиві на позов, ТОВ В«ВеликохайчанськеВ» вимоги останього не визнає з наступних підстав: обов'язковою умовою для застосування ст.ст. 387 та 1212 ЦК України є відсутність підстави, в розумінні ст. 11 ЦК України, для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи; таким чином, за віндикаційним позовом позивач повинен довести його право власності ( інший титул володільця) на витребуване майно, факт вибуття майна з його володіння та наявність майна у незаконному володінні відповідача; однак Книга складського обліку матеріалів (комора зернофураж) за 2011 рік не підтверджує право власності позивача на витребуване майно; протокол № 1 від 21.08.2011 року, яким оформлено рішення загальних зборів співвласників майнових та земельних паїв СГ В« "Великохайчанське" (правонаступника реформованого КСП В«МирВ» ), не містить будь-яких відомостей щодо витребуваного майна; окрім того, рішенням Апеляційного суду Житомирської області у цивільній справі № 2-1441/11 встановлено, що товариство - відповідач рішень з приводу розпорядження спірним майном станом на 21.08.11р. не приймало; будь-яке майно позивача, в тому числі, спірна зернова продукція врожаю 2011 року , не обліковується у бухгалтерському обліку товариства ( а.с. 71-74, т.1,).

Відповідачем також подано також заяву про застосування позовної давності при вирішенні цього спору. Перебіг цього строку визначає за правилами ч.1 ст. 261 ЦК України з 23.08.2011року ( а.с. 61, т2).

Представник позивача вважає, що строк позовної давності не сплинув, оскільки у відповідності з ч. 1 ст. 261 ЦК України розпочав свій перебіг з 02.01.13року ( дата подання відповідачу претензії за вих. № 36) ( а. с. 10, т.1).

З врахуванням конкретних обставин цієї справи, спір вирішено у строк більший, ніж передбачено ст. 69 ГПК України, однак з дотриманням критеріїв розумності строку, визначених у практиці Європейського суду з прав людини ( п. 31 Рішення Європейського суду з прав людини від 1 лютого 2007 р. у справі «Макаренко проти України», п. 27 Рішення Європейського суду з прав людини від 8 квітня 2010 року у справі "Гутка проти України", ухвала у справі "Малицька - Васовська проти Польщі" (від 5 квітня 2001 року, N 41413/98).

Представникам сторін в засіданні суду оголошено вступну та резолютивну частини рішення про відмову у позові.

Заслухавши уповноважених представників сторін спору та дослідивши матеріали справи , господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

На звітних зборах КСП В«МирВ» ( протокол № 1 від 03.03.2000року) на підставі Указу Президента В«Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економікиВ» від 03.12.1999 року N 1529/99, вирішено, серед іншого, створити на основі колективного сільськогосподарського підприємства селянське господарство В«ВеликохайчанськеВ» , засновником якого обрано ОСОБА_6

На цих зборах також вирішено для нормальної діяльності нового господарства укласти договори на оренду земельних паїв строком на 5 років, за користування якими останнє мало проводити розрахунок частково в натуральній формі шляхом надання послуг та частково в грошовій формі (а.с.13-14, т.1).

09.03.2000 року за реєстраційним № 12951200000000276 було зареєстровано ОСОБА_5 господарство В«ВеликохайчанськеВ» як юридичну особу ( код ЄДРПОУ 05532138) та правонаступника КСП В«МирВ» в порядку та на умовах визначених чинним законодавством ( далі - Господарство) ( а.с. 15, 16, т.1).

Згідно п.п. 3.7, 3.8 Статуту Господарство має право брати у тимчасове користування , в тому числі, і на умовах оренди, майно та земельні ділянки у громадян, а також продавати і передавати громадянам належне йому на праві власності майно.

У п.п. 4.1 та 4.7 Статуту передбачено, що Господарство самостійно організовує виробництво сільськогосподарської продукції та вправі самостійно нею розпоряджатися.

Згідно п.11.1 Статуту Господарство веде бухгалтерський облік результатів своєї роботи за господарський рік і подає відповідним органам статистичну звітність.

14 березня 2001 року на підставі договору позики співвласники майна в особі уповноваженого ОСОБА_7 передали, а Господарство в особі голови ОСОБА_6 прийняло в позику виробничі запаси, що обліковувались на рахунках №№ 05,06,07,08, 10 та 12 загальною вартістю 283300,0 грн. У п.1.1 цього Договору сторони погодили, що корми та насіння повертаються в такій самій кількості за їх видами (а.с.240-242,т.1).

Окрім того, на підставі договору передачі майна колективом співвласників юридичній особі від 14.03.2001 року, Господарство отримало в оренду основні засоби за переліком, визначеним у додатку № 2 до цього договору для використання у сільськогосподарському виробництві , переробці сільгосппродукції та для здійснення інших видів діяльності , передбачених Статутом Господарства ( а.с. 244 -248, т.1).

Згідно п.3.3 договору передачі майна колективом співвласників юридичній особі від 14.03.2001 року Господарство зобов'язувалось сплачувати співвласникам майна орендну плату сільгоспродукцією , зокрема, зерном та грошима ( а.с. 245, т.1).

Відповідно до останніх змін та доповнень до Статуту в редакції 15.08.11р., метою діяльності останнього є, зокрема, виробництво товарної сільськогосподарської продукції , її переробка і реалізація (а.с. 22).

Відповідно до витягу з ЄДР від 06.03.15р. № 20223999, основним видом економічної діяльності Господарства є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (клас 01.11 за КВЕД 2010) (а.с. 25, т.1).

01.06.2011 року Господарство завело Книгу складського обліку матеріалів ( за доводами позивача - В«комора зернофураж), у якій вчинені записи про надходження та вибуття протягом 2011 року насіння пшениці сортів В«СтоличнаВ» та В«АртемідаВ» , редьки маслянистої, жита сорту В«КличВ» , трави, конюшини , вівса сортів В«ЧернігівськийВ» та В«НептунВ» , суміші В«віко-овесВ» , фуражних жита, вівса та пшениці, суміші фуражної (а.с. 28-43).

Вчинені записи Книги складського обліку матеріалів підтверджують , що станом на 01.09.11року насіння пшениці сорту В«СтоличнаВ» обліковувалось в кількості 27424 кг, насіння пшениці сорту В«АртемідаВ» - 19050 кг, насіння редьки маслянистої - 256 кг, насіння жита сорту В«КличВ» -23935 кг, насіння трави - 2560 кг, насіння конюшини -4050 кг, насіння вівса сорту В«ЧернігівськийВ» та В«НептунВ» - 38080 кг, насіння суміші В«віко-овесВ» - 23610 кг, насіння фуражного жита - 74841 кг, насіння фуражного вівса - 20750 кг, насіння фуражної пшениці - 29273 кг, насіння суміші фуражної - 91890 кг ( далі- спірне майно).

16.08.11року засновник Господарства ОСОБА_6 видав наказ № 2 про те, що відповідно до п. 6.2.2 Статуту повертається до виконання обов'язків голови Господарства з 23.08.11р. , у зв'язку з чим того ж дня втрачає силу дія наказу № 184 від 23.09.2008 року про призначення ОСОБА_2 тимчасово виконуючим обов'язки голови Господарства, про що останній повідомлений під розписку 17.08.11року ( а.с. 219-220, т.1).

21.08.11року у селі ОСОБА_8 відбулись збори співвласників майнових та земельних паїв реформованого КСП В«МирВ» , рішення яких оформлені протоколом №1 , як загальні збори співвласників майнових та земельних паїв СГ В«ВеликохайчанськеВ» , на яких , серед іншого, вирішено створити ТОВ В«ВеликохайчанськеВ» , обрати його засновників, в тому числі, ОСОБА_2 (який виконував обов'язки керівника Господарства) та призначити його директором новостворюваного товариства ( далі - ОСОБА_4 та протокол № 1 від 21.08.11р.) ( а.с. 47).

Рішенням загальних зборів, оформленим у п.2.6 протоколу № 1 від 21.08.11р., зобов'язано Господарство до 01.09.2011року віднайти та передати уповноваженій співвласниками особі - ОСОБА_7 відсутні станом на 21.08.11р. посіви, які були отримані Господарством в позику згідно договору позики від 14.03.2001 року ( різницю між кількістю посівів на дату паювання - 03.03.2000р. та на момент проведення зборів співвласників - 21.08.11р.) кількістю 246 га вартістю 222740,00 грн. (а.с. 50).

Того ж дня, у селі ОСОБА_8 відбулись загальні збори засновників ОСОБА_4, рішення яких оформлені протоколом №1, на яких вирішено затвердити Статут останнього, розподілити статутний капітал між засновниками у рівних частках, обрано із їх числа ОСОБА_2 директором (а.с.52, т.1).

23.08.2011року за реєстраційним № 12951020000000581 було зареєстровано ОСОБА_4 як юридичну особу ( код ЄДРПОУ 37774793), з основним видом економічної діяльності за класом 01.11 КВЕД 2010 - вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, а ОСОБА_2 - його керівником (а.с. 87-88. т.1).

01.09.11 року на підставі договору позики № 2 співвласники майна в особі уповноваженого ОСОБА_7 передали, а ОСОБА_4 в особі директора ОСОБА_2 прийняло посіви площею 57 га вартістю 61560 грн. на строк до 01.09.16р.(а.с.115-117,т.1).

Як засновник та голова Господарства ОСОБА_9 шляхом пред'явлення цивільного позову через Овруцький районний суд Житомирської області вимагав визнати протокол № 1 від 21.08.11р. не чинним та скасувати, а також зобов'язати ОСОБА_4, як одного із співвідповідачів, повернути фінансово-господарські документи Господарства.

Рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 13.03.2012 року у справі № 2-1441/11 у позові відмовлено, однак 20.06.2012року Апеляційним судом Житомирської області це рішення скасоване та прийнято нове рішення про відмову у позові з інших підстав.

Зокрема, рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 20.06.2012року, яке вступило в законну силу, встановлено, що: загальні збори співвласників майнових та земельних паїв, рішення яких оформлені протоколом № 1 від 21.08.11р., в силу ч.2 ст. 98 ЦК України , правомочні; позов до ОСОБА_4 є безпідставним, оскільки останнє рішень з приводу розпорядження майном ОСОБА_6 , як фізичної особи , не приймало; позов до ОСОБА_4 є безпідставним, оскільки не доведено, що ОСОБА_4 створено на базі майна Господарства; позов до ОСОБА_4 про повернення фінансово-господарських документів Господарства не пред'являвся, хоча факт їх знаходження у бухгалтерії ОСОБА_4 керівником останнього визнано ( а.с. 96-99, т.1).

На підставі вищевикладеного, судом встановлено, що не були предметом судового розгляду у цивільний справі № 2-1441/11 вимоги щодо витребування спірного майна.

02.01.13року за вих. № 36 Господарство надіслало ОСОБА_4 претензію з вимогою повернути спірне майно у строк, встановлений чинним законодавством.

ОСОБА_4 на отриману 05.01.13 р. претензію відповіді не надало. Наявними у справі доказами судом не встановлено визнання ОСОБА_4 останньої в інший спосіб.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 09.04.13р. У справі № 7/5007/1178/12, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 12.06.13р, зобов'язано ОСОБА_4 повернути Господарству фінансово-господарські документи останнього, в тому числі, Книгу складського обліку матеріалів ( комора зернофураж) за 2011 рік, з посиланням на факти, встановлені рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 20.06.2012року (а.с. 58 , т.1).

Як зафіксовано в акті державного виконавця від 19.09.13р. станом на дату його складання ОСОБА_4 не повернуло Господарству Книгу складського обліку матеріалів ( комора зернофураж) за 2011 рік ( а.с. 59). Однак на час звернення з цим позовом до суду Господарство володіє зазначеним документом в оригіналі.

В ході вирішення спору судом встановлено, що Господарство немає зареєстрованих на праві власності у встановленому законодавством порядку об'єктів нерухомого майна, у яких зберігалось спірне майно станом на 01.09.11року. Однак посилаючись на Книгу основних засобів виробництва за 2011рік, позивач доводить, що спірне майно зберігалось у картоплесховищі-зерносховищі 1971 року побудови, зерносховищах 1956 та 1965 років побудови, які по даний час існують в натурі ( а.с. 154-194, т.1).

Рішенням господарського суду Житомирської області від 09.04.13р.№ 7/5007/1178/12 також зобов'язано ОСОБА_4 повернути Господарству Книгу основних засобів виробництва за 2011рік, однак, як підтверджено актом державного виконавця від 19.09.13р., відповідач останню не повернув ( а.с. 59). На час звернення з цим позовом до суду Господарство не володіє зазначеним документом в оригіналі.

В ході вирішення цього спору, судом встановлені також додаткові обставини, про які не йшлося у позові Господарства та відзиві на позов ОСОБА_4, однак які мають значення для вирішення цього спору.

Зокрема, судом встановлено, що згідно державної статистичної звітності (форми 6-зем) станом на 01.01.11року та 01.01.12року за Господарством обліковувались земельні ділянки загальною площею 50,28 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на умовах оренди ( а.с. 209 , т.1).

У період листопада 2009 року по січень 2011року Господарство уклало з Інститутом сільського господарства В«ПоліссяВ» ліцензійні договори № 221, 256, 257 на використання озимого жита сорту В«КличВ» , вівса сортів В«Чернігівський-28В» та В«НептунВ» , а у період з жовтня 2009року по січень 2011 року - з ННЦ В«Інститут землеробства УААНВ» на використання озимої пшениці сортів В«СтоличнаВ» та "Артеміда" ( ліцензійний договір № 325-09 , № 71-11) (а.с. 225 -230 т.1, а.с. 92-94, т.2).

Згідно державної статистичної звітності ( ф.№ 29-сг (річна) В« Підсумки збору врожаю сільськогосподарських культур, плодів, ягід та виноградуВ» станом на 1 грудня 2010року, Господарство із загальної посівної площі 596,0 га одержало 5475,0 ц у початково оприбуткованій вазі та 4957,0 ц у вазі після доробки врожаю озимих зернових ( пшениця озима, жито озиме, овес, вика і викові суміші) та зернобобових культур, а на площі 49,0га зібрано кормові культури ( а.с. 214-215, т.1).

Згідно цієї державної статистичної звітності, Господарство станом на 1 грудня 2010року посіяло озимі пшеницю та жито на площі 85, 0 га та 243,0 га, відповідно, під урожай наступного 2011 року ( а. с. 163, т.2).

02 серпня 2011року Господарство уклало договір № 5 про надання послуг з Міжгосподарським сортонасінницьким підприємством про передачу на очистку жита в кількості 181,200 т ( а.с. 3 , т.2) .

Міжгосподарське сортонасінницьке підприємство підтвердило, що у серпні 2011 року отримало від Господарства на очистку зерно жита сорту В«КличВ» у кількості 181200кг, однак станом на 01.09.11року залишків зерна не було ( а.с. 210, т.1).

27 квітня 2011 року Господарство уклало контракт на поставку зерна майбутнього врожаю № МУ 0834 з ТОВ "Хліб Інвестбуд" про поставку останньому у власність жита 1 класу ( ДСТУ 4522-2006) кількістю 100,000 тонн. у строк до 15 вересня 2011 року ( а. с. 249-252 , т.1).

На підставі накладної № 2 від 09. 09.11 року за підписом голови ОСОБА_9 Господарство відпустило ТОВ "Хліб Інвестбуд" через представника ОСОБА_10 ( довіреність №09/09/11-18 від 09.09.11р. ) жито 2 та 3 сорту загальною кількістю 105, 557 тонн.

Головою господарства ОСОБА_6 підписано відомості на видачу заробітної плати в натуральній формі зерном пшениці у 2011 році шоферам за вивезення зерна з поля, сівачам за сівбу зерна, комбайнерам за збирання зернових, трактористам за комплекс сільськогосподарських робіт, а також іншим працівникам ( ковалю, слюсарям, електрику, сторожам, зварювальнику )( а.с. 9-15, т.2). За доводами ОСОБА_4 розрахунки зерном Господарство в особи голови ОСОБА_9 здійснило у період з 23.08.11року , і ОСОБА_4 немає до них будь-якого відношення ( а.с. 22, т.2).

В свою чергу, ОСОБА_4 доводило, що посіяло у жовтні 2011 року під урожай 2012 року насіння конюшини, трави, жита ( першої репродукції та сорту еліта), пшениці ( першої репродукції) , придбаного на умовах позики у СТОВ В«Нове життяВ» , СТОВ В«БондарівськеВ» та ФГ Павлецького, однак не подало докази наявності станом на жовтень 2011 року посівних площ загальною площею 303 га, зокрема договорів оренди земельних ділянок ( земельних часток (паїв) ( а.с. 16-23т.2).

Заперечуючи право власності Господарства на спірне майно врожаю 2011 року, ОСОБА_4 доводило, що Господарство отримало його в позику на підставі договору позики від 14.03.2001року у складі виробничих запасів, що обліковувались на рахунку бухгалтерського балансу №10 (насіння і корми) на суму 186 511, 00 грн., що доводить діючий на час дії договору План рахунків бухгалтерського обліку виробничо-фінансової діяльності об'єднань, підприємств, організацій та установ системи Держагропрому СРСР. В свою чергу, на підставі укладеного із співвласниками майна договору позики № 3 від 01.09.11 року, ОСОБА_4 отримано вказані корми та насіння в позику ( а.с.22,т.2).

Заперечуючи проти таких доводів відповідача, позивач доводив, що договір позики від 14.03.2001року в частині насіння і кормів на суму 186 511, 00 грн. не визначає даних щодо кількості та найменування останніх, що виключає можливість виконання зобов'язання з їх повернення співвласникам майна. Більше того, оскільки співвласники майна станом на дату укладення договору позики 01.09.11року з ОСОБА_4 не володіли насінням та кормами в натуральному виразі , тому не могли їх передати в позику останньому. Тому спірне майно врожаю 2011 року ОСОБА_4 привласнило без будь-якої правової підстави ( а.с. 36,т.2).

Позивач також доводив, що оскільки Книга складського обліку матеріалів ( комора зернофураж) за 2011 рік знаходилась у незаконному володінні ОСОБА_4 , починаючи від 21.08.11р. і до повернення її Господарству у листопаді 2013 року , і цей факт встановлений рішенням господарського суду від 09.04.13р. у справі № 7/5007/117812 , записи про відпущену зернопродукцію після 22.08.11року, вчинені комірником ОСОБА_11 та вагарем ОСОБА_12, які після звільнення 22.08.11року з Господарства були найняті на ті ж самі посади у ОСОБА_4 з 23.08.11р. ( а с. 71, т.2).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані сторонами спору докази на підтвердження своїх вимог та заперечень за правилами ст.ст. 4-7, 33 та 43 ГПК України, господарський суд прийшов до висновку у позові відмовити саме за спливом строку позовної давності, а не безпідставністю матеріально - правової вимоги (п.2.2 Постанови Пленуму ВГСУ № 10 від 29.05.13р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" ( далі - Постанова ВГСУ № 10 ), виходячи з наступного.

За змістом частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Предметами права власності може бути лише майно, яке складається з речей (стаття 179 ЦК України), сукупності речей та майнових прав (стаття 190 ЦК України) ( постанова ВСУ від 05.11.2014 р. у цивільній справі 6-135цс14 , № в реєстрі судових рішень 41849915).

До речей як складової поняття майна, відповідно до положень ч.2 статті 181 ЦК України, належать рухомі речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

Відповідно до частини 2 ст. 184 ЦК України річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.

Відповідно до статті 139 ГК України майном у сфері господарювання визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів.

Відповідно до ч. 2 цієї статті залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів.

Згідно ч. ч. 4 та 5 цієї статті оборотними засобами є сировина, паливо, матеріали, малоцінні предмети та предмети, що швидко зношуються, інше майно виробничого і невиробничого призначення, що віднесено законодавством до оборотних засобів, а товарами у складі майна суб'єктів господарювання визнаються , зокрема, вироблена продукція (товарні запаси).

Згідно з ч.1 ст. 144 ГК України майнові права суб'єкта господарювання можуть виникати, зокрема, внаслідок створення майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 ЦК України право власності на нову річ ( складова поняття майна) , яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Господарство за організаційно - правовою формою - фермерське господарство ( а. с. 25 , т.1), тому відповідно до ст. 14 Закону України " Про фермерське господарство" має право власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену сільськогосподарську продукцію.

На підставі наявних у справі доказів суд встановив, що Господарство внаслідок посіву озимих зернових та кормових культур у 2010 році виростило спірне майно в результаті збору врожаю 2011року, та в силу ч.1 ст.144 ГК України, ч.1 ст.331 ЦК України та ст. 14 Закону України " Про фермерське господарство", набуло на нього право власності.

При цьому, факт документального оформлення права власності на спірне майно тим чи іншим документом, не є визначальним , оскільки момент виникнення права власності на це майно пов'язується з моментом його створення , в даному випадку, збором врожаю посівів в натурі .

Додатковим аргументом викладеному слугує зміст ч.2 ст. 576 ЦК України про те, що предметом застави може бути майно, яке заставодавець набуде після виникнення застави (майбутній урожай, приплід худоби тощо).

В свою чергу, ОСОБА_4 за організаційно - правовою формою - товариство з обмеженою відповідальністю ( а.с. 88 , т.1) , тому відповідно до статті 12 Закону України "Про господарські товариства" є власником продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності.

Як встановлено судом, основним видом економічної діяльності ОСОБА_4 , яке набуло прав юридичної особи лише 23.08.11року, є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур ( класом 01.11 КВЕД 2010).

У ч.1 ст. 151 ГК України передбачено, що суб'єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах).

Згідно довідки відділу Держземагентства в Овруцькому району від 03.07.15року , згідно державної статистичної звітності (форми 6-зем) за ОСОБА_4 станом на 01.07.2012року рахувалися земельні ділянки площею 5,8864 га ( а.с. 142 , т.1).

Форма державної статистичної звітності N 6-зем "Звіт про наявність земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності" (річна) складається сільськими радами за станом на 1 січня кожного року ( Інструкція з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми NN 6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем, затверджена наказом Державного комітету статистики України 05.11.98 N 377).

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що станом на 1 січня 2012року відомості про ОСОБА_4 як землекористувача до державної статистичної звітності (форми 6-зем) не були внесені.

Інших належних та допустимих доказів на підтвердження права користування земельними ділянки для вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур у 2011 році ОСОБА_4 не подало.

Окрім того, відповідно до ч.1 ст. 145 ГК України майновий стан суб'єкта господарювання визначається сукупністю належних йому майнових прав та майнових зобов'язань, що відображається у бухгалтерському обліку його господарської діяльності відповідно до вимог закону.

Відповідно до ч. 6 цієї статті суб'єкти господарювання зобов'язані на основі даних бухгалтерського обліку складати фінансову звітність за формами, передбаченими законодавством, проводити інвентаризацію належного їм майна для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та звітності, надавати фінансову звітність відповідно до вимог закону та їх установчих документів.

В частині 1 ст. 18 Закону України "Про господарські товариства" також встановлено, що товариство веде бухгалтерський облік, складає і подає статистичну інформацію та адміністративні дані у порядку, встановленому законодавством.

Оскільки ОСОБА_4 створене як юридична особа 23.08.11року , тому не могло набути право власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену сільськогосподарську продукцію до настання цієї дати, однак подало від свого імені державну статистичну звітність форми № 29-сг (річна) "Підсумки збору врожаю сільськогосподарських культур, плодів, ягід та винограду на 1 грудня 2011 року" про те, що посіяло озимих культур восени минулого року ( тобто, 2010) на зерно та зелений корм на 328 , 0 га посівної площі; з них , зібрало врожай озимої пшениці із 85,0 га посівної площі , озимого жита із 243,0 га посівної площі, вівса із 78,0 га посівної площі, інших зернових культур із 93,0 га посівної площі. Загалом ОСОБА_4 прозвітувало, що із 499,0 га посівної площі було зібрано врожай 2011року ( а. с. 143-146, т.2).

Цими діями ОСОБА_4 фактично визнало незаконність володіння чужим майном , а саме спірнім майном Господарства у 2011 році.

Як додатково встановлено судом із листа відділу статистики в Овруцькому районі, Господарство станом на 01 грудня 2011 року не було включено до каталогу звітуючих підприємств за формою № 29-сг (річна) "Підсумки збору врожаю сільськогосподарських культур, плодів, ягід та винограду" на 1 грудня 2011 року , тому не подавало цю звітність ( а.с. 164, т.2).

Незаконність володіння ОСОБА_4 спірним майном Господарства у 2011року підтверджується також постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 05.10.2011року, у якій встановлено з пояснень керівника ОСОБА_4 ОСОБА_2, що у складському приміщенні , яке належало Господарству, зберігалось жито, яке належало ОСОБА_4 , тому у період з 23.09.2011року по 03.10.2011 року працівники ОСОБА_4 за погодженням із керівником Господарства вивозили зерно для посіву ( а. с. 166, т.2).

Однак відповідачем в ході вирішення цього спору не доведено тих обставин, яким чином зерно ОСОБА_4 могло зберігатись у складських приміщеннях Господарства, тим самим , не спростувавши доводи позивача про те, що його доступ до цих приміщень після 21.08.2011року був неможливим.

Право володіння, користування та розпорядження своїм майном належить тільки власникові (стаття 317 ЦК України)

З огляду на абсолютність права власності власнику надається багато прийомів, способів та засобів захисту свого права.

Одним із таких засобів є витребування майна із чужого незаконного володіння.

Відповідно до закріпленого в статті 387 ЦК України загального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову, за яким позивач повинен підтвердити його право власності або інше суб'єктивне право титульного володільця на витребуване майно, факт вибуття майна з його володіння, наявність майна у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном (безтитульний статус його володіння).

Стаття 1212 ЦК України визначає, що особа, яка набула майно без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Обов'язковою умовою для застосування наслідків ст. 1212 ЦК України є відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи.

Як дійшов висновку Верховний Суд України ( постанова від 02.09.2014 р. господарській справі 3-64гс14, № в реєстрі 40423549), цей вид позадоговірних зобов'язань породжує такі юридичні факти:

1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи;

2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Наслідки безпідставно набутого майна є обов'язок повернути безпідставно набуте майно в натурі (ст. 1213 ЦК України).

Положення глави 83 ЦК України у відповідності з п. 2 ч.3 ст.1212 ЦК України застосовуються також до вимог про витребування майна власником із чужого незаконного володіння.

Відтак, суд погоджується з доводами позивача про незаконність збереження ( набуття у володіння) відповідачем у 2011 році спірного майна, яке на праві власності належало позивачу. Встановлення факту володіння спірним майном відповідачем станом на дату звернення позивача з цим позовом до суду не має юридичного значення, оскільки предметом віндикаційного позову є речі, визначені родовими ознаками, а тому останні є замінними. Тому обов'язок повернути безпідставно набуте майно в натурі (ст. 1213 ЦК України) для відповідача зберігається, допоки не буде встановлено неможливість такого повернення.

Разом з тим, відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Сплив позовної давності , про застосування якої заявлено стороною у спору, є підставою для відмови у позові ( ч. 4 ст. 267 ЦК України).

У частині 5 ст. 267 ЦК України встановлено, що якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Верховний Суд України у постанові від 11.12.2007 у справі №17-255-15/389 дотримується наступної правової позиції: при застосуванні позовної давності (ст. 267 ЦК України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і у випадку, коли на підставі досліджених у судовому засіданні доказів суд установить, що право позивача, про захист якого він просить порушено і строк позовної давності пропущено без поважних причин, суд на підставі ст. 267 ЦК України постановляє рішення, яким відмовляє в позові у зв'язку із закінченням строку давності" .

Судом встановлено, що право позивача , про захист якого він просить, відповідачем порушено , однак загальний строк позовної давності тривалістю у три роки пропущено, оскільки днем початку його перебігу за правилом ч.1 ст. 261 ЦК України є 23.08.2011 року ( дата реєстрації ОСОБА_4 як юридичної особи), а не 02.01.13року ( дата звернення Господарства до ОСОБА_4 з претензією за вих. № 36), як доводив позивач.

Оскільки позивач до винесення рішення у справі днем початку перебігу строку позовної давності за правилом ч.1 ст. 261 ЦК України вважав 02.01.13року , правом подати заяву ( клопотання) про визнання поважними причин пропущення позовної давності , він не скористався .

У зв'язку з цим, суд виходить з того, що строк позовної давності пропущено позивачем без поважних причин. Окрім того, судом не встановлені обставини вчинення відповідачем у період після 23.08.11року дій, що свідчать про визнання ним обов'язку з повернення позивачу спірного майна врожаю 2011 року , для застосування правила ч.1 ст. 264 ЦК України про переривання перебігу позовної давності.

Так, судом встановлено, що засновник Господарства ОСОБА_6 з 23.08.11року приступив до виконання обов'язків голови Господарства , про що повідомив ОСОБА_2, який тимчасово виконував обов'язки голови Господарства під розписку 17.08.11року ( а. с. 219-220, т.1).

Судом встановлено, що засновник Господарства ОСОБА_6 приймав участь у зборах співвласників майнових та земельних паїв реформованого КСП В«МирВ» , рішення яких оформлені протоколом №1 , як загальні збори співвласників майнових та земельних паїв СГ В«ВеликохайчанськеВ» , на яких , серед іншого, вирішено створити ТОВ В«ВеликохайчанськеВ» , обрати його засновників, в тому числі, ОСОБА_2 (який станом на 21.08.11р. виконував обов'язки керівника Господарства) та призначити його директором новостворюваного товариства ( а. с. 47, т.1).

Судом встановлено, що засновнику Господарства ОСОБА_6 було відомо , що ОСОБА_2 призначено директором ОСОБА_4 з 23.08.11 року, одночасно з державною реєстрацією останнього як юридичної особи.

Судом встановлено, що засновник Господарства ОСОБА_9 , приступивши з 23.08.11 року до виконання обов'язків голови Господарства , не прийняв в порядку та спосіб , що встановлені чинним законодавством , майнові активи Господарства від ОСОБА_2, який до 23.08.11р. виконував обов'язки керівника Господарства та ніс відповідальність за їх збереження.

Як вже судом наголошувалось, ч.1 ст. 145 ГК України встановлює, що майновий стан суб'єкта господарювання визначається сукупністю належних йому майнових прав та майнових зобов'язань, що відображається у бухгалтерському обліку його господарської діяльності відповідно до вимог закону.

Так, у ч. 1 ст. 10 Закону України " Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні " (в редакції станом на 23.08.11 року) встановлено, що для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов'язані проводити інвентаризацію активів і зобов'язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка.

Згідно ч. 2 цієї статті об'єкти і періодичність проведення інвентаризації визначаються власником (керівником) підприємства, крім випадків, коли її проведення є обов'язковим згідно з законодавством.

Відповідно до п. 12 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 р. №419 "Про затвердження Порядку подання фінансової звітності" ( в редакції чинній станом на 23.08.11р.) проведення інвентаризації обов'язкове у разі зміни матеріально - відповідальних осіб (на день приймання-передачі справ).

Чинна станом на 23.08.11року Інструкція по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затверджена наказом Мінфіну України від 11 серпня 1994 р. №69, встановлювала єдині для всіх суб'єктів господарювання правила проведення інвентаризації ( далі - Інструкція № 69).

Згідно з п.2 Інструкції № 69, відповідальність за організацію інвентаризації несе керівник підприємства, який повинен створити необхідні умови для її проведення у стислі строки, визначити об'єкти, кількість і строки проведення інвентаризації, крім випадків, коли проведення інвентаризації є обов'язковим.

Оскільки ч.2 ст. 10 Закону України " Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні " (в редакції станом на 23.08.11 року) категорію "керівник" трактує в ширшому розумінні, ставлячи при цьому на перше місце власника ( іншими словами, засновника юридичної особи), то з огляду на підзаконний характер Інструкції № 69, що не враховувала на той час зміни чинного законодавства, відповідальність за організацію обов'язкової інвентаризації станом на 16.08.11року покладалась на засновника Господарства ОСОБА_6, який прийняв рішення приступити до виконання обов'язків голови Господарства з 23.08.11р., а не на ОСОБА_2, який підлягав звільненню з цієї посади з 23.08.11року , про що був повідомлений під розписку 17.08.11року.

Окрім того, в контексті спірного майна як сукупності речей, визначених родовими ознаками, та які є замінними , та щодо яких можуть існувати права третіх осіб , зокрема, співвласників майнових та земельних паїв реформованого КСП "Мир", суд враховує, що п.5 Інструкції № 69 встановлював, що у випадках, коли проведення інвентаризації є обов'язковим, інвентаризації підлягають також майно і матеріальні цінності, що не належать підприємству, та облік яких ведеться на позабалансових рахунках.

Однак , позивач не довів, а суд не встановив, що засновник Господарства ОСОБА_6 виконав вимоги вищенаведеного законодавства станом на 23.08.11року , тоді як правило ч.1 ст. 261 ЦК України встановлює, що перебіг позовної давності починається не тільки від дня, коли особа довідалася про порушення свого права або про особу, яка його порушила, але й від дня, коли могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У зв'язку з цим, доводи позивача про те, що спірне майно за найменуванням (видом, сортом, класом) та кількістю існувало станом на 01.09.11року виключно за записами Книги складського обліку матеріалів (комора зернофураж), не мають юридичного значення для наслідків вирішення цього спору. Так само, не мають юридичного значення для наслідків вирішення цього спору встановлені судом обставини того, що накладна № 2 від 09. 09.11 року про відпуск ТОВ "Хліб Інвестбуд" через представника ОСОБА_10 ( довіреність №09/09/11-18 від 09.09.11р. ) жита 2 та 3 сорту загальною кількістю 105, 557 тонн підписана саме головою Господарства ОСОБА_6 , що доводить факт розпорядження ним зерновою продукцією Господарства після 01.09.11року. Більше того, позивач визнав, що зазначена у цій накладній зернова продукція до комори Господарства після збирання з поля не надходила ( а с. 74 , т.2).

Більше того, позивач визнав, що у коморах, що належали Господарству , та у яких зберігалось спірне майно врожаю 2011 року, після 21.08.11року ( дата проведення загальних зборів співвласників майнових та земельних паїв) , були змінені замки і доступу до них у засновника Господарства ОСОБА_6 не було ( а.с. 72 ,114 т.2).

Визнання позивачем цих обставин дає додаткові підстави вважати саме 23.08.11 року датою початку перебігу строку позовної давності , оскільки саме з цієї дати ОСОБА_4 є юридичною особою, а тому правомірно визначене як відповідач за цим позовом , а не раніше.

Доводи позивача про 02.01.13року ( дата звернення Господарства до ОСОБА_4 з претензією за вих. № 36), як дату початку перебігу строку позовної давності суд відхиляє, оскільки відповідно до ч.1 ст. 222 ГК України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Тобто, наведена правова норма чітко і недвозначно розділяє в часі момент порушення права або інтересу та момент пред'явлення претензії, про їх поновлення в досудовому порядку. При цьому, пред'явлення претензії не перериває та не зупиняє перебіг позовної давності.

Відповідно до п. 4.4.1 Постанови ВГСУ № 10, до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, може, з урахуванням конкретних обставин справи, належати визнання пред'явленої претензії. Бездіяльність боржника не свідчить про переривання перебігу позовної давності, оскільки таке переривання можливе лише шляхом вчинення дій. Тому, позивач , посилаючись на ст. ст. 7 та 8 ГПК України, дійшов помилково висновку про те, що неподання ОСОБА_4 відповіді на претензію Господарства є доказом визнання її вимог .

До вищевикладеного суд доповнює, що в Рішенні Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року N 15-рп/2002 у справі N 1-2/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) встановлено , що право юридичної особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Таким чином, позивач не був позбавлений права звернення до господарського суду з віндикаційним позовом в межах перебігу строку позовної давності без вжиття будь-яких заходів щодо досудового врегулювання спору у речових правовідносинах.

Стосовно розподілу судового збору.

Ч. 2 статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною ( п. 4.7 Постанови Пленуму ВГСУ від 21.02.2013 № 7 В«Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу УкраїниВ» ).

Оскільки судом встановлено порушення відповідачем майнового права позивача, однак яке не може бути задоволене через сплив строку позовної давності , суд покладає судовий збір на відповідача. Інші витрати позивача за правилом ч.5 ст. 49 ГПК України за рахунок іншої сторони спору не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст.4-3, 4-7, 33, 43, ч.2 ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. У позові відмовити.

2. Стягнути з ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Великохайчанське" ( 11150, Житомирська область, Овруцький район, село Велика Хайча , код ЄДРПОУ 37774793) на користь Селянського господарства "Великохайчанське" ( 11150, Житомирська область, Овруцький район, село Велика Хайча , код ЄДРПОУ 05532138) - 3000,00 грн. судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 26 серпня 2015 року.

Суддя Машевська О.П.

Віддрукувати: 1 - у справу, 2- позивачу (рек.) та 3 - відповідачу (рек.)