Рішення

від 25.11.2011 по справі 62/144

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 62/144 25.11.11

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «МКД Консалтинг», м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «СВМП «Путна», м.Київ

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Київської міської ради, м.Київ

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м.Києві, м.Київ

про визнання права власності

Суддя Любченко М.О.

Представники:

від позивача: Нефедов Ю.М. -за дов.

від відповідача: Ручка О.А. -за дов.

від третьої особи 1: не з'явився

від третьої особи 2: не з'явився

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «МКД Консалтинг», м.Київ, звернувся до господарського суду м.Києва з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «СВМП «Путна», м.Київ про визнання права власності на гаражний бокс №72, розташований на 0 поверсі за адресою: м.Київ, вул.Кошиця, буд.1/38.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов угоди №189/2001 від 06.05.2001р. про будівництво індивідуального боксу в гаражі «Позняки-6а», внаслідок чого об'єкт будівництва за цим договором не переданий Товариству з обмеженою відповідальністю «МКД Консалтинг».

Відповідач у відзиві б/н від 16.11.2011р., додаткових поясненнях б/н від 25.11.2011р. позовні вимоги визнав у повному обсязі.

Ухвалою господарського суду м.Києва від 09.03.2011р. до участі у розгляді справи у якості третіх осіб 1, 2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача було залучено Київську міську раду, м.Київ та Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у м.Києві, м.Київ.

Третя особа 1 у судові засідання 16.11.2011р., 25.11.2011р. не з'явилась, пояснень по суті позовних вимог не надала про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

За змістом п.32 інформаційного листа №01-08/530 від 29.09.2009р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України», якщо відмітка про відправку, зроблена у встановленому порядку на першому примірникові процесуального документа, оформлена відповідним чином, вона, як правило, є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначається про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Приймаючи до уваги, що ухвали господарського суду про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи направлялись на адресу третьої особи 1, яка зазанчена у матеріалах справи, враховуючи наявність на процесуальних документах штампів канцелярії господарського суду про відправку останніх учасникам судового процесу, суд дійшов висновку про належне повідомлення Київської міської ради про час і місце розгляду справи. Про обізнаність третьої особи 1 про час та місце розгляду справи також свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення №18056503, №18057704.

Третя особа 2 проти задоволення позовних вимог заперечень не надала, у судовому засіданні 16.11.2011р. підтвердила той факт, що будівля, у якій розташовано спірне майно, введена в експлуатацію згідно із актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 22.12.2008р.

За висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка Київської міської ради не перешкоджає вирішенню спору.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, відповідача та третьої особи 2, господарський суд встановив.

Статтею 151 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963р. (приймаючи до уваги, що правовідносини стосовно будівництва спірного майна виникли під час дії цього Кодексу) встановлено, що в силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, як-от: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з договору або інших підстав, зазначених у статті 4 цього Кодексу, зокрема, з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписом ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно із ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 317 Господарського кодексу України передбачено, що будівництво об'єктів виробничого та іншого призначення, підготовка будівельних ділянок, роботи з обладнання будівель, роботи з завершення будівництва, прикладні та експериментальні дослідження і розробки тощо, які виконуються суб'єктами господарювання для інших суб'єктів або на їх замовлення, здійснюються на умовах підряду.

Відповідно до ст.332 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963р. за договором підряду підрядчик зобов'язується виконати на свій риск певну роботу за завданням замовника з його або своїх матеріалів, а замовник зобов'язується прийняти й оплатити виконану роботу.

За змістом ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов'язаний одержати спеціальний дозвіл.

Як свідчать матеріали справи, 06.05.2001р. між Споживчо-виробничим малим підприємством «Путна», правонаступником якого є відповідач, (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МКД консалтинг»(замовник) була укладена угода на будівництво №189/2001, яка за своїм змістом є договором підряду.

Відповідно до п.1.1 вказаного договору виконавець прийняв на себе обов'язки своїми силами та засобами, за рахунок залучених від замовників коштів, побудувати та передати замовнику бокс в гаражі в термін до 30.08.2001р. згідно контракту на будівництво, за адресою: вул.Кошиця, 1/38, а замовник зобов'язався забезпечити інвестування об'єкта та прийняти його у свою власність.

У п.2.2 договору №189/2001 від 06.05.2001р. сторонами узгоджена договірна ціна на підряд будівництва боксу за №72 на 0 поверсі з урахуванням вартості індивідуальної сторожової системи сигналізації на рівні 27078,00 грн.

Як вказує позивач, вартість будівництва була повністю оплачена Товариством з обмеженою відповідальністю «МКД консалтинг», що підтверджується довідкою №110 від 31.05.2001р. відповідача.

При цьому, за твердженням позивача, Споживчо-виробниче мале підприємство «Путна»свої зобов'язання за договором в строк до 31.05.2001р. не виконало, внаслідок чого позивачем заявлено вимоги про визнання права власності на гаражний бокс №72, розташований на 0 поверсі за адресою: м.Київ, вул.Кошиця, буд.1/38.

Відповідно до ст.ст.11, 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

За приписами ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом п.3.7 зазначеної угоди після закінчення будівництва гаражу, заключення колективної угоди на експлуатацію приміщення, укладання особистої угоди з кожним із замовників на експлуатацію боксу, особисті бокси по акту прийому-передачі передаються у власність замовника з оформленням відповідної правової документації.

За поясненнями сторін, Товариством з обмеженою відповідальністю «СВМП «Путна»згідно із дозволом на виконання будівельних робіт №0792-Др/С від 01.10.2008р., будівництво гаражного комплексу з вбудованими приміщеннями на вул.Кошиця, 1/38 у Дарницькому районі м.Києва було проведено.

Актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 22.12.2008р. гаражний комплекс з вбудованими приміщеннями прийнятий в експлуатацію. Вказані обставини також підтверджені Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м.Києві.

При цьому, всупереч умовам укладеного договору і положенням ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України, гаражний бокс №72, розташований на 0 поверсі за адресою: м.Київ, вул.Кошиця, буд.1/38 у відповідності до положень угоди №189/2001 від 06.05.2001р. відповідачем Товариству з обмеженою відповідальністю «МКД консалтинг»передано не було. Крім того, в порушення умов, укладеного між сторонами правочину, виконавець не уклав колективної угоди на експлуатацію приміщення та особистої угоди з інвестором.

За змістом ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно із ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.16 вказаного Кодексу та ч.2 ст.20 Господарського кодексу України способом захисту прав та інтересів може бути, в тому числі, визнання права.

Таким чином, позов про визнання права власності - це недоговірна вимога про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно, не поєднане з конкретними вимогами про повернення майна чи усунення інших перешкод, не пов'язаних з позбавленням володіння.

Згідно із ч.2 ст.41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Статтею 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За змістом ст.139 Господарського кодексу України майном у цьому Кодексі визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів. Залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів. Основними фондами виробничого і невиробничого призначення є будинки, споруди, машини та устаткування, обладнання, інструмент, виробничий інвентар і приладдя, господарський інвентар та інше майно тривалого використання, що віднесено законодавством до основних фондів.

Частиною 1 ст.144 Господарського кодексу України передбачено, що майнові права суб'єкта господарювання можуть виникати, зокрема, внаслідок створення майна.

За приписами ч.5 ст.7 Закону України «Про інвестиційну діяльність»інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об'єктами та результатами інвестицій.

Відповідно до ст.876 Цивільного кодексу України власником об'єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором.

Статтею 331 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Як було зазначено вище, актом від 22.12.2008р. гаражний комплекс з вбудованими приміщеннями на вул.Кошиця, 1/38 у Дарницькому районі м.Києва був прийнятий в експлуатацію. У додаткових поясненнях б/н від 25.11.2011р. Товариство з обмеженою відповідальністю «СВМП «Путна»повідомило суд про неможливість надати позивачу документи, необхідні для оформлення права власності у зв'язку з відсутністю у відповідача повного переліку документів для видачі позивачу свідоцтва на право власності. При цьому, як вказує позивач, відсутність альтернативної можливості вирішити подальшу долю спірних об'єктів та належним чином оформити правовстановлюючі документи на належне позивачу майно, заважає вільно володіти, користуватись зазначеним об'єктом нерухомості та унеможливлює розпорядження ним.

Згідно із ч.5 ст.78 Господарського процесуального кодексу України в разі визнання відповідачем позовних вимог господарський суд приймає рішення про задоволення позову.

Як вказувалося вище, відповідач у відзиві б/н від 16.11.2011р., додаткових поясненнях б/н від 25.11.2011р. позовні вимоги визнав повністю.

Наразі, судом не встановлено в діях відповідача, пов'язаних з визнанням позову, конкретних порушень закону, а також фактів, які б доводили порушення визнанням позову прав і законних інтересів інших осіб.

Таким чином, приймаючи до уваги вищенаведене, враховуючи, що відповідач визнав позов, суд дійшов висновку, що власником спірного майна, яке знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Кошиця, буд.1/38, є Товариство з обмеженою відповідальністю «МКД консалтинг», внаслідок чого позовні вимоги є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Наразі, судом враховано, що наявне у п.3.7 договору №189/2001 від 06.05.2001р. застереження, що особисті бокси передаються у власність замовника після укладення колективної угоди на експлуатацію приміщення, особистої угоди з кожним із замовників на експлуатацію боксу, не можуть бути перешкодою у набутті права власності позивачем на майно, яке повністю ним оплачено.

Судові витрати у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України підлягають віднесенню на відповідача.

За таких обставин, керуючись ст.ст.22, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «МКД консалтинг», м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «СВМП «Путна», м.Київ про визнання права власності на гаражний бокс №72, розташований на 0 поверсі за адресою: м.Київ, вул.Кошиця, буд.1/38, задовольнити повністю.

Визнати право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «МКД консалтинг», м.Київ на гаражний бокс №72, розташований на 0 поверсі за адресою: м.Київ, вул.Кошиця, буд.1/38.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СВМП «Путна»(02068, м.Київ, вул.О.Кошиця, б.1/38, ЄДРПОУ 21454018) на користь Державного бюджету України державне мито в сумі 311,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СВМП «Путна»(02068, м.Київ, вул.О.Кошиця, б.1/38, ЄДРПОУ 21454018) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МКД консалтинг» (01001, м.Київ, булв.Т.Шевченка, 1, літера Б, ЄДРПОУ 31301895) витрати по сплаті державного мита в сумі 271 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 25.11.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя Любченко М.О.

Повний текст рішення підписано 30.11.2011р.