Ухвала

від 18.08.2015 по справі 5011-22/11044-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

18.08.2015Справа № 5011-22/11044-2012

За скаргою Державного видавництва "Преса України" державного управління справами на дії державного виконавця та скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві

За позовом Державного видавництва "Преса України" державного управління

справами

до Приватного підприємства "Віта"

треті особи: 1. Державне управління справами Президента України

2. Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву

про розірвання договору оренди та виселення

Суддя: Домнічева І.О.

Представники сторін:

від скаржника: Арделян Ю.В. - за дов.;

від відповідача: не з'явився;

від третіх осіб: не з'явився;

від ВДВС: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.10.2012р. позов задоволено, розірвано договір оренди нежилого приміщення № 7114/01/04 від 10.09.2004р. укладений між Державним видавництвом "Преса України" державного управління справами та Приватним підприємством "Віта". Виселено Приватне підприємство "Віта" із орендованого приміщення за договором № 7114/01/04 від 10.09.2004р., загальною площею 2 098, 18 м. кв., що знаходиться у будівлі їдальні Типографії № 1 за адресою: м. Київ, пр. Перемоги 50. Стягнуто з Приватного підприємства "Віта" на користь Державного видавництва "Преса України" державного управління справами 1 073 грн. судових витрат.

24.12.2012р. на виконання рішення суду було видано наказ.

07.07.2015р. до суду від Державного видавництва "Преса України" Державного управління справами надійшла скарга на дії ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві.

24.12.2012р. на виконання рішення суду було видано наказ.

07.07.2015р. до суду від Державного видавництва "Преса України" Державного управління справами надійшла скарга на дії ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві.

Ухвалою від 07.07.15р. розгляд скарги призначено на 28.07.15р.

28.07.15р. через відділ діловодства суду позивачем подано лопотання про витребування матеріалів виконавчого провадження.

Ухвалою від 28.07.2015 р. розгляд справи було відкладено на 11.08.2015 р.

Судове засідання 11.08.2015 р. не відбулося.

Ухвалою від 12.08.15р. розгляд справи призначено на 18.08.15р.

18.08.15р. через відділ діловодства суду позивачем подано клопотання про призначення судових засідань у першій половині дня.

В судовому засіданні представник стягувача підтримала подану скаргу.

Представники відповідача, ВДВС, треті особи, в судове засідання 18.08.15 р. не з'явився, про причини неявки не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Жодних заяв, клопотань через відділ діловодства суду від сторін не надходило.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи наявність у матеріалах справи доказів належного повідомлення сторін про дату, час та місце розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній матеріалами у відповідності до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

В силу положень ч. 2 ст. 121-2 ГПК України скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень.

Розглянувши отримані документи, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

25.06.15р. на адресу Державного видавництва «Преса України» Державного управління справами надійшла постанова державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві від 09.12.2014 р. про повернення виконавчого документа стягувачеві. Скаржник вважає постанову від 09.12.14р. такою, що прийнята з грубим порушенням норм чинного законодавства, є безпідставною та такою, що підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо :

- є письмова заява стягувача;

- у боржника відсутнє майно , на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;

- стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, не реалізоване під час виконання рішення;

- стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа;

- у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням, здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані за безпосередньої участі боржника);

- у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим, документом має передати, стягувачу, або майно, на яке необхідно звернути, стягнення з метою погашення заборгованості (крім коштів), а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.;

- боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, а також: виконавчі документи про відібрання дитини) чи майно боржника, розшук яких здійснювався органами внутрішніх справ, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку;

- коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, недостатньо для задоволення вимог стягувача-заставодержателя за виконавчим документом, на підставі якого звернуто стягнення на заставлене майно;

- наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Як стверджує позивач, ВДВС не проводились жодні виконавчі дії, в тому числі не було винесено постанову про арешт коштів боржника, не було винесено постанову про арешт майна боржника та заборони на його відчуження тощо. Підтвердження бездіяльності державного виконавця є роздруківка з офіційного посилання: http://trade.informiust.ua/vpdoc/docdata.aspx «Відомості про виконавче провадження № 35974232» , з якої вбачається, що станом на 30.06.2015 р. ВДВС прийнято лише дві постанови про відкриття виконавчого провадження та про повернення виконавчого документа стягувачу.

Згідно з п. 3.7.1. Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 15.12.1999 p. N 74/5 (далі - Інструкція № 74/5), державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строки здійснення виконавчого провадження не поширюються на час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження та на період реалізації арештованого майна боржника.

Як вбачається з матеріалів справи, та всупереч п. 3.7.1. Інструкції № 74/5, перша виконавча дія по відкриттю ВП відбулась 15.01.13р., а наступна - повернення ВП стягувачеві - 09.12.2014 р.

Так, постанова була відправлена стягувачу з порушенням строків, замість встановленого ч. 4 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» триденного строку (тобто, не пізніше 12.12.2014 p.), постанова була відправлена стягувачу через півроку (24.06.2015 p.).

Відповідно до п. 1.5. Інструкції № 74/5, державний виконавець уживає заходів примусового виконання, якщо боржник не виконує добровільно рішення у встановлений виконавцем строк відповідно до статті 24 Закону України «Про виконавче провадження».

Заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на грошові кошти боржника; звернення стягнення на інші види майна боржника; звернення стягнення на заробітну тату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника й передача стягувачеві певних предметів, зазначених у рішенні; відібрання дитини; інші заходи, передбачені рішенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

У Постанові від 09.12.2014 р. ВДВС вказано, що за боржником виявлено банківські рахунки, проте постанову про арешт коштів боржника так і не винесено.

Таким чином, підстави для повернення виконавчого документу стягувачу відсутні, державним виконавцем не здійснено усіх необхідних заходів щодо примусового стягнення боргу з Боржника.

У відповідності до ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до п. 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», господарським судом за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,-

УХВАЛИВ:

Скаргу подану Державним видавництвом "Преса України" державного управління справами задовольнити.

Скасувати Постанову державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Руденко Н.В. про повернення виконавчого документа стягувачеві ВП № 35974232 від 09.12.2014 р.

Зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві прийняти до виконання наказ господарського суду м. Києва № 5011-22/11044- 2012, виданого 24.12.2012 р. про стягнення з Приватного підприємства «Віта» 1073,00 грн.;

Зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві провести заходи примусового виконання наказу господарського суду м. Києва № 5011 -22/11044-2012, виданого 24.12.2012 р.

Ухвала набирає законної сили з моменту винесення та може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст. 106 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.О. Домнічева