Рішення

від 12.08.2015 по справі 910/8341/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.08.2015Справа №910/8341/15-г

За позовом Фізичної особи - підприємця Зінькевич Галини Миколаївни

до Приватного підприємства "Джет-авто плюс"

про стягнення 117 455,76 грн.

Суддя Нечай О.В.

Представники сторін:

від позивача: Половов В.О, Жук О.Б. - за довіреностями;

від відповідача: Грубий В.О. - за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа - підприємець Зінькевич Галина Миколаївна звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Джет-авто плюс" про стягнення 117 455,76 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.04.2015 р. було порушено провадження у справі № 910/8341/15-г.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду міста Києва № 04-23/645 від 05.06.2015 р., у зв'язку з неможливістю здійснення правосуддя суддею Пригуновою А.Б., призначено повторний автоматичний розподіл справи № 910/8341/15-г, за результатом якого справу № 910/8341/15-г передано на розгляд судді Нечаю О.В.

10.06.2015 р. судове засідання не відбулось.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.06.2015 р. справа № 910/8341/15-г була прийнята до провадження суддею Нечаєм О.В., залучено до участі у справі Споживче товариство "Діамед" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, розгляд справи призначено на 29.07.2015 р.

14.07.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача було подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

27.07.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником третьої особи було подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

У судове засідання 29.07.2015 р. представники сторін з'явились.

Представники третьої особи у судове засідання 29.07.2015 р. з'явились, подали письмові пояснення та заяву про відкликання довіреностей.

У судовому засіданні 29.07.2015 р., суд дійшов висновку, що рішення господарського суду у даній справі не може вплинути на права і обов'язки Споживчого товариства "Діамед", у зв'язку з чим третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Споживче товариство "Діамед" підлягає виключенню зі складу учасників судового процесу.

У судовому засіданні 29.07.2015 р. судом було оголошено перерву до 12.08.2015 р.

07.08.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником Споживчого товариства «Діамед» було подано клопотання про залучення останнього до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

У судове засідання 12.08.2015 р. представники позивача з'явились, надали свої пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 12.08.2015 р. з'явився, надав усні пояснення по суті спору, проти позову заперечував.

Розглянувши у судовому засіданні 12.08.2015 р. клопотання представника Споживчого товариства «Діамед» про залучення останнього до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, суд відмовив у задоволенні вищезазначеного клопотання, у зв'язку з його необґрунтованістю.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

26.09.2012 р. між Споживчим товариством «Діамед» та Фізичною особою - підприємцем Зінькевич Галиною Миколаївною (далі - позивач) було укладено Договір оренди нежитлового приміщення № 16/11 (далі - Договір оренди), відповідно до умов якого орендодавець передає орендарю в строкове платне користування без права викупу на умовах оренди нежитлове приміщення, (далі - приміщення), загальною площею 52 кв.м., на строк, зазначений в п. 5.1 цього Договору.

Згідно з п. 2.4.1 Договору оренди позивач має право передавати приміщення в суборенду з письмового на те погодження орендодавця.

26.09.2015 р. Споживчим товариством «Діамед» та позивачем було складено та підписано акт приймання-передачі об'єкту оренди до Договору оренди нежитлового приміщення № 16/11 від 26.09.2012 р., відповідно до якого СТ «Діамед» передав, а позивач прийняв в користування нежитлове приміщення по вул. Симиренко, 17А, на підставі Договору оренди № 16/11 від 26.09.2012 р.

27.09.2012 р. між Фізичною особою - підприємцем Зінькевич Галиною Миколаївною (далі - орендар) та Приватним підприємством "Джет-авто плюс" (далі - суборендар, відповідач) було укладено Договір суборенди № 17/15 (далі - Договір суборенди), відповідно до умов якого орендар передає, а суборендар приймає в строкове платне користування нежиле приміщення у торговому центрі, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Симиренко, 17А (надалі - приміщення, або приміщення, що орендується) згідно до поверхового плану, який є невід'ємною частиною цього Договору.

Згідно з п. 2.2 Договору суборенди строк суборенди: з моменту підписання Акту прийому-передачі приміщення до 01.10.2013 р.

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 та 3.8 Договору суборенди орендна плата сплачується суборендарем у розмірі 5 200,00 грн. без ПДВ за місяць. Податкові накладні орендарем не складаються і суборендарю не видаються, оскільки орендар не є платником ПДВ (сплачує єдиний податок згідно з діючим законодавством). Орендна плата сплачується незалежно від результатів господарської діяльності суборендаря. Орендна плата сплачується суборендарем щомісячно, авансовим платежем до 25-го числа попереднього місяця з урахуванням встановленого Державним комітетом статистики України індексу інфляції за місяць, що передує місяцю, в якому здійснюється платіж. У випадку дефляції (значення індексу інфляції менш ніж 100) орендна плата сплачується без врахування індексу інфляції у сумі, що дорівнює розміру орендної плати за попередній місяць. Суборендар окремо від орендної плати відшкодовує орендарю вартість комунальних послуг (електропостачання, теплопостачання, водопостачання, водовідведення тощо), а також вартість міжнародних та міжміських телефонних розмов, абонплату за телефон. Вищезазначені витрати суборендар зобов'язується відшкодовувати орендарю на підставі виставлених останнім рахунків-фактур протягом 3-х днів з моменту отримання відповідного рахунку.

Згідно з пунктами 2.3 та 3.6 Договору суборенди по закінченню терміну суборенди суборендар зобов'язується звільнити приміщення та повернути його орендарю за актом прийому-передачі не пізніше останнього дня терміну користування, якщо за 1 місяць до закінчення терміну дії Договору між сторонами не підписана угода про продовження дії цього Договору. У випадку не підписання вищезгаданого акту з вини суборендаря в дію вступає п. 3.6 та 6.4.5 Договору. У випадку прострочення терміну повернення приміщення (незалежно від підстав припинення Договору), суборендар сплачує орендарю орендну плату у подвійному розмірі за весь строк фактичного користування приміщенням з перевищенням встановленого терміну, а також сплачує встановлені штрафні санкцій. Кінцевою датою фактичного користування приміщенням вважається дата підписання орендарем акта прийому-передачі приміщення.

Як зазначає позивач, у відповідача станом на 01.03.2015 р. виникла заборгованість з орендної плати у сумі 82 899,86 грн. та у сумі 8 000,14 грн. з компенсації за отримані комунальні послуги.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст. 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідач заперечуючи проти позову, в своєму відзиві зазначає, що Договір суборенди не є чинним на даний час, оскільки його дія закінчилась, а сторонами додаткових угод щодо його пролонгації укладено не було, крім того власником приміщення не було надано позивачеві письмового дозволу на передачу приміщення в суборенду.

Однак суд не погоджується з даними твердженнями відповідача, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму (стаття 774 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 2 ст. 291 ГК України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно зі ст. 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Отже, зі змісту статей 759, 763 і 764 ЦК України, частини другої статті 291 ГК України, вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець.

Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Оскільки зазначеними нормами закону визначено умови, за яких договір оренди вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, то для продовження дії договору не вимагається обов'язкового укладення нового договору або внесення змін до нього (п. 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 12 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна".

Таким чином, оскільки позивач продовжував користуватись орендованим майном, а від СТ «Діамед» позивачу не надходило ніяких заперечень, на підставі ст. 764 ЦК України, Договір оренди було пролонговано до 31.09.2014 р. Договір оренди є чинним і на даний час, оскільки був пролонгований за таких же умов і до 31.09.2015 р.

З огляду на вищенаведене, Договір суборенди є автоматично пролонгованим на той самий строк, на який його було укладено, та, як встановлено судом, строк Договору суборенди не перевищує строку Договору оренди. В свою чергу, відповідачем не подано суду жодного доказу на підтвердження повернення орендованого майна позивачу та, відповідно, припинення дії Договору суборенди та/або Договору оренди, оскільки відповідно до п. 6.3.7 Договору суборенди по закінченню строку суборенди суборендар зобов'язаний повернути орендарю приміщення згідно акту прийому-передачі. Підписаний сторонами акт прийому-передачі (повернення) приміщення матеріали справи не містять.

Щодо ненадання позивачем відповідачу письмового дозволу власника приміщення на укладення Договору суборенди, то суд зазначає, що ні в основному Договорі оренди ні в законі не має чітко визначеної форми згоди власника на передачу майна в суборенду. В свою чергу, на останній сторінці Договору суборенди під розділом «Підписи сторін» міститься напис «Погоджено Споживче товариство «Діамед», підпис Голови правління та відбиток печатки вказаного товариства, що свідчить про надання згоди власником приміщення на укладення Договору суборенди.

Крім того, відповідач у своєму відзиві зазначає, що ним в подальшому було укладено Договір оренди зазначеного приміщення з іншим орендодавцем, а саме з власником приміщення.

Однак, суд зазначає, що предметом спору в даній справі є заборгованість відповідача перед позивачем за Договором суборенди, а отже обов'язки та права відповідача за іншими договорами не є предметом розгляду та не досліджуються судом в рамках цієї справи.

Позивач у своїх запереченнях на відзив, поданих до суду 03.06.2015 р., просить визнати недійсним Договір оренди житлового приміщення № 17/15 від 11.01.2014 р., що укладено між відповідачем та СТ «Діамед», в порядку п. 1 ч. 1 ст. 83 ГПК України, як такий, що порушує право позивача на користування орендованим приміщенням згідно Договору оренди.

Пунктом першим частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Однак, як вже зазначалось судом, предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором суборенди, а отже у суду відсутні правові підстави для визнання недійсним в порядку статті 83 ГПК України Договору оренди нежитлового приміщення № 17/15 від 11.01.2014 р., укладеного між відповідачем та Споживчим товариством «Діамед», оскільки вказаний договір не пов'язаний з предметом спору у цій справі.

Крім основної суми заборгованості позивач просить стягнути з відповідача на свою користь пеню в розмірі 8 288,04 грн., 3% річних в розмірі 1 442,77 грн. та інфляційні втрати в розмірі 16 824,95 грн.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як вбачається з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п. 7.2 Договору суборенди в разі прострочення суборендарем сплати орендної плати та інших платежів, передбачених положеннями цього Договору, останній сплачує орендарю пеню у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення так крім того, відповідно до ст. 536 ЦК України та ст. 198 ГК України сплачує проценти за користування чужими коштами у розмірі трьох облікових ставок НБУ.

Судом здійснено перерахунок суми пені та встановлено, що позивачем вірно розраховано пеню відповідно до норм чинного законодавства України та умов Договору суборенди, отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 8 288,04 грн.

Згідно з ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом здійснено перерахунок заявлених до стягнення з відповідача сум 3% річних та інфляційних втрат та встановлено, що позивачем вірно розраховано вказані суми, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних в розмірі 1 442,77 грн. та інфляційні втрати в розмірі 16 824,95 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за Договором суборенди, з урахуванням пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат, в загальному розмірі 117 455,76 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82 - 85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Джет-авто плюс" ( 03040, м. Київ, вулиця Васильківська, будинок 27, корпус 1; ідентифікаційний код: 33226479 ) на користь Фізичної особи - підприємця Зінькевич Галини Миколаївни (03134, м. Київ, вулиця Григоровича-Барскього, будинок 3, квартира 39; ідентифікаційний номер картки платника податку: 2599519967) заборгованість в розмірі 90 900 (дев'яносто тисяч дев'ятсот) грн. 00 коп., пеню в розмірі 8 288 (вісім тисяч двісті вісімдесят вісім) грн. 04 коп., інфляційні втрати в розмірі 16 824 (шістнадцять тисяч вісімсот двадцять чотири) грн. 95 коп., 3 % річних в розмірі 1 442 (одна тисяча чотириста сорок дві) грн. 77 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 349 (дві тисячі триста сорок дев'ять) грн. 12 коп.

Повне рішення складено 17.08.2015 р.

Суддя О.В. Нечай